вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/122/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996) в інтересах держави в особі:
Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1-А, 04362489)
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка вул. Петрівська, буд. 1, код 39296673)
про стягнення заборгованості
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Яворський С.С.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
11.01.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури (надалі - Прокурор/прокуратура) в інтересах держави в особі Софіївсько-Борщагівської сільської ради, правонаступником якої є Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області (надалі - Сільська рада/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» (надалі - Товариство/відповідач) заборгованості за договором пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка від 25.10.2018 № 43 в розмірі 486370,86 гривень (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), що складається з: 379614,21 гривень основного боргу, 24452,71 гривень інфляційних втрат, 16217,22 гривень 3% річних, 66086,72 гривень пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору від 25.10.2018 № 43 ухиляється від виконання своїх обов'язків по сплаті пайової участі, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 379614,21 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/122/21, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2021.
На адресу суду 04.03.2021 від прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову, яку судом прийнято до розгляду, про що зазначено в ухвалі суду від 31.03.2021.
Згідно поданої заяви прокурор доповнив свої позовні вимоги та, окрім заявлених вимог, просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 16217,22 гривень. Крім того, прокурор також змінив періоди нарахування пені та інфляційних втрат, оскільки при зверненні до суду ним невірно було визначено початок прострочення зобов'язання, а розрахунок інфляційних втрат здійснено без урахування висновків Верховного Суду щодо методики їх нарахування наведеної у справі № 905/21/19, у зв'язку з чим прокурор змінив предмет позову та остаточно просив суд стягнути з відповідача 379614,21 гривень основного боргу, 24452,71 гривень інфляційних втрат, 16217,22 гривень 3% річних, 66086,72 гривень пені.
23.03.2021 до суду від Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області надійшла заява про заміну позивача у справі - Софіївсько-Борщагівську сільську раду на процесуального правонаступника - Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області.
Ухвалою суду від 31.03.2021 замінено позивача у справі - Софіївсько-Борщагівську сільську раду на процесуального правонаступника - Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області.
Підготовче засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 14.04.2021 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 28.04.2021.
В судове засідання 28.04.2021 з'явився прокурор, який заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися судом належним чином.
Водночас, 28.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що на території України з 12.03.2021 по 10.05.2021 встановлено карантин, при цьому, як вказує відповідач, згідно листа Ради суддів України від 16.03.2020 учасникам судових процесів рекомендовано утриматись від участі у судових засіданнях.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Разом із тим, у відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Між тим, явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не наведено конкретних обставин, які безпосередньо перешкоджають йому з'явитися у судове засідання, адже саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, як і діяльності адвокатів через введення карантинних заходів.
До того ж, у відповідності до ч. 4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Водночас, відповідач не скористався своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, беручи до уваги те, що явка учасників справи обов'язковою не визнавалась, відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, причини неявки відповідача визнані судом не поважними, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Одночасно, суд зазначає, що відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.10.2018 Софіївсько-Борщагівською сільською радою, правонаступником якої є Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, та Товариством (замовник) укладено договір пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка № 43, із подальшими змінами та доповненнями внесеними угодами про внесення змін від 10.12.2018 та від 20.06.2019 (далі - договір), предметом якого є обов'язок замовника взяти пайову участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка та перерахувати до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 549614,21 гривень, як пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка. Розмір внеску та порядок його оплати визначається відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», рішення сільської ради від 28.09.2012 № 8 зі змінами згідно рішення сільської ради від 25.12.2012 № 68, рішення виконавчого комітету сільської ради № 286 від 11.09.2018 (п. 1).
Згідно п. 2.1. договору в редакції угоди від 20.06.2019 замовник зобов'язується перерахувати пайовий внесок у грошовій формі в загальній сумі зазначеній у розділі 1 цього договору, величина якого визначена згідно розрахунку, який наведений у додатку до цього договору до 02.09.2019 з дати підписання цього договору.
Відповідно до підписаного обома сторонами договору розрахунку розмір пайової участі Товариства у розвитку інженерної інфраструктури становить - 549314,21 гривень.
12.12.2019 Сільська рада зверталася до Товариства із листом № 770 в якому просила перерахувати до 25.12.2019 кошти пайової участі у загальному розмірі 479614,21 гривень.
Згідно наявної у матеріалах справи виписки по рахунку позивача Товариством 13.09.2018 та 13.01.2020 перераховано пайовий внесок у розмірі 70000 гривень та 100000 гривень відповідно.
Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив прокурор, стало невиконання відповідачем свого обов'язку по сплаті пайової участі, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 379614,21 гривень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).
У відповідності до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Згідно ч. 9 названої статті договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.
Між тим, у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX від 20.09.2019 - статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено, проте частиною 2 прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX від 20.09.2019 встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, договір пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка від 25.10.2018 № 43 між сторонами є обов'язковим для виконання.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту пункту 2.1. договору, в редакції угоди від 20.06.2019 про внесення змін до договору слідує, що замовник зобов'язався перерахувати пайовий внесок у грошовій формі в загальній сумі 549614,21 гривень до 02.09.2019 з дати підписання цього договору, отже строк оплати виконання відповідачем зобов'язання сплив 02.09.2019.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свій обов'язок по сплаті пайового внеску виконав частково сплативши 13.09.2018 та 13.01.2020 грошові кошти у розмірі 70000 гривень та 100000 гривень відповідно.
Однак доказів виконання відповідачем свого обов'язку у повному обсязі та в строки визначені договором матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів не надав, відповідно доводи прокурора не спростував.
Враховуючи те, що обов'язок по сплаті коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури замовник зобов'язаний здійснити в силу приписів чинного законодавства, а відповідач взяті на себе зобов'язання по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 379614,21 гривень, яка не спростована відповідачем, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача 66086,72 гривень пені, 16217,22 гривень 3% річних та 24452,71 гривень інфляційних втрат розрахованих за загальний період з 03.09.2019 по 31.12.2020, з урахуванням часткових оплат здійснених відповідачем.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого розділом І цього договору сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за частину несвоєчасно сплачених за договором коштів, що діє на дату настання платежу.
Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за змістом якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши наданий прокурором розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що вірно розрахований розмір пені становить 66116,80 гривень, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат та 3% річних становить 24452,71 гривень та 16217,23 гривень відповідно. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), а відтак вимога прокурора про стягнення з відповідача 66086,72 гривень пені, 16217,22 гривень 3% річних та 24452,71 гривень інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.
Відповідач будь-яких заперечень проти обґрунтованості заявлених прокурором до стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат та контррозрахунок цих сум не надав, доводи прокурора в цій частині не спростував.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором та по суті відповідачем не спростований.
Щодо підстав представництва прокурором держави у суді в інтересах Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Враховуючи, що відповідне обґрунтування підставності здійснення представництва інтересів держави прокурором визначено в позові, яке судом визнано обґрунтованим, та яке цілком узгоджується із вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави, суд виходить із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області відповідає приписам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.
А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області 379614,21 гривень заборгованості зі сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка, 66086,72 гривень пені, 16217,22 гривень 3% річних, 24452,71 гривень інфляційних втрат.
Витрати прокуратури по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд відносить на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка вул. Петрівська, буд. 1, код 39296673) на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1-А, 04362489) 379614,21 гривень заборгованості зі сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка, 66086,72 гривень пені, 16217,22 гривень 3% річних, 24452,71 гривень інфляційних втрат.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка вул. Петрівська, буд. 1, код 39296673) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996) 7295,56 гривень судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2021.
Суддя Р.М. Колесник