Апеляційне провадження № 33/824/2247/2021
Справа 757/2514/21-п Головуючий в суді І інстанції Бортницька В.В.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
12 травня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнано винним та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 454 грн. на користь держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 26 грудня 2020 року о 09 годині 01 хвилин в м. Києві по бул. Дружби Народів керував автомобілем марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість шкіри, звужені зіниці очей, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді, винесеної з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, та на необхідність скасування постанови.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказував, що суд першої інстанції не звернув увагу та критично віднісся до обставин, за яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, хоча він надав пояснення на підтвердження своїх слів.
Дійсно, 26 грудня 2020 року о 09:01 в м. Києві по бул. Дружби Народів його зупинили працівники правоохоронних органів для перевірки його документів та встановили, що в нього не було страхового поліса на автомобіль, за кермом якого він перебував, та стали складати протокол про відсутність страховки. Потім патрульні почали задавати запитання стосовно того, чи вживав він алкогольні або наркотичні речовини, на що він відповів, що нічого не вживав, а повертається із нічної зміни з роботи додому, на що поліцейські запропонували проїхати до закладу охорони здоров'я для проходження медичного обстеження на підтвердження чи спростування наркотичного чи алкогольного сп'яніння, на що він погодився. Йому було видано Направлення до КМНКЛ «Соціотерапія» від 26 грудня 2020 року о 09 год. 10 хв. за підписом лейтенанта Рогового В.І., тобто того ж патрульного, що його зупинив. Протокол же було складено 26 грудня 2020 року о 09 год. 17 хв. на бул. Дружби Народів, 23 в м. Києві, де в додатках до протоколу зазначено: пояснення свідків ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), направлення в мед.заклад та відео, за підписом лейтенанта Рогового В.І. , який його зупинив. Разом із тим, свідки давали свої пояснення 26 грудня 2020 року о 10 год 20 хв. та 10 год. 25 хв., тобто через годину після складення протоколу, виникає питання, чому в протокол вписано пояснення свідків, якщо на момент його складення пояснень свідків ще не було, при цьому пояснення свідків відбиралися вже не лейтенантом Роговим, а рядовим Паперським В.Л. та за іншою адресою - АДРЕСА_2, що розташовано в більш ніж 10 км. від місця складення протоколу.
Пояснював, що він погодився на проходження медичного огляду та не заперечував здавати всі необхідні аналізи, але коли вони під'їхали до медичної установи, то побачили чергу патрульних автомобілів, які привезли порушників на медичний огляд, після цього патрульні поліцейські запропонували йому відмовитися від проходження даного медичного огляду та попередили, що складені матеріали передавати до суду не будуть. Декілька разів він повідомив їм, що готовий пройти медичний огляд, але патрульні поліцейські зазначили, що вони лише гають час і його відмова під відеозапис позбавить їх необхідності чекати в черзі. Тому, після вищезазначених дій, він зробив так, як запропонували патрульні поліцейські і відмовився на камеру від проходження медичного огляду.
Наголошував, що не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки не керував транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Вказував, що суд першої інстанції визнав особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому належним чином не дослідив докази вини особи: не вжив всіх заходів для виклику свідків в судове засідання для допиту, належним чином не дослідив протокол про адміністративне правопорушення, не взяв до уваги його пояснення.
Вважав, що в судовому засіданні не було повно та всебічно досліджено всіх матеріалів даної адміністративної справи, порушено норми процесуального та матеріального права, без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, чим порушено його законні права та інтереси.
На підставі вищевикладеного просив скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року і провадження у справі закрити.
Разом з апеляційною скаргою подане клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак, враховуючи, що апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року подано 22 березня 2021 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження,встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, з урахуванням вихідних днів, заявлене клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження розгляду не підлягає як зайве.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 12 травня 2021 рокуОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи, повторно не з'явився; від захисника ОСОБА_1 - адвоката Реуса В.В. на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 12 травня 2021 року о 10 год. 15 хв., із посиланням на те, що він не зможе прийняти участь в судовому засіданні в зв'язку з хворобою.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню та причинам неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання, апеляційний суд приходить до висновку про його необґрунтованість, оскільки клопотання не підтверджене будь-якими доказами.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дня до початку судового розгляду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).
Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення та положення ч.6 ст.294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника Реуса В.В.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 047725 від 26 грудня 2020 року в частині події адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності яких була вчинена відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 26 грудня 2020 року від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: неприродна блідість шкіри, звужені зіниці очей, порушення координації рухів; огляд не проводився;
розпискою ОСОБА_1 від 26 грудня 2020 року про те, що він впродовж 24 годин не буде керувати транспортним засобом; вимушений викликати водія для транспортування автомобіля додому.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що працівники поліції навмисно умовили його під відеозапис відмовитися від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я, однак будь-якими доказами, крім власних пояснень, цього не підтверджує.
Такі доводи апеляційний суд вважає безпідставними та відхиляє їх.
Доказів про оскарження дій неправомірних, за твердженнями апелянта, дій працівників поліції, які полягали в тому, що працівники поліції навмисно умовили його під відеозапис від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я, ОСОБА_1 не надано.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейським зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Судом першої та апеляційної інстанції досліджений відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, який в повній мірі відображає хронологію подій за участю ОСОБА_1 .
Переглянутий відеозапис події, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування; присутність свідків при цій відмові поліцейським була забезпечена.
Апеляційний суд враховує, що з відеозапису з боді-камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 26 грудня 2020 року фактично відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння двічі: під час зупинки о 09:01 в м. Київ, бульвар Дружби Народів, та після 10 години в м. Київ по вул. Петра Запорожця, 15 в присутності двох свідків. Так, під час зупинки водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння та роз'яснено наслідки такої відмови, від проходження огляду водій відмовився, в зв'язку з чим поліцейським розпочато оформлення протоколу про адміністративне правопорушення із зазначенням часу, який відповідав цій події; через деякий час водій погодився пройти огляд, а після приїзду до медичного закладу ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, і оформлення протоколу після вчинення ним відмови від проходження огляду на стан сп'яніння працівником поліції було продовжено та завершено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє посилання апеляційної скарги на наявні розбіжності у часі і місці складання протоколу про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським Роговим В.І. , та у часі і місці надання свідками пояснень, які відбиралися іншим працівником поліції рядовим Паперським В.Л. і розцінює такі доводи апеляційної скарги як спробу уникнення адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, відтак відхиляє доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки не керував транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Не ґрунтуються на вимогах закону доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що свідки не були допитані судом першої інстанції, оскільки чинними нормами КУпАП не передбачена обов'язкова участь цих осіб при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а клопотання ОСОБА_1 про їх виклик в судове засідання для надання пояснень в матеріалах справи відсутнє і суд першої інстанції не вбачав підстав для допиту свідків, письмові пояснення яких об'єктивно підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Таким чином, з наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги обставини, встановлені судом при розгляді справи, не спростовані.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд приймає до уваги, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, помилково зазначив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, хоча згідно протоколу про адмінправопорушення ДПР18 № 047725 від 26 грудня 2020 року у ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а не встановлений стан наркотичного сп'яніння.
Наведене не вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є очевидною опискою, якаможе бути виправлена судом першої інстанції, і не є підставою для скасування законної і обґрунтованої постанови суду.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст. ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Враховуючи вищевикладене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що в судовому засіданні не було повно та всебічно досліджено всіх матеріалів даної адміністративної справи, порушено норми матеріального та процесуального права і розглянуто справу без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин.
Постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.