ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2021 року м. Київ № 640/24378/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001181306 та №№001191306 від 02.02.2017
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в кому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.02.2017 №0001181306 та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.02.2017 №001191306.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ОСОБА_1 , з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходів отриманих у вигляді інвестиційного прибутку з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами перевірки, відповідач дійшов висновку, що позивачем отримано інвестиційний прибуток від операцій з інвестиційними активами у 2015 році у сумі 1 201 100,00 грн., несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, не нараховано та не сплачено у бюджет податок на доходи фізичних осіб у сумі 240 220, 00 грн., не сплачено у бюджет військовий збір у сум і 18 016, 50 грн. Позивач вважає вказані висновки передчасними, оскільки 22.10.2015 на підставі договору купівлі-продажу у статутному капіталі позивач передав у власність ОСОБА_2 належну йому частку статутного капіталу, вартість продажу корпоративних прав складає 1 201 100, 00 грн. У подальшому позивачем здекларовано суму отриманого доходу від продажу частки у статутному капіталі. Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797 функції контрольно-ревізійної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівня, а відтак, починаючи з 01.01.2017 ДПІ у Шевченківському районі не мала повноважень на складання податкових повідомлень-рішень за результатами проведених раніше перевірок.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем на підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу не було надано первинних документів, зокрема: не додано доказів про вартісний еквівалент частки ОСОБА_1 , не проведено вартість (оцінку) зазначеного майна, з наданої виписки по особовому рахунку не вбачається відомостей про платника , в той час, як для обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Окрім того, позивачем занижено суму військового збору , несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік та не нараховано до державного бюджету податок на доходи фізичних осіб.
Розглянувши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
07.12.2016 Державної податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4, п. 78.1, ст. 78, п. 79.2, ст. 79 Податкового кодексу України видано наказ «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи ОСОБА_1 » №748.
На підставі наказу від 07.12.2016 №748 контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходів отриманих у вигляді інвестиційного прибутку фізичною особою ОСОБА_1 , за результатами якої винесено акт перевірки №2031/13-06/ НОМЕР_1 від 26.12.2016.
Перевіркою встановлено недекларування платником податків інвестиційного прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами 2015 у сумі 1 201 100,00 грн., не своєчасно подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, не нараховано та не сплачено у бюджет податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 240 220,00 грн.; - п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями: фізичною особою ОСОБА_1 не нараховано на дохід отриманий платником податку від операцій з інвестиційними активами у сумі 1 201 100,00 грн., не нараховано та не сплачено у бюджет військовий збір за 2015 ріку сумі 18 016,50 грн., чим порушено приписи ст.36, п.44.6. ст. 44, пп. 164.2.9, п. 164.2 ст.164, пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170, ст. 176, пп. 168. 1.3. п. 168.1. ст. 168, ст. 179 Податкового кодексу України.
За результатами документальної позапланової перевірки Державною податковою інспекцією у шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення №0001181306 від 02.02.2017 на суму 325 275, 00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001191306 від 02.02.2017 на суму 22 520, 63 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї ж статті ПК України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:
обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;
повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.
Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).
Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.
Згідно статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.
Отже, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
В ході розгляду справи судом встановлено, що у період, що перевірявся, між позивачем, як продавцем з однієї сторони та громадянином ОСОБА_2 , як покупцем, з іншого боку укладено договір купівлі-продажу від 22.10.2015, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належну йому частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мюллер Іммобілен», що становить 1 201 100, 00 грн.
Згідно акту прийому - передачі від 22.10.2015 продавець передав належні йому на праві власності 100% частки в статному капіталі, а покупець прийняв та оплатив зазначену частку на умовах, визначених у договорі.
Згідно п. 2.1 покупець зобов'язується сплатити продавцю протягом 7 банківських днів з моменту укладення Договору, шляхом перерахунку на рахунок продавця - р/р № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «Діамантбанк», ОКПП НОМЕР_1 , МФО 320854.
Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мюллер Іммобілен» №4 від 22.10.2015 одноголосно прийнято рішення погодити рішення ОСОБА_1 про передачу частки у статутному капіталі товариства, яка належить йому на праві власності, згідно договору купівлі - продажу від 14.04.2015.
Згідно платіжного доручення №8342230015від 22.10.2015 платником ОСОБА_2 сплачено на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «Діамантбанк», ОКПП НОМЕР_1 , МФО 320854 грошові кошти у сумі 701 100, 00 грн. та згідно платіжного доручення №9032340025 від 23.10.2015 сплачено на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «Діамантбанк», ОКПП НОМЕР_1 , МФО 320854 грошові кошти у сумі 500 000, 00 грн., отримувач: ОСОБА_1 .
Реальність відповідних операцій відповідачем під сумнів не ставилась.
Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
У відповідності до зазначеної правової норми платник податку повинен вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.
Як встановлено судом з наданих позивачем доказів, останнім здійснювалися дії щодо понесення інвестиційних активів, що підтверджується заявами на переказ готівки №FJB1527201000228 від 29.09.2015 на суму 357 206, 00 грн. та №FJB1525801000079 від 15.09.2015 на суму 363 383, 00 грн., актом прийому-передачі вкладів, що вносяться до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мюллер Іммобілен» від 20.10.2015 на суму 480 511, 00 грн.
У зв'язку з чим, 07.07.2016 позивач подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управлінні Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в додатку Ф2 (розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами) визначив наступні показники:
- сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу - 1201100, 00 грн.
- сума витрат на придбання інвестиційного активу - 1201100, 00 грн.
- фінансовий результат операцій з інвестиційними активами - 0, 00 грн.
Оскільки Податковий кодекс України не визначає обов'язкового переліку документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, на думку суду, надані позивачем документи є достатніми доказами, що підтверджують понесених витрат на придбання інвестиційного активу, крім того, з наданих доказів можливо встановити вартість (оцінку) переданого майна. У свою чергу відповідачем не спростовано факту понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу.
Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;
Суд звертає увагу, що у відповідності до зазначеної правової норми платник податку не зобов'язаний подавати разом із податковою декларацією відповідні підтверджуючі документи, а повинен лише вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.
Якщо під час перевірки у відповідача виникли сумніви у підтвердженні відповідних сум витрат на придбання позивачем інвестиційного активу, він міг вимагати надання необхідних документів, для підтвердження достовірності даних податкової декларації.
Так, на підтвердження придбання позивачем інвестиційного активу, останнім було подано договір купівлі - продажу від 22.10.2015, акт прийому-передачі від 22.10.2015, квитанцію №83242230015 від 22.10.2015, однак наведені документи безпідставно не були взяті відповідачем до уваги та не проаналізовані у акті перевірки, що, у свою чергу, унеможливлює правильне визначення суми грошового зобов'язання, зазначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.02.2017 №0001181306 та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.02.2017.
Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задоволнити.
Визнати протиправним та скасувати винесене ДПІ у Шеченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.02.2017 №0001181306 на суму 300 2775, 00 грн.
Визнати протиправним та скасувати винесене ДПІ у Шеченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.02.2017 на суму 22 52, 63 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) у розмірі 3 227 (три тисячі двісті двадцять сім) грн. 97 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур