06 травня 2021 року справа № 580/1112/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору (бульв. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я позивача, нової фотокартки у зв'язку з досягненням 25-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я позивача, нову фотокартку у зв'язку з досягненням 25-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім'я позивачки, нової фотокартки у зв'язку з досягненням нею 25 років, оскільки громадяни, які за релігійними переконаннями відмовляються від обміну на паспорт з безконтактним електронним носієм, від присвоєння унікального номеру запису у реєстрі та від зняття біометричних даних, обліку персональних даних в ЄДДР у подальшому не матимуть права на ідентифікацію особи відповідно паспорта у формі книжечки зразка 1994 року. Будь-які питання щодо обов'язковості або примушування з отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручання до приватного та сімейного життя позивача.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позивач звернулась до відповідача із заявою про вклеювання фото до паспорта громадянина України зразка 1994 року, однак через порушення нею вимог п. 18 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ (звернулась із заявою понад дев'ять років після досягнення 25-річного віку), їй правомірно відмовлено у задоволенні поданої заяви.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 14.08.2003 Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
Із копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач звернулась до Монастирищенського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою, в якій просила вклеїти її фотокартку в паспорт громадянина України у зв'язку із досягненням нею 25-річного віку згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Монастирищенський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Черкаській області листом від 11.12.2020 №7125-309/7125.2-20 відмовив позивачці у вклеюванні фото до паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до п.«а» ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 21 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктами 3, 5, 7, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-XII), паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25-і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру (п. 15 Положення №2503-XII).
Відповідно до п. 18 Положення №2503-XII для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивачка під час звернення у грудні 2020 року до Монастирищенського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою про вклеювання до її паспорта зразка 1994 року нової фотокартки, не дотрималась зазначених норм. Оскільки ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому граничним терміном подання заяви та документів для вклеювання до паспорта нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 25-річного віку є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до підп. 6 п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Звернення громадянина України з пропущенням встановленого законом строку для чергового вклеювання фотокартки особи відповідного віку викликає обов'язок органу ДМС здійснити обмін паспорта.
Однак, паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.
Згідно частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно частини шостої статті 6 Закону №2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Разом з тим, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
Таким чином, застосування норми підпункту 6 пункту 6 Порядку №302, є, по суті, примушуванням особи до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить її релігійним переконанням, а, отже, обмежує її права та свободи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №240/3660/19, від 10.09.2020 у справі №420/7135/19, від 07.10.2020 у справі №520/12075/19.
Судом встановлено, що позивачем дійсно порушено строк для звернення до Монастирищенського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку із досягненням нею 25-річного віку без поважних причин і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку №302, разом з цим, за вказане порушення позивач може бути притягнута до адміністративної відповідальності, однак вказане не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , нової фотокартки у зв'язку з досягненням 25-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім'я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , нову фотокартку у зв'язку з досягненням 25-річного віку, відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш