вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2021 р. Справа№ 911/2035/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Корнійчук Я.П.;
від відповідача: керівник - Хромихин В.О.;
від третьої особи: Руденко В.П. (в порядку самопредставництва);
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни
на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 (повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.09.2020)
у справі № 911/2035/20 (суддя Лилак Т.Д.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни
до Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос"
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Укрсервісбудматеріали"
про визнання недійсним договору оренди майна
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Харуца Мар'яна Юріївна (позивач) звернулась до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" (відповідач) про визнання недійсним договору оренди № 03/2019 від 01.01.2019 з моменту його укладення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договір оренди № 03/2019 від 01.01.2019. укладений між позивачем та відповідачем. є недійсним, оскільки на момент його укладання відповідач не повідомив позивача, що не є власником орендованого приміщення, яке є предметом спірного договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що враховуючи те, що договір оренди № 03/2019 був вчинений у письмовій формі; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та в подальшому сторонами вчинялись дії для його виконання, такий договір не може бути визнаний недійсним з моменту його укладання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець Харуца Мар'яна Юріївна звернулась до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Покласти всі судові витрати та судовий збір за розгляд апеляційної скарги на відповідача у справі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що відповідач не є власником або особою, якій належать майнові права на нерухоме майно, що визначено п. 1.1 договору. Відповідач не є власником або особою якій належать майнові права на нерухоме майно, що визначено актом приймання-передачі до договору від 01.01.2019. Позивач не приймав в орендне користування ніякі тимчасові споруди. В тексті договору та в акті приймання-передачі від 01.01.2019 відсутні дані, що ідентифікують об'єкт оренди як тимчасову споруду. Матеріали справи не містять доказів існування зазначеної так званої "тимчасової споруди". Як випливає з наявних в матеріалах справи письмових пояснень третьої особи - власника комплексу будівель за адресою: смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, визначені предметом договору оренди № 03/2019 від 01.01.2019, що укладений між позивачем та відповідачем, "приміщення площею 200 кв.м, в приміщенні виробничо-складського призначення загальною площею 230 кв.м, не існують в складі приміщень майнового комплексу за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, тому ПАТ "Укрсервісбудматеріали" не передавало і не могло передавати зазначене приміщення в оренду відповідачу. Також ПАТ "Укрсервісбудматеріали" також не є ні власником, ні орендарем земельної ділянки по вул. Доківська, 2, на якій розташовані приміщення, у зв'язку із чим третя особа не надавала, і не могла надавати позивачу дозвіл на розміщення тимчасових споруд на зазначеній земельній ділянці. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" встановлено відповідний порядок, згідно із п.п. 1.3, 1.4 якого тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту, та повинна мати по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м, тому доводи відповідача про те, що останнім нібито було збудовано на території комплексу будівель по вул. Доківська, 2 тимчасову споруду площею 230 кв.м, яку було передано в оренду позивачу, є хибним.
Скаржник вважає, що передання в оренду майна, на яке у орендодавця відсутні майнові права або укладення договорів оренди майна якого фактично не існує, прямо суперечить вищезазначеним актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства. Отже, сторонами оспорюваного договору не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме, умов про об'єкт оренди.
Скаржник зазначає про те, що в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції посилається на неіснуючі положення договору оренди, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що сторонами вчинялись дії, що свідчать про виконання умов договору.
На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір було укладено під впливом помилки позивача, безпідставно застосовано до спірних правовідносин та невірно розтлумачив положення ст. 229 ЦК України а також не застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 230 ЦК України, які підлягали застосуванню.
Скаржник зазначає про те, що спірний договір було підписано під впливом обману зі сторони відповідача, оскільки позивач мав намір орендувати приміщення, що вказане в акті приймання-передачі від 01.01.2019 до договору, а саме: частину приміщення на першому поверсі виробничого цеху за адресою: Україна, смт Коцюбиське, вул. Доківська, 2 загальною площею 200 кв.м. Дана споруда також знаходиться в комплексі будівель за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, є капітальною та складається з трьох поверхів, а при підписанні договору оренди, відповідач повідомив позивача, що є власником вказаного нерухомого майна, про що свідчить також те, що в тексті спірного договору відображена інформація про орендодавця, як власника нерухомого майна та відсутня інформація про те, що майно передається на умовах піднайму (суборенди), при підписанні договору, на вимогу позивача, відповідач не надав правовстановлюючі документи на об'єкт оренди, тому сторони усно домовились вважати договір неукладеним та знищити примірники підписаного договору.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 17.11.2020, зазначає, що між відповідачем та третьою особою (власником) укладено договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017 на об'єкт Комплекс будівель за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору № 01/2017 від 01.01.2017 та повернення об'єкта оренди ПАТ "Укрсервісбудматеріали", тому вважається, що позивач не надав жодного доказу щодо припинення дії договору № 01/2017 від 01.01.2017.
Відповідач вказує на те, що у п. 1.6 договору № 01/2017 визначено умову про те, що орендар має право передавати орендоване приміщення в суборенду третій особі, заздалегідь попередивши орендодавця (ПАТ "Укрсервісбудматеріали").
На території комплексу, що є предметом оренди, відповідач, з дозволу власника за свої кошти побудував споруду площею 230 кв.м, між приміщеннями які належать відповідачу, по додатках до основного договору оренди № 01/2017 від 01.01.2017, у зв'язку із чим вважає, що для передачу в оренду даного приміщення ніяких дозволів не потрібно, оскільки приміщення є власністю відповідача, а оскільки дана споруда виготовлена з полегшених конструкцій і встановлюється без закладання фундаменту, отже, законом не вимагається обов'язкове нотаріальне засвідчення та державна реєстрація договору відчуження чи оренди такої споруди, відсутня необхідність реєстрації права власності в реєстрі нерухомого майна, в БТІ, тощо.
Також відповідач вказує на те, що позивачем, частково, сплачувалась орендна плата.
Узагальнені доводи письмових пояснень
У додаткових поясненнях, наданих до суду 16.11.2020, позивач вказав на те, що позивач мав намір орендувати приміщення, що вказане в акті приймання-передачі від 01.01.2019 до договору, однак, фактично не приймав у користування вказане приміщення у зв'язку із обставинами, викладеними у апеляційній скарзі. Відповідач не є власником або особою, якій належать майнові права на вищезазначені будівлі та не був уповноважений власником на укладення оспорюваного договору, отже у відповідача не було законних підстав для укладення оспорюваного правочину і, відповідно, для розпорядження майном, право власності щодо якого ним не набувалось.
Посилання відповідача про те, що об'єктом оренди за спірним договором є збудована відповідачем тимчасова споруда площею 230 кв.м, яка виготовлена з полегшених конструкцій і встановлена тимчасово, без закладання фундаменту, вільне приміщення якої у просторі можливе без зміни її призначення, є безпідставним, оскільки висновком судового експерта № 590/11/2020 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи складеним 16.11.2020, об'єктом дослідження якої є: прибудова до технічної будівлі (літера "Г") та будівлі побутових приміщень (літера "В") за адресою: Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2-П, встановлено, що об'єкт дослідження має площу 110 кв.м; об'єкт дослідження належить за ознаками Закону до нерухомого майна та є об'єктом будівництвом; в об'єкті дослідження наявний конструктивний елемент - фундамент; об'єкт дослідження не належить до тимчасових будівель та споруд; об'єкт дослідження не може бути переміщений в просторі без проведення демонтажу складових елементів, що призведе до їх знецінення; ознаки проведення демонтажних робіт та однак зміни габаритних розмірів об'єкту дослідження - відсутні. Отже, позивач не приймав і не міг прийняти в оренду так звану "тимчасову споруду площею 230 кв.м", у зв'язку із тим, що такої споруди не існує.
У запереченнях на додаткові пояснення, наданих суду 25.11.2020, відповідач зазначив про те, що подані позивачем висновки експерта складені поза порядком, що встановлений процесуальним законом та не можуть вважатись судовою експертизою у розумінні господарського процесуального кодексу, а позивач не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
09.12.2020 третя особа, у додаткових письмових поясненнях щодо суті спору вказала на те, що договір оренди № 01/2017 від укладений між відповідачем та третьою особою припинив дію, оскільки у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, а саме - несплатою орендної плати, 16.08.2019 ПАТ "Укрсервісбудматеріали" направлено на адресу ПП "ІК "Плутос" лист № 16/08/19 (копія листа та доказу його надсилання наявні у матеріалах справи - додані до письмових пояснень третьої особи від 05.08.2020), в якому викладено прохання сплатити заборгованість та повідомлено відповідача про розірвання договору оренди № 01/2017 від 01.01.2017. За договором 01/2017 від 01.01.2017 відповідачу передавався в оренду не весь комплекс будівель по вул. Доківська, 2 в смт Коцюбинське, а лише окремі приміщення згідно із додатками до вказаного договору. Третьою особою не надавалось відповідачу жодних дозволів на побудову споруд по вул. Доківська, 2 в смт Коцюбинське.
Позивач у нормативно обґрунтованих поясненнях щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, наданих до суду 09.12.2020, вказав на те, що необхідною умовою для правильного вирішення даної справи є дослідження фактів, що лежать в основі спору, а саме: факту наявності у відповідача законних підстав для укладення оспорюваного правочину та факту щодо реальності існування об'єкта оренди, визначеного оспорюваним договором. Однак, матеріали справи не містять будь-яких достовірних доказів як отримання відповідачем згоди власника майнового комплексу та (чи) власника земельної ділянки по вул. Доківська, 2 в смт Коцюбинське на розміщення будь-яких споруд, так і доказів побудови та існування такої споруди. Водночас із наявних в матеріалах справи письмових пояснень третьої особи - власника комплексу будівель по вул. Доківська, 2 в смт Коцюбинське, випливає, що вищезазначеної тимчасової споруди площею 230 кв.м фактично не існує на території за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2.
Також позивач вказує на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 908/1809/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/5946/18, у яких зазначено про те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо повноваження здавати майно в найм не впливає із закону, наймодавець повинен мати спеціальне уповноваження власника здавати його майно в оренду. У випадку встановлення судами відсутності у сторони договору - орендодавця правових підстав для укладання спірного договору оренди майна, право власності щодо якого не набувалося, такий правочин має бути визнаний недійсним у силу приписів статей 203, 215 ЦК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 26.11.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 оголошено перерву до 17.12.2020.
Судове засідання 17.12.2020 не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 01.12.2020 на лікарняному.
28.12.2020, у зв'язку із виходом головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 911/2035/20 до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20. Призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 у судовому засіданні 18.01.2021.
Колегія суддів апеляційного господарського суду у судовому засіданні 18.01.2021 повідомила про те, що 14.12.2020 від представника ТОВ "ІК "Плутос" через відділ канцелярії суду надійшла заява про відвід судді, у якій представник просить відвести суддю Північного апеляційного господарського суду Майданевича А.Г. від розгляду апеляційної скарги ФОП Харуца М.Ю. на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 910/2035/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 визнано заявлений Приватним підприємством "Інвестиційна компанія "Плутос" відвід судді Майданевича А.Г., від розгляду справи № 911/2035/20 необґрунтованим, відповідно до ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України передано справу для вирішення питання про відвід судді Майданевича А.Г. від розгляду справи № 911/2035/20, для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" про відвід судді Майданевича А.Г. та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., суддів: Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у задоволенні заяви Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" про відвід судді Майданевича А.Г., від розгляду справи № 911/2035/20 відмовлено, матеріали справи № 911/2035/20 повернуто колегії суддів головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 призначено на 18.02.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 прийнято справу № 911/2035/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 відкладено розгляд справи № 911/2035/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 на 18.03.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 прийнято справу № 911/2035/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, письмових поясненнях, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник третьої особи у судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.01.2019 між Приватним підприємством "Інвестиційна компанія "Плутос" (Орендодавець) та Приватним підприємцем Харуца Мар'яна Юріївна (Орендар) укладено Договір оренди № 03/2019, відповідно до пункту 1.1., Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування 200 м. кв. в приміщенні виробничо-складського призначення площею 230 м. кв. в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2.
Як зазначив позивач, при підписанні Договору стало відомо, що відповідач не є власником або особою, якій належать майнові права на Нерухоме майно - об'єкт оренди.
Так, в тексті Договору не була відображена інформація про орендодавця, як власника Нерухомого майна або про підстави набуття відповідачем права передавати майно в оренду.
На вимогу позивача, відповідач не надав правовстановлюючі документи на Нерухоме майно. Тому, після підписання Договору, позивач повідомив відповідача про те, що не має наміру фактично приймати Нерухоме майно в орендне користування в зв'язку з тим що Договір є нікчемними з вищенаведених підстав. Після чого позивач та відповідач домовились вважати Договір неукладеним та знищити примірники підписаного Договору.
За твердженням позивача, ним та відповідачем не вчинялось будь-яких дій, які можуть свідчити про те, що Договір оренди № 03/2019 відбувся: не підписувались акти наданих послуг; не проводились оплати в порядку, що зазначеному в п. 5.7. Договору; відповідач не надсилав/не надавав позивачу рахунки на оплату тощо.
Однак, у жовтні 2019 на адресу позивача надійшли листи відповідача з вимогою сплатити заборгованість за Договором оренди № 03/2019.
22.11.2019 Господарським судом Закарпатської області було видано судовий наказ в справі № 907/698/19 про стягнення з позивача заборгованості за Договором у сумі 62 192,10 грн., який було скасовано ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2019.
У зв'язку з тим, що відповідач вимагає від позивача сплати заборгованості за договором, позивач був змушений звернутись до суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди №03/2019.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та визнання недійсним договору оренди № 03/2019, враховуючи наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
У матеріалах справи наявна копія підписаного уповноваженими особами та скріпленого печатками акту приймання-передачі приміщення від 01.01.2019, з якого вбачається, що Орендодавець (Приватне підприємство "Інвестиційна компанія "Плутос") передав, а Орендар (фізична особа-підприємець Харуца Мар'яна Юріївна) прийняв частину приміщення на першому поверсі виробничого цеху за адресою: України, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2, загальною площею 200,00 кв.м. у належному стані, що відповідає цілям оренди. Орендар не має будь-яких претензій та вимог до Орендодавця, щодо вищевказаного приміщення, включаючи перевірену Орендарем справність, належний стан, комплектність, якість, будь-які особливі властивості, недоліки, упущення Приміщення тощо.
Так, позивач у листі від 25.06.2020, адресованому ПАТ "Укрсервісбудматеріали", просив надати інформацію, а саме: інформацію про власника нерухомого майна (нежитлові приміщення площею 200 кв.м, в приміщенні виробничо-складського призначення площею 230 кв.м, виробниче приміщення площею 165 кв.м, побутове приміщення 35 кв.м та прилеглу територію 70 кв.м, що розташовані за адресою: Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2); дані про те, ким фактично використовувались приміщення та прилегла територія в 2018-2019р.р.; чи надавався власником нерухомого майна Приватному підприємству "Інвестиційна компанія "Плутос" дозвіл передавати майно в суборенду фізичній особі-підприємцю Харуца М.Ю.
У відповідь на лист позивача від 25.06.2020, третя особа у листі № 02/07/2020 від 02.07.2020, зокрема, повідомила про те, що 01.01.2017 між ПАТ "Укрсервісбудматеріали" (третьою особою) та ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" (відповідачем) укладено договір оренди № 01/2017, відповідно до умов якого відповідачу було передано в тимчасове платне користування такі приміщення майнового комплексу: приміщення майстерні будівлі № 3 загальною площею 147 кв.м; приміщення складу (Л2), загальною площею 75 кв.м; приміщення майстерні (Д), загальною площею 165 кв.м; частину побутового приміщення (Б-1), загальною площею 35 кв.м; приміщення складу, загальною площею 160 кв.м; приміщення складу, загальною площею 117 кв.м. Відповідно до умов договору № 01/2017, відповідач мав право передавати вищезазначені приміщення в суборенду лише після письмового повідомлення ПАТ "Укрсервісбудматеріали". Відповідач ніколи не повідомляв ПАТ "Укрсервісбудматеріали" про передачу в суборенду приміщень майнового комплексу та не отримував у останнього дозволу на передачу об'єкта оренди в суборенду позивачу чи будь-яким іншим особам.
За змістом частин першої та другої статті 761 ЦК України (в редакції, чинній станом на час укладення оспорюваного правочину) право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частина 2 статті 761 ЦК України допускає випадки, коли наймодавцем може бути не власник майна, а інша особа. Така особа має бути уповноважена на укладення договорів найму. Відповідні повноваження не власнику можуть бути надані а) законом, б) самим власником.
Так Господарський кодекс України (ст. 287) наділяє державні та комунальні підприємства (які не є власниками закріпленого за ними майна) повноваженнями виступати орендодавцями окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу органів, уповноважених розпоряджатися державним та комунальним майном, - також цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
Якщо повноваження здавати майно в найм не випливає із закону, наймодавець повинен мати спеціальне уповноваження власника здавати його майно в оренду. Такі повноваження особи, яка не є власником речі, здавати її в найм можуть бути закріплені, наприклад, договором управління майном або договором простого товариства. Як приклад таких відносин можна визначити і договір піднайму (суборенди). При цьому в вищезазначених договорах мова повинна йтися про повноваження невласника здавати майно в оренду від власного імені, а не від імені власника речі, як це можливо, наприклад, у відносинах представництва.
Зазначене спеціальне уповноваження власника здавати його майно в оренду, як і зазначення таких повноважень про це в оскаржуваному договорі, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи наявні матеріали справи, дійшла висновку про те, що договір 03/2019 суперечить приписам статей 316, 317, 319, 761 ЦК України, з огляду на те, що у Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" відсутні правові підстави для розпорядження нежитловим приміщенням по вул. Доківська, 2 смт Коцюбинське.
Посилання відповідача на те, що договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017 є діючим та повинен виконуватись сторонами, є безпідставним, оскільки вказаний договір не є предметом розгляду у справі № 911/2035/20.
Також безпідставним є посилання відповідача на те, що спірне приміщення виготовлене з полегшених конструкцій і встановлюється без закладання фундаменту, отже, законом не вимагається обов'язкове нотаріальне засвідчення та державна реєстрація договору відчуження чи оренди такої споруди, відсутня необхідність реєстрації права власності в реєстрі нерухомого майна, в БТІ, тощо, оскільки відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" встановлено відповідний порядок, згідно із п.п. 1.3, 1.4 якого тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту, та повинна мати по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м,
Відповідач не надав належних та допустимих доказів, яке саме майно передавалось у оренду позивачу, щодо якого власником майна надано відповідний дозвіл.
Слід зазначити, що відповідач у судових засіданнях та у письмових поясненнях вказував як на те, що мав дозвіл на передачу спірного приміщення у суборенду, так і на те, що спірне приміщення належить йому на праві власності, при цьому, всупереч вимог чинного законодавства, не надано доказів на підтвердження зазначених доводів.
З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" не було законних підстав для укладення оспорюваного правочину і, відповідно, для розпорядження річчю, право власності щодо якої ним не набувалося. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2018 зі справи № 910/10986/17.
Зазначене є підставою для визнання договору оренди № 03/2019 недійсним у силу приписів статей 203, 215 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду
від 16.05.2018 у справі № 908/1809/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/5946/18.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що враховуючи те, що договір оренди № 03/2019 був вчинений у письмовій формі, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та в подальшому сторонами вчинялись дії для його виконання, такий договір не може бути визнаний недійсним з моменту його укладання, та дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 та прийняття нового, яким позов задовольнити повністю.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на відображених у статті 86 ГПК України правилах оцінки доказів, відповідно до якої суд (1) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та (2) надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) та констатує порушення судом першої інстанції зазначених правил, що призвело до помилкового визначення статусу спірних приміщень та у свою чергу мало наслідком неправильне застосування до спірних правовідносин приписів статті 10 Закону та частини другої статті 382 ЦК України.
Отже, позивачем доведено наявність порушеного права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Харуци Мар'яни Юріївни та скасування рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 та прийняття нового рішення про задоволення позову.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на відповідача у справі, в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Харуци Мар'яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір оренди № 03/2019 від 01.01.2019 з моменту його укладення
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 34999122) на користь Фізичної особи - підприємця Харуци Мар'яни Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 102,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 153,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.
5. Справу № 911/2035/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Текст постанови складено та підписано 11.05.2021 у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному з 25.03.2021 по 30.04.2021, включно, перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному з 15.04.2021 по 29.04.2021, включно, та відпустками суддів Гаврилюка О.М. та Суліма В.В. з 05.05.2021 по 07.05.2021, включно.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім