Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
11 травня 2021 року № 520/4284/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 79 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2016 року протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію у розмірі 79 % грошового забезпечення з 01.01.2016 року, з урахуванням підвищених складових грошового забезпечення, без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, здійснивши виплату за результатами перерахунку різниці недоплаченої пенсії за весь період в повному обсязі разовою виплатою, без часткової та/або поетапної виплати перерахованої суми пенсії, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з невиплатою перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по день нарахування та виплати компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати” грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159;
- відповідно до частини першої статті 382 КАС України зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 09.12.1987 року по 31.12.2010 року. При цьому, позивачем вказано, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Також позивачем вказано, що відповідачем було проведено перерахунок його пенсії та вчинено протиправні дії стосовно зменшення розміру його пенсійного забезпечення з 79% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення. На думку позивача, такі дії є протиправними та такими, що порушують його права. Вказані порушення прав позивача свідчать про наявність підстав для нарахування позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2016 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, що має бути нарахована та виплачена однією сумою без часткової та/або поетапної виплати перерахованої суми пенсії. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.03.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.
Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки з 01.01.2016 року позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та постанов Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року №103 та “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” від 11.11.2015 року №988. При цьому, відповідно ч. 2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діє на час проведення перерахунку) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що і було застосовано відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивача. Також представником відповідача вказано на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання здійснити нарахування та виплати компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Пенсія призначена з 01.04.2011 року у розмірі 79% грошового забезпечення.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що з 01.01.2016 року пенсію позивача на виконання вимог Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та премії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що також підтверджується і відповідачем.
Так, з наявної в матеріалах справи копії довідки №1010 від 16.02.2021 року вбачається, що з 01.01.2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перераховано основний розмір пенсії позивача із розрахунку 70% грошового забезпечення (вислуга років 28) у розмірі 4535,35 грн.
Матеріали справи містять лист відповідача від 18.02.2021 року №1602-1165/П-02/8-2000/21, відповідно до якого у відповідь на звернення позивача було повідомлено про обставини здійснення перерахунку його пенсії відповідно до ч.4 ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та постанов Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року №103 та “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” від 11.11.2015 року №988 із урахуванням відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” розрахунку 70% грошового забезпечення.
Позивач, не погодившись із діями відповідача стосовно виплати його пенсії не в повному обсязі, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей” (далі - Закон № 900-VIII).
Цим Законом внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
При цьому, відповідно до абзацу другого розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про Національну поліцію” за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Згідно із статтею 102 Закону України Про “Національну поліцію” пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988) та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268” встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.
Водночас, суд зазначає, що порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.
Відповідно до п.3 Постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. № 103, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 р., N 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із положеннями ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем у березні 2018 року було проведено з 01.01.2016 року перерахунок розміру пенсії позивачу.
Згідно із ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції станом на час призначення позивачу пенсії, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, внесено зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до яких у пункті "в" частини першої слова і цифри "за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів" замінити словами і цифрами "за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів"; у частині другій цифри "90" замінити цифрами "80".
В подальшому, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VІІ, який набув чинності 01.04.2014, внесено зміни до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до яких максимальний розмір пенсії, яка призначається за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення.
З огляду на вказане суд приходить до висновку, що положення зазначеної статті в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом від 08.07.2011 №3668-VI та Законом від 27.03.2014 № 1166-VІІ.
Відповідно до положень ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, враховуючи вищевикладене суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки в даному випадку порядок призначення та перерахунку пенсії за своєю суттю є різними за змістом і механізмом їх здійснення.
Також суд зазначає, що вирішуючи питання застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, підлягають врахуванню обставини того, що відповідно до положень ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зміст та обсяг отриманих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, в тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.
З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 максимальний її розмір має бути розрахований із зазначеного у довідці уповноваженого органу грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула. При цьому, розмір пенсії у відсотках не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17, від 24.04.2018 № 686/12623/17 та в ухвалі від 21.01.2019 року у справі №822/1755/18.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, на у 2018 році відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року із розрахунку 70% грошового забезпечення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки №1010 від 16.02.2021 року.
В той же час, матеріали справи свідчать, що позивачу пенсія виплачувалась до проведення перерахунку із розрахунку 79 % грошового забезпечення.
Таким чином, слід дійти висновку, що станом на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії 01.01.2016 року, розмір останньої становив 79% грошового забезпечення.
Отже, оскільки право позивача на перерахунок пенсії виникло 01.01.2016 року, що не оспорюється відповідачем, то суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було вчинено протиправні дії щодо зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 79 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Водночас, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини порушення прав позивача суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 79 % грошового забезпечення з 01.01.2016 року, здійснивши виплату за результатами перерахунку різниці недоплаченої пенсії за весь період.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату за результатами перерахунку різниці недоплаченої пенсії за весь період в повному обсязі разовою виплатою, без часткової та/або поетапної виплати перерахованої суми пенсії суд зазначає наступне.
Спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно.
Отже, у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної частини позовних вимог.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з невиплатою перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по день нарахування та виплати компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Як передбачено положеннями ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Водночас, зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
При цьому, приписи статті 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III визначають строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
У пункті 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
З огляду на вищевикладене, слід дійти висновку про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.05.2020 року у справі №816/379/16 та від 30.09.2020 року у справі № 280/676/19.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Законом України №2050-ІІІ передбачено право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням підвищених складових грошового забезпечення та без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, суд зазначає, що до суду не надано на даний час доказів того, що відповідачем перерахунок його пенсії буде здійснено без урахування підвищених складових грошового забезпечення та із обмеженням граничного (максимального) розміру пенсії, а отже позовні вимоги останнього в цій частині є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про зобов'язання відповідача відповідно до частини першої статті 382 КАС України зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що у суду на даний час відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде виконане рішення суду у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання позивача.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 79 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію у розмірі 79 % грошового забезпечення з 01.01.2016 року, здійснивши виплату за результатами перерахунку різниці недоплаченої пенсії за весь період, з невиплатою перерахованої пенсії та виплати компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.