13 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/261/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна",
на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Таран С.В., судді - Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.)
від 18.11.2020,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс",
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна"
про стягнення 2 352 893,44 грн,
13.04.2021 Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" повторно звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20 до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2021 касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20 залишено без руху на підставі ча-стини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з несплатою судового збору та на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження суд визнав неповажними.
12.05.2021 до Верховного Суду від Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано доказ сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Також, на виконання вимог вказаної ухвали, скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
У цьому клопотанні скаржник обґрунтовує підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, наводячи підстави, аналогічні тим, що були визнані судом неповажними (оскаржувану ухвалу останній не отримував та взагалі не знав, що його представник відмовився від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2020 у справі №916/261/20; про існування вказаної ухвали директор ПСП «Україна» дізнався лише 19.02.2021, коли представник ПСП «Україна» ознайомився в Господарському суді Одеської області із матеріалами справи № 916/3754/20 про банкрутство ПСП «Україна» та справи №916/261/20; вперше з касаційною скаргою на вказану ухвалу до суду касаційної інстанції останній звернувся 28.02.2021, тобто протягом 9 днів з моменту ознайомлення з матеріалами справи, що на думку скаржника було підставою для поновлення строку, проте в ордері серії ОД №624630 було помилково зазначено дату ордеру 29.02.2021 (у лютому 2021 року всього 28 днів), що стало підставою для повернення касаційної скарги без розгляду).
При цьому, скаржник повторно вказує, що 19.02.2021 після ознайомлення з матеріалами справи №916/3754/20 виявилось, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2020 у справі №916/3754/20 прийнято до розгляду заяву ФОП Григор'єва Миколи Віталійовича про визнання банкрутом ПСП «Україна», однією з підстав якої, як вказує сам скаржник, є заборгованість, яка виникла внаслідок ухвалення рішення у справі №916/261/20.
ПСП «Україна» зазначає, що 09.01.2021 воно отримало копію ухвали Господарського суду Одеської області від 29.12.2020 у справі №916/3754/20, проте директор ПСП «Україна» не міг у січні 2021 року ознайомитись із матеріалами справи про банкрутство та справи №916/261/20, оскільки 08.01.2021 у Балтян Юрія Васильовича було виявлено коронавірус Covid-19. З 06.01.2021 по 01.02.2021 останній знаходився на амбулаторному лікуванні , а після амбулаторного лікування за рекомендацією лікаря ще протягом 14 днів перебував на самоізоляції.
ПСП «Україна» просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки по-вернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторно звернутися до суду касаційної інстанції з відповідною скаргою.
Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенції) "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".
Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали мож-ливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в про-вадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на дос-туп до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У п. 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повно-важень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, не-повідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судово-го провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що доводи скаржника про те, що він ознайомився з матеріалами справи №916/3754/20 лише 19.02.2021 і не знав про результат розгляду справи №916/261/20 спростовуються тим, що, як зазначає сам скаржник, ухвала Господарського суду Одеської області від 29.12.2020 у справі №916/3754/20 про прийняття до розгляду заяви ФОП Григор'єва Миколи Віталійовича про визнання банкрутом ПСП «Україна», однією з підстав якої є заборгованість, яка виникла внаслідок ухвалення рішення у справі №916/261/20 була отримана ПСП «Україна» 09.01.2021. При цьому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2021 відкладено розгляд справи №916/3754/20 на підставі клопотання ПСП «Україна» (вх. №653/21), що свідчить про те, що відповідач був обізнаний про результат розгляду справи №916/261/20 ще на початку січня 2021 року і мав змогу подати таке клопотання, враховуючи подання ним клопотання у справі №916/3754/20 (вх. №653/21) про відкладення розгляду справи №916/3754/20, що спростовує неможливість останнього ознайомитись з матеріалами справи.
При цьому, посилання скаржника на неможливість ознайомлення із матеріалами справи про банкрутство та справи №916/261/20 у січні 2021 року, у зв'язку із перебуванням директора на лікуванні, а потім на самоізоляції, - не є беззаперечним та абсолютним свідченням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки наведене відноситься до організаційних питань внутрішньої діяльності ПСП «Україна» та носить суб'єктивний характер. Крім того, ПСП «Україна» не було позбавлене можливості укласти договір про надання правової допомоги з іншою особою в порядку статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.
У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого скаржника.
Згідно із частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлен-ня строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про існування підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі №916/261/20 за касаційною скаргою ПСП «Україна» на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави, зазначенні скаржником в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, є неповажними.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити Приватному сільськогосподарському підприємству "Україна" в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/261/20 за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020.
3. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова