Справа № 758/1821/21
3/758/2508/21 Категорія 156
26 березня 2021 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Зубець Ю. Г., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №012934 від 29.02.2021р., ОСОБА_1 29 січня 2021 року близько о 10 години 44 хвилин в м. Києві по вул. Нижній Вал, 11, керував транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, сповільненість мови, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, не визнав та пояснив, що складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення був оформлений з грубим порушення чинного законодавства.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1), пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 2), відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, як зазначено в ч.2 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
Вказане відповідає вимогам Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Так, відповідно до вимог ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено з порушенням вимог ст.. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015р. № 1376.
Згідно п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р., при складанні протоколу зазначається, зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення (суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП не передбачає відповідальності за керування автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.. 266 КУпАП та відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015р. № 1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої постановою КМ України від 17.12.2008р. № 1103.
За положенням ч.6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан адкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських припаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеним в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п.12 Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року «1452/735.
Згідно п.4 Розділу 1 Інструкції, ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарськиїх препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідність.
Разом з тим, що як вбачається з протоколу, жодна ознака сп'яніння, яка зазначена в протоколі, не відповідає п.4 Розділу 1 Інструкції.
Крім того, як вбачається з письмових пояснень свідків, жодні ознаки сп'яніння в ОСОБА_1 не встановлювались.
Згідно статті 19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення, відеозапис не є безперервним та постійно переривається.
Відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016р. № 100, після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Отже, відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Враховуючи, що в справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження викладених в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , тобто порушенні п. 2.5 ПДР України і вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у звязку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього правопорушення.
Згідно положень пп. «а» ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження.
За таких обставин провадження по даному адміністративному матеріалу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.Г. Зубець