Справа 22ц-4420 Головуючий у 1 інстанції Геєнко М.Г.
Категорія 5 Доповідач Солодовник О.Ф.
17 травня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В., суддів Солодовник О.Ф., Алексєєва А.В.,
при секретарях Крівцові В.І., Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, посилаючись на наступне. Вони з відповідачем планували здійснювати спільну діяльність по будівництву будівлі у м.Святогорську, для чого планували укласти договір про спільну діяльність або договір підряду. 01 травня 2009 року він передав відповідачу суму в розмірі 27000 доларів США, про що відповідач видав розписку, в якій вказав, що дана сума складає погашення гонорару за виконаний об'єм робіт по об'єктам у м.Святогорську. Однак вони з відповідачем не укладали будь-яких договорів про спільну діяльність, доручення, підряду, будь-який акт виконаний робіт не підписували. На підставі ст.1212 ЦК України просив стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 216167,4 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково : на його користь стягнуто з ОСОБА_2 21573 грн.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2010 року виправлено описку в рішенні : вказано правильну суму 215730 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, з тих підстав, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доказані та судом порушено вимоги процесуального права.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне. Згідно з розпискою від 01 травня 2009 року позивач передав відповідачу 27000 доларів США (а.с.76).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами мав місце усний договір про сумісну діяльність по будівництву кафе по вул.Островського у м.Святогорську, відповідно до чого позивач передав відповідачу суму грошей згідно з розпискою. У зв'язку з відмовою від реалізації цього бізнес - проекту вищевказана сума грошей підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст.1212 ЦК України, як безпідставно отримані кошти.
Однак з таким висновком сулу першої інстанції не можна погодитися тому, що він не грунтується за законі та доказах по справі з наступних підстав.
Згідно зч.1 ст.1130, ч.1 ст.1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Відповідно з ч.1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідач у судовому засіданні категорично заперечував проти твердження позивача, що кошти були передані йому позивачем у рахунок запланованої ними спільної діяльності з позивачем на майбутнє, пояснюючи, що вказані гроші він отримав, як і вказано у розписці за виконаний об'єм робіт по об'єктам м.Святогорська, який складався з надання позивачу послуг по оформленню документації по відводу земельних ділянок, дозволів на будівництво та інше для підприємств позивача.
Відповідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
На підставі ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з розписки від 01 травня 2009 року позивач передав відповідачу 27000 доларів США, ця сума складає часткове погашення гонорару 48000 доларів за виконаний об'єм робіт по об'єктам м.Святогорська (а.с.76). Тобто з розписки не вбачається, що гроші були передані позивачем відповідачу у рахунок їх майбутньої сумісної діяльності по будівництву кафе по вул.Островського у м.Святогорську.
Доказів на підтвердження того, що відповідач безпідставно отримав кошти в розмірі 27000 доларів США, позивачем суду не надано.
Таким чином, судом першої інстанції допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовано норми матеріального права порушено норми процесуального права і тому на підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2010 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий :
Судді: