13 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/381/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року (суддя Турова О.М.) у справі №160/381/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації щодо ОСОБА_1 в перерахунку та здійсненні виплати за 2019-2020р.р. разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в чинній редакції статті 12 згідно із Законом №367-ХІV (367-14) від 25.12.1998р.), з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпровської обласної державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019-2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплаченої суми.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року позов залишено без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
У межах встановленого судом строку позивачем подано заяву про поновлення строку звернення із позовом до суду, в якій викладено обставини, що за позицією позивача свідчать про поважність причин пропуску такого строку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року підстави пропуску строку, наведені позивачем, визнано неповажними та позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим аргументам, які за позицією позивача,
свідчать про поважність причин пропуску строку звернення із позовом до суду. Позивач зазначає, що на своєчасність звернення до суду вплинули обставини, які мали об'єктивний характер та не залежали від волі позивача. Такими обставинами, як зазначає позивач, є проходження ним військової служби; необхідність звернення до відповідача з метою з'ясування причин виплати допомоги не у розмірах, що визначені законом; необхідність звернення за наданням безоплатної правової допомоги.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення із позовом до суду, суд першої інстанції правильно виходив з того, що такі строки визначені ст..122 КАС України.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, перебіг строку звернення з позовом до суду починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючи дату, з якої позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, суд першої інстанції виходив з того, що 05.05.2019 року та 05.05.2020р. є останніми днями, коли допомогу за 2019 рік та за 2020 рік, відповідно, могло бути виплачено у належному, на думку позивача, розмірі, у зв'язку із чим саме 06.05.2019р. та 06.05.2020р., відповідно, позивач повинен був дізнатися про виплату йому вищевказаної одноразової грошової допомоги у неналежному, на його думку, розмірі.
В той же час, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що порушення своїх прав, в частині виплати одноразової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, позивач пов'язує з рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020, яким визнано неконституційними окремі положення Бюджетного кодексу України щодо розміру виплат допомоги до 5 травня.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися з 06.05.2019р., є необґрунтованими.
Крім цього, надаючи оцінку наведеним позивачем аргументів, з якими останній пов'язує поважність причин пропуску строку звернення із позовом до суду, суд першої інстанції не дослідив та не врахував того, що позивач звертався до відповідача із заявою про причини виплати грошової допомоги у меншому розмірі, але, як зазначає позивач, відповіді на своє звернення він не отримав і по теперішній час. Суд першої інстанції не дослідив як підстави звернення позивача із такою заявою до відповідача так і не перевірив аргументи позивача про те, що відповідь на своє звернення ним отримано не було. В той же час, вказані обставини повинні бути враховані судом при дослідженні причин пропуску строку звернення до суду, як такі що свідчать про намагання сторони вирішити спірні відносини у досудовому порядку. Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції необгрунтував належним чином свої висновку про те, що позивач, який перебував на військовій службі та виконував обов'язки військової служби, не був позбавлений можливості звернутися до суду із позовом через засоби поштового зв'язку. Такі висновки, як вважає суд апеляційної інстанції, можуть бути зроблені лише за умови ретельного дослідження умов проходження військової служби позивачем, чого у спірному випадку встановлено не було. Також, суд апеляційної інстанції вважає, що за умови усіх викладених обставин, врахуванню підлягає і факт звернення позивача за наданням безоплатної правової допомоги, чому в матеріалах справи є відповідне підтвердження і що також вказує на намагання позивача вирішити спірні відносини.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року по справі №160/381/21 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13.05.2021р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк