?
12 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11213/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. - головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всходні Інвест»
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Разіна Т. І., Іоннікова І. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс», що діє від свого імені в інтересах Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Міністерський»
до Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна»,
про визнання майнових прав на об'єкт інвестування,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс», що діє від свого імені в інтересах Венчурного закритого недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Міністерський» (далі - ТОВ «КУА «Імідж Фінанс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» (далі - ПрАТ «Енергополь-Україна») про визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним між сторонами спору інвестиційним договором від 22.09.2014 № 1/01-2014 (далі - інвестиційний договір), що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про визнання майнових прав на об'єкт інвестування за вказаним договором.
3. 08.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява сторін спору про затвердження укладеної між ними мирової угоди. До зазначеної заяви сторонами додано оригінал мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.09.2020 затвердив мирову угоду у справі № 910/11213/20, укладену між позивачем - ТОВ «КУА «Імідж Фінанс» і відповідачем - ПрАТ «Енергополь-Україна», та закрив провадження у справі.
5. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всходні Інвест» (далі - ТОВ «Всходні Інвест»), яке не брало участі у розгляді справи в суді першої інстанції, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.01.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Всходні Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/11213/20 закрив.
7. Судове рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять і ТОВ «Всходні Інвест» не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав внаслідок прийняття оскаржуваної ухвали.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
8. У березні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Всходні Інвест» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 910/11213/20, в якій скаржник просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги
9. Підставою касаційного оскарження є абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
10. На обґрунтування підстави касаційного оскарження ТОВ «Всходні Інвест» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм частини п'ятої статті 192, статті 254, частини п'ятої статті 262 Господарського процесуального кодексу України.
11. Крім того, скаржник вказує, що суд першої інстанції повинен був відмовити у затвердженні мирової угоди згідно із частиною п'ятою статті 192 Господарського процесуального кодексу України та продовжити розгляд справи, оскільки оскаржувана мирова угода суперечить положенням статуту ПрАТ «Енергополь-Україна» та Закону України «Про акціонерні товариства», укладена директором ПрАТ «Енергополь-Україна» за відсутності відповідних повноважень (отримання погодження загальних зборів товариства) та порушує охоронювані законом права відповідача та інтереси третіх осіб, зокрема ТОВ «Всходні Інвест» як мажоритарного акціонера ПрАТ «Енергополь-Україна», до виключної компетенції якого у складі загальних зборів товариства належить питання щодо погодження таких угод.
12. Зазначає, що, закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції констатував наявність повноважень сторін на укладення мирової угоди, якою фактично змінено умови інвестиційного договору, що є порушенням прав скаржника, який є акціонером відповідача, оскільки рішення щодо укладення цієї мирової угоди може бути прийняте виключно акціонерами відповідача.
13. ТОВ «Всходні Інвест» як мажоритарному акціонеру ПрАТ «Енергополь-Україна» (49% акцій) не було відомо про існуючий спір та про погодження мирової угоди, оскільки відповідні рішення про погодження зазначених дій загальними зборами ПрАТ «Енергополь-Україна» не приймалися.
14. Отже, на переконання ТОВ «Всходні Інвест», висновок апеляційного господарського суду про те, що ухвалою про затвердження мирової угоди у цій справі не вирішено питання про права, інтереси та обов'язки скаржника, є передчасним та не відповідає положенням частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція ТОВ «КУА «Імідж Фінанс»
15. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що скаржником не наведено підстав, визначених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, для перегляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 910/11213/20.
16. Крім того, позивач вказує, що норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають подання до суду рішень загальних зборів акціонерів юридичних осіб - учасників господарських справ для вчинення юридичною особою таких дій, як визнання позову, відмову від позову, зменшення/збільшення позовних вимог або укладення мирової угоди. Скаржником не доведено, що позивач або відповідач були обмежені нормами цього Кодексу в реалізації своїх процесуальних прав, у тому числі на укладення мирової угоди.
17. Також звертає увагу, що спірною мировою угодою не було змінено обсяг прав і обов'язків сторін понад той, що був визначений інвестиційним договором.
18. Відповідач правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
19. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Колегія суддів, враховуючи приписи наведеної норми процесуального права, здійснює перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції лише в межах заявленої скаржником вимоги касаційної скарги - в частині прийняття спільної заяви ТОВ «КУА «Імідж Фінанс» та ПрАТ «Енергополь-Україна» про затвердження мирової угоди, закриття провадження у справі № 910/11213/20 у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди та її затвердження судом.
21. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ «Всходні Інвест» посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень частини п'ятої статті 192, статті 254 та частини п'ятої статті 262 Господарського процесуального кодексу України.
22. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
23. Предметом цього касаційного провадження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 910/11213/20 про закриття апеляційного провадження. Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладена мирова угода між ТОВ «КУА «Імідж Фінанс» та ПрАТ «Енергополь-Україна», яка затверджена судом, не порушує законні права та інтереси ТОВ «Всходні Інвест» як учасника товариства ПрАТ «Енергополь-Україна».
24. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
25. Відповідно до частини першої статі 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
26. Згідно із частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
27. Отже, вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
28. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
29. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
30. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
31. Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
32. Установивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
33. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі й тому відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
34. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.
35. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди між позивачем та відповідачем не містить жодних посилань щодо вирішення питання про права чи обов'язки ТОВ «Всходні Інвест».
36. Доводи скаржника щодо наявності порушеного права зводяться до того, що затверджена судом першої інстанції мирова угода порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки ТОВ «Всходні Інвест» є мажоритарним акціонером ПрАТ «Енергополь-Україна» (49% акцій), а укладена сторонами та затверджена судом мирова угода стосується майна, вартість якого перевищує 25% активів товариства, то відповідне рішення могло бути прийняте виключно загальними зборами акціонерів, до яких належить скаржник, а тому мирова угода суперечить положенням статуту ПрАТ «Енергополь-Україна» та Закону України «Про акціонерні товариства» та укладена відповідачем за відсутності повноважень.
37. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника з огляду на таке.
38. Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено Господарським процесуальним кодексом України.
39. За приписами частин першої-четвертої статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
40. Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
41. З аналізу наведених приписів процесуального законодавства вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
42. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
43. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 (провадження № 12-55гс20).
44. Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
45. За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
46. Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
47. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України).
48. Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.
49. Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18).
50. Вказані висновки мають загальний характер, а їх застосування не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 916/1731/18 (провадження№ 12-207гс19).
51. Водночас скаржник як акціонер ПрАТ «Енергополь-Україна», який вважає свої корпоративні права порушеними, не позбавлений права у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових загальних зборів товариства з метою належного реагування на факт укладення спірної мирової угоди та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його акціонерів). Якщо збори товариства дійдуть висновку про порушення прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
52. Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19).
53. Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що укладення ПрАТ «Енергополь-Україна» мирової угоди з порушенням, як стверджує скаржник, вимог чинного законодавства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його акціонерів.
54. Отже, Верховний Суд зазначає, що укладення мирової угоди від імені ПрАТ «Енергополь-Україна» директором товариства не порушує прав та інтересів акціонерів такого товариства, зокрема скаржника, оскільки директор уповноважений представляти інтереси товариства, а не його учасників (акціонерів).
55. З огляду на відсутність порушення спірною мировою угодою корпоративних прав та інтересів скаржника надання Верховним Судом оцінки законності спірної мирової угоди не є необхідним.
56. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
58. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
59. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Всходні Інвест» слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
60. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Всходні Інвест» без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всходні Інвест» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 910/11213/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 910/11213/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Є. В. Краснов
С. К. Могил