Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
27.07.2009 р. № 2а - 1278/09/1470
м.Миколаїв
11:00
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Вандар Н.А.,
за участю представників:
позивача: Коробченко Д.М. -посв. №1320 від 28.03.2007,
відповідача: Мітрофанової Т.К. -дов. №1444/209/14/43 від 02.06.2009,
ІІІ особи -1: Волика В.М. -наказ №123/24 від 27.05.2009,
ІІІ особи -2: Вєтрова В.Є. -голова представництва,
Вдовиченко Л.Ю. -дов. №5314-03/233 від 04.04.2009,
ІІІ особи -3: Бондаря В.А. -дов. №1/09 від 15.01.2009,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомПрокурор м. Миколаєва, вул. Бузький бульвар, 15,Миколаїв,54015
доМиколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20,м.Миколаїв,Миколаївська область,54027
ІІІ особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
(вул.Потьомкінська, 41, м.Миколаїв, 54000),
2. Представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Миколаївській області (вул.Адміральська, 20, к.174, м.Миколаїв, 54000)
ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища» (м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 51).
проскасування рішень відповідача №24/23 від 12.06.2008, №25/4 від 10.07.2008, №27/62 від 18.09.2008,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Миколаївської міської ради №24/23 від 12.06.2008 «Про створення комунального підприємства Миколаївської міської ради госпрозрахункової організації «Бюро естетики міського середовища», №25/4 від 10.07.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради №24/23 від 12.06.2008 «Про створення комунального підприємства Миколаївської міської ради госпрозрахункової організації «Бюро естетики міського середовища»та №27/62 від 18.09.2008 «Про призначення комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища»робочим органом по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами».
В обґрунтування своїх вимог посилається на таке:
- прокуратурою м.Миколаєва проведено перевірку щодо законності прийняття Миколаївською міською радою рішення №27/62 від 18.09.2008, в ході якої встановлено, що відповідачем прийняті, ще два рішення, які також не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позивачем винесено протест №305. Однак, Миколаївською міською радою було прийнято рішення №33/20 від 24.03.2009, яким відхилено протест прокурора міста, що стало підставою для звернення позивача до суду;
- рішення №24/23 від 12.06.2008, №25/4 від 10.07.2008 та №27/62 від 18.09.2008 не відповідають п.п.5, 16 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 №2067, оскільки Типові правила не передбачають створення комунального підприємства наділеного функціями робочого органу по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами. Для регулювання такої діяльності міська рада може створити відділ, управління або уповноважити установу, організацію;
- міська рада наділила КП «Бюро естетики міського середовища»владними повноваженнями по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами, що суперечить приписам ст.ст.26,59, п.16 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування»та ст.ст.16, 26 Закону України «Про рекламу»;
- наділення п.2 рішення №27/62 від 18.09.2008 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради правом погоджувати місця розміщення зовнішньої реклами та проекти рекламних конструкцій суперечить приписам п.16 Типових правил розміщення зовнішньої реклами;
- затверджений міською радою статут КП «Бюро естетики міського середовища»не відповідає приписам п.7 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, оскільки перелік платних послуг, які можуть надаватись робочим органом по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами обмежений і не може бути розширений;
- суміщення КП «Бюро естетики міського середовища»владних повноважень та господарської діяльності учасника ринка рекламних послуг може призвести до обмеження конкуренції на ринку послуг з розміщення зовнішньої реклами.
Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та Представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Миколаївській області у своїх поясненнях підтримують позицію позивача.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:
- дії відповідача щодо створення комунального підприємства та наділеного його функціями робочого органу узгоджується з приписами чинного законодавства, зокрема, ч.2 ст.55 ГК України та ст.80 ЦК України;
- рішення №24/23 від 12.06.2008, яким створено комунальну підприємство Миколаївської міської ради госпрозрахункової організації «Бюро естетики міського середовища»та №25/4 від 10.07.2008, яким внесено зміни у назву підприємства цілком відповідають встановленій законодавством компетенції Миколаївської міської ради на створення комунальних підприємства;
- безпідставним є твердження позивача про неможливість покладення функцій робочого органу на комунальне підприємство, оскільки за положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України організацією взагалі є будь-яка юридична особа, що створена відповідно до закону, зокрема - комунальне підприємство. Пункт 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами передбачає наділення функціями робочого органу по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами, в тому числі і організацію, тому комунальне підприємство може виконувати функції робочого органу;
- безпідставним є твердження позивача про порушення ст.ст.42,60 Закону України «Про місцеве самоврядування»та відсутність у комунального підприємства, як робочого органу, права на укладання та розірвання із заявниками договорів про тимчасове користування місцями для розташування спеціальних рекламних конструкцій. Крім того, в новій редакції статуту КП «Бюро естетики міського середовища»не передбачено право комунального підприємства самостійно та спільно з відповідними органами проводити перевірки дотримання вимог розповсюджувачами зовнішньої реклами правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами;
- чинне законодавство про рекламу не містить обмежень щодо одночасного виконання уповноваженим суб'єктом функцій робочого органу та здійснення іншої підприємницької діяльності;
- прокурор може звертатись до адміністративного суду лише здійснюючи представництво інтересів громадян або держави в порядку ст.60 КАС України, а не виступати позивачем у адміністративному процесі.
КП «Бюро естетики міського середовища» підтримало позицію відповідача в повному обсязі.
Під час розгляду справи, представники сторін та ІІІ осіб підтримали доводи, викладені у адміністративному позові, запереченнях проти нього та поясненнях по справі.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 27.07.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.3 КАС України, позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подається позовна заява до адміністративного суду.
Пункт 4 ч.1 ст.17 КАС України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру»протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутись із заявою до суду про визнання акту незаконним.
У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.
Тому заперечення представників відповідачів щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення до адміністративного суду в якості позивача, суд вважає безпідставними.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлюється, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до преамбули Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Стаття 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює наступне: правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону; органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.ч. 1, 3 ст.24 Закону).
Відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ, та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно ч.ч.1,2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
12.06.2008 Миколаївською міською радою було прийняте рішення №24/23, яким було створено комунальне підприємство Миколаївської міської ради госпрозрахункову організацію «Бюро естетики міського середовища»та доручено міському голові ОСОБА_7 здійснити відповідні організаційно-правові заходи та затвердити статут створеного комунального підприємства.
10.07.2008 Миколаївською міською радою було прийняте рішення №25/4, яким внесено зміни та доповнення до рішення міської ради №24/23 від 12.06.2008, а саме: у назві рішення та далі за текстом слова «Комунальне підприємство Миколаївської міської ради госпрозрахункова організація»замінено словами «Комунальне підприємство Миколаївської міської ради». З пояснень представників відповідача вбачається, що підставою для внесення змін стало зазначення у назві підприємства двох організаційно-правових форм.
Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо скасування вказаних рішень посилається на те, що вони не відповідають п.5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 №2067, оскільки Типові правила не передбачають створення комунального підприємства наділеного функціями робочого органу по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами, а мета прийняття та зміст оспорюваних рішень свідчать про намір відповідача створити комунальне підприємство саме у сфері регулювання відносин, що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами. Інших підстав для скасування вказаних рішень позивачем не вказано.
Суд не може погодитись з такою позицією позивача, оскільки рішення №24/23 від 12.06.2008 та №25/4 від 10.07.2008, які стосуються створення та перейменування комунального підприємства Миколаївської міської ради прийняті в межах встановленої законодавством компетенції відповідача та не суперечать діючому законодавству. Невідповідність в частині зазначення двох організаційно-правових форм новоствореного підприємства була самостійно усунута відповідачем.
За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування рішень Миколаївської міської ради №24/23 від 12.06.2008 «Про створення комунального підприємства Миколаївської міської ради госпрозрахункової організації «Бюро естетики міського середовища»та №25/4 від 10.07.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради №24/23 від 12.06.2008 «Про створення комунального підприємства Миколаївської міської ради госпрозрахункової організації «Бюро естетики міського середовища»задоволенню не підлягають.
18.09.2008 Миколаївською міською радою прийняте рішення №27/62 «Про призначення комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища» робочим органом по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами».
Пунктом 1 вказаного рішення Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища»було призначено робочим органом по регулюванню діяльності по розміщенню зовнішньої реклами з подальшим здійсненням у місячний термін з дня прийняття даного рішення певних організаційно-правових заходів (п.п.1.1, 1.2, 1.3).
Пунктом 2 рішення Управлінню містобудування та архітектури Миколаївської міської ради у межах своїх повноважень згідно з Положенням про управління та згідно з п.10.1 Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку у м.Миколаєві, затверджених рішенням міської ради від 19.04.2007 №12/21 приписано погоджувати місця розміщення зовнішньої реклами та проекти рекламних конструкцій.
Пунктом 3 рішення Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища» зобов'язано внести зміни та доповнення до Правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 27.07.2007 №1381, відповідно до п.1 та п.2 рішення.
Пунктом 4 передбачено вважати такими, що втратили чинність, рішення виконкому міської ради від 10.04.2000 №222 «Про створення ради з питань зовнішньої реклами та призначення робочого органу з регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами»та рішення виконкому міської ради від 23.04.2004 №874 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому міської ради від 10.04.2000 №222 «Про створення ради з питань зовнішньої реклами та призначення робочого органу з регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами».
Суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування рішення Миколаївської міської ради №27/62 від 18.09.2008 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Стаття 16 Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 №270/96-ВР передбачає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 №2067 (далі -Типові правила), для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація (далі -робочий орган). Робочий орган не може виступати заявником на розміщення зовнішньої реклами та одержувати дозволи.
Пунктом 6 Типових правил до повноважень робочого органу віднесено:
- розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;
- надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів;
- прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;
- підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;
- видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради;
- ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;
- подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами;
- підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.
Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Як вбачається з п.1 рішення №27/62 від 18.09.2008 Миколаївська міська рада уповноважила виконувати функції робочого органу для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами комунальне підприємство.
Позивач вважає, що комунальне підприємство не може виконувати функції робочого органу, оскільки не може вважатись установою чи організацією в розумінні п.5 Типових правил.
Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що згідно ст.80 ЦК України, через термін «організація»визначається юридична особа. Відповідно до ч.3 ст.83 ЦК України установою є також організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Отже, відповідачем робиться висновок, що організацією, згідно з чинним законодавством, визнається юридична особа.
Суд не погоджується з викладеною позицією відповідача, оскільки вона ґрунтується на однобічному тлумаченні нормативно-правових актів, які регулюють зазначене питання.
Пункт 5 Типових правил визначає, що для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами міською радою може уповноважуватися установа, організація.
Стаття 80 ЦК України надає поняття юридичної особи, під якою розуміється організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Згідно п.1 ч.2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.3 ст.83 ЦК України під установою розуміється організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Суд вважає, що термін «організація»у контексті зазначених нормативних актів носить узагальнюючий, збірний характер, а не визначення організаційно-правової форми юридичної особи.
Вказане підтверджується, зокрема, визначенням терміну «організація», що наданий у ст.1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»від 01.12.2005 №3164-IV:
організації - підприємства, установи, організації, органи влади чи інші установи, їх підрозділи чи їх об'єднання з правами юридичної особи чи без них, громадські організації чи приватні або засновані на іншій формі власності підприємства, установи, організації, які виконують самостійні функції та мають установчий документ (статут) і свою структуру управління.
Що стосується такої організаційно-правової форми як підприємство, то згідно ст.62 ГК України під підприємством, як організаційною формою господарювання розуміється самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Залежно від форми власності підприємства поділяються на: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні (ст.63 ГК України).
Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування утворюють, реорганізують та ліквідовують комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю.
Також статтями 16, 18 пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено існування та розмежування таких організаційно-правових форм суб'єктів господарювання як підприємство, установа та організація комунальної власності відповідної територіальної громади.
Тобто, висновок відповідача стосовно того, що будь-яка юридична особа, у тому числі комунальне підприємство, є організацією в розумінні п.5 Типових правил суд вважає є хибним, оскільки за логікою відповідача будь-яка юридична особа може бути уповноважена на виконання функцій робочого органу.
Доречним суд також вважає посилання Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Миколаївській області на те, що фактично відповідачем уповноважено на виконання функцій робочого органу рівний з іншими учасниками господарських правовідносин суб'єкт господарювання наділений спеціальними повноваженнями.
Системний аналіз вищевказаних норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про рекламу»та Типових правил розміщення зовнішньої реклами надає підстави для висновку, що у Миколаївської міської ради були відсутні встановлені законом підстави для призначення у пункті 1 рішення №27/62 від 18.09.2008 Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища»робочим органом по регулюванню діяльності по розміщенню зовнішньої реклами з подальшим здійсненням певних організаційно-правових заходів.
Що стосується п. 2 рішення №27/62 від 18.09.2008, яким Управлінню містобудування та архітектури Миколаївської міської ради приписано погоджувати місця розміщення зовнішньої реклами та проекти рекламних конструкцій, то позовні вимоги щодо скасування цього пункту суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п.16 Типових правил, з власником місця або спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури має погоджуватись дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, а не місце розміщення реклами та проект рекламних конструкцій.
Таким чином, п.2 рішення №27/62 від 18.09.2008 прийнято відповідачем в порушення приписів п.16 Типових правил.
Посилання представника відповідача на помилкове віднесення до повноважень Управління містобудування та архітектури погодження місця розміщення зовнішньої реклами замість погодження дозволу, не приймаються судом до уваги, оскільки не змінює факту прийняття протиправного рішення.
З аналізу наведеного та оцінки наданих відповідачем матеріалів суд дійшов висновку, що Миколаївська міська рада не довела, що п.п.1,2 рішення №27/62 від 18.09.2008 прийняті у відповідності до приписів ст.16 Закону України «Про рекламу»та п.п.5,16 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, що є недотриманням Радою приписів ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, які покладають на суб'єкт владних повноважень обов'язок доказувати правомірність його рішення в адміністративні справі про протиправність такого рішення.
Пунктом 3 рішення Миколаївської міської ради №27/62 від 18.09.2008 Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища»було зобов'язано внести зміни та доповнення до Правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 27.07.2007 №1381, відповідно до п.1 та п.2 рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, зміни та доповнення до Правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 27.07.2007 №1381 були внесені рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2237 від 28.11.2008, тобто особою, яка у відповідності до ст.16 Закону України «Про рекламу»та п.6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування»наділена такими повноваженнями. Крім того, вказане рішення було прийняте до внесення прокурором протесту та на момент розгляду справи не оскаржено.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування п.3 рішення Миколаївської міської ради №27/62 від 18.09.2008.
Оскільки скасування п.п.1, 2 рішення №27/62 від 18.09.2008 передбачає залишення в силі рішень, які втратили чинність на його підставі, то відповідно п.4 рішення №27/62 від 18.09.2008, яким передбачено вважати такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 10.04.2000 №222 «Про створення ради з питань зовнішньої реклами та призначення робочого органу з регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами»та рішення виконкому міської ради від 23.04.2004 №874 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому міської ради від 10.04.2000 №222 «Про створення ради з питань зовнішньої реклами та призначення робочого органу з регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами», також підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.11, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Пункти 1, 2 та 4 рішення Миколаївської міської ради №27/62 від 18.09.2008 «Про призначення Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бюро естетики міського середовища» робочим органом по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами» скасувати.
3. В решті позову відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 19.08.2009