м. Вінниця
11 травня 2021 р. Справа № 127/2419/17
Вінницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шаповалової Тетяни Михайлівни,
суддів Чернюк Алли Юріївни, Комара Павла Анатолійовича
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (в редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ, що діяла станом на липень 2002 року - дату призначення пенсії), встановивши її розмір, виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 03.06.2016 року № 18/184, починаючи з 01.01.2016 року, без обмеження її максимального розміру, проведення виплати перерахованої пенсії, а також виплати різниці між фактично отриманою пенсією та належною до сплати сумою.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року скасовано постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року та прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача у розмірі 90% середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області № 18/184 від 03 червня 2016 року, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), починаючи з 10 серпня 2016 року, виплативши різницю між фактично отриманою пенсією та належною до сплати сумою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 31 травня 2018 року постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року скасовано, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року залишено в силі.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2017 року, в якій просив:
скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2017 року у справі № 127/2419/17 у зв'язку з невідповідністю її вимогам рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)2019 та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позов повністю;
зобов'язати відповідача перерахувати йому пенсію за вислугу років в розмірі 90% із середньомісячного заробітку без обмежень згідно з довідкою прокуратури Вінницької області від 03.06.2016 року № 18/184 згідно з положеннями рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)2019 та виплатити різницю в пенсії за минулий час;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на його користь.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2020 року адміністративну справу за вказаним позовом передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду на підставі п. 2 ч.1 ст. 29 КАС України.
Ухвалою суду від 13.03.2020 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2017 року в адміністративній справі № 127/2419/17 до судового розгляду.
27.03.2020 року відповідач подав відзив на заяву про перегляд рішення суду за виключними обставинами, у якому зазначає, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII були чинними, а тому прийняття рішення Конституційним Судом України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019 на спірні правовідносини не впливає, оскільки останні виникли до прийняття зазначеного рішення.
Враховуючи наведене, відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою суду від 02.07.2020 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі №808/1628/18.
Ухвалою суду від 23.04.2021 року поновлено провадження провадження за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років. Призначено судове засідання в справі на 11.05.2021 року.
Ухвалою суду від 11.05.2021 року замінено відповідача у цій справі управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
11.05.2021 року сторони в судове засідання не з'явились, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (ч.2 ст. 368 КАС України).
Враховуючи заяви учасників справи та керуючись процитованою вище нормою, суд вважає за можливе розглянути в порядку письмового провадження заяву про прегляд судового рішення за виключними обставинами.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, відзиву на заяву, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами встановлені статтею 361 КАС України, відповідно до частини першої якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 вказано про втрату чинності положеннями Закону № 1697-VII, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, та установлено наступний порядок його виконання:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Таким чином, саме з 13 грудня 2019 р. втратили чинність положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України. При цьому, визначено, що перерахунок проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2020 р.
Відповідно, саме з 13.12.2019 р., з дня втрати чинності положеннями частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, підлягає застосуванню частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в первинній редакції: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Оскільки, як на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду і розгляду справи судом першої інстанції та прийняття судом рішення, положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, діяли в прийнятій редакції щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, які мали б визначатися Кабінетом Міністрів України,- відсутні підстави вважати, що відповідач діяв не на підставі і не у спосіб, визначений Законом.
Так, визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, а тому він не мав підстав не враховувати чинні на час прийняття відповідного рішення норми законодавства.
За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 не може змінювати правове регулювання правовідносин, що виникли до його прийняття. При цьому рішення КС України не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Колегія суддів зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов'язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
За таких обставин, не заперечуючи право позивача на перерахунок пенсії, вказане рішення КС України не може бути застосоване до правовідносин з приводу перерахунку пенсії позивачеві за період до 13.12.2019 р.
Схожі правові позиції викладені Верховним Судом у постанові від 19.11.2018 р. у справі № 755/4893/18 від 23.01.19 р., від 23.01.19 р. у справі № 820/2462/17, від 15.05.19 р. у справі № 640/20317/16-а.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2017 року у справі № 127/2419/17, оскільки рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції під час ухвалення постанови, про перегляд якої просив заявник.
Більш того, суд зазначає, що відповідно пунтку 1 частини п'ятої статті 361 КАСУ, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Оскільки предметом розгляду справи судом першої інстанції були правовідносини, що існували до прийняття рішення Конституційного суду України у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) від 13 грудня 2019, а судове рішення, яке позивач просить переглянути за виключними обставинами, не містило вимог зобов'язального характеру (не було зобов'язано відповідача вчинити дії, у тому числі нарахувати та виплатити, стягнути кошти), адже в позові позивача було відмовлено, - відсутні підстави для задоволення такої заяви.
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, доводи заявника щодо перегляду за виключними обставинами рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.07.2017 року у даній справі, у зв'язку з виключними обставинами є необґрунтованими, а отже відсутні підстави для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 11.05.2021.
Суддя - доповідач Шаповалова Тетяна Михайлівна
Судді Чернюк Алла Юріївна
Комар Павло Анатолійович