вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1222/20
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши матеріали скарги комунального підприємства «Калитянський» на дії головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Авєріної Марини Василівни у виконавчому провадженні № 64863727 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі № 911/1222/20 за позовом
акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720)
до
комунального підприємства «Калитянський» (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Ювілейна, буд. 4, код 31781077)
про стягнення 1119709,95 гривень
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2020 у справі № 911/1222/20 позов акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено повністю; стягнуто з комунального підприємства «Калитянський» на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 901712,40 гривень основного боргу, 69212,24 гривень пені, 51705,49 гривень 3% річних, 97079,82 гривень інфляційних втрат, 16795,65 гривень судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області 28.01.2021 видано наказ.
15.04.2021 на адресу суду від відповідача (боржник) надійшла скарга дії Головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Авєріної Марини Василівни у виконавчому провадженні № 64863727 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі № 911/1222/20, в якій скаржник просив суд визнати протиправною та частково скасувати постанову головного державного виконавця від 18.03.2021 у ВП № 64863727 про арешт коштів у частині накладення арешту на банківський рахунок для виплати заробітної плати та утримань із заробітної плати згідно діючого законодавства України.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт на грошові кошти боржника, що розміщені на банківських рахунках, зокрема на рахунок відкритий у банківській установі АТ «Юнекс Банк», оскільки, як вказує скаржник, вказаний рахунок є спеціальним та серед іншого використовується ним для виплати заробітної плати працівників, що своєю чергою унеможливлює своєчасну виплату відповідачем заробітної плати працівникам. А тому прийнята державним виконавцем постанова про арешт коштів боржника від 18.03.2021 підлягає скасуванню.
Вказана скарга, відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 15.04.2021, передана на розгляд судді Колесника Р.М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021 розгляд скарги призначено на 28.04.2021.
На адресу суду 28.04.2021 від позивача (стягувач) надійшли заперечення на скаргу, за змістом якої останній заперечує проти задоволення скарги та просить суд відмовити у її задоволенні. Аргументуючи свої заперечення позивач зазначає, що в силу приписів ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю не встановлено прямої заборони накладати арешт на рахунки, відкриті для виплати заробітної плати та сплати інших платежів до бюджету України. Одночасно, позивач зазначає, що у відповідності до ст. 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не наділений повноваженнями щодо перевірки цільового призначення рахунків боржника, відкритих у банківських установах. При цьому, позивач вказує, що статтею 59 названого Закону державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника у разі надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.
Також позивач вказує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, щодо відкритих у банківських установах рахунків призначених виключно для заробітної плати.
В судове засідання 28.04.2021 з'явився представник боржника. Представник позивача та державний виконавець у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлялися судом належним чином.
Суд зазначає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши у судовому засіданні скаргу комунального підприємства «Калитянський» на дії Головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Авєріної Марини Василівни, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1, п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Частинами 1-3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
У відповідності до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік коштів, на які не може бути звернення стягнення.
Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з частиною 1 статті 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Зазначені норми у сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Виходячи з правового аналізу наведених вище норм права вбачається, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 та у постановах Касаційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 918/635/18, від 28.10.2020 у справі № 916/2290/18.
Судом встановлено, що 18.03.2021 головним державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною у виконавчому провадженні № 64863727 винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Відповідач звертаючись до суду із скаргою посилався на те, що рахунок № НОМЕР_1 (валюта Гривня) в АТ «Юнекс Банк» в м. Києві, на який державним виконавцем накладено арешт є його основним рахунком та використовується ним для виплати заробітної плати працівникам підприємства та утримань із заробітної плати, що підтверджується платіжними дорученнями за січень-березень 2021 року.
Відповідачем також надано додаткову угоду від 28.07.2016 до договору № 20/05/2008 від 08.05.2008 (договір обслуговування зарплатного проекту), предметом якого є надання банком клієнту послуги по безготівковому зарахуванню заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України, на карткові рахунки працівників.
Крім того, на підтвердження своїх доводів скаржником надано довідку АТ «Юнекс Банк» видану відповідачу про те, що КП «Калитянський» 09.04.2008 відкрито міжнародний номер банківського рахунку: IBAN: НОМЕР_1 (валюта Гривня).
Згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, всупереч ст. 74 Господарського процесуального кодексу України до скарги не надано належних доказів того, що вказаний рахунок, на який державним виконавцем накладено арешт, є рахунком зі спеціальним режимом використання.
Доказів того, що банк у відповідності до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» отримавши оскаржувану постанову державного виконавця повернув таку без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на рахунку суду не надано.
При цьому в силу приписів ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» на банківську установу, у якій відкрито рахунок скаржника, покладено обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти розміщенні на ньому.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що банк визнав рахунок та розміщенні на ньому кошти такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Серед іншого суд зазначає, що з наданої скаржником довідки АТ «Юнекс Банк» виданої відповідачу не вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на який заборонено, а така лише засвідчує формування міжнародного номера банківського рахунку.
Таким чином, скаржником не доведено належними доказами, а судом не встановлено, що рахунок, відкритий в АТ «Юнекс Банк», має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти розміщенні на ньому заборонено законом.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Втім, будь-яких доказів, які б свідчили про те, що скаржник на підставі вказаної норми звертався до виконавця із вимогою про зняття арешту з коштів розміщених на банківському рахунку № НОМЕР_1 із доказами наявності підстав для зняття арешту (повного чи у певній частині) з цього рахунку для цілей проведення виплати заробітної плати суду не надано, як і не надано доказів відмови державного виконавця щодо вчинення відповідної дії.
Отже в матеріалах справи відсутні докази відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати, а сама відмова боржником не оскаржується.
До того ж, суд зазначає, що з оскаржуваної постанови вбачається, що при прийнятті постанови державний виконавець зробив виключення щодо арешту коштів, що містяться на рахунках боржника і накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що дозволяє банківській установі проводити відповідні платежі для цілей виплати заробітної плати, отже постанова про арешт коштів боржника від 18.03.2021 у виконавчому провадженні № 64863727 винесена у відповідності до чинного законодавства та не порушує права боржника.
З урахуванням викладеного вище та враховуючи, що судом не встановлено, а скаржником належними та допустимим доказами не доведено, порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства при винесені постанови від 18.03.2021 про арешт коштів боржника, та його прав (як боржника у виконавчому провадженні), скарга комунального підприємства «Калитянський» на дії головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Авєріної Марини Василівни у виконавчому провадженні № 64863727 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі № 911/1222/20 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги комунального підприємства «Калитянський» на дії Головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) Авєріної Марини Василівни у виконавчому провадженні № 64863727 відмовити.
Ухвала складена та підписана 11.05.2021, набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення».
Суддя Р.М. Колесник