Справа № 752/14141/15-ц
Провадження № 2/752/58/21
Іменем України
13.04.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді - Мазур Ю.Ю.,
за участі секретаря - Воробйова І.О.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання недійсним кредитного договору, -
У серпні 2015 року позивач в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за договором банківського обслуговування № ВLaЖГА00071956 від 08.09.2011 в сумі 11692,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено договір банківського обслуговування № ВLaЖГА00071956 від 08.09.2011, відповідно до умов якого Банк надає ОСОБА_1 грошові кошти в національній валюті України - гривні у розмірі 6000,00 грн шляхом відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення відкличної не відновлювальної кредитної лінії, а остання зобов'язується повернути кредитні кошти та сплатити Банку плату за користування кредитним коштами, комісії та можливі штрафні санкції. Кредитні кошти надаються строком до 08.09.2014. Банк свої зобов'язання за договором банківського обслуговування № ВLaЖГА00071956 від 08.09.2011 виконав в повному обсязі, але остання умови зазначеного договору порушила, надані кредитні кошти не повернула. Загальна сума заборгованості відповідача станом на 19.08.2015 становить 11692,63 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 від 09.10.2015 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
В травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним з моменту заключення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в кредитному договорі № ВLaЖГА00071956 від 08.09.2011 згідно Графіку повернення заборгованості, який є невід'ємною частиною Кредитного договору № 29090261310558, послуг та ціну банківських послуг за час користування кредитом, згідно з додатком до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджену постановою правління Національного Банку України від 10.05.2007 № 618 - всі дані відсутні. Зазначає, що жодних договорів про відкриття поточного рахунку та надання кредитних коштів ОСОБА_1 не заключала. Відсутні дані, які суми з мінімального платежу є погашенням кредит, а які є відсотками за користування кредитом, що позбавляє ОСОБА_1 можливості розрахувати фактичну помісячну заборгованість по кредиту та відсоткам.
Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2017 прийнято до провадження зустрічну позовну заяву.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» № 468 від 20.10.2017 здійснено перерозподіл даної цивільної справи у зв'язку зі звільненням судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 23.10.2017 прийнято до провадження цивільну справу № 752/14141/15-ц.
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненням зустрічних позовних вимог, в яких зазначила, що порушення вимог ст. 525 ЦК України, є підставою для визнання кредитного договору недійсним (нікчемним) з моменту його заключення в цілому, застосувавши наслідки недійсності нікчемного правочину. Враховуючи підстави уточненої позовної заяви ОСОБА_1 у первісному позові просила відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 26.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» № 387 від 26.05.2020 здійснено перерозподіл даної цивільної справи у зв'язку зі звільненням судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_3 .
В червні 2020 року в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшла дана цивільна справа.
Позивач в судове не з'явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, свого представника не направив.
Відповідач в судове не з'явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, свого представника не направив.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
08.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено договір банківського обслуговування № ВLaЖГА00071956, відповідно до умов якого Банк надає ОСОБА_1 грошові кошти в національній валюті України - гривні у розмірі 6000,00 грн шляхом відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення відкличної не відновлювальної кредитної лінії, а остання зобов'язується повернути кредитні кошти та сплатити Банку плату за користування кредитним коштами, комісії та можливі штрафні санкції. Кредитні кошти надаються строком до 08.09.2014. Цільове використання кредитних коштів - поточні потреби. За управління кредитом встановлюється плата у розмірі 1,75 % від суми кредиту.
Згідно п. 4.3. Договору, у випадку прострочення позичальником сплати за Графіком, Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань, строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання.
Пунктом 9 Спеціальної частини Договору передбачено, що ставка 0,50%, а пеня розраховується за методом «факт/360».
Банк свої зобов'язання за кредитним договором банківського обслуговування № ВLaЖГА00071956 виконав у повному обсязі, відкривши ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановивши відкличну не відновлювальну кредитну лінію на суму 6000,00 грн, але остання умови зазначеного договору порушила, надані в кредит грошові кошти не повернула.
Станом на 19.08.2015 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 11692,63 грн.
Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.ст. 1046 - 1053 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цими нормами і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1, 3, ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з наведеного та роз'яснень даних в п.17 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року суд приходить до висновку, що кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строку дії кредитного договору, не передбачено.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року, справа № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18), оскільки Кредитний договір закінчив свою дію 06.02.2009 року, представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 09.09.2011 року по 19.08.2015 року, а тому суд вважає, що позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідачки відсотків за кредитним договором.
Аналізуючи відповідні положення ЦК України та надані сторонами по справі докази, суд вважає, що таким чином доводи первісного позову не заслуговують на увагу з огляду на те що, термін дії договору сплив, а тому у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, хоча і має право на стягнення з відповідача відсотків у зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 ЦК України, проте даних позовних вимог не заявляв.
Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності відмови у задоволенні первісного позову, так як вважає їх необґрунтованими і недоведеними.
Що стосується вимог за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видавався частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Судом встановлено, що на час укладення договору про надання споживчого кредиту позивач була ознайомлена з його змістом і наслідками порушення зобов'язань за цим договором, що підтверджується її підписами сторін. Належність підпису позивачу нею не оспорювалася.
Підписавши оспорюваний договір, позивач тим самим підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Інших обставин, які свідчать про наявність з боку банку неправомірних дій під час укладення кредитного договору, суд не встановив.
Таким чином, позивачем не доведено суду, що банк ввів її в оману, тобто підстави для визнання спірного кредитного договору за даними обставинами недійсним є недоведеними та спростовуються дослідженими письмовими доказами.
Встановлені судом обставини не дають підстав вважати, що дії банку при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача, а також про наявність у таких діях умислу з боку банку, який був спрямований на введення споживача в оману.
Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що під час укладення кредитного договору позивач діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши, при цьому характер правочину і всі його істотні умови.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання недійсним кредитного договору.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 265 ЦПК України,
У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур