Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 456/4192/19
провадження № 61-17943св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 , Стрийська районна державна адміністрація Львівської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Стрийської районної державної адміністрації Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , Стрийської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Стрийська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна колгоспного двору в порядку спадкування за законом, визнання незаконним свідоцтва про право особистої приватної власності на будинок та його скасування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її свекруха ОСОБА_4 . Згідно довідки Йосиповицької сільської ради Стрийського району від 16 жовтня 2019 року № 496 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була однією ж і тією особою і доводилась дружиною ОСОБА_6 та матір'ю ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її свекор ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 44 роки помер її чоловік та батько її дочки ОСОБА_8 , ОСОБА_7 . Факт родинних стосунків підтверджується відповідними реєстраційними документами.
На день смерті ОСОБА_7 постійно проживав в житловому будинку по АДРЕСА_1 та за життя заповіту не складав.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина за законом, до складу якої увійшло право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , що входив до складу колишнього колгоспного двору.
Вищевказаний житловий будинок побудований в 1975 році господарським способом та є придатним для проживання і не є самочинним будівництвом.
З Витягу з погосподарської книги с. Йосиповичі станом на 1991-1995 роки вбачається, що спірне домогосподарство відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», який рахувався за його членами: ОСОБА_6 (голова двору), ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_7 (син). До складу колгоспного двору входив житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.
Зазначене господарство було віднесено сільською радою до такої суспільної групи, оскільки мати її покійного чоловіка ОСОБА_7 була членом колгоспу «ім. 17 вересня» в смт. Дашава Стрийського району, правонаступником якого є СТзОВ «Відродження», та працювала в ньому з 01 січня 1950 року по 31 грудня 1989 року.
На день смерті свекруха ОСОБА_4 постійно проживала в житловому будинку по АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 . За життя вона заповіту не складала.
Вважала, що після її смерті право власності на 1/3 частки спадкового житлового будинку, що входив до складу колгоспного двору, перейшло в порядку спадкування за законом до її спадкоємців за законом першої черги, які прийняли спадщину: чоловіка ОСОБА_6 (1/6 частки) та сина ОСОБА_7 (1/6 частки).
Однак, за життя її покійний чоловік ОСОБА_7 не зареєстрував за собою право власності на 1/2 частки (1/3 + 1/6) даного житлового будинку, що входив до складу колгоспного двору.
Рідний брат її чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не прийняв спадщини за законом після смерті своєї матері, вибув з спірного домогосподарства у 1980 року у зв'язку із вселенням разом із своєю дружиною - відповідачем ОСОБА_3 до новозбудованого житлового будинку по АДРЕСА_2 і повернувся до їхнього домогосподарства 05 жовтня 1998 року.
Тобто, ОСОБА_9 не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства більше трьох років до часу припинення колгоспного двору, тобто до 15 квітня 1991 року, а відтак він втратив право на частку в майні колгоспного двору. В даний час відповідач ОСОБА_3 претендує на спадковий житловий будинок в цілому в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_9 , на користь якого її свекром ОСОБА_6 складено заповіт від 01 жовтня 1998 року за реєстровим № 28.
Поряд з цим, виконавчим комітетом Стрийської районної Ради народних депутатів Львівської області, правонаступником якого є Стрийська РДА, 24 березня 1995 року на ім'я свекра ОСОБА_6 видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок. Однак, вважає, що вказане свідоцтво, видане всупереч діючому на той час законодавству та порушує їхні спадкові права та інтереси, а тому просить визнати таке незаконним та скасувати.
В свою чергу спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , є вона ОСОБА_1 та їхня малолітня донька ОСОБА_2 . У жовтні 2015 року вона звернулась з заявою в Стрийську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , на підставі чого було заведено спадкову справу. Проте, нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право власності з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок на ім'я ОСОБА_7 .
Таким чином, з метою захисту їхніх спадкових прав на частину будинку вона змушена звернутись з вказаним позовом до суду й просила: визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, видане виконавчим комітетом Стрийської районної Ради народних депутатів Львівської області від 24 березня 1995 року і яке зареєстроване в Стрийському МБТІ від 03 березня 1995 року за № 42, дублікат якого серія НОМЕР_1 виданий на підставі розпорядження голови Стрийської РДА від 30 листопада 1998 року № 676 на ім'я ОСОБА_6 та зареєстрований в Стрийському МБТІ від 02 грудня 1998 року в реєстровій книзі № 1; визнати за нею, ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності по 1/4 частині житлового будинку та господарськими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 , який входив до складу колгоспного двору, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2020 року у складі судді Яніва Н. М. позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , задоволено.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, видане виконавчим комітетом Стрийської районної Ради народних депутатів Львівської області від 24 березня 1995 року, яке зареєстроване від 03 травня 1995 року в Стрийському МБТІ за № 42, дублікат якого серія НОМЕР_2 виданий на підставі розпорядження голови Стрийської РДА від 30 листопада 1998 року № 676 на ім'я ОСОБА_6 та зареєстрований в Стрийському МБТІ від 02 грудня 1998 року в реєстровій книзі № 1.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/4 частині житлового будинку (літера «А-1») з підвалом (літера «а1»), прибудовою (літера «а2»), сходами (літера «а3»), входом в підвал (літера «а4») загальною площею 136,9 кв. м, житловою площею 75.0 кв. м та допоміжною 61,9 кв. м, з господарськими будівлями - сараєм (літера «Б»), сараєм (літера «В»), убиральнею (літера «Г»), літньою кухнею (літера «Д»), гаражем (літера «Ж»), сараєм (літера «З») та господарськими спорудами - колодязем (літера «К»), огорожами № 1, № 2, № 4, воротами № 3, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем доведено, що господарство по АДРЕСА_1 відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», а тому частка всіх членів колгоспного двору, які проживали і були зареєстровані у вказаному будинковолодінні в період з 1980 року по 1991 рік, складає по 1/3 частки за кожним із членів колгоспу, тому наявні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10 задоволено.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що головою господарства в АДРЕСА_1 був ОСОБА_6 , який не працював у колгоспі і не був його членом, тому відсутні підстави для застосування положень статей 120, 123, ЦК УРСР до спірного домоволодіння, оскільки суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 346/4483/16-ц, провадження № 61-7789св18 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 120, 123 ЦК УРСР від 1963 року у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд виходив із того, що спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням РСРС від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69, які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.
Заявник вказує, що за змістом Вказівок № 112/5 та № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Разом із тим, судом належним чином не було враховано зміст Вказівок № 112/5 та № 69 та пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду Української РСР від 02 березня 1973 року № 3 «Про судову практику в справах про поділ колгоспного двору і виділ з нього», відповідно до яких визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі залежно від роду занять голови господарства або його сім'ї та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради, і факт належності господарства до колгоспного двору підтверджується довідкою виконкому місцевої ради або випискою з погосподарських книг.
З наведеного вбачається, що виключно сільські ради мали повноваження щодо визначення суспільних груп домогосподарства в сільській місцевості та внесення таких відомостей до погосподарських книг.
Таким чином, за період 1975-1991 років суспільну групу домогосподарства «колгоспний двір» по АДРЕСА_1 визначила Йосиповицька сільська рада, внесла відповідні записи до погосподарських книг с. Йосиповичі за вказаний період, врахувавши зайнятість не голови домогосподарства ОСОБА_6 , а його сім'ї, до складу якої входила його дружина ОСОБА_4 , яка працювала та була членом колгоспу «ім. 17 вересня», правонаступником якого є СТзОВ «Відродження».
Такі записи є актами органів влади, що підтверджують право власності на спірний житловий будинок. Крім того, скасуванням записів у погосподарській книзі щодо визначення суспільної групи домогосподарства «колгоспний двір» неможливо віднести дане домогосподарство до суспільної групи «робітничий двір».
Також заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч положень статті 365 ЦПК України не вирішив питання щодо поважності причин неподання ОСОБА_3 до суду першої інстанції довідки ТОВ «Відроження» від 30 червня 2020 року та довідок ПрАТ «НАК Надра України» від 23 червня 2020 року № 9-12, від 01 липня 2020 року № 9-15.
Доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно Витягу з погосподарської книги с. Йосиповичі станом на 1991-1995 роки, виданого Йосиповицькою сільською радою 16 жовтня 2019 року № 500, вбачається, що станом на 13 лютого 1993 року домогосподарство за АДРЕСА_1 , яке відносилось до категорії «колгоспний двір», рахувалося за його членами: ОСОБА_6 (голова двору), ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_7 (син).
До складу колгоспного двору входив житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами 1975 року побудови, що розташований на земельній ділянці площею 0,08 га, яка перебувала в спільному користуванні його членів
Окрім того, факт належності даного нерухомого майна до колгоспного двору підтверджується завіреною копією сторінки з погосподарської книги с. Йосиповичі станом на 1991-1995 роки на домогосподарство о/р № 149
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що має право на частку у будинковолодінні по АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_7 , який успадкував її після смерті своєї матері. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на те, що спірне будинковолодіння відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», частки якого є рівними між всіма членами колгоспного двору.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, то суд при розгляді керується положеннями ЦК 1963 року.
Відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.
Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
Статтею 123 ЦК УРСР передбачено, що частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена двору.
Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Правильне застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР передбачає з'ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.
Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.
Отже, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що оскільки одним із членів господарства була ОСОБА_4 , яка працювала у колгоспі, то були наявні підстави вважати, що будинковолодіння відноситься до суспільної групи «колгоспний двір».
Разом із тим, згідно копії довідки від 17 жовтня 2019 року № 42, виданої ТОВ «Відродження», яке є правонаступником колгоспу «ім. 17 вересня», ОСОБА_4 працювала у колгоспі та була його членом з 01 січня 1950 року по 31 грудня 1989 року. При цьому інформацію щодо подальшого членства ОСОБА_4 у колгоспі матеріали справи не містять.
В матеріалах справи наявна інформація щодо віднесення будинковолодіння до відповідної суспільної групи:
витяг з погосподарської книги де головою двору значиться ОСОБА_6 , особовий рахунок № НОМЕР_3 , суспільна група господарства на 01 січня 1991 року (колгоспна), на 01 січня 1992 року (колгоспна), на 1993 року (колгоспна) (т. 1, а. с. 25); витяг з погосподарської книги де головою двору значиться ОСОБА_6 , особовий рахунок № НОМЕР_4 , суспільна група господарства на 01 січня 1996 року (робітнича), на 01 січня 1997 року (робітнича), на 01 січня 1998 року (робітнича) (т. 1, а. с. 142); витяг з погосподарської книги де головою двору значиться ОСОБА_6 , особовий рахунок № НОМЕР_5 , суспільна група господарства на 01 січня 1971 року (колгоспна), на 01 січня 1972 року (колгоспна), на 01 січня 1973 року (колгоспна), у якій вказано рік забудови будинку 1916 рік; витяг з погосподарської книги де головою двору значиться ОСОБА_6 , особовий рахунок № НОМЕР_6 , суспільна група господарства на 01 січня 1970 року (колгоспна), на 01 січня 1971 року (колгоспна), у якій вказано рік забудови будинку 1916 рік; витяг з погосподарської книги де головою двору значиться ОСОБА_6 , особовий рахунок № НОМЕР_7 , суспільна група господарства на 01 січня 1965 рік (колгоспна).
Позивачем до позовної заяви додано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 24 березня 1995 року, яким посвідчено Лесіву М. Г. право особистої власності на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення виконкому Стрийської районної Ради народних депутатів від 23 березня 1995 року № 36 (т. 1, а. с. 35).
Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Стрийської районної Ради народних депутатів від 23 березня 1995 року № 36 вирішено оформити право власності та видати свідоцтва про власність окремим громадянам на житлові будинки в селах району згідно з додатком № 1 (т. 1, а. с. 89).
У додатку № 1 до вказаного рішення зазначено список громадян, яким оформляється право власності на житлові будинки в селах району і видається свідоцтво про це. Під номером 12 у вказаному списку значиться ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 91).
Натомість пунктом 3 вказаного рішення вирішено оформити право власності на житлові будинки громадянам, яким оформляється право спільної-часткової власності (бувші колгоспні двори) в селах району і видати свідоцтва про право власності, згідно додатку № 2.
Колегія судді приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_6 не працював у колгоспі та не був його членом, а його дружина ОСОБА_4 була членом колгоспу та працювала у ньому з 01 січня 1950 року по 31 грудня 1989 року, тому були наявні підстави для віднесення будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір». Разом із тим, з 1990 року ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_4 не відносились до працюючих членів колгоспу, а тому з 1990 року спірне господарство втратило статус колгоспного двору.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що відсутні підстави для застосування положень статей 120, 123, ЦК УРСР до спірного домоволодіння.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що свідоцтво на право власності, яке видано на ім'я ОСОБА_6 , є незаконним, як і відсутні підстави вважати, що ОСОБА_7 прийняв спадщину за законом після смерті його матері, оскільки на той час будинковолодіння не відносилось до суспільної групи «колгоспний двір».
Доводи заявника про те, що спірне будинковолодіння відноситься до суспільної групи господарства «колгоспний двір» не можуть бути прийняті судом, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального законодавства, взявши до уваги надані відповідачем докази на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, є обґрунтованими, однак такі порушення не вплинули на правильність висновку про відсутність підстав для внесення спірного господарства до суспільної групи «колгоспний дві», оскільки представлені до суду першої інстанції докази, наведені вище, є достатніми для такого висновку.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович