Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
22.06.2009 р. № 2а - 325/09/1470
м.Миколаїв
14:00
Миколаївський оружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Вандар Н..А.,
за участю представників
позивача: Бойко О.В. -дов. №3/9/10-007 від 08.01.2009,
відповідача: Філевського Р.М. -дов. від 22.04.2009,
за участю свідка ОСОБА_3 -паспорт НОМЕР_1 від 18.01.2005,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028
доТОВ " СанАгро-Юг ", пров.. Кобера, 15, кв. 48,Миколаїв,54018
пронадання дозволу на проведення позапланової перевірки,
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Миколаєва звернулася до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на приписи п.1 ст.11, п.5 ч.6, ч.8 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ (далі -Закон №509-ХІІ) та зазначив наступне:
- згідно висновку зробленого ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва у акті перевірки від 17.12.2008, правочини укладені одним з контрагентів відповідача - ТОВ «Квест Лтд»без мети настання реальних наслідків, тому вважаються нікчемними;
- відповідачу було направлено обов'язковий письмовий запит від 30.01.2009 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин з ТОВ «Квест Лтд», на який відповідач пояснень не надав, у зв'язку з чим відповідно до наказу №151 від 10.03.2009 позивачем було призначено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 10.03.2009 по 16.03.2009;
- у зв'язку з не допуском представників позивача до проведення перевірки, останніми було складено відповідний акт від 10.03.2009.
Під час розгляду справи позивач уточнив обставини, на підставі яких, має бути проведена позапланова перевірка відповідача, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня одержання запиту (п.1 ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ).
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, просить в позові відмовити, посилаючись на те, що акт перевірки ТОВ «Квест Лтд»від 17.12.2008 не містить фактів, які б свідчили про порушення відповідачем законів України про оподаткування та валютного законодавства, окрім загальних міркувань стосовно нікчемності правочинів (без їх конкретизації) з посиланням на норми Цивільного кодексу України. Вказівка в акті на ТОВ «СанАгро-Юг»як на контрагента ТОВ «Квест Лтд»та сам по собі факт укладання цивільно-правових угод не може бути доказом порушення з боку ТОВ «СанАгро-Юг»законів України про оподаткування. Пункт 5 ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ передбачає перевірку відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, в той час, як відомості стосовно ТОВ «Квест Лтд» були отримані позивачем від іншого податкового органу, що взагалі не передбачено в якості підстави для проведення позапланової перевірки. Крім того, відповідачем заперечується факт отримання обов'язкового письмового запиту від 30.01.2009, оскільки директором підприємства вказаний запит не отримувався, оскільки в той час він перебував у відрядженні.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 14.05.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
Відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, знаходиться на податковому обліку у ДПІ Ленінського району з 22.09.2005 за реєстраційним №00234166 та, у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-ХІІ (далі -Закон №1251-ХІІ) зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки і збори, а також зобов'язаний допускати посадових осіб державних податкових органів для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 111 Закону №509-ХІІ передбачено, що податкові органи мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.
Частиною 6 статті 111 Закону №509-ХІІ встановлено, що позапланова перевірка проводиться, зокрема, за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до ч.8 ст.111 Закону №509-ХІІ орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки.
Зі змісту п.1 ч.6 ст. ст.111 Закону №509-ХІІ вбачається, що позапланова перевірка може бути проведена за сукупності двох обставин: по-перше, виявлення податковою фактів, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства та, по-друге, не надання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит податкової, з приводу встановлених фактів, протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
В якості доказу, який свідчить про необхідність проведення позапланової перевірки позивачем надано суду витяги з акту перевірки ТОВ «Квест Лтд»від 17.12.2008 (а.с.21-38).
У п.3 висновків вказаного акту зазначено: «…діяльність ТОВ «Квест Лтд»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань… Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається».
При цьому, позивачем не зазначено, які саме правочини він вважає нікчемними; які вимоги податкового чи валютного законодавства вони порушують; чи були вони укладені саме з відповідачем; чи виконані вони сторонами договору тощо.
Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки від 17.12.2008 не може бути належним доказом наявності тих обставин, з якими Закон №509-ХІІ пов'язує ініціацію проведення позапланових виїзних перевірок, а саме підтвердити факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства.
Сам висновок позивача стосовно нікчемності укладених ТОВ «Квест Лтд»правочинів суд вважає сумнівним та зробленим податковою з перевищенням повноважень, наданих їй Законом №509-ХІІ , виходячи з наступного.
Стаття 228 ЦК України, на яку міститься посилання у акті, передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Саме такий правочин є нікчемним.
Стосовно правочинів, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то вони підпадають під дію ч.1 ст.207 ГК України.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Вказана норма закону не тільки не місіть прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.
Позивач також обґрунтовує своє звернення до суду із позовом тим, що відповідач не відреагував на обов'язковий письмовий запит №800/10/23-214 від 30.01.2009 (а.с.15), направлений ДПІ на його адресу про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин з ТОВ «Квест Лтд».
В якості доказу направлення відповідачу обов'язкового письмового запиту від 30.01.2009 №800/10/23-214 позивачем надана суду копія поштового повідомлення за №1373754 (а.с.16), оригінал якого було оглянуто судом у судовому засіданні.
У рядку поштового повідомлення «Вручено»зазначено дату -20.02.2009 та міститься підпис невідомої особи. Відмітки оператора поштового зв'язку про вручення кореспонденції особисто чи за довіреністю на повідомленні відсутні.
Судом в якості свідка було викликано працівника поштового відділення №18 ОСОБА_3, якою обслуговується будинок АДРЕСА_1.
З пояснень свідка вбачається, що підпис на поштовому повідомлені поставлено не працівником поштового відділення, але ким особисто свідок не пам'ятає.
У січні 2009 року (в період направлення позивачем обов'язкового запиту) діяли Правила надання поштового зв'язку, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1155 (далі - Правила).
Пунктом 3 Правил визначено поняття рекомендованого поштового відправлення, під яким слід розуміти поштове відправлення, що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Вручення поштових відправлень - це виробнича операція, що полягає у видачі поштових відправлень особисто адресатові (одержувачу) чи його представникові.
Під повідомленням про вручення поштового відправлення розуміється повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення.
Згідно п.121 Правил, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа зазначає на бланку повідомлення про вручення прізвище, ім'я, по батькові особи, якій вручено реєстроване поштове відправлення.
Крім того, адресат може уповноважити іншу особу на одержання поштового відправлення за довіреністю, що посвідчується в установленому законодавством порядку (п.105 Правил).
Виходячи з п.1 ч.6 ст.111 Закону №509-ХІІ, умовою надання інформації на обов'язковий письмовий запит органу ДПС, є отримання запиту платником податків, і, відповідно, до подання позову податкова має у цьому пересвідчитись.
Пунктом 114 Правил передбачено, що адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
З поштового повідомлення №1373754 не вбачається, що кореспонденцію було вручено директору ТОВ «СанАгро-Юг» ОСОБА_4 або членам його родини.
Викликані судом в якості свідків директор ТОВ «СанАгро-Юг»ОСОБА_4 та його сестра, що мешкає за тією ж адресою -ОСОБА_5 категорично заперечили факт отримання ними обов'язкового письмового запиту.
Крім того, відповідачем надано суду докази перебування директора ТОВ «СанАгро-Юг»в період з 18.02.2009 по 10.03.2009 у відрядженні. У своїх поясненнях від 10.03.2009 (а.с.20) директор також зазначив саме цю обставину в обґрунтування своєї відмови у допуску позивача до проведення позапланової перевірки.
Оскільки поштове відправлення, направлене на адресу відповідача, не містить позначки «з описом»і свідок заперечує отримання обов'язкового письмового запиту №800/10/23-214 від 30.01.2009, суд не може встановити достеменно, чи було направлено на адресу ТОВ «СанАгро-Юг» саме обов'язковий письмовий запит, і чи одержувався він відповідачем.
Будь-яких інших доказів вручення відповідачу обов'язкового письмового запиту позивачем суду не надано.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Оскільки позивач не довів належними засобами доказування обставини, які зумовлюють проведення позапланових перевірок в порядку, передбаченому ст.111 Закону №509-ХІІ, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.11, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволені позову відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 19.08.2009