Справа № 529/817/20 Номер провадження 22-ц/814/1086/21Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л. Є. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
06 травня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Триголова В.М., Панченка О.О.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року (повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3
про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів за минулий період,
Короткий зміст позовних вимог
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, починаючи з грудня 2019 року по липень 2020 року, коли відповідач не приймав участь у вихованні та утриманні сина, а також з серпня 2020 року і до досягнення повноліття дитини.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що відповідач, як батько їх спільного сина, не виконує свого обов'язку по його утриманню, останній знаходиться на повному її забезпеченні.
Також позивачем зазначено, що ОСОБА_2 з грудня 2019 року не приймав участі у вихованні та утриманні їх спільного сина, як наслідок вказаного вона зверталась до суду у березні 2020 з позовом про розірвання шлюбу з відповідачем та стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , однак вказаний позов за її заявою залишено без розгляду, а сторонами прийняті міри для примирення. Відповідач з липня 2020 знову почав проживати з нею та їх сином.
Однак, через місяць сторони знову припинили своє спільне проживання, при цьому відповідач припинив виконувати свої обов'язки по утриманню спільної дитини, у зв'язку з чим позивачка просить стягнути з нього аліменти за минулий час, а саме з грудня 2019 року по липень 2020 року.
Позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їхньої спільної неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та аліменти за минулий період з грудня 2019 року по липень 2020 року та з серпня 2020 року до повноліття дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів за минулий час задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області по справі № 529/817/20 від 25 лютого 2021 року.
Прийняти нове рішення по справі № 529/817/20, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач не погоджується із розміром стягнутих аліментів, вважає, що є всі підстави для стягнення розміру аліментів у розмірі ј частини із усіх видів доходу. Посилається на те, що ОСОБА_2 є працездатною фізично здоровою, самозайнятою особою, виконує різного роду будівельні роботи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Щодо явки та позиції учасників справи у суді апеляційної інстанції
Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень.
Крім того, від ОСОБА_2 надійшла заява, у якій він просить розглядати справу без його участі, проти задоволення апеляційної скарги заперечує.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 28 липня 2017 року Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
Як вбачається із довідки, виданої виконавчим комітетом Зуєвецької сільської ради Миргородського району Полтавської області від 23 жовтня 2020 року, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції у судовому засіданні встановлено, що позивач самостійно утримує їхню спільну з відповідачем неповнолітню дитину, ОСОБА_2 не приймає участі в матеріальному забезпеченні сина ОСОБА_4 . Вказані обставини не спростовані відповідачем.
Згідно рішення Диканського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2007 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - третьої особи по справі, стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів і до досягнення дитиною повноліття.
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо розміру стягнутих аліментів
Суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів виходив, зокрема, із того, що відповідач уже сплачує аліменти на утримання іншої дитини у розмірі ј частини усіх видів його заробітку (доходу).
Проте, колегія суддів не може погодитися із розміром стягнутих аліментів виходячи із наступного.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Отже, враховуючи положення вищевказаної норми права, стягнення аліментів по даній справі у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача не суперечить чинному законодавству, оскільки сумарний вираз аліментів не буде перевищувати 50% (1/4 + 1/4=1/2)
При цьому, при визначенні розміру аліментів, слід виходити із положень статті 182 СК України, згідно якої при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналізуючи матеріали справи та беручи до уваги положення статті 182 ЦПК України, колегія суддів приходить до переконання, що саме стягнення аліментів у розмірі, у якому просила стягнути позивач (ј частин усіх видів заробітку (доходу) відповідача), може забезпечити ОСОБА_4 рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
При цьому, відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача, що ОСОБА_2 є працездатною, фізично здоровою особою, а тому може сплачувати аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу).
Відтак, апеляційна скарга в частині оскарження розміру стягнутих аліментів підлягає задоволенню.
Щодо стягнення аліментів до пред'явлення позову
У позовній заяві та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти за минулий час, а саме з грудня 2019 року до липень 2020 року та з серпня 2020 року, посилаючись на те, що відповідач не приймав участі в утриманні спільного сина у зазначені періоди.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно частини другої статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів за минулий час, суд першої інстанції правильно виходили із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття нею заходів щодо одержання аліментів з відповідача, які вона не могла одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що хоча позивач в апеляційній скарзі і просить задовольнити повністю позовні вимоги, але не наводить доводів відносно неправильності рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів до пред'явлення позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів за час до подачі позовної заяви має бути залишено без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги то з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до задоволених вимог, у розмірі 1261 грн. 20 коп.
Судові витрати по сплаті судового збору в частині апеляційної скарги, яка не підлягає задоволенню слід віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 25 лютого 2021 року в частині розміру стягнутих аліментів з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1261 грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 травня 2021 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді В.М. Триголов
О.О. Панченко