Рішення від 11.05.2021 по справі 420/4676/20

Справа № 420/4676/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвал суду від 17.08.2020 року про заміну відповідача, від 01.09.2020 року про залучення до участі у справі третьої особи) до Офісу Генерального прокурора, третя особа - ОСОБА_2 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати:

- рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020 року про неуспішне проходження атестації позивачем;

- наказ Генерального прокурора від 29.04.2020 року № 114к про звільнення позивача з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури;

- поновити позивача на посаді керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області з 30 квітня 2020 року;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді.

Ухвалами суду від 23.06.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; від 17.08.2020 року: замінено первісно заявленого позивачем другого відповідача; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; від 01.09.2020 року: залучено до участі у справі третю особу; від 22.10.2020 року: зупинено провадження у справі; від 05.11.2020 року, від 03.12.2020 року, від 13.01.2021 року: продовжено зупинення провадження у справі; від 11.02.2021 року: поновлено провадження у справі.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 11.02.2021 року. (т.2 а.с.47-52)

11.02.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява, вхід. № 6750/21, в якій останній просить справу розглянути без участі позивача та його представника в порядку письмового провадження.

Від відповідача та третьої особи заяв щодо порядку розгляду справи або про відкладення судового розгляду тощо до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав, зокрема:

- до 05.03.2020 позивач перебував на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області. У 2019 році розпочато проведення атестації співробітників органів прокуратури;

- у жовтні 2019 року позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. Наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 № 77 створено першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур;

- головою першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур 20.02.2020 (відповідно до протоколу засідання комісії від 20.02.2020 № 1) затверджено графік складання іспиту. Відповідно до графіку, іспит позивач повинен був складати 02.03.2020 за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 40-б. Під час проведення іспиту, у період з 02.03.2020 по 06.03.2020 позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АДН № 276527 і не мав можливості взяти участь у анонімному тестуванні;

- надалі, наказом Генерального прокурора від 05.03.2020 № 78к позивача призначено на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, тобто адміністративну посаду, передбачену п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру»;

- після закінчення амбулаторного лікування, з 03.03.2020 позивач приступив до виконання своїх службових обов'язків. Ураховуючи те, що позивача було призначено на адміністративну посаду, 11.03.2020 він звернувся до виконувача обов'язків Генерального прокурора з рапортом щодо вирішення питання щодо доцільності розгляду його раніше поданої заяви в частині наміру пройти атестацію. Однак, рішенням першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020 позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію - з причин неявки на іспит, який відбувся 02.03.2020;

- надалі, наказом Генерального прокурора від 29.04.2020 № 114к позивача звільнено з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури з 30.04.2020 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури);

- підставою прийняття рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020 став висновок про ухилення позивача від проходження атестаційних процедур, зокрема, від складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Однак, цей висновок не відповідає дійсності. Від проходження атестації позивач жодним чином не ухилявся і його неявка на іспит була обумовлена лише поважними об'єктивними причинами - хворобою позивача. Заяву про намір пройти атестацію позивачем подано ще у жовтні 2019 року (при поданні заяви про переведення на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора). Під час проведення іспиту 02.03.2020 позивач був тимчасово непрацездатним та перебував на лікуванні;

- 02.03.2020 позивачем на адресу голови першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур подано рапорт, у якому позивач повідомив про перебування на лікарняному і попросив перенести проходження тестування;

- після призначення на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, одужання та виходу на роботу позивач одразу звернувся з рапортом до виконувача обов'язків Генерального прокурора та просив вирішити питання щодо його атестації, з урахуванням нещодавнього призначення на адміністративну посаду;

- відповідно до п. 8 розділу II (прикінцеві і перехідні положення) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» положення щодо необхідності проходження атестації діючими співробітниками органів прокуратури не поширюються на прокурорів, яких після набрання чинності цим законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру». Закон набрав чинності 25.09.2019. На адміністративну посаду позивача призначено 05.03.2020. Відтак, вимоги щодо необхідності проходження атестації на позивача не поширюються;

- наказ від 29.04.2020 № 114к про звільнення позивача з посади та органів прокуратури видано на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», тобто у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Однак це надумана підстава. У даному випадку відсутня реорганізація, ліквідація та скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а тому звільнення позивача на цій підставі є протиправним;

- відповідно до наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 № 358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора», юридичну особу «Генеральна прокуратура України» перейменовано в «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора, згідно з наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351, визначено 02.01.2020. Таким чином, відбулось лише перейменування юридичної особи;

- що стосується прокуратури Одеської області, то за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, цю юридичну особу зареєстровано 30.03.2005 (номер запису 1 556 120 0000 006527), її на цей час не реорганізовано та не ліквідовано. Рішень про скорочення кількості прокурорів прокуратори Одеської області на момент видання оскаржуваного наказу про звільнення не приймалось.

Згідно з відзивом на позовну заяву та пояснень щодо окремих спірних питань справи, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав:

- головою першої кадрової комісії 20.02.2020 затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого датою проведення тестування позивача визначено 02.03.2020 до 2 групи. Проте у визначений день, час та місце для складання іспиту ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив та заяву про перенесення дати іспиту до кадрової комісії не надав, у зв'язку з чим першою кадровою комісією протоколом засідання від 02.03.2020 № 5 зафіксовано неявку позивача для складання вказаного іспиту. У подальшому кадровою комісією № 1, у відповідності до п.п. 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, п. 2 розділу І, п. 1 розділу ІІ Порядку, прийнято рішення від 02.04.2020 № 28 про неуспішне проходження позивачем атестації;

- ОСОБА_1 на ім'я виконувача обов'язків Генерального прокурора 11.03.2020 подано рапорт (заяву) про виключення його із графіку складання іспитів. Листом Офісу Генерального прокурора від 02.04.2020 № 06-585-20 заявнику роз'яснено вимоги пункту 3-1 розділу V Порядку № 221, відповідно до якого прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури. Разом з цим, листом від 02.04.2020 № 06-585-20 копію рапорту (заяву) надіслано до першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур для розгляду в межах компетенції;

- відповідно до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 29.04.2020 № 114к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 частини першої ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020;

- не відповідають дійсності твердження позивача про те, що ним було повідомлено кадрову комісію про перебування на лікарняному і про неможливість у зв'язку із цим прибути 02.03.2020 для складання іспиту;

- на підтвердження цих доводів ОСОБА_1 надано суду та Офісу Генерального прокурора копію рапорту від 02.03.2020, який нібито підтверджує повідомлення позивачем кадрової комісії про перебування його на лікарняному. Водночас відповідних доказів отримання комісією зазначеного рапорту позивач не надає, штамп комісії про її прийняття відсутній, докази його направлення поштовим зв'язком позивач не долучив. Крім того, у рапорті від 11.03.2020 на ім'я виконувача обов'язків Генерального прокурора Чумака В.В. позивач детально описує всю хронологію своїх дій з моменту написання заяви у жовтні 2019 про намір пройти атестацію до свого призначення 05.03.2020 на посаду керівника місцевої прокуратури № 4 Одеської області, разом з цим жодного посилання на рапорт від 02.03.2020 про неможливість прибути на атестацію немає. Також слід зазначити, що на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора https://www.gp.gov.ua/ua/arp наявна інформація наступного змісту, що прокурори, які проходять тестування з 2 по 5 березня 2020 року, у разі необхідності можуть звертатися з відповідними заявами до першої та другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур згідно затвердженого графіку. Зокрема, прокурори, які згідно графіку проходять тестування у 1 групі можуть звертатися за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Прокурори, які згідно графіку проходять тестування у 2 групі можуть звертатися за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Будь-яких звернень щодо причини неявки ОСОБА_1 не повідомив та заяву про перенесення дати іспиту до кадрової комісії не надав;

- безпідставними є твердження позивача про необхідність застосування до нього приписів п. 8 розд. ІІ Закону № 113-ІХ. Так, зазначеною нормою передбачено, що положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені п.п. 1-15 ч. 1 ст. 39 Закону № 1697;

- наказом Генерального прокурора від 05.03.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, водночас рішення Генерального прокурора про день початку роботи обласної прокуратури чи окружних прокуратур не приймалося та в газеті не публікувалося. Таким чином, позивача наказом від 05.03.2020 № 78к призначено на адміністративну посаду до місцевої прокуратури, а тому його твердження, що на нього не поширюються вимоги щодо проходження атестації як на прокурора, якого після набрання чинності Законом № 113-ІХ призначено на адміністративну посаду, передбачену п.п. 1-15 ч. 1 ст. 39 Закону № 1697, є безпідставними;

- відповідно до ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» (до змін, внесених Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») регіональні прокуратури входять до системи прокуратури України. При цьому вони є розпорядниками коштів нижчого рівня, які самостійно приймають рішення щодо фінансових зобов'язань в межах виділених їм бюджетних повноважень та здійснюють їх облік. Отже, довідку про розмір середньої заробітної плати прокурорів регіонів та місцевих прокуратур можуть надати лише регіональні прокуратури, які її нараховували у даному випадку - прокуратура Одеської області;

- у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 07.08.2007 № 205/06/187-07 також зазначено, що питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним. Отже, поновлення на попередній роботі, в даному випадку у прокуратурі Одеської області, відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною. Таким чином, весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і за весь цей час стягується заробітна плата;

- що стосується нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то листом Пенсійного фонду України від 19.07.2010 № 12421/03/20 надано роз'яснення, що на суми виплат особам, які на момент їх нарахування не перебувають у трудових відносинах з підприємством, страхові внески не нараховуються;

- прокуратура Одеської області, як розпорядник коштів нижчого рівня, самостійно приймає рішення щодо фінансових зобов'язань, у тому числі і по нарахуванню та виплаті заробітної плати;

- позивач в частині позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу обрав не належного відповідача.

Згідно з поясненнями щодо позовної заяви, третя особа вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- наказом Генерального прокурора від 13 серпня 2020 року № 213к третю особу на підставі рішення Ради прокурорів України від 12 серпня 2020 року призначено на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 з 14 серпня 2020 року;

- з відзиву на позовну заяву представника Офісу Генерального прокурора вбачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області подав Генеральному прокурору заяву про проходження атестації, однак не прибув для складання іспиту у визначений графіком час - 02.03.2020;

- як третій особі стало відомо з позову, ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратору» з 30.04.2020. При цьому третя особа вважає, що доводи позивача про незаконність, відповідно до приписів п. 8 розд. ІІ Закону України № 113-ІХ, оскаржуваного наказу, яким його звільнено з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 та органів прокуратури оскільки на нього не поширюються вимоги щодо проходження атестації як на особу, яка призначена на адміністративну посаду, - помилкові;

- на час призначення ОСОБА_1 на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 (05.03.2020) рішення Генерального прокурора про день початку роботи обласних чи окружних прокуратур не приймалося та в газеті не публікувалось;

- поновлення позивача на посаді прокурора в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. Одночасно третьою стороною успішно пройдено атестацію. У випадку поновлення ОСОБА_1 на посаду керівника Одеської місцевою прокуратури № 4, який не пройшов атестацію, відповідно, буде порушено конституційний принцип рівності, зокрема і перед третьою особою - прокурором, яка успішно склала іспит і пройшла всі етапи атестації, та у відповідності до вимог законодавства призначена на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Наказом Генерального прокурора № 78к від 5 березня 2020 року, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», пунктами 2, 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказано призначити ОСОБА_1 на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області з 5 березня 2020 року, на підставі заяви позивача та рішення Ради прокурорів України від 14.02.2020. (т.1 а.с.26)

2 квітня 2020 року Кадровою комісією № 1 було прийнято Рішення № 28 «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв'язку з неявкою» (т.1 а.с.145), відповідно до змісту якого:

- керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктом 11 розділу І, пунктом 1 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, кадровою комісією № 1 зафіксовано факт неявки керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, ОСОБА_1 для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (Додаток 3 до Протоколу № 5 від 2 березня 2020 року);

- у строк, передбачений Порядком проходження прокурорами атестації, заяви про перенесення тестування від ОСОБА_1 до кадрової комісії № 1 не надходили;

- у зв'язку з цим 2 квітня 2020 року кадровою комісією № 1 ухвалено рішення, що керівник Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.

Наказом Генерального прокурора № 114к від 29 квітня 2020 року (т.1 а.с.144), керуючись статтею 9, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказано:

- звільнити ОСОБА_1 з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року;

- підстава: рішення кадрової комісії № 1.

Не погоджуючись з рішенням кадрової комісії № 1 від 2 квітня 2020 року № 28 та наказом Генерального прокурора від 29 квітня 2020 року № 114к, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.7-8, 10, 25, 27-29):

- листка непрацездатності серії АДН: № 276527 від 2 березня 2020 року, відповідно до якого з 2 до 6 березня 2020 року включно позивача звільнено від роботи;

- рапорту позивача від 02.03.2020 року голові першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, яким доведено до відома, що позивач перебуває на лікарняному з 02.03.2020 та не має можливості прибути на тестування в зв'язку з хворобою, у зв'язку з чим позивач просить перенести проходження тестування;

- рапорту позивача виконуючому обов'язки Генерального прокурора Чумаку В.В. від 11.03.2020 року № 16.04-52-1770вих-20, яким позивач доповів, зокрема, що:

- наказом Генерального прокурора від 5 березня 2020 року № 78к, позивача призначено на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, тобто адміністративну посаду, передбачену пунктами 1-15 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру»;

- з урахуванням зазначених положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», позивач просив прийняти рішення щодо доцільності розгляду заяви позивача в частині наміру пройти атестацію;

- наказу прокурора Одеської області № 1333 від 1 липня 2019 року про призначення старшого радника юстиції - позивача на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури області;

- довідки № 18-78 від 14.05.2020 року, виданої Прокуратурою Одеської області, відповідно до якої, зокрема:

- середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 за останні два місяця роботи перед звільненням складає 25373,06 грн. (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят три грн. 06 коп.);

- середньоденна заробітна плата складає 1237,71 грн. (одна тисяча двісті тридцять сім грн. 71 коп.);

- листа-відповіді Прокуратури Одеської області від 15.05.2020 року № 19-619вих-20 на інформаційний запит позивача щодо надання копії документів та з інших питань.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.139, 142, 146-159, 161-163, 200):

- заяви позивача від 08.10.2019 року про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію;

- листа відповідача № 06/1/1-31243вих-20 від 01.04.2020 року;

- протоколу № 5 засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 2 березня 2020 року;

- списку осіб, які не з'явилися 2 березня 2020 року для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (додаток 3 до Протоколу 5 від 2 березня 2020 р.), в якому під № 54 зазначений позивач;

- протоколу № 7 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 2 квітня 2020 року, відповідно до змісту якого, зокрема:

- друге питання порядку денного: Слухали: А. Гнатіва, А. Яковлєва, С. Дрозача, М. Каменєва, С. Перникозу щодо ухвалення рішень стосовно переліку осіб, не з'явилися на тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та відомості щодо поважної причини їх неявки відсутні;

- Першою кадровою комісією з атестації регіональних прокуратур сформовано списки осіб, які не з'явилися на тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону (Додатки № 3 до протоколів № 5 від 02.03.2020 та № 6 від 04.03.2020);

- станом на 02.04.2020 заяви про перенесення тестування або будь-які інші відомості щодо причин неявки на вказане тестування від прокурорів згідно з переліком (Додатком № 2 до цього протоколу) до Першої кадрової комісії з атестації регіональних прокуратур не надходили. За відсутності таких заяв (відомостей) можливо прийняти рішення про неуспішне проходження атестації;

- вирішили: на підставі п. 11 Розділу І, п. 1 Розділу ІІ Порядку у зв'язку з неявкою на тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора стосовно прокурорів, указаних у переліку (Додаток № 2 до цього протоколу), ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації;

- додатку 1 до Протоколу № 7 від 2 квітня 2020 року;

- додатку 2 до Протоколу № 7 від 2 квітня 2020 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 віднесений до списку осіб, які не з'явились на тестування та не подали заяви про перенесення тестування 02 та 04 березня 2020 року;

- наказу Генерального прокурора № 77 від 7 лютого 2020 року «Про створення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур»;

- наказу Генерального прокурора № 259 від 2 червня 2020 року «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора щодо створення кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, а також їх робочих груп»;

- листка непрацездатності серії АДН: № 276527 від 2 березня 2020 року, відповідно до якого з 2 до 6 березня 2020 року включно позивача звільнено від роботи.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. ст. 38, 43 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення також закріплені у ст.ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ст. 222 КЗпП України, особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена ст. 16 Закону України «Про прокуратуру», є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 цієї статті Закону, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.

Як слідує з п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Відповідно, оскільки до початку створення Офісу Генерального прокурора його повноваження виконувала Генеральна прокуратура України, створення кадрової комісії № 1 та її функціонування відбулося у спосіб та порядок, що передбачений законодавством.

Відповідно до п.п. 7, 9 Розділу II Закону № 113-IX, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

Так, відповідно пункту 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Відповідно до пункту 6 розділу І вказаного Порядку № 221 атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Як передбачено пунктами 7-9 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 10 розділу І Порядку № 221 заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Заява підписується прокурором особисто.

Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

У той же час порядок складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки унормовано розділом ІІІ Порядку.

Розділом ІІІ Порядку № 221 визначено порядок складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Так, після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Інші питання, пов'язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку. Так, уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії (пункт 1).

У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2).

У разі істотного порушення прокурором порядку проведення атестації (наприклад, використання під час тестування сторонніх джерел інформації, мобільного зв'язку, власних технічних приладів; спілкування з іншими прокурорами під час тестування; залишення приміщення під час проходження іспиту, співбесіди; публічного прояву грубої неповаги до членів кадрової комісії чи членів робочої групи; перевищення встановленого часу для виконання практичного завдання; спроба фотографування або винесення матеріалів практичного завдання за межі приміщення, у якому проходить атестація, тощо) такий прокурор припиняє участь в атестації, а кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження таким прокурором атестації. У такому випадку у протоколі засідання вказується, яке саме порушення здійснив прокурор (пункт 3).

Прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури (пункт 3-1).

Кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію (пункт 4).

Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія (пункт 5).

Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством (пункт 6).

Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 233 порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Закону України «Про прокуратуру», визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.

Комісії забезпечують:

- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;

- здійснення добору на посади прокурорів;

- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами (пункт 2 Порядку № 233).

Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку № 233).

За приписами пункту 12 Порядку № 233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку № 233).

Організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.

Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії (пункт 16 Порядку № 233).

З наведених норм вбачається, що процедура проходження атестації детально регламентована.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що проведення атестації є дискреційними повноваженнями Комісії. Водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат атестації повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо атестації кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.

Сторонами не заперечується, що позивач подав Генеральному прокуророві заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Однак, на анонімне тестування 2 березня 2020 року позивач не прибув у зв'язку з хворобою, що підтверджується копією первинного листка непрацездатності АДН № 276527, відповідно до якого позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 2 по 6 березня 2020 року включно.

Судом встановлено, що заява про бажання пройти атестацію позивачем не відкликана.

Суд враховує, що період тимчасової непрацездатності позивача тривав до 6 березня 2020 року, охоплюючи й строк, протягом якого відповідно до пункту 11 Порядку № 221 прокурору належить повідомити кадрову комісію про причини своєї неявки та звернутися із заявою про перенесення дати іспиту.

Таким чином, встановлені обставини об'єктивно унеможливили особисту участь позивача у першому етапі атестації та перешкодили своєчасно (у триденний строк) особисто надати документ щодо поважності причин неприбуття позивача на іспит.

Разом з тим, Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур не вжито заходів задля забезпечення відповідності власного рішення за наслідками неприбуття позивача для складання іспиту вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, критеріям законності та обґрунтованості.

Так, вдаючись до смислового, логіко-граматичного та телеологічного (цільового) тлумачення норм Закону № 113-ІХ, Закону № 1697-VII, суд вважає, що у розумінні вказаних правоположень неуспішне проходження атестації можливе за умови безпосередньої участі прокурора в проходженні її певних етапів, і в залежності від результатів, набраних балів, співбесіди, кадровою комісією приймається відповідне рішення.

За наявності заяви прокурора про бажання пройти атестацію, неприбуття на певний її етап у визначений день, не може бути розцінено як неуспішне проходження атестації, оскільки оцінювання прокурора не проводилось.

Натомість, пунктом 11 Порядку № 221, всупереч Закону, штучно розширене поняття неуспішного проходження атестації, встановлюються додаткові, не передбачені законом, вимоги та обмеження до осіб, які дали згоду на проведення атестації, однак не змогли прибути у визначений день.

Суд наголошує, що частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Врахуванню у даному контексті підлягає висновок Європейського суду з прав людини, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50-56), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Дійсно, кадрова комісія не зобов'язана з'ясовувати причини неприбуття прокурора на певний етап атестації, так як в силу положень пункту 11 Порядку № 221 обов'язок сповіщення комісії про причини своєї неявки покладений на особу, яка підлягає атестації.

Так само, зі змісту наявного у матеріалах справи протоколу № 7 засідання Першої кадрової комісії від 2 квітня 2020 року вбачається, що при вирішенні питання про неуспішне проходження атестації особами, які не прибули на іспит 2 березня 2020 року, відповідачем досліджувався виключно факт наявності заяв про перенесення дати тестування від вказаних осіб.

Однак, суд наголошує, що неприбуття прокурора на певний етап атестації може бути спричинене різними обставинами, у тому числі й небажанням особи проходити таку атестацію, безвідносно до поданої раніше заяви відповідно до пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

Отже, з метою повної та об'єктивної оцінки та застосування відповідних наслідків комісія повинна встановлювати фактичні причини неявки для проходження атестації або одного з її етапів, визначити чи такі причини пов'язані із: самостійним рішенням прокурора не приймати участь у такій процедурі або неявкою прокурора, обумовленою певними об'єктивними причинами (підтвердженими належними та допустимими доказами).

Незважаючи на хворобу (тимчасову непрацездатність) позивача у період з 02.03.20 року по 06.03.2020 року, Першою кадровою комісією при прийнятті рішення № 28 від 2 квітня 2020 року, не надано оцінки поважності причин неявки позивача, а також не досліджено можливість продовження його участі в атестації та його бажання проходити атестацію загалом.

Фактично відповідачем формально застосовано положення п. 11 Порядку № 221 без врахування всіх обставин, які були відомі станом на 02.04.2020 року.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.

За таких умов суд доходить висновку, що спірне рішення Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 2 квітня 2020 року № 28 про неуспішне проходження прокурором атестації у зв'язку з неявкою не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є правовою підставою для його скасування.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених положень КАС України, розглянувши справу за наявними в ній доказами, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказана правомірність оскарженого рішення першої кадрової комісії № 28 від 2 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв'язку з неявкою».

Крім того, відповідно до п. 8 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на:

1) Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини першої статті 39 Закону України "Про прокуратуру";

2) осіб, які призначаються за результатами добору на посаду прокурора відповідно до пункту 20 цього розділу;

3) керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, його першого заступника, заступника, керівників підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, які займають свої посади станом на день набрання чинності цим Законом. Такі прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури переводяться на аналогічні посади до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора;

4) осіб, яких призначено на посади першого заступника, заступника Генерального прокурора у період з 30 серпня 2019 року.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру» адміністративними посадами в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах (крім посад, зазначених у частині третій цієї статті) є посади, зокрема, керівника окружної прокуратури.

Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» набрав чинності 25.09.2019 року, тобто раніше дати призначення позивача на посаду керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області.

При цьому, позиція відповідача з наведеного питання із посиланням на те, що рішення Генерального прокурора про день початку роботи обласної прокуратури чи окружних прокуратур не приймалося та в газеті не публікувалося, є помилковою з тих підстав, що п. 8 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» пов'язує непоширення положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, зокрема, саме з призначенням на адміністративні посади, а не з початком роботи відповідних прокуратур.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 29.04.2020 року № 114к про звільнення позивача з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури - слід зазначити таке.

Як встановлено судом вище, наказом Генерального прокурора № 114к від 29 квітня 2020 року, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказано:

- підстава: рішення кадрової комісії № 1.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про прокуратуру», Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, виключно у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

По-перше, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Суд наголошує, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов'язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Таким чином, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.

Слід звернути увагу, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Аналогічні правові висновки викладені, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15.

Під час розгляду цієї справи відповідачем до суду не надано доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17, пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Граматичний аналіз тексту наведеної норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз'єднувальний сполучник «або» виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів Верховного Суду наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником «або», покладає на роботодавця обов'язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Також Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

По-друге, як на фактичну підставу прийняття оскарженого наказу Генерального прокурора № 114к від 29 квітня 2020 року йде посилання лише на «рішення кадрової комісії № 1» без зазначення його номеру, дати прийняття та/або назви тощо. Водночас, з такого формулювання підстав для звільнення позивача неможливо встановити, яке саме рішення було взято до уваги Генеральним прокурором і чи стосується це рішення саме позивача, що також свідчить про фактичну безпідставність такого наказу Генерального прокурора.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених положень законодавства, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказана правомірність (фактична і юридична) оскарженого наказу Генерального прокурора № 114к від 29 квітня 2020 року.

Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області з 30 квітня 2020 року, - слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені свободи, передбачені статтями 24, 25, 27- 29, 40, 47, 51, 52, 55- 63 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Отже, з викладених норм Конституції України убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до п. 17 Розділу ІІ Закону № 113-IX, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.

Згідно зі ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме подальше його звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде зобов'язання Офісу Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, та в органах прокуратури з 30 квітня 2020 року.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

Також слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржувані: рішення кадрової комісії № 28 від 02.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв'язку з неявкою» та наказ Генерального прокурора І. Венедіктової від 29.04.2020 року № 114к про звільнення позивача з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури, прийняті: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення/наказу; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення та наказ, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - підлягають задоволенню повністю, у встановлений судом спосіб, який узгоджується із способом захисту прав та інтересів позивача у аналогічних/подібних правовідносинах, застосованим у справах, рішення першої інстанції та постанови апеляційної інстанції у яких у відповідній частині залишені без змін Верховним Судом, зокрема, постанова від 21 січня 2021 року у справі № 826/1799/17 тощо, а саме:

- зобов'язати Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, та в органах прокуратури з 30 квітня 2020 року.

При цьому щодо стягнення середнього заробітку слід зазначити, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 серпня 2020 року по справі № 817/893/17, зокрема:

«Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок №100).

Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку № 100).

Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Верховний Суд зазначає, що при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.1995 № 100.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.»

Так, відповідно до довідки від 14.05.2020 № 18-78, виданої Прокуратурою Одеської області:

- середньоденна заробітна плата складає 1237,71 грн. (одна тисяча двісті тридцять сім грн. 71 коп.).

За таких обставин, сума середнього заробітку за період з моменту звільнення (30.04.2020) до моменту постановлення рішення у даній справі (11.05.2021) становить 315616,05 грн. (255 роб.днів х 1237,71 грн.).

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 р. № 405) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 28 від 2 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв'язку з неявкою».

Визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 29 квітня 2020 року № 114к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року.

Зобов'язати Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, та в органах прокуратури з 30 квітня 2020 року.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.04.2020 року по день постановлення рішення у справі в розмірі 315616,05 грн. (триста п'ятнадцять тисяч шістсот шістнадцять гривень 05 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов'язання Офісу Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 Одеської області, та в органах прокуратури з 30 квітня 2020 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в розмірі 25373,06 грн. (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят три гривні 06 копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

Попередній документ

96859419

Наступний документ

96859421

Інформація про рішення:

№ рішення:	96859420
№ справи:	420/4676/20
Дата рішення:	11.05.2021
Дата публікації:	18.05.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (12.07.2023)
Дата надходження:	01.06.2020
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування наказу від 29.04.2020 року

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

20.07.2020 14:30	Одеський окружний адміністративний суд
17.08.2020 14:30	Одеський окружний адміністративний суд
01.09.2020 15:30	Одеський окружний адміністративний суд
24.09.2020 12:00	Одеський окружний адміністративний суд
22.10.2020 14:30	Одеський окружний адміністративний суд
05.11.2020 15:30	Одеський окружний адміністративний суд
03.12.2020 10:00	Одеський окружний адміністративний суд
13.01.2021 15:00	Одеський окружний адміністративний суд
11.02.2021 10:30	Одеський окружний адміністративний суд
17.08.2021 09:30	П'ятий апеляційний адміністративний суд