м. Вінниця
11 травня 2021 р. Справа № 120/1801/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у грудні 2020 року позивач звернувся до відповідача із колективним клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. До клопотання позивач додав необхідні документи.
Листом від 20.01.2021 за № 59 за підписом сільського голови позивачу відмовлено у наданні дозволу, посилаючись на те, що бажана земельна ділянка входить до переліку ділянок на які видано дозвіл Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.01.2016 № 2-4127/15-16-сг на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ.
Позивач вважає відмову протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Також витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 від 31.12.2020 із додатками до нього, лист Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 20.01.2021 № 59 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою із документами, що стали підставою для його прийняття та матеріали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в частині земельної ділянки з кадастровим номером 0524186500:01:004:0348.
Копію ухвали суду від 09.03.2021 відповідач отримав 19.04.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Крім того, відповідач не виконав також вимоги суду про надання доказів по справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. В той же час, за вимогами ч. 9 ст. 80 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відтак, враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, без поважних причин не подав відзиву на позовну заяву та витребуваних доказів, суд, виходячи із обставин справи, вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив наступне.
29.12.2020 позивач звернувся до відповідача із колективним клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. До клопотання позивач копію паспорта, РНОКПП, а також графічний матеріал (викопіювання) із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки (а.с.13-18).
Листом від 20.01.2021 за № 59 за підписом сільського голови позивачу відмовлено у наданні дозволу, посилаючись на те, що бажана земельна ділянка входить до переліку ділянок на які видано дозвіл Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.01.2016 № 2-4127/15-16-сг на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ (а.с.23-24).
Позивач вважає відмову протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що 29.12.2020 позивач звернувся до відповідача із колективним клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. При цьому до клопотання додано графічні матеріали, на яких бажана земельна ділянка позначена під № 3.
Листом від 20.01.2021 за № 59 за підписом сільського голови позивачу відмовлено у наданні дозволу, посилаючись на те, що бажана земельна ділянка входить до переліку ділянок на які видано дозвіл Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.01.2016 № 2-4127/15-16-сг на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
В силу положень ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Як встановлено, у відповідь на клопотання позивача від 29.12.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою йому надіслано листа від 20.01.2021 № 59 за підписом сільського голови, а доказів прийняття Радою рішення за результатом розгляду вказаного клопотання відповідачем не надано.
Відтак, оскільки Ободівською сільською радою не прийнято рішення як це передбачено ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача за результатами розгляду поданого клопотання підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку вимогам про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає таке.
Повноваження відповідача за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, згідно з якою орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Тобто, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання такого дозволу. А оскільки відповідач ще не прийняв жодного рішення за результатами розгляду клопотання, покладення на Ободівську сільську раду обов'язку прийняти чітке рішення на користь позивача є передчасним, адже за умови відсутності прийнятого органом місцевого самоврядування рішення суд позбавлений можливості надати оцінку підставам його ухвалення та перевірити дотримання позивачем усіх умов для прийняття бажаного для нього рішення.
Тому в цій частині позов не може бути задоволений. Водночас належним способом захисту порушених прав є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання від 29.12.2020 з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні.
Під час розгляду справи суд не вдається до оцінки правомірності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, зазначених у листі за № 59 від 20.01.2021. Суд враховує, що такий лист немає самостійного правового значення, оформлений всупереч визначеній законом процедурі та не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України.
Крім того, рішення за результатами розгляду клопотання має прийматися колегіальним органом, а саме Ободівською сільською радою, і лише в такому разі йому може надаватися правова оцінка по суті.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному розгляді клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області та зобов'язання відповідача повторно розглянути вказане клопотання з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи. В решті позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 454,00 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.
Зобов'язати Ободівську сільську раду Гайсинського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач: Ободівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (вул. Ватутіна, 8, с. Ободівка, Вінницька область, 24353, код ЄДРПОУ 04331107).
Суддя Богоніс Михайло Богданович