Справа № 740/1626/21 Головуючий у 1 інстанції Карпусь І. М.
Провадження № 33/4823/242/21
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
13 травня 2021 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Мохира Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мохира Д.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2021 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , інвалід ІІ групи,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 454,00 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 12 березня 2021 року, о 16.00 год., на автодорозі «Ніжин-Носівка», між населеними пунктами село Кропивне та село Володькова Дівиця, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ TF 698К, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Мохир Д.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду змінити, виключити з резолютивної частини постанови стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, та стягнення сплати судового збору на користь держави. Вважає, що суд першої інстанції мав звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у зв'язку з інвалідністю ІІ групи. Зазначає, що місцевий суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи. Звертає увагу на те, що місцевим судом не враховані обставини, що пом'якшують відповідальність, а саме, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом другої групи, своїми діями не завдав значної шкоди державному або громадському порядку, правам і свободам громадян, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених вище підстав; перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №471516 від 12.03.2021 року, ОСОБА_1 , 12 березня 2021 року, о 16.00 год., на автодорозі «Ніжин-Носівка», між населеними пунктами Кропивне та Володькова Дівиця, керував автомобілем ЗАЗ TF 698К, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення, поставити свій підпис у протоколі, а також отримати копію протоколу (а.с.2).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 19 від 12.03.2021 року, виданого лікарем КНП «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького», згідно якого на момент огляду ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с.4).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що при прибутті поліцейських на місце автомобіль ЗАЗ TF 698К, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував на смузі зустрічного руху, ближче до лівого краю проїзної частини, в нерухомому стані із вимкненим двигуном, за кермом на сидінні водія перебував ОСОБА_1 , мав порушення мови, що нормативно визначено ознаками алкогольного сп'яніння.
Допитаний у місцевому суді свідок ОСОБА_3 пояснив, що він їхав на своєму автомобілі з м. Ніжин в сторону м. Носівки. Рухаючись зі швидкістю близько 70 км/год за с. Кропивне почав наздоганяти автомобіль, який рухався перед ним у попутному напрямку, хаотично, переміщувався то вліво, то вправо. ОСОБА_3 здійснив обгін зазначеного автомобіля та маневром зупинив його на зустрічній смузі руху. Після зупинки він підійшов до автомобіля, за кермом якого був ОСОБА_1 з явними ознаками сп'яніння. Свідок запропонував водію відвезти його, щоб не викликати поліцію, на що той відмовився. Тому ОСОБА_3 викликав по телефону поліцейських і дочекався їх прибуття. Він написав пояснення та поїхав з місця. Про нестерпний біль, відсутність ліків ОСОБА_1 нічого не повідомляв.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, спростовуються, поясненнями свідка ОСОБА_3 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з яких слідує, що ОСОБА_1 ні поліцейським, ні свідку не повідомляв, що він не керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а випив горілку для знеболення після зупинки автомобіля, і після вживання горілки не керував транспортним засобом.
До того ж матеріали справи не містять будь-яких зауважень чи заперечень ОСОБА_1 щодо порядку проведення відносно нього медичного огляду на стан сп'яніння, оформлення протоколу про адміністративне правопорушення; із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час освідування до компетентних органів не звертався.
Отже, слід визнати, що доводи сторони захисту з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Відтак, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
В той же час, суд першої інстанції при винесенні постанови не повністю дослідив дані про особу правопорушника.
Відповідно до наданої копії посвідчення, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.
За змістом пункту 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.
А тому, враховуючи сукупність вищенаведених обставин, апеляційний суд, згідно п.4 ч.8 ст.294 КУпАП, вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Мохира Д.В. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - змінити.
На підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.
В решті цю ж постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний