ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2021Справа № 910/2888/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Сільськогосподарська агрофірма «Єлізавета»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Фід»
про стягнення 252 537,62 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Приватне підприємство «Сільськогосподарська агрофірма «Єлізавета» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Фід» (далі - відповідач) про стягнення 252 537,62 грн., з яких: 200 030,46 грн. - основний борг, 28 294,71 грн. - пеня, 8 730,09 грн. - 3 % річних, 15 482,36 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеним між сторонами договором поставки № 19/13 від 22.08.2019 року в частині своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року відкрито провадження у справі № 910/2888/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 01.03.2021 про відкриття провадження у справі № 910/2888/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, місто Київ, провулок Тараса Шевченка, будинок 13, квартира 39, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105477341183, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 09.03.2021 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
22.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа Фід» (покупець) та Приватним підприємством «Сільськогосподарська агрофірма «Єлізавета» (постачальник) було укладено договір поставки № 19/13 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупця зернові культури, а також продукти переробки зерна (товар), а покупець, у свою чергу, - прийняти й оплатити поставлений товар у порядку та на умовах, визначених даним договором.
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання.
Найменування, асортимент, вартість за одиницю, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем обумовлюється у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, та товарно-супровідних документах на кожну окрему партію товару (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 3.1 цієї угоди поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA склад покупця, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС-2010 чи інших умовах, визначених у специфікаціях. Дата та умови поставки, найменування та кількість окремої партії товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до пункту 3.11 Договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання сторонами видаткової накладної.
За умовами пунктів 4.1-4.2 вказаного правочину ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується у специфікаціях до даного Договору та в накладних на кожну партію товару. Зміна ціни допускається за узгодженням сторонами. Оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника на умовах, визначених у специфікації до даного Договору.
У пункті 4.4 Договору сторони погодили, що загальна сума цієї угоди визначається сумою усіх специфікацій або видаткових накладних за період дії даного Договору.
Пунктами 8.1, 8.2 Договору унормовано, що останній набуває сили з моменту його підписання уповноваженими на те особами та діє до 31.12.2019 року. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії Договору сторони письмово не повідомлять одна одну про намір його розірвати або змінити, даний Договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих же умовах на наступний календарний рік.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2019 року між постачальником та покупцем погоджено специфікацію № 1 до наведеного договору поставки № 19/13 від 22.08.2019 року.
Зі змісту пунктів 1, 3 4 вказаної специфікації вбачається, що постачальник та покупець дійшли згоди про поставку зерносуміші за ціною 4 000,00 грн. за 1 тонну, у тому числі ПДВ 20 % - 666,67 грн. Сума поставки за специфікацією становить 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 100 000,00 грн.
Згідно з пунктом 5 специфікації № 1 покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно з виставленим рахунком, протягом 5 банківських днів після отримання товару.
Поставка здійснюється за рахунок постачальника у строк до 23.09.2019 року. Датою поставки вважається дата фактичного одержання товару покупцем відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної й відміток покупця про одержання товару в товарно-транспортній накладній (пункти 6-8 специфікації № 1).
Також, у пункті 9 специфікації № 1 сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010): Донецька область, Костянтинівський район, село Тарасівка.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу погоджений між сторонами товар. Зазначений факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних № 24/08 від 24.08.2019 року на суму 100 319,90 грн., № 25/08 від 25.08.2019 року на суму 102 559,90 грн., № 29/08 від 29.08.2019 року на суму 177 279,83 грн., № 30/08 від 30.08.2019 року на суму 95 455,09 грн., № 31/08 від 31.08.2019 року на суму 143 999,86 грн., № 03/09 від 03.09.2019 року на суму 232 305,22 грн., № 04/09 від 04.09.2019 року на суму 97 410,10 грн. та товарно-транспортних накладних № 1, № 2, № 3 від 24.08.2019 року; № 4, № 5, № 6 від 25.08.2019 року; № 7, № 8 від 29.08.2019 року; № 9 від 30.08.2019 року; № 10, № 11, № 12 від 31.08.2019 року; № 13, № 14, № 15, № 16 від 03.09.2019 року; № 17, № 18 від 04.09.2019 року.
Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару складає 949 329,90 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем своїх зобов'язань за Договором.
Проте, в порушення вищевказаних умов Договору, відповідач отриманий товар оплатив лише частково, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, заборгувавши таким чином Приватному підприємству «Сільськогосподарська агрофірма «Єлізавета» 200 030,46 грн.
З метою врегулювання вказаного спору в позасудовому порядку позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 09.10.2020 року, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 200 030,46 грн. не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання вказаної претензії. Проте, означена вимога була залишена відповідачем без задоволення.
Зважаючи на означені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом, а також нарахував та заявив до стягнення з покупця 28 294,71 грн. пені, 8 730,09 3 % річних та 15 482,36 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалось судом вище, положеннями пункту 1.2 Договору, зокрема, унормовано, що строк оплати товару покупцем обумовлюється у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, та товарно-супровідних документах на кожну окрему партію товару.
У пункті 5 специфікації № 1 від 22.08.2019 року визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок постачальника згідно з виставленим рахунком протягом 5 банківських днів після отримання товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки № 19/13 від 22.08.2019 року, яка складає 200 030,46 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного підприємства «Сільськогосподарська агрофірма «Єлізавета» до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 28 294,71 грн., нараховану в період з 12.09.2019 року по 11.03.2020 року на суму боргу в розмірі 200 030,46 грн.
За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 230 Господарського кодексу України.
За приписами частин 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Таким чином, законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
В силу приписів статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 5.1 Договору у випадку невиконання сторонами своїх обов'язків за договором, вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.
У випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за яких нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати (пункт 5.2 Договору).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 28 294,71 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає положенням чинного законодавства, оскільки дійсним та арифметично вірним розміром цієї штрафної санкції, що підлягає стягненню з відповідача протягом вказаних позивачем періодів, за обрахунком суду є пеня в розмірі 28 281,21 грн.
За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 28 281,21 грн. пені, тоді як у задоволенні вимог Приватного підприємства «Сільськогосподарська агрофірма «Єлізавета» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Фід» 13,50 грн. пені слід відмовити.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 8 730,09 грн., нарахованих у період з 12.09.2019 року по 23.02.2021 року на суму основного боргу в розмірі 200 030,46 грн., а також 15 482,36 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму боргу протягом вересня 2019 року - січня 2021 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 15 482,36 грн. судом встановлено, що така сума не перевищує розрахованого судом розміру цих компенсаційних виплат, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
У той же час при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства в силу допущених арифметичних помилок. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою цих компенсаційних виплат, нарахованих протягом зазначеного позивачем періоду прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, є сума, яка за розрахунком суду складає 8 713,66 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 16,43 грн. 3 % річних слід відмовити.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «Сільськогосподарська агрофірма «Єлізавета» підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Фід» (01001, місто Київ, провулок Тараса Шевченка; будинок 13, квартира 39; код ЄДРПОУ 40969881) на користь Приватного підприємства «Сільськогосподарська агрофірма «Єлізавета» (85180, Донецька область, Костянтинівський район, село Тарасівка, вулиця Московська, будинок 56; код ЄДРПОУ 30835241) 200 030 (двісті тисяч тридцять) грн. 46 коп. основного боргу, 28 281 (двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 21 коп. пені, 8 713 (вісім тисяч сімсот тринадцять) грн. 66 коп. 3 % річних, 15 482 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 36 коп. інфляційних втрат та 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 73 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 11.05.2021 року.
Суддя В.С. Ломака