Справа № 420/2466/21
12 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) заяву про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 12.04.2021 року за вхід. № 21420/21,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в якому позивач просить:
визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто, з 06.06.2017 по 20.11.2020, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року;
зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки остаточного розрахунку з 06.06.2017 по 20.11.2020, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.
Ухвалою суду від 23.02.2021 р. відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишено без руху.
27.04.2021 року через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 12.04.2021 року за вхід. № 21420/21, яка обґрунтована наступним.
20.11.2020 ОСОБА_1 , отримав на платіжну картку Ощадбанку виплату від Департаменту патрульної поліції у розмірі - 2 562 грн. 98 коп., що підтверджується випискою по картковому рахунку від 08.12.2020.
21.11.2020 на адресу Департаменту патрульної поліції було надіслано лист із правовою аргументацією нарахування та виплати позивачу середнього грошового заробітки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з дня 22.01.2021 було отримано відповідь з Департаменту патрульної поліції у якій зазначено, що заборгованість у вигляді доплати за роботу в нічний час та індексації грошового забезпечення виникла після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 420/4349/20 законної сили (02.10.2020) та є нововиявленою обставиною. Тому підстав для сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.
Хочу звернути увагу суду на те, що ОСОБА_2 звернувся до суду з метою захисту своїх прав шляхом, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тому підставою для звернення до суду була саме письмова відмова Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати позивачу середнього грошового заробітки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, яка була отримана представником позивача у поштовому відділені 22.01.2021
Відтак, строк звернення до адміністративного суду відраховується з 23.01.2021. ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом 10.02.2021 року, тобто із дотриманням вимог ч. 5 ст. 122 КАС України та у строк зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі №280/145/20.
Додатково хочу надати суду копії, завірені належним чином, заяви представника ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції від 21.12.2020 та відповіді Департаменту патрульної поліції від 18.01.2021 вих. №1-22732/41/5/05-2021.
Розглянувши заяву про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 12.04.2021 року за вхід. № 21420/21, суд дійшов наступних висновків.
Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАСУ).
Як передбачено п. 8 ч. 1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: «Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод».
Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск строку, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Суд надаючи правову оцінку спірним правовідносинам виходить з наступного.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 року по справі №280/145/20 сформовано наступну правову позицію:
«Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне
Враховуючи відмінність правових висновків Верховного Суду про застосування положень статті 122 КАС України та статті 233 КЗпП України щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 240/532/20 було передано справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, до якої входить колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що розглядає цю справу.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
При цьому, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 дійшов висновку про відступлення від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 806/2164/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 420/2934/19, від 13 березня 2019 року у справі № 813/1001/17, одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду».
Предметом розгляду справи у спірних правовідносинах є:
визнання протиправною відмову Департаменту патрульної поліції щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто, з 06.06.2017 по 20.11.2020, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року;
зобов'язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити середній заробіток ОСОБА_1 за весь час затримки остаточного розрахунку з 06.06.2017 по 20.11.2020, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року.
По перше:
Як вбачається з тексту позовної заяви, остаточний розрахунок із позивачем проведено 20.11.2020 року.
Відтак, строк звернення до адміністративного суду відраховується з 21.11.2020 року та спливає 22.12.2020 року.
Адміністративний позов зареєстрований судом 10.02.2021 року (вхід.№2412/21), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Суд не приймає доводи позивача, щодо:
«…21.12.2020 на адресу Департаменту патрульної поліції було надіслано лист із правовою аргументацією нарахування та виплати позивачу середнього грошового заробітки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
22.01.2021 отримано відповідь з Департаменту патрульної поліції у якій зазначено, що заборгованість у вигляді доплати за роботу в нічний час та індексації грошового забезпечення виникла після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 420/4349/20 законної сили (02.10.2020) та є нововиявленою обставиною.….».
По перше, як повідомлено у листі від 18.01.2021 р. Департаменту патрульної поліції, на лист від 21.12.2020 р. (за вхід. ДПП від 28.12.2020 р. № Т-22732):
- остаточний розрахунок із ОСОБА_1 проведено 12.06.2017 року відповідно до платіжного доручення № 3011.
При цьому, у заяві від 21.12.2020 р. за підписом адвоката Ткачук А.Ю. вказано:
У зв'язку із наданням правової (правничої) допомоги гр. ОСОБА_1 , направляю на Вашу адресу заяву.
У період з 07.11.2015 по 06.06.2017 ОСОБА_1 , проходив службу у патрульній поліції та перебував на посаді поліцейського роти № 3 батальйону № З УПП у Одеській області Департаменту патрульної поліції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 , задоволено частково та вирішено:
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 , заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з лютого 2017 року по червень 2017 року в сумі 914 грн. 20 коп.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року о червень 2017 року.
06.11.2020 на Вашу адресу було направлене звернення ОСОБА_1 , щодо виконання вищевказаного судового рішення в добровільному порядку.
07.12.2020 на адресу представника ОСОБА_1 , була отримана відповідь про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020, а саме здійснено виплату заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час та -дексації грошового забезпечення в сумі 2602 грн. 01 коп. Платіжне доручення від -.11.2020 № 16614.
З огляду на що, просив повідомити:
чи буде здійснено виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з дня його звільнення (06.06.2017) по день фактичного розрахунку (20.11.2020)?
Якщо виплата буде проведена, прошу повідомити у який строк?
Якщо виплата проведена не буде прошу зазначити причини (а/с. 21-23).
По друге, предметом розгляду у справі № 420/4349/20 було:
стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 , заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з лютого 2017 року по червень 2017 року в сумі - 914 грн. 20 коп.;
стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по червень 2017 року в сумі - 1687,81 грн.
З огляду на вказане, доводи представника ОСОБА_1 про звернення з метою захисту своїх прав шляхом, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а також те, підставою для звернення до суду стала письмова відмова Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати позивачу середнього грошового заробітки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, яка була отримана представником позивача у поштовому відділені 22.01.2021, є такими, що суперечать приписам чинного законодавства.
Так, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 12.06.2017 року.
Суд звертає увагу представника та позивача на презумпцію знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони.
Правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов'язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.
З огляду, на вказане не доречним, є посилання на приписи ст. 116 КЗпП України,якою встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З дня проведення остаточного розрахунку 12.06.2017 року минуло 3 роки 6 місяців 9 днів, при цьому із заявою про роз'яснення порядку здійснення виплати середнього заробітку представник позивача звернувся 21.12.2020 року.
Щодо виконання рішення суду у справі № 420/4349/20 у добровільному порядку, вказаним рішення визначено що стягненню підлягають:
- заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з лютого 2017 року по червень 2017 року в сумі - 914 грн. 20 коп.;
- зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по червень 2017 року.
Рішення набрало законної сили 02.10.2020 року.
Розрахунок із позивачем проведено 20.11.2020 року.
Отже, позивач на час набрання законної сили рішенням по справі № 420/4349/20, був обізнаний про суму заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час, яка підлягає стягненню, а саме: 914 грн. 20 коп.
Щодо зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по червень 2017 року, то Порядок обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995 р.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 за №1282-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1282-ХІІ).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 затверджені
правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).
Отже, представник позивача (адвокат) має достатній професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинен бути обізнаний про правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Вказана правова позиція щодо обізнаності юриста із вимогами процесуального законодавства висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі №9901/118/19.
Отже, посилання на лист від 21.12.2020 року в цій частині, суперечать приписам КАСУ щодо підстави для відлику строку звернення до суду.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск строку, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
На думку суду, позивачем по справі не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому відсутні підстави для визнання судом таких причин поважними.
Частиною другої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Згідно з ч. 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З урахуванням вказаного слід зазначити, що у суду є "свобода розсуду" або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги.
Визначаючись щодо заявленого клопотання, суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006р. вказав про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Говорячи про принцип рівності сторін, Суд указує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 р. № 3932/02, § 22).
Відтак, визначаючись із розглядом вказаних процесуальних заяв, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 12.04.2021 р. у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 5-7, 122, ч. 4 ст. 123, 240, 256, 295, 297 КАС України, суд,
В задоволенні заяви про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 12.04.2021 року за вхід. № 21420/21 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.