Справа №:755/7447/21
Провадження №: 1-кс/755/2080/21
"06" травня 2021 р.
м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040001225 від 19.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, установив :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді з цим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 177, 184 КПК України.
Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження
Слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розслідується наведене кримінальне провадження.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 18 квітня 2021 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, перебував за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, ОСОБА_4 , підійшов до другого під'їзду в будинку АДРЕСА_1 , де побачив відкриту кватирку у квартирі вище зазначеного будинку, де в подальшому обрав об'єктом свого злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення, майно з квартири АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_4 переконавшись, що сторонні особи за його діями не спостерігають, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, проник до квартири АДРЕСА_3 , через відкриту кватирку.
Продовжуючи реалізацію своїх злочинних намірів, направлених на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, скориставшись сприятливою навколишньою обстановкою та будучи переконаним, що діє непомітно ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні квартири, таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме: чоловіча сумка чорного кольору (для документів) вартістю 1100 гривень 00 копійок; рюкзак чорно-синього кольору для ноутбука вартістю 600 гривень 00 копійок; мобільний телефон марки «ZTE Blede A6», чорного кольору, s/n: НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 та imei 2: НОМЕР_3 , вартістю 4000 гривень 00 копійок; циферблат наручного годинника із надписом «Raketa» №52733, вартістю 300 гривень 00 копійок; циферблат наручного годинника «New Day», вартістю 300 гривень 00 копійок; брилки до ключів у кількості 2 штуки, вартістю 300 гривень 00 копійок; жіночий браслет зі срібла із золотою застібкою, з надписом «Pandora», на якій перебувало п'ять бусинок (шармів), вартістю 10 000 гривень 00 копійок.
А також, з тієї ж квартири, таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти у сумі 550 Євро (згідно офіційного курсу, встановленого Національним банком України, станом на 18.04.2021, становить 18 403 гривень); грошові кошти у сумі 770 $ США(згідно офіційного курсу, встановленого Національним банком України, станом на 18.04.2021, становить 21 522 гривні 50 копійок), грошові кошти у сумі 460 гривень 00 копійок; підвіска( у вигляді іконки) зі срібла, вагою 20 грам, вартістю 2000 гривень 00 копійок, срібний чоловічий браслет, вагою 20 грам, вартістю 2000 гривень 00 копійок; підвіска зі срібла( у вигляді іконки) вагою 5 грам, вартістю 300 гривень 00 копійок; ноутбук марки «ASUS», model: K53S s/n: B9NOAS12673636F, чорного кольору, вартістю 8000 гривень 00 копійок; ноутбук марки «Lenovo», model: 6680, s/n: СВ 26320619, чорного кольору, вартістю 8000 гривень 00 копійок; папка фіолетового кольору в якій знаходились наступні документи: закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 ; додаток до ID-картки на ім'я ОСОБА_8 ; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 ; закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_6 ; дозвіл на зброю № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_6 ; дипломи бакалавра та спеціаліста на ім'я ОСОБА_6 ; військовий квиток на ім'я ОСОБА_6 ; свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_6 ; свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації на ім'я ОСОБА_6 ; шкіряні ремені чорного кольору, у кількості дві штуки, загальною вартістю 800 гривень 00 копійок; шкіряні ремені коричневого кольору, у кількості 2 штуки, загальною вартістю 600 гривень 00 копійок; взуття зимове, чорного кольору, вартістю 2800 гривень 00 копійок; джинси синього кольору, у кількості три штуки, загальною вартістю 5000 гривень 00 копійок; брюки коричневого кольору, вартістю 2000 гривень 00 копійок; кофта з капюшоном, білого кольору, вартістю 1200 гривень 00 копійок; футболка чорного кольору, вартістю 700 гривень 00 копійок; футболка чорного кольору із надписом білого кольору «Police», вартістю 800 гривень 00 копійок; футболка чорного кольору із надписом білого кольору «Nike», вартістю 1100 гривень 00 копійок; куртка синього кольору, вартістю 4000 гривень 00 копійок; футболка білого кольору, вартістю 400 гривень 00 копійок; футболка зеленого кольору, вартістю 600 гривень 00 копійок; футболка (із зображенням у вигляді пальм), вартістю 600 гривень 00 копійок;
В подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши своїми злочинними діями ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 97 885 гривень 50 копійок.
05.05.2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення; пояснення підозрюваного; протоколом огляду місця події( добровільна видача) та відеозаписом; протоколом допиту потерпілого; речовими доказами; протоколами допиту свідків, та іншими матеріалами кримінального провадження.
На даний час існують ризики, а саме: п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також виїхати за межі Україні; п. 3 ст. 177 КПК України - перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 , може здійснювати спробу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, так як, останньому вручені процесуальні документи з зазначенням анкетних даних; п. 5 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , може вчиняти інші корисливі злочини, не має стабільного джерела прибутку, та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Також, необхідно врахувати обставини, передбачені ст. 178 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України від 3 до 6 років позбавлення волі, відсутність у нього постійного місця роботи та навчання, майновий стан, з урахуванням його репутації, віку та стану здоров'я.
Під час проведення досудового розслідування, не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_4 , не може утримуватись в умовах державної установи ДУ «Київському слідчому ізоляторі».
Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У світлі чого, заявники порушують питання щодо застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням, в порядку ст. ст. 182, 183 КПК України, застави в розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позиція сторін
У судовому засіданні прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставини визначені у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 177, 184 КПК є дійсними.
Сторона захисту заперечувала проти застосування заходу забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваного у розрізі не доведення, на їх переконання обставин регламентованих п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК.
Щодо ризиків, то захист зауважив на тому, що стороною обвинувачення вони не є доведеними у дійсності та обумовлюються припущеннями учинення певних дій, а не фактами.
Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання
Слідча суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Так, останній (порядок) визначає, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
При цьому, порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання порушеного заявниками у даному зверненні (застосування запобіжного заходу) регламентує таке.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних.
Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний, згідно ст. 178 КПК України , оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Урахуванням того, що в цій ситуації відносно підозрюваного установлено такі дані, як-то: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Чернігів, , громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимий: 04.11.2015 Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки зі звільненням від його відбування у порядку ст. 75 КК з іспитовим строком на 1 рік; 05.10.2017 Славутицьким міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; 14.12.2017 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з зарахуванням йому ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.04.2019 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з 27.09.2017 по 23.03.2018 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Установлено, що підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має задовільні соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.
Підозрюваному у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, тобто у вчиненні таємного викрадення чужого майна поєднане з проникненням у житло.
Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідча суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.
Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини, має бути забезпечена судом.
Адже факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідча суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризику впливу на свідків, переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оцінюючи наявність цього ризику (вплив ) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків, потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків, потерпілого безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, потерпілим, яким відомі обставини вчинення злочинів у яких останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявності ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також, щодо ризику вчинення інших злочинів слід відмітити, що при його оцінці слідчим суддею суворість передбаченого покарання виступає суттєвим елементом, зокрема, такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та у розрізі того, що останній неодноразово судимий.
Як наслідок є дійсними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Відповідно ж до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України, та які були встановлені судом.
У ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Адже, дійсно тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте санкція статті за якою особу повідомлено про підозру в цій ситуації в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою.
За таких обставин, слідча суддя, враховує той факт, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, уважає за доречне застосувати відповідний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Визначаючи строк дії такого типу заходу забезпечення кримінального провадження слідча суддя ураховує, що відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
У цій ситуації, особу не було затримано, а тому указаний запобіжний захід підозрюваному слід визначити, відповідно до ст. 197 КПК України, у межах 60 днів, з часу взяття його під варту у залі суду, а саме до 03.07.2021.
Також, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у провадженні слід визначити відповідну заставу.
При визначенні її (застави) розміру слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах … 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Також, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій в повсякденному житті; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрювану обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та її поведінку її активи та її взаємовідносини з особами, які мають забезпечити її безпеку, іншими словами, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Виключних випадків за яких слідчий суддя міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цій справі не установлено.
Щодо питання доречності покладення обов'язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрювану у разі унесення застави наступних обов'язків: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - Київська область без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Адже саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної, у зв'язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 309, 372-376, 395 КПК України, Суд постановив :
клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 03.07.2021, взявши його під варту у залі суду.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68100 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р № UA128201720355259002001012089).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
? прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
? не відлучатися із населеного пункту - Київська область без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;
? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення, в межах строку досудового розслідування.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:40 год. 11.05.2021.
Слідча суддя Оксана БІРСА