Постанова від 15.04.2021 по справі

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 11-727сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

за участю:

секретаря судового засідання - Орєшко Ю. О.

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - Лазаренко Е. О.,

представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.

розглянула в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2019 року № 1556/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 січня 2019 року № 264/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі скаргою, в якій просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 06 червня 2019 року № 1556/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 січня 2019 року № 264/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зазначила про наявність передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для констатації протиправності оспорюваного акта. Зокрема, на переконання позивача, рішення ухвалено неповноважним складом ВРП, а також не містить мотивів, з яких визнано обґрунтованими висновки Другої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.

Позиція ВРП

3. У відзиві на скаргу ВРП заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вважає безпідставними наведені у скарзі аргументи щодо необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП, яка погодилася з наданою дисциплінарним органом юридичною оцінкою дій судді. В цілому наведені у відзиві доводи відтворюють ті мотиви, якими обґрунтовано рішення ВРП.

Рух скарги

4. Велика Палата ухвалою від 12 серпня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 06 червня 2019 року № 1556/0/15-19 та витребувала у ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.

5. Ухвалою від 16 жовтня 2019 року суддя Великої Палати, визначений доповідачем у цій справі, призначив її до розгляду в судовому засіданні, про що було повідомлено учасників справи.

Позиція учасників справи щодо скарги

6. У судовому засіданні 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 та її представник підтримали подану на рішення ВРП скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній мотивів.

7. Представник ВРП у цьому ж засіданні просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , а спірне рішення - залишити без зміни.

Обставини справи

8. Указом Президента України від 07 вересня 1996 року № 814/1996 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Печерського районного суду міста Києва, а постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-IV обрана суддею вказаного суду безстроково.

9. 07 березня 2018 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 на дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

10. Автор скарги зазначав, що слідчий суддя ОСОБА_1 під час розгляду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Черненка О. О. про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України» (далі - ДУ «Центр дитячої кардіології та кардіохірургії»), порушила вимоги статті 32 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція, ЄКПЛ), статті 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров'я та інших нормативно-правових актів міжнародного і національного законодавства. На переконання скаржника, зазначені порушення полягали у наданні слідчому доступу до інформації, яка стосується стану здоров'я ОСОБА_2 і віднесена до лікарської таємниці, за відсутності для того правових підстав. Зазначалося у скарзі і про те, що всупереч вимогам статті 163 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суддя ОСОБА_1 розглянула це клопотання за відсутності слідчого і прокурора.

11. Крім того, 10 квітня 2018 року до ВРП з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_3 , у якій зазначалося, що 24 березня 2015 року скаржник подав до Печерського районного суду міста Києва заяву про зміну сторони виконавчого провадження правонаступником, проте станом на 15 травня 2015 року суддя ОСОБА_1 не призначила вказану заяву до розгляду. У зв'язку із цим ОСОБА_3 ставив питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за безпідставне затягування і невжиття заходів щодо розгляду заяви протягом строку, встановленого законом.

12. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалами від 19 жовтня та 10 грудня 2018 року відкрила дисциплінарні справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а ухвалою від 29 грудня 2018 року об'єднала їх в одну дисциплінарну справу.

13. Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що 24 березня 2015 року до Печерського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Цього ж дня зазначена заява була розподілена судді ОСОБА_1, однак суддя призначила її до розгляду лише на 10 червня 2015 року. За висновком Другої Дисциплінарної палати ВРП, такі дії позивачки містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час розгляду заяви), що відповідає проступку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - безпідставне затягування розгляду заяви протягом строку, встановленого законом. Проте дисциплінарний орган ВРП відмовив у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за скаргою ОСОБА_3 та припинив у цій частині дисциплінарне провадження у зв'язку із закінченням передбаченого законом строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

14. За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 . Друга Дисциплінарна палата ВРП констатувала вчинення позивачкою дисциплінарного проступку за таких обставин. 20 лютого 2018 року слідчий суддя ОСОБА_1 задовольнила клопотання слідчого про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом лікарську таємницю, а саме, до медичної картки стаціонарного хворого № 8/7м з 08 по 26 січня 2018 року, а також до результатів МРТ-дослідження головного мозку, ангіограм судин головного мозку від 11 січня 2018 року ОСОБА_2 , що знаходяться в Державній установі ДУ «Центр дитячої кардіології та кардіохірургії. Зазначене клопотання слідчий суддя ОСОБА_1 розглянула за відсутності слідчого, який подав заяву про розгляд справи без його участі та просив задовольнити клопотання.

15. За висновками Другої Дисциплінарної палати ВРП слідчий суддя ОСОБА_1 грубо порушила вимоги закону про захист лікарської таємниці, оскільки надала слідчому тимчасовий доступ до документів, що її містять, за відсутності для цього передбачених статтею 160 КПК підстав. Дисциплінарний орган виходив із того, що суддя прийняла зазначене рішення з метою ефективного здійснення досудового розслідування та доведення факту ухилення ОСОБА_4 від виконання процесуальних обов'язків, а не через необхідність використання відомостей, зафіксованих у медичних документах, для встановлення обставин кримінального провадження й неможливістю їх установити іншим шляхом.

16. Констатувала Друга Дисциплінарна палата ВРП і недодержання ОСОБА_1 процедури, передбаченої статтею 163 КПК, оскільки суддя розглянула клопотання за відсутності слідчого, котрий його подав, і не здійснила належного виклику до суду особи, у володінні якої знаходилися медичні документи - носії таємної інформації.

17. За висновками дисциплінарного органу суддя ОСОБА_1 унаслідок грубої недбалості порушила права і свободи ОСОБА_4 , оскільки не забезпечила якісного судового контролю за їх дотриманням у кримінальному провадженні. Такі дії слідчого судді Друга Дисциплінарна палата ВРП кваліфікувала за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

18. Рішенням від 30 січня 2019 року Друга Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

19. ОСОБА_1 оскаржила це рішення до ВРП.

20. Рішенням від 06 червня 2019 року № 1556/0/15-19 ВРП залишила рішення її дисциплінарного органу без змін.

21. ВРП визнала обґрунтованим висновок Другої дисциплінарної палати про недотримання суддею ОСОБА_1 норм КПК під час розгляду справи № 757/8063/18-к унаслідок грубої недбалості, порушення у зв'язку з цим прав людини та основоположних свобод і наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На переконання ВРП, застосований її Другою Дисциплінарною палатою вид стягнення відповідає принципу пропорційності, відображеному в частині другій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частині п'ятій статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

22. ВРП не погодилася з висновком її дисциплінарного органу за скаргою ОСОБА_3 про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідач визнав, що тривалість виконання суддею процесуальних дій у провадженні за заявою ОСОБА_3 була зумовлена необхідністю з'ясування істотних обставин справи, зокрема встановлення факту правонаступництва у спадкових правовідносинах, що безпосередньо впливало на можливість процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні, і не свідчить про безпідставне затягування розгляду заяви. Проте, на переконання ВРП, помилковість вказаних висновків її Другої Дисциплінарної палати не впливає на кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 у цілому та вид застосованого дисциплінарного стягнення, оскільки дисциплінарний орган відмовив у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за скаргою ОСОБА_3 та припинив у зазначеній частині дисциплінарне провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж перегляду рішення ВРП

23. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

24. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Вищу раду правосуддя», глава 4 якого визначає нову процедуру здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

25. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності встановлено статтею 51 цього Закону, згідно з частиною першою якої право оскаржити до ВРП відповідне рішення має суддя, щодо якого його ухвалено.

26. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

27. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

28. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

29. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення цього міжнародно-правового акта не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 ЄКПЛ для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності повного обсягу визначених цією статтею гарантій у судовому органі першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який його було винесено, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

30. Можливість оскаржити рішення по суті є неодмінною складовою доступу до правосуддя й ефективності права особи на судовий захист. Велика Палата забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема ухвалені за результатом розгляду скарг на акти її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

31. У зазначеній справі предметом перевірки ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 30 січня 2019 року № 264/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

32. Велика Палата переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», рішення ВРП від 06 червня 2019 року, яким акт дисциплінарного органу залишено без змін.

33. Вимога щодо справедливості судового рішення передбачає, що в ньому, серед іншого, достатньою мірою мають висвітлюватися мотиви й підстави висновків суду. Межі виконання цієї вимоги можуть відрізнятися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи.

34. Відповідно до критерію ефективності справедливого судового розгляду, сформульованого в рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії», подані сторонами у межах змагального процесу аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд зобов'язаний належним чином перевірити доводи сторін і докази, подані ними на підтвердження своїх позицій.

35. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата вважає за необхідне і можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених в її скарзі доводів, ретельно перевіривши рішення ВРП з точки зору наявності в ньому аргументованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви відповідних висновків.

ОЦІНКА РІШЕННЯ ВРП

Загальні положення

36. Під час вирішення питань, пов'язаних із застосуванням щодо суддів заходів дисциплінарного впливу, необхідним є дотримання балансу між відповідальністю судді за свою діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, перед людиною, суспільством та державою і принципом незалежності судової влади.

37. Незалежність судів є прерогативою, що надається не на користь власних інтересів суддів, а для забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Неодмінною умовою практичної реалізації згаданого принципу є створення державою таких умов, за яких суддя не мав би обґрунтованих підстав побоюватися несприятливих наслідків для своєї кар'єри у зв'язку з правовою позицією, висловленою у прийнятому рішенні за результатами добросовісного й неупередженого розгляду справи.

38. Якщо суддя може бути притягнутий до юридичної відповідальності через його рішення, то неможливо зберегти судову незалежність і демократичний баланс гілок влади. На цьому наголошено в пункті 62 Висновку № 10 (2007) Консультативної Ради європейських суддів «Судова влада на службі суспільства».

39. Згідно з пунктом 69 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року, дисциплінарне провадження має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, а тому не може бути спрямоване на оцінку прийнятих суддями рішень, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

40. У пункті 2 Резолюції Європейської асоціації суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) акцентовано увагу на неприпустимості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за поданням держави чи незадоволеної сторони, крім випадків, коли його визнано винуватим у вчиненні кримінального злочину або якщо поведінка судді суперечить встановленим професійним стандартам. Адже якщо це правило не дотримується, суддя змушений виконувати свої обов'язки під постійною загрозою звинувачення, що може, принаймні підсвідомо, вплинути на його рішення.

Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише у випадках, коли мала місце не гідна його звання поведінка, наслідки якої є настільки серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень. Даний принцип закріплено в пункті 5 зазначеної вище Резолюції.

41. Відповідно до пункту 25 Рекомендації Київської конференції з питань незалежності судової влади в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії «Судове управління, відбір і підзвітність суддів» (Київ, 23-25 червня 2010 року), дисциплінарні провадження щодо суддів повинні стосуватися випадків грубої та невибачної професійної поведінки, які завдають шкоди репутації всього суддівського корпусу. Дисциплінарна відповідальність не повинна поширюватися на зміст їх рішень, включаючи розбіжності у правовому тлумаченні між судами; або на випадки судових помилок; або на критику з боку судів.

42. Аналогічний підхід сформульовано у Висновках першої експертної комісії Міжнародної Асоціації Суддів «Відповідальність суддів» (Туніс, 24-25 жовтня 1980 року): суддя не може бути відповідальним за свої рішення, якщо вони є результатом помилки у праві чи факті, але єдиний випадок, коли суддя несе відповідальність за свої рішення - це груба халатність або геть неправильна поведінка, тобто вчинки, які несумісні зі званням судді, що нормально і розумно виконує свої функції.

43. Відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вирішення питання щодо наявності чи відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку, його юридичної кваліфікації, обрання конкретного виду стягнення є виключними повноваженнями ВРП та її дисциплінарних органів. Проте рішення цих органів, як і акти інших суб'єктів владних повноважень, не можуть бути свавільними й необґрунтованими, а мають насамперед відповідати суті застосованих правових норм.

44. У випадку, коли судді ставиться за провину допущене під час здійснення правосуддя порушення прав і свобод людини, то такі висновки ВРП не можна вважати обґрунтованими, якщо вони не містять переконливих аргументів щодо впливу дій судді, оцінених як дисциплінарний проступок, на ці права і свободи, а також не узгоджуються з точним змістом норм матеріального та/або процесуального права, якими встановлено гарантії їх захисту.

Перевірка обґрунтованості рішення ВРП щодо підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

Щодо втручання у право ОСОБА_2 на таємницю інформації про стан здоров'я

45. ВРП в оскаржуваному рішенні погодилася з висновками дисциплінарного органу щодо порушення слідчим суддею прав і основоположних свобод ОСОБА_2 у зв'язку з необґрунтованим наданням доступу до носіїв інформації про стан його здоров'я. Однак відповідач не з'ясував, на якій стадії провадження та на яких правових підставах було здійснено втручання у право ОСОБА_2 на таємницю відповідних відомостей і чи було воно безпосереднім наслідком рішення ОСОБА_1 про тимчасовий доступ до медичних документів. Між тим у контексті обставин справи з'ясування цих питань має значення для юридичної оцінки дій скаржниці на предмет наявності чи відсутності в них складу дисциплінарного проступку.

46. Об'єктивну сторону поставленого ОСОБА_1 за провину проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що полягає в допущенні під час ухвалення судового рішення порушення прав людини і основоположних свобод, становить неправомірне втручання в зазначені права і свободи. За відсутності прямого й безпосереднього зв'язку такого втручання з діями судді, пов'язаними з прийняттям конкретного рішення, дисциплінарна відповідальність за наведеною нормою закону виключається.

47. Установлена статтею 163 КПК процедура розгляду слідчим суддею клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, у тому числі особливості санкціонування доступу до об'єктів, що містять охоронювану законом таємницю, покликані сприяти дотриманню справедливого балансу між реалізацією суспільного інтересу в ефективному розслідуванні кримінальних правопорушень й одержанні необхідних для цього доказів та захистом особистих прав і свобод людини. Водночас ефективність не тільки розслідування, але й усього кримінального провадження, залежить, серед іншого, від належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, покладених на нього законом. Тому з'ясування питання чи не ухиляється підозрюваний від слідства або чи може він за станом здоров'я брати участь у процесуальних діях має істотне значення для справедливого вирішення кримінальної справи.

48. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, відповідно до пункту 2 частини першої статті 162 цього Кодексу належать відомості, що можуть становити лікарську таємницю.

49. Метою обмеження законодавцем доступу до такої інформації є втілення передбаченого частиною першою статті 286 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статтею 39-1 «Основ законодавства України про охорону здоров'я» права пацієнта на нерозголошення відомостей про стан його здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також даних, одержаних при медичному обстеженні. Із зазначеними нормами кореспондується закріплена у частині третій статті 286 ЦК, статті 40 «Основ законодавства про охорону здоров'я України» заборона медичним працівникам та іншим особам, яким відповідна інформація стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи з інших джерел, поширювати її.

50. Об'єктом правового захисту є інформація про стан здоров'я, зі змістом якої особа не може бути обізнаною за відсутності підстав, передбачених законом.

51. Як убачається з матеріалів справи, слідчі органи розслідують кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною п'ятою статті 191 КК, - організації шляхом зловживання своїм службовим становищем незаконного заволодіння корпоративними правами закритого акціонерного товариства, що заподіяло матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

52. Після закінчення 07 січня 2018 року строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою звільнений ОСОБА_2 з 08 січня 2018 року до 26 січня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії».

53. Виходячи з необхідності з'ясування питання про можливість проведення процесуальних дій за участі підозрюваного з огляду на стан його здоров'я орган досудового розслідування звернувся до згаданого медичного закладу з відповідним запитом за № 21261/24/1/2-2018/19 від 22 січня 2018 року.

54. У відповідь на запит медичний центр листом № 39/18 від 23 січня 2018 року повідомив слідчого про те, що ОСОБА_2 перебуває у стані середньої важкості з нестабільним перебігом захворювання, що зумовлено серцево-судинною недостатністю й супутніми розладами здоров'я; стан та діагноз не дозволяє фізичних та психоемоційних навантажень, обмежує у фізичній активності та може вплинути на перебіг захворювання при проведенні процесуальної дії.

55. З урахуванням одержаних відомостей із метою об'єктивної із застосуванням спеціальних знань оцінки стану здоров'я підозрюваного слідчий 25 січня 2018 року призначив комісійну судово-медичну експертизу, для проведення якої надав експертам медичні документи на 34 аркушах. Крім того, для забезпечення експертного дослідження слідчий звернувся до ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» із запитом про надання копії історії хвороби ОСОБА_2 , на що отримав відмову.

56. За таких обставин 26 січня 2018 року слідчий звернувся до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до медичних документів, наявних у лікувальному закладі. Слідчий суддя ОСОБА_5 ухвалою від 30 січня 2018 року задовільнив клопотання й санкціонував тимчасовий доступ уповноважених службових осіб органів досудового розслідування та прокуратури до історії хвороби ОСОБА_2 за час лікування в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» з 08 січня 2018 року по дату постановлення рішення, з можливістю отримання документів у копіях. Наведені процесуальні рішення в силу частини другої статті 21, частини сьомої статті 110 КПК підлягали обов'язковому виконанню.

57. Проте Київське міське бюро судово-медичної експертизи поінформувало слідчого, що експертне дослідження може бути проведено на підставі лише оригіналів, а не копій медичних документів.

58. Зазначене зумовило повторне звернення слідчого до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до оригіналів медичних документів, до яких раніше вже було надано доступ у копіях. Саме це клопотання розглянула слідча суддя ОСОБА_1 і 20 лютого 2018 року надала тимчасовий доступ до оригіналів карти стаціонарного хворого та результатів його обстежень.

59. Отже, ще до початку розгляду клопотання суддею ОСОБА_1 правоохоронні органи мали у своєму розпорядженні копії медичних документів, вилучення яких було санкціоновано 30 січня 2018 року, а також відомості про діагноз захворювання, з яким ОСОБА_2 перебував в медичному центрі.

Після отримання слідчим копій документів, зафіксована у них інформація була розкрита, а її носії стали частиною матеріалів кримінального провадження і направлялися до експертної установи для виконання дослідження, призначеного за правилами КПК.

60. Таким чином на момент постановлення слідчим суддею ОСОБА_1 ухвали від 20 лютого 2018 року про тимчасовий доступ до оригіналів медичних документів втручання у право підозрюваного на нерозголошення відомостей про стан його здоров'я вже відбулося на підставах і в порядку, встановлених законом, незалежно від дій скаржниці. Задовольнивши клопотання слідчого, ОСОБА_1 фактично лише забезпечила можливість проведення експертного дослідження, необхідного для виконання завдань кримінального провадження. Отже її дії не суперечили приписам статті 2 КПК.

61. В аспекті викладеного висновок ВРП про грубе порушення суддею ОСОБА_1 вимог закону про захист лікарської таємниці не можна визнати вмотивованим.

Щодо законності підстав надання слідчим суддею тимчасового доступу до медичних документів

62. В оспорюваному акті ВРП погодилася з висновками дисциплінарного органу про те, що суддя ОСОБА_1 санкціонувала тимчасовий доступ слідчого до медичних документів за відсутності для цього законних підстав. Однак таку позицію було сформульовано без урахування точного змісту статей 84, 91, 163 КПК у їх взаємозв'язку.

63. Зокрема, згідно з вимогами частин п'ятої та шостої статті 163 вказаного Кодексу обов'язковою умовою надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом лікарську таємницю, є доведеність суттєвого значення цих матеріалів для встановлення важливих обставин кримінального провадження і неможливості довести їх в інший спосіб.

64. Доказами у кримінальному провадженні згідно з частиною першою статті 84 КПК є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню відповідно до правил статті 91 КПК.

65. Окреслений у наведеній нормі процесуального права предмет доказування складається з фактів, установлення яких є необхідним для вирішення обвинувачення по суті. Проте обставини, що мають значення для кримінального провадження, не вичерпуються зазначеними у частині 1 статті 91 КПК. Зміст наведеного в статті 84 цього Кодексу поняття доказів не зводиться до даних про факти, які породжують кримінально-правові наслідки, а є ширшим. Так, важливе значення для кримінального провадження мають також відомості, які підтверджують законність одержання доказів, звідси, - і можливості підозрюваного брати участь у процесуальних діях.

66. Належне доказування відповідних обставин є необхідним сторонам для підтвердження правомірності власної процесуальної діяльності, перевірки наявності чи відсутності зловживання правами окремими учасниками, належного реагування на таку поведінку, обстоювання в суді своїх правових позицій передбаченими законом засобами й реалізації у такий спосіб засади змагальності (стаття 22 КПК).

67. Орган досудового розслідування одержав дані про перебування підозрюваного на стаціонарному лікуванні. Належне виконання завдань кримінального провадження, запобігання порушенню прав та свобод ОСОБА_2 , застосування щодо нього належної правової процедури вимагало одержання об'єктивних даних про стан здоров'я підозрюваного експертним шляхом. Однак для проведення дослідження експерти зажадали виключно оригіналів медичних документів, наявних у лікувальній установі.

68. У конкретній ситуації наявність чи відсутність у ОСОБА_2 тяжкої хвороби та її перебіг були обставинами, що мали істотне значення для кримінального провадження, оскільки від цього залежало вирішення питання про можливість проведення процесуальних дій за участю підозрюваного, а також здійснення подальших заходів з урахуванням засади публічності (стаття 25 КПК).

69. В аспекті викладеного не можна визнати вмотивованою позицію ВРП про правильність висновків її Другої Дисциплінарної палати щодо дій ОСОБА_1 в частині безпідставного надання нею доступу до медичних документів.

Щодо розгляду клопотання про тимчасовий доступ до медичної документації за відсутності слідчого і представника лікувальної установи

70. Констатуючи істотне порушення вимог КПК і наявність складу дисциплінарного проступку в діях судді ОСОБА_1 , які полягали в розгляді клопотання за відсутності слідчого та представника медичного закладу, ВРП не навела переконливих мотивів прийнятого рішення. При цьому не врахувала, що допущені помилки є процедурними, і не проаналізувала яким чином вони вплинули на порушення лікарської таємниці з огляду на факт долучення раніше до кримінального провадження копій медичних документів.

71. Процедуру вирішення слідчим суддею питання про тимчасовий доступ до речей і документів регламентовано статтею 163 КПК. За її правилами відповідне клопотання розглядається за участю сторони кримінального провадження, котра його подала, та особи, у володінні якої знаходяться речі й документи, за винятком випадків прийняття слідчим суддею рішення розглядати клопотання за відсутності цієї особи для запобігання ризикам зміни або знищення речей чи документів.

72. За матеріалами справи, слідчий, котрий клопотав про тимчасовий доступ до оригіналів медичних документів, звернувся до суду із заявою про здійснення без його участі судового розгляду. У своїй заяві він також зазначив про підтримання поданого клопотання.

73. Стаття 163 КПК передбачає обов'язкову участь в судовому засіданні автора клопотання. Проте механізму забезпечення явки такої особи, якщо вона з певних причин не прибула, кримінальний процесуальний закон не встановлює, й дії слідчого судді в цьому разі не регламентує, на відміну від випадків не з'явлення інших учасників процесу на різних стадіях провадження, насамперед під час розгляду справи по суті.

74. Зокрема, у разі неприбуття в судове засідання без поважних причин прокурора чи захисника суд вправі порушити перед уповноваженими органами питання про їх відповідальність (частина перша статті 324 КПК); за умови неявки цивільного позивача, його представника чи законного представника - залишити позов без розгляду, крім випадків можливості вирішення позовних вимог по суті за відсутності цих осіб (частина перша статті 326 КПК); у разі неприбуття обвинуваченого, цивільного відповідача, його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, потерпілого, свідка - накласти на них грошове стягнення, а щодо обвинуваченого і свідка також застосувати примусовий привід (частина перша статті 323; стаття 325; частини друга, третя статті 326; частина перша статті 327 КПК).

75. Юридична невизначеність наслідків неявки в судове засідання автора клопотання про тимчасовий доступ до документів, позбавляє слідчого суддю можливості вжити правових заходів реагування і відповідно прийняти законне процесуальне рішення, зумовлене неприбуттям слідчого, зокрема, залишити клопотання без розгляду чи закрити провадження.

76. Прогалини законодавства, недостатня урегульованість питання на нормативному рівні не можуть слугувати підставами для притягнення слідчого судді до дисциплінарної відповідальності за його правову позицію при вирішенні поданого клопотання.

77. Тому вбачається непереконливим висновок ВРП про те, що розв'язання слідчим суддею ситуації, яка склалася, є проявом грубої недбалості та юридичною ознакою поставленого за провину проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

78. Не здійснення слідчим суддею належного виклику в судове засідання представника ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» саме собою ще не свідчить про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Згідно з положеннями статті 163 КПК у судовому засіданні при розгляді клопотання слідчого участь особи, у володінні якої знаходяться документи, не є обов'язковою, а на час санкціонування ОСОБА_1 доступу до оригіналів медичних документів зафіксовані в їх копіях відомості вже були в розпорядженні правоохоронних органів. Отже, виходячи з обставин цієї справи ВРП мала би дослідити яким чином процедурний недолік у частині виклику до суду представника лікувального закладу вплинув на втілення гарантій захисту права ОСОБА_2 на таємницю інформації про стан його здоров'я, і в оскарженому акті вмотивовано відповісти на вказане питання.Однак рішення відповідача не містить таких аргументів.

79. З огляду на зазначене в оспорюваному акті не наведено переконливих мотивів щодо висновків ВРП про наявність у діях судді ОСОБА_1 , пов'язаних із наданням тимчасового доступу до документів, ні порушення прав людини і основоположних свобод, ні грубої недбалості як об'єктивної та суб'єктивної сторін дисциплінарного проступку.

80. Крім того, вирішуючи питання про притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності, ВРП та її дисциплінарний орган фактично в позапроцесуальний спосіб вдалися до оцінки змісту постановленої суддею ухвали. Тоді як відповідно до закріпленої у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» засади обов'язковості судових рішень перегляд їх іншими органами чи особами за межами процедур судочинства є неприпустимим.

81. Відтак рішення ВРП, яким залишено без змін рішення дисциплінарного органу про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дії, пов'язані з наданням тимчасового доступу до медичних документів ОСОБА_2 , прийнято необґрунтовано, без урахування обставин, що мали значення для його прийняття. Наведене, з огляду на встановлені пунктами 1, 3 частини другої статті 2 КАС критерії законності актів суб'єктів владних повноважень, є безумовною підставою для визнання протиправним і скасування оспорюваного акта.

Оцінка рішення ВРП, ухваленого за скаргою ОСОБА_3 .

82. Дисциплінарний орган констатував наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, який полягав у безпідставному затягуванні розгляду заяви ОСОБА_3 . Однак Дисциплінарна палата відмовила у притягненні позивачки до відповідальності у зв'язку з закінченням строку, визначеного частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

83. ВРП у мотивувальній частині власного рішення не погодилася з наданою дисциплінарним органом юридичною оцінкою дій ОСОБА_1 . Відповідач виходив із того, що суддя вживала необхідних заходів для прийняття законного й обґрунтованого рішення у справі за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження, для чого істотне значення мало встановлення факту правонаступництва у спадкових правовідносинах. Вжиття таких заходів, за висновками ВРП, навіть якщо воно призвело до збільшення тривалості судового провадження, не може бути підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Водночас відповідач не змінив і не скасував рішення дисциплінарної палати у відповідній частині з огляду на те, що дисциплінарне провадження щодо позивачки у цій частині припинено.

84. ВРП не взяла до уваги, що викладені у мотивувальній частині її рішення висновки тягнули відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності з іншої підстави, більш сприятливої для ОСОБА_1 , - у зв'язку з відсутністю в її діях ознак дисциплінарного проступку.

85. У контексті наведеного Велика Палата звертає увагу, що інформація про результати дисциплінарних проваджень щодо судді відповідно до вимог підпункту «а» пункту 10 частини четвертої, частини сьомої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» включається до суддівського досьє і є відкритою для загального доступу на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Дані суддівського досьє згідно зі статтею 81 цього ж Закону підлягають урахуванню під час вирішення питання про призначення судді на посаду до суду вищого рівня.

86. Таким чином, застосована дисциплінарним органом підстава припинення дисциплінарного провадження має істотне значення для професійної репутації і кар'єри судді, впливає на можливість подальшого просування по службі.

87. Пунктом 3 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ВРП наділена повноваженнями скасувати повністю чи частково рішення Дисциплінарної палати про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності і прийняти власне рішення, в тому числі про відмову у притягненні до такої відповідальності з іншої підстави.

88. Однак відповідач не врахував усіх обставин, що мали істотне значення для прийняття рішення, наведених вище повноважень безпідставно не реалізував і помилку дисциплінарного органу не виправив, що може завдати істотних негативних наслідків для прав і законних інтересів судді. Відтак в частині вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дії, пов'язані з розглядом заяви ОСОБА_7 , рішення ВРП не відповідає вимогам законності й обґрунтованості та підлягає скасуванню.

Щодо перевірки інших доводів скарги

89. Оскільки відсутність в оспорюваному акті обґрунтованих висновків відповідача про існування визначених законом підстав для дисциплінарної відповідальності судді тягне визнання протиправним і скасування рішення незалежно від дотримання процедури його прийняття, Велика Палата не перевіряє доводів скаржниці щодо неповноважності складу ВРП, який ухвалив рішення.

Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду

90. На підставі частини восьмої статті 266 КАС Велика Палата за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

Висновки щодо розподілу судових витрат

91. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

92. Згідно із частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

93. З огляду на викладене Велика Палата вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання скарги в розмірі 768 грн 40 коп.

Керуючись статтями 266, 344, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2019 року № 1556/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 січня 2019 року № 264/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Судді:Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В. В. БританчукК. М. Пільков

Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко

І. В. Григор'єваВ. В. Пророк

М. І. ГрицівЛ. І. Рогач

Д. А. ГудимаО. М. Ситнік

Ж. М. ЄленінаВ. М. Сімоненко

О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач

Л. Й. КатеринчукС. П. Штелик

Г. Р. Крет

Постанову в порядку частини третьої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України оформив суддя Лобойко Л. М.