ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
13 травня 2021 року м. Херсон Справа № 923/294/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу
за позовом: Фермерського господарства "Алтан-Агро"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне"
про стягнення 403618,36 грн
Фермерське господарство "Алтан-Агро" звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" 403618,36 грн заборгованості за договорами поставки сільськогосподарської продукції № 5 від 01.01.2020 та договором поставки № 27 від 22.04.2020, з яких - 369193,28 грн основного боргу, 11423,48 пені, 8365грн втрат від інфляції, 2853 грн 3% річних та 11783,60 грн штрафу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.
Ухвалою від 09.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.
17.03.2021, у встановлений строк, позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 22.03.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів, заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Роз'яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач отримав ухвалу 26.03.2021 відповідно до поштового повідомлення про вручення.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 26.03.2021згідно з поштовим повідомленням про вручення.
01.04.2021, у встановлений строк, до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким визнає, що в нього існував основний борг перед позивачем в сумі 369 193,28 грн, але просить відмовити в задоволенні позову в частині 100 00 грн основного боргу, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, а в частині 50 000 грн основного боргу - закрити провадження за відсутності предмету спору, оскільки дана сума була сплачена після відкриття провадження у справі. Крім того, просить відмовити в задоволенні 11423,48 пені та 11783,60 грн штрафу, оскільки вони нараховані позивачем на підставі договорів поставки № 5 від 01.01.2020 та № 27 від 22.04.2020, але відповідач вважає, що продукція була отримана ним не за даними договорами поставки, а за видатковими накладними, тобто за договорами поставки, укладеними в спрощений спосіб відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
21.04.2021 електронною поштою, а 22.04.2021 - поштою до суду надійшли від відповідача докази сплати позивачу 19.04.2021 50 000 грн.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, суд
01.01.2020 між Фермерським господарством "Алтан-Агро" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роздольне" (відповідач, покупець) укладено договір № 5 поставки сільськогосподарської продукції (а.с. 11-12), за умовами якого позивач зобов"язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію, а відповідач зобов"язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити визначену продукцію (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору № 5 від 01.01.2020 кількість, розгорнутий асортимент, ціна партії та одиниці виміру продукції, що поставляється відображаються сторонами у видаткових накладних по кожній окремій партії продукції, які є невід"ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.1 договору № 5 передбачено, що поставка продукції здійснюється за попередньою заявкою покупця. Письмова заявка надсилається покупцем за допомогою поштового зв"язку на адресу постачальника або засобами факсимільного зв"язку на телефон/факс постачальника не пізніше 3 днів до моменту відвантаження продукції.
Строк дії договору поставки № 5 від 01.01.2020 узгоджено сторонами до 31 грудня 2019 (п. 7.1 договору), хоча у п. 2.2 договору зазначено, що постачальник зобов"язується поставляти покупцю продукцію в період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 5 від 01.01.2020 ним поставлено відповідачу продукцію на суму 235673,28 грн за наступними видатковими накладними:
- №РН-5-19/10 від 19.10.2020р. на суму 39683,16грн,
- №РН-2-02/11 від 02.11.2020р. на суму 67153,56грн,
- №РН-2-09/11 від 09.11.2020р. на суму 107573,76грн,
- №РН-2-12/11 від 12.11.2020р. на суму 5602,80грн,
- №РН-2-16/11 від 16.11.2020р. на суму 12510,00грн
- №РН-5-27/11 від 27.11.2020р. на суму 3150 грн.
Однак, жодна із вищезазначених видаткових накладних не містить посилання на договір №5 поставки сільськогосподарської продукції від 01.01.2020 року. В рахунках-фактурах (а.с. 19-24), на які є посилання у зазначених видаткових накладних, також відсутнє посилання на договір № 5 від 01.01.2020.
Крім того, 22.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 27 (а.с. 27-30), за умовами якого позивач зообв"язався у встановлений цим договором строк передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію врожаю 2020 року, а відповідач зобов"язується на встановлених цим договором умовах прийняти такий товар та оплатити його вартість (п. 1.1). Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк готовності до передачі та умови поставки, базис поставки, вартість товару, а також інші погоджені сторонами умови зазначаються у специфікації, яка є невід"ємною частиною договору (п. 1.2). Строк договору до 31.12.2020 (п. 5.1).
Сторонами підписано три специфікації до договору № 27 від 22.04.2020 (а.с. 31-33), в яких зазначено, що поставка здійснюється в період з 20.08.2020 по 10.09.2020.
Позивач посилається на те, що на виконання умов договору № 27 від 22.04.2020 ним поставлено продукцію відповідачу за видатковою накладною № РН-6-27/11 від 27.11.2020 (а.с. 34) на суму 144810 грн.
Однак, ні видаткова накладна № РН-6-27/11 від 27.11.2020, ні рахунок-фактура не містять посилання на договір № 27 від 22.04.2020.
До того ж, видаткова накладна № РН-6-27/11 від 27.11.2020 не може бути доказом виконання позивачем договору поставки № 27 від 22.04.2020, оскільки вона датована пізніше періоду поставки (з 20.08.2020 по 10.09.2020), який сторони узгодили в специфікаціях до цього договору.
Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, передбачених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідач не заперечує отримання продукції за ними.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, між сторонами склалися господарські відносини поставки, які відповідно до частини 1 статті 181 Господарського Кодексу України оформлялися видатковими накладними.
Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущену позивачем продукцію на суму 380483,28 грн.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Але відповідач не в повному обсязі оплатив вартість отриманої продукції, сплативши лише 11290 грн, тому розмір основного боргу на момент звернення з позовом 01.03.2021 становив 369193,28 грн, що відповідачем не заперечується.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідач до відкриття провадження в даній справі сплатив позивачу 100 000 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №4284 від 03.03.2021р. на суму 28670,0 грн.
№4285 від 03.03.2021р. на суму 21330,0 грн., №4314 від 17.03.2021р. на суму 18353,16 грн., №4315 від 17.03.2021р. на суму 15840,0 грн., №4316 від 17.03.2021р. на суму 15806,84грн. Зазначене підтверджується також актом звірки розрахунків між сторонами за період з 01.03.2021 - 18.03.2021.
Відповідач просить в цій частині відмовити в задоволенні позову, оскільки оплата була проведена до відкриття провадження у справі.
Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив позивачу 50000 грн платіжним дорученням № 4340 від 29.03.2021, та 50 000 грн відповідно до платіжних доручень від 19.04.2021 № 36 та № 37.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позову щодо стягнення 100000грн основного боргу, які були сплачені до відкриття провадження у справі.
Щодо 100000 грн основного боргу, які сплачені після відкриття провадження, то суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору в цій частині.
Доказів перерахування решти боргу в сумі 169193,28 грн, як і будь-яких заперечень проти цієї заборгованості, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення 169193,28 гр основного боргу підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 11423,48 пені та 11783,60 грн штрафу, то суд відмовляє в їх стягненні, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частина 4 ст. 231 Господарського Кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Позивач нарахував пеню і штраф на підставі договору № 5 від 01.01.2020 та № 27 від 22.04.2020. Однак, як зазначалось вище поставка продукції позивачем відповідачу відбулась не на підставі цих договорів, тому їх умови не застосовуються в даному випадку, оскільки господарські відносини поставки склалися між сторонами у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних, які не містять умов щодо нарахування пені та штрафу.
Таким чином, сторони не передбачили в письмовій формі стягнення пені та штрафу за прострочення оплати продукції, тому позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають, оскільки ці питання не врегульовані договором.
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду зазначила в постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 8365 грн втрат від інфляції та 2853 грн 3% річних станом на 01.03.2021.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком для нарахування річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунки позивача встановив, що вони мають помилки, оскільки позивач застосував умови оплати, передбачені договорами № 5 від 01.01.2020 і №27 від 22.04.2020, в той час як поставка продукції, як зазначалось вище відбулась не за цими договорами укладеними в спрощений спосіб за видатковими накладними №РН-5-19/10 від 19.10.2020р., №РН-2-02/11 від 02.11.2020р., №РН-2-09/11 від 09.11.2020р., №РН-2-12/11 від 12.11.2020р., №РН-2-16/11 від 16.11.2020р., №РН-5-27/11 від 27.11.2020р., № РН-6-27/11 від 27.11.2020, які не містять умов щодо строку оплати.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що датою прийняття продукції відповідачем є дати накладних, а наступного дня після підписання кожної із накладних мав сплатити вартість продукції.
Враховуючи зазначене, суд зробив самостійно 3% річних та втрати від інфляції.
Розрахунок інфляційних збитків
Боргові періоди:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
39683.16грн.21.10.202001.03.2021
67153.56грн.04.11.202001.03.2021
107573.76грн.11.11.202001.03.2021
5602.8грн.14.11.202001.03.2021
12510грн.18.11.202001.03.2021
3150грн.29.11.202001.03.2021
133520грн.29.11.202001.03.2021
Розраховується за формулою:
[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період
[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]
Розрахунок інфляційних збитків.
Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції
Листопад 2020 - Лютий 2021101.3 100.9 101.3 101104.5839 683.1641 500.651 817.49
Листопад 2020 - Лютий 2021101.3 100.9 101.3 101104.5867 153.5670 229.193 075.63
Листопад 2020 - Лютий 2021101.3 100.9 101.3 101104.58107 573.76112 500.644 926.88
Листопад 2020 - Лютий 2021101.3 100.9 101.3 101104.585 602.805 859.41256.61
Грудень 2020 - Лютий 2021100.9 101.3 101103.2312 510.0012 914.07404.07
Грудень 2020 - Лютий 2021100.9 101.3 101103.233 150.003 251.75101.75
Грудень 2020 - Лютий 2021100.9 101.3 101103.23133 520.00137 832.704 312.70
Всього: 14 895.12
Таким чином, інфляційні втрати за вказані періоди складають 14 895.12 грн, тобто більше ніж просив позивач.
Розрахунок
відсотків за користування грошовими коштами.
Боргові періоди:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
39683.16грн.21.10.202001.03.2021
67153.56грн.04.11.202001.03.2021
107573.76грн.11.11.202001.03.2021
5602.8грн.14.11.202001.03.2021
12510грн.18.11.202001.03.2021
3150грн.29.11.202001.03.2021
133520грн.29.11.202001.03.2021
Дата початку нарахування:21.10.2020.
Дата закінчення нарахування:01.03.2021.
Відсоткова ставка:3% річних.
Розраховується за формулою:
[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
21.10.202001.03.202113239 683.163429.89
04.11.202001.03.202111867 153.563650.42
11.11.202001.03.2021111107 573.763980.19
14.11.202001.03.20211085 602.80349.67
18.11.202001.03.202110412 510.003106.81
29.11.202001.03.2021933 150.00324.05
29.11.202001.03.202193133 520.0031 019.62
Всього: 759 3 260.67
Всього сума 3% річних складає 3 260.67грн, тобто більше ніж просив позивач.
При цьому суд враховує, що відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто суд не може стягнути суми пені, річних та втрат від інфляції, які перевищують суми, які заявлені позивачем до стягнення.
З огляду на викладене, вимога щодо стягнення інфляційних у розмірі 8365грн та 2853 грн 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи все вищевикладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (180411,28*0,015=2706,17 грн судового збору).
Крім того, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 1500 грн судового збору відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки судом закрито провадження у справі в частині 100 000 грн основного боргу за відсутністю предмету спору.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 100 000 грн основного боргу.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" (с. Роздольне Каховського району Херсонської області вул. Макаренко 2, код 37748868) на користь Фермерського господарства "Алтан-Агро" (с. Коробки Каховського району Херсонської області вул. Виробнича, 11, код 36845915) 169193,28 грн основного боргу, 8365грн втрат від інфляції, 2853 грн 3% річних та 2706,17 грн витрат зі сплати судового збору.
4. В решті позову відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України Фермерському господарству "Алтан-Агро" (с. Коробки Каховського району Херсонської області вул. Виробнича, 11, код 36845915) 1500 грн судового збору, сплаченого квитанцією АТ КБ "Приватбанк" №0.0.2036049779.1 від 01.03.2021, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №923/294/21.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 13.05.2021
Суддя В.В.Литвинова