Справа № 686/13038/19
Провадження № 22-ц/4820/41/21
05 травня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Садік Н. Д.,
з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
представника ГУ ДКСУ у Хмельницькій області Мороз Т. М.,
представника ГУНП в Хмельницькій області Гринишина І. П.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/13038/19 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2020 року (суддя Чевилюк З. А., повне судове рішення складено 11 серпня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, про відшкодування шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначала, що вона є власником автомобіля марки «Iveco Eurocargo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно з договором від 21 лютого 2014 року передала у безоплатне користування ТОВ «Т-Стиль».
01 жовтня 2014 року на 146 км автомобільної дороги «Житомир-Чернівці» у напрямку від міста Хмельницького до міста Старокостянтинова сталася ДТП за участю зазначеного вище автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Т-Стиль». За фактом ДТП були внесені відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження № 12014240220000796 від 12 жовтня 2014 року щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. 13 жовтня 2014 року постановою слідчого належний їй автомобіль був визнаний речовим доказом і переданий на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Старокостянтинівського РВ УМВСУ в Хмельницькій області. Проте, слідчим не були вжиті необхідні заходи по збереженню речового доказу, а саме автомобіль не передавався на відповідальне зберігання, не складався акт із визначенням відповідальної особи щодо схоронності майна. Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2016 року вирішено речовий доказ автомобіль марки «Iveco Eurocargo» реєстраційний номер НОМЕР_1 передати представнику ТОВ «Т-Стиль».
ТОВ «Т-Стиль» з'ясувало, що автомобіль відсутній на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Старокостянтинівського РВ УМВСУ в Хмельницькій області. Фактично він знаходився на території колишнього Старокостянтинівського райавтодору.
Під час огляду транспортного засобу виявлено, що він знаходиться в непридатному для використання стані, відсутні деталі та комплектуючі автомобіля (колеса, металева обшивка, кермо, технічна апаратура та ін.).
В акті огляду, що знаходиться у матеріалах справи № 683/1958/15-к, засвідчено комплектність автомобіля, наявність усіх деталей після ДТП.
Внаслідок неналежного зберігання речового доказу у справі їй завдано матеріальної та моральної шкоди. Розмір матеріального збитку складає 360000 грн (найнижча вартість аналогічного автомобіля за відомостями інтернет-ресурсів). Перенесені моральні страждання у результаті пошкодження майна, обмеження у праві користування автомобілем, тривалість і тяжкість вимушених змін у життєвих та суспільних стосунках та зусилля спрямовані на відновлення права на майно свідчать про заподіяння моральної шкоди.
Тому позивачка просила стягнути з держави шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України на відшкодування матеріальної шкоди 360000 грн, на відшкодування моральної шкоди 140000 грн.
Протокольною ухвалою суду від 23 вересня 2019 року до участі у справі залучено співвідповідача Старокостянтинівський РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (а.с. 89, т. 1).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100000 грн та 5000 грн моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органів досудового розслідування.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови у позові та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд безпідставно не взяв до уваги висновок спеціаліста від 29 травня 2020 року щодо вартості розукомплектованих деталей автомобіля. Вартість майна має визначатися за цінами, що діють на час прийняття рішення про відшкодування шкоди. Визначена спеціалістом вартість деталей не спростована відповідачами. Розмір морального відшкодування є заниженим, оскільки втрата автомобіля, який використовувався для перевезення товару при здійсненні підприємницької діяльності позбавила її стабільного доходу та змусила докладати зусилля для організації свого життя.
УМВСУ в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у частині задоволення вимог, в апеляційній скарзі просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на незаконність і необґрунтованість судового рішення. Суд не урахував те, що позивачка не надала доказів заподіяння шкоди та її розміру, протиправності поведінки заподіювача шкоди і причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області посилається на необґрунтованість її доводів.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у зв'язку з припиненням юридичної особи до участі у справі залучено правонаступника відповідача Старокостянтинівського РВ УМВСУ в Хмельницькій області Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (а.с. 107, т. 2).
У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав. Представники Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області і третьої особи Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області апеляційну скаргу позивачки не визнали і підтримали апеляційну скаргу УМВСУ в Хмельницькій області.
Інші учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу УМВСУ в Хмельницькій області залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з пунктами 1, 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Iveco Eurocargo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно з договором від 21 лютого 2014 року передала у безоплатне користування ТОВ «Т-Стиль».
01 жовтня 2014 року на 146 км автомобільної дороги «Житомир-Чернівці» у напрямку від міста Хмельницького до міста Старокостянтинова сталася ДТП за участю зазначеного вище автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Т-Стиль». За фактом ДТП були внесені відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження № 12014240220000796 від 12 жовтня 2014 року щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
12 жовтня 2014 року створено слідчу групу у складі слідчого відділу з розслідування ДТП СУ УМВСУ в Хмельницькій області Кушніра Ю.В., слідчого СВ Старокостянтинівського РВ УМВСУ в Хмельницькій області Швеця О.О. Контроль за проведенням досудового розслідування ДТП СУ УМВСУ в Хмельницькій області покладено на підполковника міліції ОСОБА_4
13 жовтня 2014 року постановою слідчого належний позивачці автомобіль марки «Iveco Eurocargo» реєстраційний номер НОМЕР_1 був визнаний речовим доказом і переданий на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Старокостянтинівського РВ УМВСУ в Хмельницькій області.
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2016 року вирішено речовий доказ автомобіль марки «Iveco Еurocargo» реєстраційний номер НОМЕР_1 передати представнику ТОВ «Т-Стиль».
З метою отримання автомобіля ТОВ «Т-Стиль» з'ясувало, що транспортний засіб відсутній на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Старокостянтинівського РВ. Фактично він знаходився на території колишнього Старокостянтинівського райавтодору.
Автомобіль не передавався на відповідальне зберігання, не складався акт із визначенням відповідальної особи щодо схоронності майна.
Під час огляду транспортного засобу виявлено, що він знаходиться в непридатному для використання стані, відсутні деталі та комплектуючі автомобіля.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що шкода, завдана фізичній особі незаконними дією чи бездіяльністю органу державної влади (його посадових осіб) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частин першої і шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
За змістом частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з частиною першою і пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом частини першої і пункту 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
На підставі частин 1, 2 і 4 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.
Пунктами 5 і 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, передбачено, що умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей.
Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.
Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Відповідно до пунктів 13, 14, 19, 33 і 86 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.
Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.
Зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.
При вилученні, а також при передачі на зберігання транспортного засобу за обов'язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста, а при можливості і за участю його власника складається документ про технічний стан транспортного засобу.
Забороняється розміщення на зберігання речових доказів та інших об'єктів в умовах і стані, що може призвести до їх пошкодження.
У разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню.
Відповідно до висновку комісійної судової транспортно-товарознавчої експертизи № 8100 від 15 березня 2021 року підтверджено розукомплектування автомобіля марки «IVECO Euroсargo 180 Е24 R tector» 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 у порівнянні з його комплектністю, зафіксованою в електронному вигляді на оптичному носії «ALERUS-R» (наданий на запит суду першої інстанції Хмельницьким НДЕКЦ МВС України), після ДТП, що сталася 11 жовтня 2014 року.
У зв'язку з тим, що належне зберігання речового доказу у кримінальному провадженні не забезпечено, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування шкоди ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд припустився помилки і визначив розмір відшкодування матеріальної шкоди, виходячи із зазначеної за домовленістю сторін у договорі позички вартості автомобіля 100000 грн, що не відповідає нормам матеріального права.
Щодо неправильності визначення розміру матеріального відшкодування обґрунтованими є доводи апеляційних скарг.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із зазначеним висновком експертизи вартість розукомплектованих деталей та складових частин автомобіля марки «IVECO Euroсargo 180 Е24 R tector» 2003 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , відсутніх на час проведення експертного обстеження 03 березня 2021 року, у порівнянні з його комплектністю, зафіксованою після ДТП, що сталася 11 жовтня 2014 року, у цінах станом на 13 жовтня 2014 року (дата передання речового доказу на зберігання) становила 127128,24 грн.
Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля у частині установлення на місце розукомплектованих деталей та складових частин, відсутніх на час проведення експертизи у порівнянні з його комплектністю, зафіксованою після ДТП, що сталася 11 жовтня 2014 року (без урахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП) у цінах на час проведення експертизи (березень 2021 року) складає 311413,53 грн та є економічно необґрунтованим, так як перевищує вартість самого автомобіля станом на час передання речового доказу на зберігання 13 жовтня 2014 року у розмірі 237582 грн.
Тому відшкодуванню позивачці підлягають втрати, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням автомобіля, а саме вартість розукомплектованих деталей та складових частин транспортного засобу у сумі 127128,24 грн.
З огляду на викладене вище частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 і розмір матеріального відшкодування підлягає збільшенню до 127128,24 грн.
З наведених підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги УМВСУ в Хмельницькій області щодо недоведеності позивачкою складових цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду і відсутності правових підстав для її відшкодування.
Посилання в апеляційних скаргах на неправильність визначення судом розміру морального відшкодування не ґрунтується на законі.
Суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру заподіяння шкоди, характеру та обсягу моральних страждань та вимог закону щодо розумності і справедливості.
Отже, рішення суду першої інстанції необхідно змінити у частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди і збільшити розмір відшкодування до 127128,24 грн.
У решті рішення суду потрібно залишити без змін.
На підставі пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати ОСОБА_1 , пов'язані із залученням експертів, підлягають стягненню з держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог (55,4%) у сумі 8420,76 грн.
Керуючись ст 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 серпня 2020 року у частині вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди змінити і збільшити розмір стягнутої матеріальної шкоди до 127128,24 грн (сто двадцять сім тисяч сто двадцять вісім грн 24 коп.).
У решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з держави шляхом списання коштів з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 8420,76 грн (вісім тисяч чотириста двадцять грн 76 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта