Справа № 909/185/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.05.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 909/185/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Пак" про стягнення з дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росана" товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" 99 375 грн заборгованості за договором поставки.
ТОВ "Матрікс Пак" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ДП "МК "Росана" 99 375 грн заборгованості за договором поставки від 21 травня 2019 р. № 21/05-2019, з яких 92 996 грн основний борг, 3 056 грн 97 коп. 10 % річних, 29 грн 55 коп. пеня, 3 292 грн 48 коп. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив отриманий від позивача товар.
15 березня 2021 р., суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, згідно з якою відповідачу належало подати відзив на позов у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 23 березня 2021 р., відтак п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву розпочався 24 березня 2021 р. та закінчився 07 квітня 2021 р.
Відзиву на позов відповідач у встановлений строк не подав.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд
25 вересня 2020 р. позивач поставив відповідачу товар (пакет п/е 590*790 та плівка п/е н/рукав 1500*0,022 мм блак) на загальну суму 102 996 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною та товарно-транспортною накладною № 88 від 25 вересня 2020 р., підписаними та скріпленими печатками обох сторін без жодних зауважень.
Однак, відповідач, як стверджує позивач, оплатив товар частково в сумі 10 000 грн.
Також сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01 вересня 2020 р. по 21 січня 2021 р., згідно даних якого заборгованість ДП "МК "Росана" перед ТОВ "Матрікс Пак" становить 92 996 грн.
Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.
За змістом ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В ч. 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Отже, виходячи з вимог ст. 692 ЦК України, обов'язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його одержання та прийняття товаророзпорядчих документів, зокрема, видаткової та товарно-транспортної накладних.
Із змісту наявних в матеріалах справи видаткової накладної та товарно-транспортної накладної № 88 від 25 вересня 2020 р., а також акту звіряння взаємних розрахунків, підписаних сторонами без жодних зауважень та скріплених їх печатками, вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 102 996 грн, який останній оплатив частково в сумі 10 000 грн. Відтак, позов ТОВ "Матрікс Пак" в частині стягнення з ДП "МК "Росана" 92 996 грн основного боргу слід задовольнити.
В позовній заяві позивач вказав на те, що поставку товару, зазначеного в видатковій та товарно-транспортній накладних, ТОВ "Матрікс Пак" здійснило на виконання умов договору поставки товару № 21/05-2019 від 21 травня 2019 р., у зв'язку з невиконанням умов якого та на підставі положень ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3 056 грн 97 коп. 10 % річних, 29 грн 55 коп. пені, 3 292 грн 48 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до частин 1-3, 8 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Долучений до матеріалів справи договір поставки товару № 21/05-2019 від 21 травня 2019 р. не підписаний зі сторони покупця - ДП "МК "Росана", а відтак, в силу закону є неукладеним.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як визначено в ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із наведених норм закону вбачається, що для такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань як пеня та інший розмір процентів річних ніж встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідною умовою є досягнення згоди сторін, а саме закріплення такої міри відповідальності у тексті договору.
Враховуючи те, що в даній справі правовідносини між сторонами існують на підставі видаткової та товарно-транспортної накладних, які не визначають розміру неустойки та процентів річних, в частині позовних вимог про стягнення 29 грн 55 коп. пені слід відмовити, а проценти річних слід розрахувати у визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України розмірі.
Суд самостійно розрахував інфляційні втрати та 3 % річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду і встановив, що за період з 26 жовтня 2020 р. по 01 березня 2021 на суму 92 996 грн розмір 3 % річних становить 969 грн 33 коп., а розрахунок інфляційних втрат за відповідний період є більшим, ніж визначив позивач, однак, враховуючи межі позовних вимог, задоволенню підлягають інфляційні втрати у заявленому у позові розмірі.
Відтак, з відповідача на користь позивача у зв'язку із простроченням оплати товару слід стягнути 969 грн 33 коп. 3 % річних та 3 292 грн 48 коп. інфляційних втрат.
Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити частково;
з дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росана" товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (вул. Галицька, буд. 128, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000; ідентифікаційний код 30086815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Пак" (вул. Половка, буд. 64-Д, м. Полтава, 36010; ідентифікаційний код 41836436) стягнути 92 996 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн основного боргу, 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 33 коп. 3 % річних, 3 292 (три тисячі двісті дев'яносто дві) грн 48 коп. інфляційних втрат та 2 221 (дві тисячі двісті двадцять одну) грн 64 коп. судового збору;
в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Матрікс Пак" про стягнення з дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росана" товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" 29 грн 55 коп. пені та 2 087 грн 64 коп. процентів річних - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору в частині 48 грн 36 коп. - залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І. В. Ткаченко