Єдиний унікальний номер 219/8163/20
Номер провадження 22-ц/804/1223/21
13 травня 2021 року
Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Азевича В.Б.,
суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 219/8163/20 за позовом Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2021 року (суддя Погрібна Н.М., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області),-
В вересні 2020 року Комунальний заклад «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки» звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в період з 25.05.2020 р. по 17.07.2020 р., з зупиненням в термін з 30.06.2020 р. по 10.07.2020 р. для проведення зустрічних звірок, у відповідності до питань програми ревізії Управлінням східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.11.2012 р. по 30.04.2020 р., результати якої відображені в акті ревізії № 04.05.03-783/03 від 20.07.2020 р. Суцільною ревізію дотримання законодавства при здійсненні операцій з заробітної плати за сумісництвом, проведеною шляхом співставлення даних особових рахунків працівників, наказів, розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі з умовами діючого законодавства, встановлено, що в порушення п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (із змінами), ст. 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, за період з 01.03.2015 р. по 31.12.2019 р., на підставі наказів керівникам відділів та їх заступникам у кількості 6 осіб була необґрунтовано нарахована та сплачена заробітна плата за сумісництво посад (на умовах внутрішнього сумісництва) на загальну суму 266 742,56 грн (КЕКВ 2111 «Заробітна плата», загальний фонд, в т.ч. КФК 070601 у 2015 році - 2207,62 грн, 2016 рік - 37 578,72 грн, по КПКВК МБ 1311120 у 2017 році - 81 307,64 грн, по КПКВК МБ 1111120 у 2018 році - 135 796,50 грн, у 2019 році - 952,05 грн), в тому числі посадового окладу на загальну суму 93 006,18 грн (в т.ч. 2015 рік - 66,26 грн, 2016 рік - 18 281,65 грн, 2017 рік - 32 453,34 грн, 2018 рік - 38 463,93 грн, 2019 рік - З 161,00 грн); надбавки за складність, напруженість у роботі та доплати до мінімальної заробітної плати на загальну суму 54 264,24 грн (в т.ч. 2015 рік - 323,13 грн, 2016 рік - 7 172,54 грн, 2017 рік - 19 343,63 грн, 2018 рік - 25 208,69 грн, 2019 рік - 2 216,25 грн); премії за підсумками роботи за місяць на загальну суму 75 495,57 грн (в т.ч. 2015 рік - 581,63 грн, 2016 рік - 6 388,41 грн, 2017 рік - 14 084,08 грн, 2018 рік - 54 441,45 грн); заробітна плата за час перебування у відрядженнях на загальну суму 476,31 грн (в т.ч. 2016 рік - 158,74 грн, 2017 рік - 75,46 грн, 2018 рік - 242,11 грн); заробітна плата під час перебування у відпустках на загальну суму 25 985,26 грн (в т.ч. 2015 рік - 656,60 грн, 2016 рік - 4 250,76 грн, 2017 рік - 1 991,04 грн, 2018 рік - 14 612,06 грн, 2019 рік - 4 474,80 грн); компенсація за невикористану відпустку на загальну суму 17 515,00 грн (в т.ч. 2016 рік - 4 250,76 грн, 2017 рік - 13 360,09 грн, 2018 рік - 2 828,29 грн). Також, протягом 2015-2018 років керівникам відділів та їх заступникам у кількості 7 осіб була необґрунтовано нарахована та сплачена доплата за суміщення посад та розширення зони обслуговування у розмірі 50% від осадового окладу вакантної посади на загальну суму 132 008,63 грн (КЕКВ 2111 «Заробітна плата», загальний фонд, в т.ч. КФК 070601 у 2015 році - 22 666,95 грн, у 2016 році - 53 280,71 грн по КПКВК МБ 1311120 у 2017 році - 28 077,83 грн, по КПКВК МБ 1111120 у 2018 році - 25 389,64 грн, у 2019 році - 2 593,50 грн), на порушення підпункту 3а) п. 3 Постанови КМУ від 30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Як наслідок зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 91 282,33 грн (в т.ч. КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» КФК 070601 у 2015 році в сумі 9 029,47 грн, у 2016 році в сумі 19 989,07 грн, по КПКВК МБ 1311120 у 2017 році в сумі - 24 064,80 грн, КПКВК МБ 1111120 у 2018 році - 35 460,96 грн, у 2019 році в сумі - 2 738,02 грн), загальний фонд. Виконання наказів з особового складу покладено на бухгалтерію або головних бухгалтерів за відповідні періоди. ОСОБА_1 з 21.04.2017 р. по 06.02.2019 р. виконувала обов'язки головного бухгалтера та згідно пункту 8 Посадової інструкції здійснювала контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. ОСОБА_1 відповідно до вищевказаного акту ревізії пояснила порушення тим, що ДВУОР ім. С. Бубки є установою (організацією), яка переміщена з району проведення АТО, юридична та фактична адреса: м. Донецьк, Ленінський район, вул. Луговцова, 2-а. Проте, у зв'язку з надзвичайними подіями на території області 03.02.2015 р. розпорядженням Голови обласної державної адміністрації № 52 «Про внесення змін до Статуту Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. БУБКИ» внесені зміни, згідно яких, нова юридична адреса: АДРЕСА_1 . Фактично здійснює свою діяльність за новою адресою з 16 лютого 2015 року, а з 15.03.2017 року: АДРЕСА_1 . В Постанові Кабінету Міністрів України № 65 від 01.03.2014 року «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» зазначено, що діє тимчасове припинення встановлення доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників (крім лікарів, фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою і професіоналів з вищою немедичною освітою та наукових працівників, що допущенні до медичної діяльності, молодших медичних сестер, соціальних робітників, вихователів, помічників вихователів, учителів, майстрів виробничого навчання, викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів, а також працівників вищих навчальних закладів, переміщених з району проведення антитерористичної операції). Даний пункт постанови втратив дію 23.08.2016 року. Тобто, суміщення для керівників державних підприємств, установ і організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їх заступників було дозволено до 23.08.2016 року. В січні 2019 року було це виявлено - всім керівникам, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам знято доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх без перерахунку заробітної плати у зв'язку з відсутністю чіткого механізму, з роз'ясненням, повернення коштів. Відповідно до акту ревізії Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» установлено, що на період проведення антитерористичної операції положення пунктів 2-4 постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» щодо тривалості роботи за сумісництвом, порядку надання відпустки та заборони роботи за сумісництвом (крім заборони, встановленої законом) не застосовуються до працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районі проведення антитерористичної операції. Таким чином, через не підтвердження факту переміщення працівників з районів проведення антитерористичної операції, керівникам відділів та їх заступникам в кількості 6 осіб, було необґрунтовано нараховано та сплачено заробітну плату за сумісництво посад (на умовах внутрішнього сумісництва). Відповідні операції призвели до внесення недостовірних даних до звітності про нарахування заробітної плати - меморіального ордеру № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» за відповідні періоди за дебетом субрахунку 802 «Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи» та кредитом субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати», за 2018-2019 роки за дебетом субрахунку 6511/1 «Витрати на оплату праці» кредитом субрахунку 6313 «Розрахунки із загальнообов'язкового державного соціального страхування». У ф. № 2-м «Звіт про надходження і використання коштів загального фонду» касові та фактичні видатки завищено за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на загальну суму 398 751,19 грн (в т.ч. КФК 070601 2015 році в сумі 24 874,57 грн у 2016 році в сумі 90 859,43 грн, по КПКВК МБ 1311120 у 2017 році в сумі 109 385,47 грн, КПКВК МБ 1111120 у 2018 році - 161 186,17 грн, у 2019 році в сумі 12 445,55 грн). За КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 91 282,33 грн (в т.ч. КФК 070601 у 2015 році в сумі 9 029.47 грн, у 2016 році в сумі 19 989,07 грн, по КПКВК МБ 1311120 у 2017 році в сумі - 24 064,80 грн, КПКВК МБ 1111120 у 2018 році - 35 460,96 грн., у 2019 році в сумі - 2 738,02 грн), на порушення п.2 розділу 1 Порядку № 44. ОСОБА_1 на пропозицію позивача відшкодувати шкоду, подала до бухгалтерії заяви від 23.06.2020 р. та 09.07.2020 р. щодо відрахування із заробітної плати 19 698,42 грн та 1 198,68 грн відповідно, на покриття матеріальної шкоди. Проте, в подальшому відмовилась в добровільному порядку відшкодувати матеріальну шкоду. Просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду заподіяну з її вини у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 19 577,40 грн, а також судовий збір в сумі 2 102,00 грн.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки» матеріальну шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов'язків у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 19 577,40 грн, а також судовий збір в сумі 2 102,00.
ОСОБА_1 на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції без будь-якого документального підтвердження встановив, що відповідальність за всю матеріальну шкоду покладена лише на неї без визначення розміру заподіяної підприємству шкоди. На думку відповідача, із позовної заяви не випливає порушення нею трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Крім того, факт виявлення порушення операцій з заробітної плати за сумісництвом, що є підставою для виникнення даного спору, яка вказує сам позивач є січень 2019 року. Дата звернення позивача до суду - 03 вересня 2020 року. Тобто, позов поданий за строками позовної давності.
Від позивача у справі Комунального закладу «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції в повному обсязі відповідає чинному законодавству, ухвалено з дотриманням та в повній відповідності нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що з 21.04.2017 р. по 06.02.2019 р. ОСОБА_1 виконувала обов'язки головного бухгалтера, здійснювала контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки, що підтверджується копіями наказів: № 051-к від 20.04.2017 р., № 053-к від 28.04.2017 р., № 088-к від 15.06.2017 р., № 012-к від 06.02.2019 р., та була особисто під розпис ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями та колективним договором, про що свідчить витяг з журналу ознайомлення працівників Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки.
Донецьке вище училище олімпійського резерву ім. С. Бубки, яке перейменовано на Комунальний заклад «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки», є установою, яка переміщена з району проведення антитерористичної операції та фактично з 16.02.2015 р. здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до акту ревізії фінансово - господарської діяльності Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки за період з 01.11.2012 року по 30.04.2020 року № 04.05.03 - 783/03 від 20.07.2020 року суцільною ревізією дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці за сумісництвом, проведеною шляхом співставлення даних особових рахунків працівників, наказів, розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі з умовами діючого законодавства встановлено: на порушення п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (зі змінами), ст. 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, за період з 01.03.2015 р. по 31.12.2019 р. на підставі наказів керівникам відділів та їх заступників у кількості 6 осіб була необґрунтовано нарахована та виплачена заробітна плата за сумісництво посад (на умовах внутрішнього сумісництва) на загальну суму 266 742,56 грн. Протягом 2015-2018 рр. керівникам відділів та їх заступникам у кількості 7 осіб була необґрунтовано нарахована та сплачена доплата за суміщення посад та розширення зони обслуговування розмірі 50 % від посадового окладу вакантної посади на загальну суму 132 008,63 грн, чим порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Внаслідок допущених переплат по оплаті праці зайво перераховано соціального внеску на загальну суму 91 282,33 грн. Виконання наказів з особового складу покладено на бухгалтерію або головних бухгалтерів за відповідні періоди.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , які були надані начальнику Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, випливає, що ОСОБА_1 з 21.04.2017 р. по 06.02.2019 р. працювала у позивача на посаді головного бухгалтера-заступника директора з ФЕП. ДВУОР ім. С. Бубки є установою, яка переміщена з району проведення антитерористичної операції та фактично здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що будь-які дії мають бути чітко визначені у законі, при цьому, необхідно, щоб кожен міг зрозуміти з тексту відповідної статті, яка дія або бездіяльність тягне за особою будь-яку відповідальність. Крім того, зазначила, що в Постанові Кабінету Міністрів України № 65 від 01.03.2014 р. «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» зазначено, що діє тимчасове припинення встановлення доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників (крім лікарів, фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою і професіоналів з вищою немедичною освітою та наукових працівників, що допущені до медичної діяльності, молодших медичних сестер, соціальних робітників, вихователів, помічників вихователів, учителів, майстрів виробничого навчання, викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів, а також працівників вищих навчальних закладів, переміщених з району проведення антитерористичної операції). Даний пункт постанови втратив дію 23.08.2016 р. Тобто, суміщення для керівників державних підприємств, установ і організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їх заступників було дозволено до 23.08.2016 р. В січні 2019 р. було це виявлено, всім керівникам, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам було знято доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників без перерахунку заробітної плати, у зв'язку з відсутністю чіткого механізму з роз'ясненням повернення коштів. Погодилась з тим, що в період з 24.08.2016 р. по січень 2019 р. необхідно зробити перерахунок заробітної плати працівникам (керівникам, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам), яким надавалась доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників.
23.06.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до директора ДВУОР ім. С. Бубки з заявою щодо відрахування у червні 2020 р. із її заробітної плати 19 698,42 грн зайво нараховані суми за доплату за розширення зони обслуговування на час відсутності працівника за листопад-грудень 2016 р. та за січень-грудень 2017 р., а також 09.07.2020 р. щодо відрахування у липні 2020 р. - 1 198,68 грн.
Середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 19 577,40 грн, що підтверджується копією довідки КЗ «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки».
Згідно довідки КЗ «Донецький обласний спеціалізований коледж спортивного профілю ім. С. Бубки» № 1022/01-27 від 01.12.2020 р. установа має відкритий поточний рахунок в Управлінні Державної Казначейської Служби України у м. Києві UA648201720344220002000035256, МФО 820172.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1-3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем регулюються КЗпП України.
За частиною 3 статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що днем виявлення порушення дотримання законодавства при здійсненні операцій з заробітної плати за сумісництвом є складання акту ревізії фінансово-господарської діяльності Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки за період з 01.11.2012 року по 30.04.2020 року № 04.05.03 - 783/03 від 20.07.2020 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 03 вересня 2020 року, тобто в межах строку, встановленого частиною 3 статті 233 КЗпП України.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги про те, що факт виявлення порушення операцій з заробітної плати за сумісництвом було виявлено в січні 2019 року, та як наслідок позивач звернувся до суду з порушенням строку, є безпідставним.
Стаття 130 КЗпП України містить загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.
Так, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Отже, підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.
Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.
Згідно з частиною 2 статті 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: пряма дійсна шкода; протиправна поведінка працівника; вина в діях чи бездіяльності працівника; прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
З урахування викладеного, до категорії прямої дійсної шкоди, в даному випадку, належать витрати, спричинені зайвими виплатами на користь працівників (основної та додаткової заробітної плати, сум компенсацій, допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, інших виплат), при відсутності можливості стягнення цих сум із працівників, які безпідставно одержали відповідні суми (з огляду на пункт 1 частини 2 статті 127 КЗпП України такі можливості часто є відсутніми). До категорії прямої дійсної шкоди належать і безпідставні натуральні виплати (видачі) на користь працівників.
Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов'язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність. Обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина. Зі змісту частини 2 статті 130 КЗпП України матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.
Згідно з частиною 4 статті 130 КЗпП України на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Згідно із статтею 132 ЦПК України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що працівники, які не є керівниками підприємства (установи, організації) і структурних підрозділів на підприємстві або їх заступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням ними трудових обов'язків, несуть матеріальну відповідальність за частиною 1 статті 132 КЗпП України, крім випадків, для яких стаття 134 КЗпП передбачена повна матеріальна відповідальність.
За статтею 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що факт спричинення ОСОБА_1 позивачу матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов'язків, підтверджується наданим позивачем актом ревізії фінансово-господарської діяльності Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки за період з 01.11.2012 року по 30.04.2020 року № 04.05.03 - 783/03 від 20.07.2020 року.
Вищезазначений акт є належним, достовірним і достатнім доказом в розумінні діючого процесуального закону.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді: В.Б. Азевич
І.В. Кішкіна
О.В. Халаджи