Справа № 757/20383/21-к Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3016/2021 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року,
за участю: прокурора ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 18.06.2021 включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року у справі №757/20383/21-к та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області по кримінальному провадженні № 12012000000000077 від 23.11.2012 року про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127 КК України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому є незаконною.
Апелянт вказує на те, що слідчим суддею не враховано, що повідомлена ОСОБА_7 підозра та матеріали клопотання не містять належних та допустимих доказів у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України, які обґрунтовують доводи причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127 КК України, в тому числі наявність такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення організованою групою. В порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 184 КПК України не містять посилання на конкретні матеріали провадження, що підтверджують обставини, зазначені в підозрі.
Також апелянт посилається на відсутність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначає, що клопотання в порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, взагалі не містить виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Апелянт вказує на те, що клопотання не містить доказів, фактів та аргументів про неможливість запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Апелянт звертає увагу суду на те, що після застосування 02.03.2021 року судом запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту у певний час доби, за клопотанням останнього, для участі у міжнародних змаганнях з гандболу ОСОБА_7 було надано дозвіл для виїзду за кордон, де він перебував з 12.03.2021 по 16.03.2021 по письмовим дозволам прокурора, тобто виїхав за кордон та повернувся з Національною збірною України з гандболу.
Зазначене доводить про належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того апелянт зазначає, що не заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора щодо викладу обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування за час дії попередньої ухвали про тримання під вартою, оскільки досудове розслідування триває з 2012 року, тобто більше 9 років.
Апелянт просить врахувати, що ОСОБА_7 є публічною особою - президентом Федерації гандболу України, а тримання його під вартою, негативно відображається на розвитку та діяльності гандбольного спорту в України та є підривом авторитету на міжнародному рівні.
Дані про особу ОСОБА_7 , його сімейний стан, активна громадська діяльність, позитивні характеристики, те, що він має хворобу, має на утриманні неповнолітніх дітей, працює, фактично не ухилявся від органів досудового розслідування та суду, також не дає підстав вважати обґрунтованими твердження, щодо наявності ризиків, викладених у клопотанні та ухвалі.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженої ухвали слідчого судді, доводи підозрюваного та його захисника щодо обставин викладених в апеляційній скарзі, яку вони підтримали в судовому засіданні апеляційного суду за наведених у ній обставинах і просили про її задоволення, доводи прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді та необхідність залишити її без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, перевіривши, обговоривши та обміркувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012000000000077 від 23.11.2012 за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127 КК України.
25.02.2021 ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України
24.03.2021 Київським апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу прокурора та скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2021. ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.04.2021.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Між тим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2021 продовжено строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні до 25.02.2022.
16.04.2021 старший слідчий в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .
На обґрунтування даного клопотання сторона обвинувачення послалась на наявність обґрунтованої підозри повідомленої ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України з посиланням на докази, які її підтверджують.
Також обґрунтовуючи підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення у клопотанні посилається на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є триваючими та які не зменшились. Враховуючи тяжкість інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7 злочинів він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати та спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а відтак інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7
20.04.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 18.06.2021 включно.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
При судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчинення впливу на інших учасників кримінального провадження, в тому числі тих, з якими злочин вчинено у співучасті, можливість сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження, а також можливість впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, не зменшились.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобіганню ризикам, встановленим стороною обвинувачення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Також, слідчий суддя місцевого суду ретельно дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Разом з цим, слідчий суддя врахував тяжкість злочину, конкретні обставини вчинення злочину, дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, та ті обставини, що на даній стадії досудового розслідування неможливо провести всі заплановані процесуальні дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, на підставі чого слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування щодо ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того, слідчим суддею місцевого суду вірно не визначено альтернативний запобіжний захід в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177, 178 цього Кодексу, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Доводи захисника про відсутність обґрунтованої підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження. Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Erdagoz v. Turkeyп. 51).
Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді.
Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства").
Наявність даних, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 , його сімейний стан, активна громадська діяльність, позитивні характеристики, те, що він має хворобу, має на утриманні неповнолітніх дітей, працює, фактично не ухилявся від органів досудового розслідування та суду, - не є безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки не спростовують висновки суду про те, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді місцевого суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він всебічно та у повному обсязі довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції остаточно дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4