м. Вінниця
07 травня 2021 р. Справа № 120/1800/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (далі - Ободівська СР., відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач разом з іншими особами звернулася до відповідача із колективним клопотанням про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на кожного окремо, на території Ободівської сільської ради, Тростянецького району, Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер земельної ділянки 0524186500:01:004:0348 цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). В подальшому на адресу позивача надійшов лист Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 20.01.2021 №58, яким у задоволенні клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації було відмовлено на підставі того, що земельна ділянка входить до переліку ділянок, на які виданий дозвіл Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.01.2016 №2-4127/15-16СГ на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ.
На переконання позивача, той факт, що бажана земельна ділянка за своїми природними особливостями і призначенням має використовуватись для сінокосіння та випасання худоби, не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки така ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Позивач також вважає, що відповідач, не приймаючи жодного з визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) рішень з питання надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу-об'єднання земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність. При цьому, відмова в наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність, не є рішенням органу місцевого самоврядування, визначеним ч. 7 ст. 118 ЗК України, ні за формою, ні за змістом. З огляду на наведене, на думку позивача, її порушене право підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Ободівської СР щодо неприйняття рішення, передбаченого ч. 7 ст. 118 ЗК України, за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою від 05.03.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлені строки для подання заяв по суті справи та витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчену копію клопотання ОСОБА_1 про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним площею 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, із відповідними до нього додатками.
Копію ухвали від 09.03.2021 відповідач отримав 19.03.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Крім того, відповідач не виконав також вимоги суду про надання доказів по справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. В той же час, за вимогами ч. 9 ст. 80 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відтак, враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, без поважних причин не подав відзиву на позовну заяву та витребуваних доказів, суд, виходячи із обставин справи, вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив, що 29.12.2020 позивач звернулася до відповідача із колективним клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. До клопотання позивач копію паспорта, РНОКПП, а також графічний матеріал (викопіювання) із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.
Листом від 20.01.2021 за № 59 за підписом сільського голови Ободівської СР позивачеві відмовлено у наданні дозволу, посилаючись на те, що бажана земельна ділянка входить до переліку ділянок на які видано дозвіл Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.01.2016 № 2-4127/15-16-сг на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду її клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації, за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2.0 гектара.
Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.
Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону № 280/97-ВР).
Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову в його наданні у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду клопотання позивача щодо надання дозволу на виготовлено технічної документації із землеустрою Ободівською сільською радою не прийнято рішення ані щодо відмови, ані щодо надання дозволу на розробку технічної документації.
Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду заяви позивача.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №П/811/2516/17.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 не прийнято рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача за результатами розгляду поданого клопотання підлягають задоволенню.
В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.
Повноваження відповідача за результатами розгляду клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України, згідно з якою орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Тобто, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання такого дозволу. А оскільки відповідач ще не прийняв жодного рішення за результатами розгляду клопотання позивача, покладення на Ободівську СР обов'язку прийняти рішення на користь позивача може вважатися втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
За цих обставин і враховуючи, що законом чітко визначено порядок отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти відповідний орган влади.
Тому в цій частині позов не може бути задоволений. Водночас належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні.
Під час розгляду справи суд не вдається до оцінки правомірності підстав для відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначених у листі за № 59 від 20.01.2021. Суд враховує, що такий лист немає самостійного правового значення, оформлений всупереч визначеній законом процедурі та не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України.
Крім того, рішення за результатами розгляду клопотання позивачів має прийматися колегіальним органом, а саме Ободівською СР, і лише в такому разі йому може надаватися правова оцінка по суті.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність Ободівської СР, що полягає у неналежному розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Ободівської СР, та зобов'язання відповідача повторно розглянути вказане клопотання з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи. В решті позовних вимог належить відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачами у даній справі в сумі 908 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 605,34 грн. (2/3 задоволених вимог) за рахунок Ободівської СР.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.
Зобов'язати Ободівську сільську раду Гайсинського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 29.12.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 605,34 грн. (шістсот п'ять гривень тридцять чотири копійки).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Ободівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області (вул. Ватутіна, 8, с.Ободівка, Вінницька область, 24353, код ЄДРПОУ 04331107)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович