23 квітня 2021 року справа № 580/508/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
05.02.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась із позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Червонослобідської сільської ради (далі - відповідач) в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.03.2021р. просить:
- визнати протиправною бездіяльність Червонослобідської сільської ради щодо не розгляду заяви (клопотання ) вх. №878/02-20/020 від 29.12.2020 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га (кадастровий номер 7124989000:02:003:1963) для ведення садівництва;
- зобов'язати Червонослобідську сільську раду на найближчому засіданні розглянути заяву ОСОБА_1 вх. № 878/02-20/020 від 29.121.2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га (кадастровий номер 7124989000:02:003:1963) для ведення садівництва та прийняти вмотивоване рішення, і у разі відмови в задоволенні цієї заяви - ухвалити мотивоване рішення з належним обґрунтуванням причини такої відмови.
В обґрунтування зазначено, що позивач направила відповідачу заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, до якої додала копію паспорта, ідентифікаційного номера та графічні матеріали зі вказаним бажаним місцем її розташування, копію інформаційної довідки від 28.12.2020р. Проте відповідач за результатами розгляду заяви рішення не прийняв. чим порушив норми чинного законодавства, оскільки мав прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його надані із наведенням усіх підстав такої відмови.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.03.2021р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що на черговій четвертій сесії восьмого скликання відповідач розглянув заяву позивача та питання надання дозволу на розроблення документації. Однак за підсумками голосування рішення не прийнято, про результати розгляду заяви позивача повідомлено письмово. Додатково зазначив, що передача земельних ділянок безоплатно у власність провадиться один раз щодо кожного виду використання. Однак позивач у порушення вказаного звернулася чотирма заявами про надання дозволу на розробку проектів землеустрою для ведення садівництва.
Крім того, зазначено, що відповідно до положень ЗК України, у разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк не надав дозволу на розробку проекту землеустрою, особа вправі замовити розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу, відтак не надання відповідачем дозволу не перешкоджає позивачу розробити проект землеустрою. З огляду на передбачене законом право позивача замовити розроблення проекту землеустрою без отримання відповідного дозволу, вказано, що права позивача в даному випадку не порушені. Також вказано на дискреційність повноважень відповідача при прийнятті рішень щодо земельних відносин. Також зазначено про необгрунтованість заявленого розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. з огляду на усталену практику судів щодо предмету спору, а також кількість поданих представником позивача позовів з аналогічних підстав, у зв'язку із чим зазначено про неспівмірність заявленого розміру та просив відмовити у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.12.2020р. позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, кадастровий номер 7124989000:02:003:1963, орієнтовною площею 0,09 га (цільове призначення «для ведення садівництва»), яка перебуває у комунальній власності та розташована на території Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області згідно графічних матеріалів та доданої довідки з Державного земельного кадастру. До заяви додала: графічні матеріали ділянки з кадастровим номером 7124989000:02:003:1963, довідку з Державного земельного кадастру від 28.12.2020р., ксерокопію паспорту, ксерокопію ідентифікаційного номера.
Виконавчий комітет Червонослобідської сільської ради листом від 20.01.2021р. №173/08-17 повідомив, що заява позивача розглянута 15.01.2021р. на 4 сесії 8 скликання Червонослобідської сільської ради. У результаті голосування рішення прийнято не було, оскільки за наявною у Червонослобідській сільській раді інформацією земельна ділянка знаходиться у користуванні третіх осіб.
Із даних системи поіменного голосування «Рада Голос» Червонослобідської сільської ради 8 скликання 4 сесії від 15.01.2021р., суд установив підсумки голосування з питання 105. Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 , с.Червона Слобода. «За» - 1, «Проти» - 0, «Утрималися» - 21. Не взяли участі у голосуванні - 0, відсутні на пленарному засіданні - 5. Рішення не прийнято.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви (клопотання) вх. №878/02-20/020 від 29.12.2020р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 83 Земельного Кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (далі - ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012р.№5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27.05.1997р. №280/97-ВР, Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначає ст. 121 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідно до п. «в», вказаної статті передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до ч. 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що громадянин із земель комунальної власності має право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва. Для цього він подає до відповідної сільської, селищної, міської ради клопотання, за результатами якого у місячний строк рада дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону №280/97-ВР.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.
Суд встановив, що відповідач, на виконання положень Земельного Кодексу та Закону №280/97-ВР виносив на розгляд у пленарному засіданні - 15.01.2021р. питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою позивача та відповідний проект рішення, про що свідчить результати голосування Червонослобідської сільської ради 8 скликання 4 сесії.
Таким чином, відповідач здійснив розгляд заяви (клопотання) позивача (вх. №878/02-20/020 від 29.12.2020 року) про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7124989000:02:003:1963, орієнтовною площею 0,09га для ведення садівництва, у порядку визначеному земельним законодавством, у зв'язку із чим суд доходить висновку про необгрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду її заяви, оскільки фактично розгляд її заяви здійснено. Відтак, у задоволенні даної частини позовних вимог належить відмовити.
Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача щодо надання дозволу чи відмови у такому наданні.
Як зазначено вище, положення ч.7 ст.118 ЗК України встановлюють обов'язок розглянути вказане питання у місячний строк і дати дозвіл або мотивовану відмову.
Суд зазначає, що з часу вказаного розгляду заяви позивача (15.01.2021р.) та до часу прийняття рішення у даній справі, відповідачем не надано до суду доказів прийняття ним, за наслідками розгляду заяви позивача, жодного з рішень передбаченого ч.7 ст.118 ЗК України.
Посилання відповідача на те, що позивач зверталася з більш, як однією заявою щодо отримання відповідного дозволу для отримання у приватну власність земельних ділянок, суд вважає необгрунтованими, оскільки спірні правовідносини виникли на етапі надання дозволу, а не оформлення права власності. Норми Земельного кодексу України та прийнятих відповідно до нього правових актів не передбачають обмежень для надання дозволів за такими заявами. Натомість обмеження, про які зазначає відповідач, передбачені безпосередньо для оформлення у приватну власність шляхом безоплатної приватизації та порядку набуття сформованих земельних ділянок.
Стосовно посилання представника відповідача у відзиві на адміністративний позов на те, що позивач мав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку
Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам висловленим Верховним Судом у постанові від 23.01.2020р. у справі №440/1922/19.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ст. 9 КАС України та визнати протиправною бездіяльність відповідача саме щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви (клопотання) позивача вх.від 29.12.2020р. №878/02-20/020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7124989000:02:003:1963, орієнтовною площею 0,09 га для ведення садівництва.
З приводу вимоги про зобов'язання відповідача на найближчому засіданні розглянути заяву позивача вх.№ 878/02-20/020 від 29.12.2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7124989000:02:003:1963, орієнтовною площею 0,09 га для ведення садівництва та прийняти вмотивоване рішення, суд зазначає наступне.
Як встановлено вище судом, позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:003:1963, орієнтовною площею 0,09 га для ведення садівництва та надала до заяви: графічні матеріали ділянки з кадастровим номером 7124989000:02:003:1963, довідку з Державного земельного кадастру від 28.12.2020р., ксерокопію паспорту, ксерокопію ідентифікаційного номера, у зв'язку із чим подане клопотання відповідає вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Так, згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частинами 1 та 2 ст.59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений виключними повноваженнями щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, на пленарних засіданнях ради шляхом прийняття розпорядчого індивідуального правового акта - рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.09.2019р. в адміністративній справі №320/5699/15-а та від 10.09.2019р. в адміністративній справі №820/2632/17.
З урахуванням вищевказаного та беручи до уваги допущену відповідачем бездіяльність, а також те, що вирішення питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарному засіданні міської ради, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача вх.від 29.12.2020р. №878/02-20/020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7124989000:02:003:1963, орієнтовною площею 0,09 га, для ведення садівництва, на черговій сесії Червонослобідської сільської ради, з урахуванням правової оцінки суду у даному рішенні та прийняти обгрунтоване рішення у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, про надання дозволу чи відмову.
Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність бездіяльності щодо неприйняття будь-якого з рішень передбачених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, за наслідками розгляду заяви позивача вх.від 29.12.2020р. №878/02-20/020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити частково.
Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 908,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 03.02.2021р. №ПН1894300 на суму 908,00 грн., наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 454,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат, у зв'язку із понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. представником позивача до позову додано: договір про надання правової допомоги від 29.12.2020р. №ФО-29/12/20; Акт приймання передачі наданих послуг №13 від 07.04.2021р., рахунок на оплату №13 від 07.04.2021р., квитанції №ПН1977070 від 07.04.2021р. на суму 5000 грн.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Суд зазначає, що заявником підтверджено повноваження як представника позивача у відповідності до положень договору про надання правової допомоги від 29.12.2020р. №ФО-29/12/20, Акт приймання передачі наданих послуг №136 від 07.04.2021р. на суму 5000 грн. обумовлює вартість юридичних послуг, а сплата коштів за правничу допомогу адвоката підтверджується квитанцією №ПН1977070 від 07.04.2021р. на суму 5000 грн. Вказана квитанція містить необхідні реквізити, вказано призначення платежу з посиланням на відповідний договір.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що відповідно до вказаного вище Акту приймання передачі наданих послуг №13 від 07.04.2021р., заявлений розмір витрат на правничу допомогу на суму 5000 грн., складається із:
- надання усної консультації з вивченням документів - 1000 грн.;
- підготовка позову - 3000 грн.;
- заява про розподіл судових витрат - 1000 грн.
Відповідно до п.2 ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи співмірність заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, а також їх обгрунтованість та пропорційність, суд враховує, що в провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувають адміністративні справи: 580/707/21, 580/710/21, позивачем в яких є ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради зі схожим предметом та підставами позову, у зв'язку із чим суд доходить висновку про необгрунтованість включення до витрат на правничу допомогу коштів, у розмірі зазначеному у Акті приймання передачі наданих послуг №13 від 07.04.2021р., з огляду на що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд вважає необгрунтованим та непропорційним до фактично здійсненим адвокатом обсягом виконаних робіт.
Крім того, надавши оцінку критеріям складності справи та виконаних адвокатом робіт а також часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, суд зазначає, що предмет даного спору відноситься до справ незначної складності, та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правідносин, у зв'язку із чим, виходячи із критеріїв співмірності, обгрунтованості та пропорційності, а також беручи до уваги висновок суду щодо часткової обгрунтованості позовних вимог, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Червонослобідської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 (вх. від 29.12.2020р. №878/02-20/020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7124989000:02:003:1963, орієнтовною площею 0,09 га, для ведення садівництва.
Зобов'язати Червонослобідську сільську раду (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Соборна, будинок 2/1, код ЄДРПОУ - 26323717) повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (вх. від 29.12.2020р. №878/02-20/020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 7124989000:02:003:1963, орієнтовною площею 0,09 га, для ведення садівництва на черговій сесії Червонослобідської сільської ради та прийняти рішення у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки суду у даному рішенні, про надання дозволу чи мотивовану відмову у його наданні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Червонослобідської сільської ради (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Соборна, будинок 2/1, код ЄДРПОУ - 26323717) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України.
Суддя М.А. Білоноженко