про залишення позовної заяви без руху
11 травня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/1995/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
06.05.2021 року ОСОБА_1 ( далі - позивач), від імені якого діє адвокат ОСОБА_2 ( далі - представник позивача) звернувся до суду з позовом Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації ( далі - відповідач) у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, яка передбачена ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Ознайомившись з позовом та доданими до нього документами, суддею встановлено наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Частиною 4 ст. 17-1 вказаного Закону передбачено, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на вказані приписи цього Закону виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Відтак, 30 вересня відповідного поточного року це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Дана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 р. по справі № 607/7919/17.
Таким чином, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати саме з 30 вересня відповідного року.
Враховуючи, що позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо не виплати йому щорічної разової допомоги за 2020 рік, то перебіг строку звернення до суду починається з наступного після 30 вересня 2020 року дня, тобто з 01 жовтня 2020 року та закінчується відповідно 31 березня 2021 року.
Натомість, з даним позовом позивач звернувся до суду 06 травня 2021 року, пропустивши тим самим шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною 2 статі 122 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Натомість, матеріали позовної заяви не містять заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, як і не надано доказів того, що строк звернення до суду не пропущеним.
Отже, наведене вище свідчить про недотримання вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст. 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 49, 122, 123, 160, 169, 241-243, 248 КАС України, суддя -
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з доказами поважності причин пропуску такого строку, або докази того, що строк звернення до суду не є пропущеним.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1995/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна