Справа №640/3624/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
12 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, подану представником Фартушиною В., на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просило: визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 4 Наказу відповідача №395/5 від 05.02.2020 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та зобов'язати відповідача відновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47195409 від 04.06.2019, прийняте державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_3
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 , комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації була обізнана про те, що з 17.12.2019 власником майна, відносно якого подавалася скарга, була інша особа - ОСОБА_2 , але всупереч ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було прийнято спірний Наказ про задоволення скарги та скасовано рішення про державну реєстрацію.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано пункти 1, 2, 4 Наказу Міністерства юстиції України №395/5 від 05.02.2020 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Зобов'язано Міністерство юстиції України відновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47195409 від 04.06.2019, прийняте державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_3
Відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.
Присуджено з бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід фінанс» (код ЄДРПОУ 38421401, 03039, м. Київ, просп.40-річчя Жовтня, 42-А) понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 4 204,00 (чотири тисячі двісті чотири гривні) 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 та закрити провадження у справі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом безпідставно визнано поширення предметної юрисдикції адміністративного суду на цей позов, що призвело до порушення норм процесуального права, адже до адміністративного суду позивач звернувся з позовом фактично спрямованим на відновлення майнових прав.
На підтвердження вказаного, Міністерство юстиції України посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №810/3711/18.
Крім того, відповідач вважає, що оскаржуване рішення від 04.06.2019 №47195409, прийнято державним реєстратором ОСОБА_3 з порушенням п. 2 ч. 1 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV та підлягає скасуванню.
05.04.2021 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких вона підтримує апеляційну скаргу відповідача то просить її задовольнити.
16.04.2021 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивач вважає необґрунтованою апеляційну скаргу Міністерства юстиції України та зазначає, що не має майнового інтересу у даній справі, оскаржує рішення відповідача в рамках дотримання процедури його прийняття, тобто в межах публічно-правового спору, відтак просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
На підтвердження своїх аргументів позивач посилається на практику Великої Палати Верховного Суду у справі №826/9046/16, викладену у постанові від 20.05.2019 та №910/8424/17, викладену у постанові від 11.04.2018.
Крім того, позивач просить здійснювати розгляд даної справи за його участі.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо клопотання представника позивача про розгляд справи за його участі, колегія суддів зазначає таке.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України, поданої представником Фартушиною В., на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 28.04.2021.
За приписами п. 7 чт. 1 ст. 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;
Згідно з ч. 2 ст. 311 КАС України якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
У той же час, у заявленому клопотанні не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Дослідивши вимогу позивача, зазначену у відзиві на апеляційну скаргу, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, беручи до уваги приписи КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, пояснення третьої особи 1, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2019 №47195409, відкрито розділ №1844837232224 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та внесено запис про право власності №3185436 за ТОВ «СХІД ФІНАНС».
В подальшому, рішенням №50275766 від 17.12.2019, прийнятим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Крапивницькою Н.В., зареєстровано перехід права власності від ТОВ «СХІД ФІНАНС» до ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернулася до відповідача з відповідною скаргою від 29.10.2019, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_3, індексний номер 47195409 від 04.06.2019, згідно з яким внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №31854367 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (квартиру), реєстраціний номер 1844837232224. Загальною площею 45,0 м2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «СХІД ФІНАНС» на підставі іпотечного договору №2.080800000299 від 26.08.2008. Просила скасувати запис №31854367.
За результатом розгляду скарги ОСОБА_1 відповідачем прийнято Наказ №395/5 від 05.02.2020, яким скаргу задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.209 №47195409, прийняте державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Скрипник С.О . Підстава - висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.12.2019.
На думку позивача, в результаті прийнятого відповідачем спірного Наказу, були порушені його права як іпотекодержателя на підставі іпотечного договору іпотеки від 26.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Губерською Н.Л., зареєстрований в реєстрі за №970, та нового власника квартири ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що при розгляді скарги відповідачем не дотримано вимог про належне повідомлення усіх осіб, що зазначені в скарзі про час та місце розгляду скарги.
Крім того, на момент винесення висновку Колегії (19.12.2019) та на момент прийняття оскаржуваного Наказу (05.02.2020) відбулася державна реєстрація речового права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується.
Відтак, в порушення п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV Міністерством юстиції України не було встановлено відомостей про те, що відбулася державна реєстрація речового права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується, а тому відповідач дійшов протиправного висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні клопотань позивача та третьої особи 1 про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір у даній справі стосується виключно процедури розгляду Міністерством юстиції України скарги на дії державного реєстратора (відносини, що розпочалися з 29.10.2019, моменту реєстрації скарги ОСОБА_1 на дії державного реєстратора), предметом розгляду в даній справі є висновок Комісії від 19.12.2019, Наказ Міністерства юстиції України від 05.02.2020 №395/5 та реєстраційні дії Міністерства юстиції України.
Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Предметом оскарження у цій справі є Наказ Міністерства юстиції України №395/5 від 05.02.2020 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та зобов'язання Міністерства юстиції України відновити в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47195409 від 04.06.2019, прийняте державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_3
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів керується нижченаведеним.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Стаття 37 Закону №1952-IV визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Керуючись приписами ч. 2 ст. 37 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Частиною 4 ст. 37 Закону №1952-IV передбачено, що днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
За приписами ч. 6 ст. 37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ», «д», «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 37 Закону №1952-IV рішення, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.
Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ТОВ «СХІД ФІНАНС» з пунктами 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2020 року №395/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено іпотечний договір №2.080800000299 від 26.08.2008, відповідно до якого позичальнику було надано грошові кошти у сумі 54 000,00 дол. США, в якості забезпечення зобов'язання за договором ПАТ «Платинум Банк» було передано в іпотеку нерухоме майно, загальна площа 45 кв.м., житлова площа - 26,7 кв.м., яка складається з двох кімнат та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на вказану квартиру було набуто ТОВ «СХІД ФІНАНС» 04.06.2019 відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та в подальшому на підставі рішення Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_3, індексний номер: 47195409.
В подальшому, рішенням №50275766 від 17.12.2019, прийнятим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Крапивницькою Н.В., зареєстровано перехід права власності від ТОВ «СХІД ФІНАНС» до ОСОБА_2 .
Отже, проаналізувавши наведене вище та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що хоча позивач і зазначає, що не має майнового інтересу в цій справі, колегія суддів не може погодитись із вказаним, оскільки позивач як набувач права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Платінум Банк» став власником зазначеної вище квартири 04.06.2019 в порядку приписів ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та в подальшому на підставі рішення приватного нотаріуса №50275766 від 17.12.2019 передав зазначене нерухоме майно у власність ОСОБА_2 . Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права третьої особи 2, який набув право власності на квартиру від позивача, що вочевидь говорить про існування невирішеного майнового спору у декількох осіб на вказане нерухоме майно.
Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Такі висновки апеляційного суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №810/3711/18.
Висновки, на які посилається позивач, зокрема, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №826/9046/16 від 20.05.2019 та №910/8424/17 від 11.04.2018, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до правової позиції, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 справі №755/10947/17: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».
Колегія суддів зауважує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 11.1950 року.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд спору як публічно-правового, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.
Інші доводи учасників справи не приймаються до уваги, оскільки такі стосуються розгляду справи по суті, а такі мають досліджуватися належним повноважним судом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у даній справі закрити.
На виконання вимог ч. 1 ст. 238 КАС України, колегія суддів роз'яснює позивачу, що даний спір предметно підсудний місцевому загальному суду як суду цивільної юрисдикції та повинен розглядатись за правилами ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 308 , 310, 315, 319, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, подану представником Фартушиною В., задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції, та, що він має право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови Шостого апеляційного адміністративного суду звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан