номер провадження справи 18/19/21
11.05.2021 справа № 908/17/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/17/21
за позовом Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Ю. Кондратюка, 25) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради (20901, Черкаська область, Чигиринський район, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 13-А)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС” (69059, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, 20, кв. 28)
про розірвання договору та стягнення 11874,24 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про розірвання договору від 15.09.2020 № 391, укладеного Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС”; стягнення з ТОВ “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС” на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради 6405,84 грн. пені та 5468,40 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № 391 від 15.09.2020. Як вказує прокурор, саном на 30.12.2020 обумовлений договором товар не поставлено, що є підставою для розірвання договору та нарахування передбачених договором пені та штрафу. Підставою представництва інтересів держави прокурор зазначає те, що Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради після проведення закупівлі товару та укладення договору, не вжив вичерпних заходів представницького характеру щодо розірвання Договору № 391 від 15.09.2020 та не стягнув пеню та штраф із відповідача, чим сприяє порушенню вимог чинного законодавства, що створює ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 53, 509, 525, 526, 530, 538, 610-612, 626-629, 631, 638, 651, 654-656, 662 ЦК України, ст.ст. 20, 173-175, 188, 193, 206, 230-232, 265 ГК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 справу № 908/17/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, після усунення прокурором обставин, які зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/17/21; присвоєно справі номер провадження 18/19/21; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 24.02.2021. Встановлено прокурору та позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Прокурор та позивач повідомлені про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштової кореспонденції представнику прокуратури 10.02.2021 та повноважному представнику позивача 09.02.2021.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 02.02.2021 повернулась до суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням ТОВ “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС” є: 69059, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, 20, кв. 28, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про відсутність відповідача за місцем реєстрації, ухвала суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/17/21 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 02.02.2021 у справі № 908/17/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Провадження у даній справі відкрито 02.02.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 02.03.2021 та закінчити 05.04.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі Левкут В.В. на лікарняному з 16.03.2021 по 02.04.2021 та з 19.04.2021 по 07.05.2021 у відпустці, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 11.05.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд
Чигиринським відділом Смілянської місцевої прокуратури у ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» опрацьовано інформацію щодо укладання договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг для потреб дітей за кошти державного та місцевого бюджету та порядок їх використання на території Чигиринського району Черкаської області.
Вивченням даних веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель прокуратурою встановлено, що відповідно до інформації опублікованої в електронній системі публічних закупівель «Рrozorro», 21.08.2020 Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради оприлюднив звіт про укладення договору UА-2020-08-21-004419-с щодо закупівлі 10 штук ноутбуків, код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015: 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина).
Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради (Покупець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС” (Постачальник, відповідач у справі) 15.09.2020 укладений договір поставки товару № 391 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Ноутбуки (далі - товар) у відповідності до коду Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015: 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина) (Ноутбуки), в асортименті, кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації (Додаток №1), яка додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що сума цього Договору становить 78120,00 грн., в тому числі ПДВ 13020,00 грн.
Згідно із п. 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем, після пред'явлення Постачальником, оформленої належним чином видаткової накладної (печатки, оригіналів підписів (факсиміле не допускається), візування уповноваженою особою Покупця щодо отримання товару тощо).
За визначенням п. 4.3 Договору сума, кількість та найменування товару, який надається Постачальником Покупцю, повинна відповідати Специфікації та пункту 3.1. цього договору.
Оплата здійснюється у продовж 10 десять) робочих днів з дати отримання товару відповідно до підписаної видаткової накладної за умови, що Постачальник виконав умови п. 4.3 договору (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити (передати) товар до 09 жовтня 2020 року.
Доставка товару, завантаження та розвантаження, на місце визначене Покупцем, здійснюється транспортом Постачальника та його власними зусиллями (п. 5.2 Договору).
Якщо з будь-яких причин Постачальник не може виконати замовлення Покупця, він негайно повідомляє про це Покупця та відшкодовує Покупцеві всі збитки, які виникли в зв'язку з цим (п. 5.3 Договору).
Пунктом 5.4. передбачено, що товар вважається поставленим Покупцеві з моменту підписання Покупцем видаткової накладної відповідно до п. 4.2. цього Договору.
За визначенням п.п. 6.3.1 та 6.3.2 Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам державного стандарту і технічним умовам, які зазначені у тендерній документації.
В п. 10.1 Договору сторони узгодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до « 31» грудня 2020 року, або до повного виконання зобов'язань.
Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.2 Договору).
Специфікацією № 1 (Додаток до договору) сторони затвердили характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії товару, що поставляється.
Зважаючи на невиконання ТОВ “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС” взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару у визначений Договором строк, Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради 13.10.2020 направлено на адресу відповідача, в тому числі на електронну адресу, повідомлення № 878 про розірвання Договору з відповідною додаткової угодою для підписання.
Відповідач на електронну адресу позивача 21.10.2020 надав відповідь про те, що останній не зможе виконати умови договору про поставку ноутбуків у зв'язку із підняттям їх вартості та запропонував поставити персональні комп'ютери за визначеною у Договорі ціною.
Позивач 21.10.2020 листом за № 915 повідомив відповідача про неможливість зміни істотних умов договору щодо зміни предмету закупівлі та повторно направив на адресу відповідача додаткову угоду про розірвання Договору. Докази надання відповідачем відповіді на зазначений лист відсутні.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару в визначений Договором строк стало підставою для звернення Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради до суду з відповідним позовом.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належать видатки на освіту.
Згідно з п. 5.2.11. Положення Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради начальник відділу розпоряджається коштами у межах затвердженого кошторису відділу.
Із наведеного слідує, що Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів, який повинен здійснювати контроль за їх ефективним і раціональним використанням.
З огляду на вищевикладене, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради є органом, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах і є належним позивачем по даній справі.
Чигиринським відділом Смілянської місцевої прокуратури листом від 21.12.2020 повідомлено Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування.
Листом від 23.12.2021 Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради проінформував прокуратуру про здійснення досудових заходів до відповідача щодо розірвання даного договору та про неможливість звернення до суду у зв'язку з відсутністю фінансування витрат на судовий збір.
З огляду на вищезазначене та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Сторонами у п. 5.1 Договору визначено строки поставки товару: до 09.10.2020.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару не виконано. Фактично відповідач направленим 21.10.2020 на електронну адресу позивача листом відмовився від здійснення поставки з посиланням на підняття цін на ноутбуки та запропонував поставку персональних комп'ютерів.
Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, суд погоджується з доводами прокурора про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором: Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягай згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, або у судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18.
Отже, згідно ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягали згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно ст. 206 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6.2.1 Договору Покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань Постачальником, повідомивши про це його у строк не пізніше 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
Про розірвання Договору відповідач повідомлений листом від 13.10.2020.
Згоди щодо розірвання договору сторони не дійшли. Відповідачем відповідна додаткова угода про розірвання договору не підписана, відповіді на пропозицію не надано.
Таким чином, враховуючи відсутність домовленості сторін про розірвання договору та встановлений судом факт невиконання умов договору щодо поставки товару у визначений Договором строк, що є істотним порушенням умов договору, позовні вимоги про розірвання договору поставки є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.
Крім зазначеної вимоги про розірвання договору прокурор просив стягнути з відповідача 6405,84 грн. пені та 5468,40 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товару.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 7.2.2 Договору визначена відповідальність відповідача за несвоєчасну поставку товару у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, із якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості товару.
Прокурором вимога про стягнення пені заявлена за період з 10.10.2020 по 30.12.2020 (82 к/дн прострочення).
Судом перевірено наведений прокурором розрахунок пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, визнано розрахунок прокурора правильним, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню у заявленій сумі 6405,84 грн. (78120,00 х 0,1% х 82).
Крім того прокурором заявлено до стягнення з відповідача 5468,40 грн. штрафу за допущене прострочення поставки товару понад 30 календарних днів.
У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.
Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.2 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу прокурора про стягнення з відповідача 5468,40 грн. штрафу, виходячи з вартості товару, по якому допущене прострочення (78120,00 грн. х 7%).
Статтею 614 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про дотримання ним строків поставки товару або наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір поставки товару № 391 від 15.09.2020, укладений Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС”.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС” (69059, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, 20, кв. 28; ідентифікаційний код 43509985) на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради (20901, Черкаська область, Чигиринський район, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 13-А; ідентифікаційний код 43032664) 6405,84 грн. (шість тисяч чотириста п'ять грн. 84 коп.) пені та 5468,40 грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 40 коп. ) штрафу. Видати наказ.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БІ2СІ ЕЛЕКТРОНІКС” (69059, м. Запоріжжя, вул. Олександра Говорухи, 20, кв. 28; ідентифікаційний код 43509985) на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, Черкаська область, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286; ідентифікаційний код 02911119; МФО 820172, UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м.Київ) 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.05.2021.
Суддя В.В. Левкут