Справа № 944/4074/20
Провадження №2/944/813/21
13.05.2021 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області
в складі головуючого судді Білецької М.О.
при секретарі судових засідань Хархаліс Л.А.
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення основного боргу, пені та 3% річних за Договором безвідсоткової позики №1-К-Г від 13 листопада 2018 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 107512,91 доларів США, яка складається з основного боргу у розмірі 91741, 00 доларів США, пені у розмірі 13502, 26 доларів США та 3% річних у розмірі 2269, 65 доларів США. Крім цього просить стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого ним судового збору в розмірі 10 510,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір безвідсоткової позики №1-К-Г від 13 листопада 2018 року. Відповідно до умов Договору, Позикодавець передає, а Позичальник приймає та зобов'язується повернути кошти у сумі 91741,00 доларів США. Строк позики складає 12 календарних місяців із моменту їх отримання. Кошти сторонами передаються готівкою за розпискою, яка складається та підписується в момент їх передачі. 13 листопада 2018 року ОСОБА_2 склав розписку про те, що ним відповідно до Договору безвідсоткової позики №1-К-Г від 13 листопада 2018 року одержано від ОСОБА_1 суму в розмірі 91741, 00 долар США, яку він зобов'язується повернути в строк, передбачений п.3.1 Договору. Таким чином, позика відповідачем ОСОБА_2 мала бути повернута до 19 листопада 2019 року. Оскільки станом на дату подання позовної заяви, а саме: 22.09.2020 ОСОБА_2 не повернув позику у розмірі 91741,00 доларів США, тому позивач просить в судовому порядку стягнути з ОСОБА_2 заборгованість. Крім цього, відповідно до п.4.1 Договору, при порушенні строку повернення позики, зазначеного в п.1.3 даного Договору, позичальник ОСОБА_2 сплачує штраф Позикодавцю в розмірі 100,00 грн., а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми позики за кожен день прострочення, що станом на 15 вересня 2019 року становить 13502,26 доларів США. Також просить стягнути з відповідача 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 2269,65 доларів США. Крім цього, просить стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 10510,00 грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Швед Н.П. від 07.10.2020 справу передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.
Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І.І. від 07.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І.І. від 14.12.2020 дану цивільну справу передано за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Білецької М.О. від 14.01.2021 матеріали цивільної справи прийняті до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області Білецької М.О. від 15.03.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. У зв'язку з неявками відповідача ОСОБА_2 в судові засіданні не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з'явився, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.
За таких обставин розгляд справи проводиться заочно у відсутності відповідача ОСОБА_2 , проти чого позивач не заперечує.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, що підтверджує як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що 13 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір безвідсоткової позики №1-К-Г, згідно якого відповідачу було надано позику в розмірі 91471,00 доларів США на строк 12 календарних місяців із моменту отримання позичальником суми. Пунктом 4.1 даного Договору, сторони обумовили відповідальність за порушення строку повернення позики, що становить 100.00 грн., а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми позики за кожний день прострочення.
Відповідно до Розписки від 13 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_2 відповідно до договору безвідсоткової позики №1-К-Г від 13 листопада 2018 року одержав від ОСОБА_1 у борг суму в розмірі 91741, 00 доларів США і зобов'язався її повернути в строк, зазначений у п.1.3 Договору.
Станом на день звернення позивача до суду (22.09.2020) відповідач борг в сумі 91741,00 доларів США позивачу не повернув, чим порушив вимоги ст.1049 Цивільного кодексу України та зобов'язання по вищевказаному договору.
Враховуючи засади добросовісності, розумності та справедливості, на яких має грунтуватись зобов'язання, зазначені в ч.3 ст.509 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача в користь позивача встановленої в судовому засіданні суми боргу в розмірі 94741,00 доларів США з нарахуванням трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 2269,65 доларів США.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені в розмірі 13502,26 доларів США, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спірного договору позики є кошти в іноземній валюті - доларах США.
Однак частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
За змістом статті 1 Закону України від 20 травня 1999 року №679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.
Національний Банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (стаття 2 Закону № 679-XIV).
Пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону передбачено, що правління НБУ приймає рішення, зокрема про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку.
Відповідно до статті 27 Закону № 679-XIV НБУ встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.
Частиною другою статті 46 вказаного Закону НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку НБУ для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.
Пунктом 6 Розділу ІІ Положення про процентну політику НБУ, затвердженого постановою Правління НБУ від 21 квітня 2016 року № 277 (далі - Положення № 277; чинне на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що облікова ставка Національного банку (далі - облікова ставка) - ключова процентна ставка Національного банку, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку. Облікова ставка встановлюється на основі комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку, підготовленого Національним банком. Рішення щодо розміру облікової ставки затверджується Правлінням Національного банку України на засіданні з питань монетарної політики на підставі пропозицій Департаменту монетарної політики та економічного аналізу після обговорення на засіданні Комітету з монетарної політики. Національний банк щодня публікує розмір облікової ставки в засобах масової інформації та/або оприлюднює через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації, у тому числі на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.
Таким чином можна зробити висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.
Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.
Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов'язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Дані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2019 року у справі 464/3790/16-ц.
Згідно з ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованості по сплаті нарахованої пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до задоволення не підлягають.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір) підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 9190 гривень 07 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором безвідсоткової позики №1-К-Г від 13 листопада 2018 року у загальному розмірі 94010 (дев'яносто чотири тисячі десять) доларів США 65 центів США, що становить: 91741,00 доларів США основного боргу та 2269,65 доларів США 3% річних.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 9190 (дев'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 07 коп. судових витрат, пов'язаних з сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.05.2021.
Позивач: ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
адреса реєстрації:
АДРЕСА_1 .
РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
останнє відоме місце реєстрації:
АДРЕСА_2 .
ІПН НОМЕР_2 .
Суддя Білецька М.О.