Ухвала
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 565/1210/19
провадження № 61-9485св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , в якому просив суд солідарно стягнути з останніх матеріальні збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 76 597,00 грн, з яких: 19 412,44 грн - середньомісячний заробіток (дохід), 3 935,04 грн - витрати на придбання ліків, лікарського обладнання та обстеження, 21 677,07 грн - різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, 496,00 грн - три проценти річних, 1 076,45 грн - інфляційні втрати, та 30 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 .
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 21 677,07 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 030,03 грн.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 21 677,07 грн скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних вимог.
У решті рішення суду, а саме в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, у розмірі 100,28 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з частини витрат на правничу допомогу, у розмірі 567,68 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, у розмірі 668,12 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору при подачі заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, у розмірі 1 429,63 грн.
Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21 677,07 грн скасовано.
Заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року в частині стягнення матеріальної шкоди і судових витрат змінено і стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 14 544,70 грн на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати у розмірі 2 347,25 грн.
Заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
Компенсовано ОСОБА_3 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати у розмірі 1 217,40 грн.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення
У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Заява мотивована тим, що судом касаційної інстанції за наслідками перегляду заочного рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року не вирішено питання стосовно позовних вимог, з приводу яких сторони подавали докази, а саме щодо стягнення середньомісячного заробітку (доходу) у розмірі 19 412,44 грн, трьох процентів річних у розмірі 496,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 076,45 грн.
Крім того, судом касаційної інстанції не вирішено питання про судові витрати, а саме не скасовано постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 668,12 грн та на користь ОСОБА_3 - у розмірі 1 429,63 грн, оскільки ОСОБА_1 згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
На підставі вказаного представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить Верховний Суд скасувати заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року в частині відмови у стягненні середньомісячного заробітку (доходу) у розмірі 19 412,44 грн, трьох процентів річних у розмірі 496,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 076,45 грн та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог; скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 668,12 грн та на користь ОСОБА_3 - у розмірі 1 429,63 грн та здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу адвокату в суді касаційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн, судові витрати на правову допомогу адвокату в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 950,00 грн та судові витрати на правову допомогу адвокату в суді першої інстанції у розмірі 7 326,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення немає з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилася невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Перелік підстав за яких може бути постановлено додаткове рішення, є вичерпним.
Отже, додатковими судовими рішеннями є додаткова ухвала, додаткове рішення чи додаткова постанова, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням. Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , фактично не погоджуючись зі змістом постанови суду касаційної інстанції, ставить питання про зміну цього судового рішення, що відповідно до статті 270 ЦПК України не може бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення. При цьому зі змісту постанови від 22 грудня 2020 року вбачається, що Верховним Судом було здійснено перегляд оскаржуваних судових рішень у межах вимог касаційної скарги щодо усіх позовних вимог, з приводу яких сторони у суді першої інстанції подавали докази і давали пояснення, та які були предметом перегляду в апеляційному порядку. Також судом було вирішено питання про судові витрати.
Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника, що Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року було зазначено, що заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та вимог до ОСОБА_3 про стягнення середньомісячного заробітку, витрат на придбання ліків, лікарського обладнання та обстеження, трьох процентів річних та інфляційних втрат в апеляційному порядку не оскаржувалося, законність рішення суду першої інстанції в указаній частині судом апеляційної інстанції не перевірялося, тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в указаній частині відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Твердження заявника, що перед судом апеляційної інстанції ставилося питання про перегляд заочного рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення середньомісячного заробітку, трьох процентів річних та інфляційних втрат є безпідставним, оскільки спростовується матеріалами справи та змістом постанови Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року. Крім того, вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку переглядалося за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , апеляційна скарга якої не містила доводів щодо незгоди із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з неї грошових коштів. При цьому позивач ( ОСОБА_1 ) в апеляційному порядку заочне рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року не оскаржив.
У пункті 1 частини першої статті 289 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.
Також безпідставним є твердження заявника про необхідність скасування постанови Рівненського апеляційного суду від 28 травня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 668,12 грн та на користь ОСОБА_3 - у розмірі 1 429,63 грн, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на яку посилається заявник, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи. Разом з тим, предметом спору у цій справі було відшкодування шкоди, завданої пошкодженням майна, а не завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, що свідчить про безпідставність доводів заявника про звільнення позивача у цій справі від сплати судового збору.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року було вирішено питання про судові витрати, зокрема, про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в суді касаційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн, витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 950,00 грн та витрат на правову допомогу адвокату в суді першої інстанції у розмірі 7 326,00 грн.
З огляду на вказане підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і ухвалення додаткового рішення немає.
Керуючись статтею 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович