КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
11 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, є громадянином України, офіційно не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
за участю: прокурора захисника підозрюваного - ОСОБА_7 , - ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 ,
Цією ухвалоюзадоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 09 травня 2021 року включно, з визначенням ОСОБА_6 застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 181 600 грн.
Згідно ухвали, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, є раніше судимим і наявні ризики того, що перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити інші правопорушення, впливати на потерпілого та свідків, уникати від досудового розслідування та суду, а тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
На думку захисника, дана ухвала постановлена з порушенням норм КК України та КПК України, що призвело до постановления незаконного, невмотивованого і необгрунтованого судового рішення.
Апелянт посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та вказує, що ОСОБА_6 26 лютого 2021 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючою ознакою вчинення кримінального правопорушення повторно.
В той же час, в повідомленні про підозру та в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не міститься посилання на інше кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_6 і яке розслідується у даному кримінальному провадженні. Підозрюваний ОСОБА_6 не має непогашеної судимості, оскільки в матеріалах, доданих до клопотання, відсутні докази наявності непогашеної чи не знятої судимості.
Також посилається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.
Вказує на розбіжності у протоколах допитів свідків та потерпілих, що є доказом відсутності обгрунтованої підозри.
Крім того, сторона захисту зазначає про відсутність доказів наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисникане підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100040005804 від 21 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
26 лютого 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
04 березня 2021 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_10 , звернулась до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року зазначене клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 09 травня 2021 року включно, з визначенням ОСОБА_6 застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600 грн.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також дані про особу ОСОБА_6 в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Таким чином, як вважає колегія суддів, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, підозрюваний ОСОБА_6 ,перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Крім цього, ОСОБА_6 може вчинити інші правопорушення, впливати на потерпілу та свідків.
Враховуючи характер вчиненого злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд на законних підставах визначив йому заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень.
Такий розмір є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірними, у колегії судді немає.
Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційної скарги про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя правильно, з урахуванням вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини, застосував даний запобіжний захід, взявши до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, в тому числі його майновий стан, а також доведені прокурором ризики неправомірної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 не має непогашеної чи не знятої судимості з урахуванням того, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до 1(одного) року обмеження волі, не набрав законної сили, не є достатніми підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки навіть при кваліфікації дій підозрюваного за ч.1 ст.186 КК України до нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як до особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Таким чином, у даному випадку інтереси суспільства вимагають застосування саме такого запобіжного заходу на даній стадії досудового розслідування.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в обранні підозрюваній особі - ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_9 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 09 травня 2021 року включно, з визначенням ОСОБА_6 застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600 грн. -залишити без змін, а апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ,- залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2320/2021
Єдиний унікальний номер 755/3490/21
Категорія: ст. 183 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_11
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1