Головуючий по 1-ій інст. Черняк Л.О. Справа № 22а-1421/07
Господарський суд Волинської обл. (справа № 2/31-2А) Рядок статзвіту № 23
Доповідач: Шавель Р.М.
21 серпня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Обрізка І.М.,
при секретарі - Федаш О.Л.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
від позивача - Вакуліч В.В., довіреність від 26.01.2007р.,
від відповідача - Шевчук В.В., довіреність від 23.06.2007р.,
розглянула у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову господарського суду Волинської обл. від 11.04.2007р. у справі № 2/31-2А
за позовом Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ “Гнідавський цукровий завод” до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
o:p> /o:p>
Позивач - ВАТ “Гнідавський цукровий завод” звернувся до суду з позовом (а.с. 2-4), в якому, з врахуванням здійснених під час розгляду уточнень (а.с. 78), просить визнати нечинним рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000182200/0 від 11.10.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44696 грн. 18 коп.
Постановою господарського суду Волинської обл. від 11.04.2007р. у справі 2/31-2А заявлений позов задоволено і рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000182200/0 від 11.10.2006р. про застосування до ВАТ “Гнідавський цукровий завод” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44696 грн. 18 коп. визнано нечинним.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що штрафна санкція до позивача була застосована відповідачем згідно ч.1 ст. 4 Закону України від 22.09.1994р. “Про здійснення розрахунків в іноземній валюті” за порушення термінів надходження від іноземної фірми-постачальника по контракту № 3/СК/2006 від 12.03.2006р. електричної частини і дросельних клапанів. Згідно акта перевірки № 127/2200/00372658 від 27.09.2006р. нарахування пені здійснювалося від суми 212002 євро. Однак, як свідчить контракт, зазначена сума складає лише 40 відсотків ціни контракту, тобто разом за механічну та електричну частини центрифуги. Виходячи з цього, нарахування пені лише від суми 112002 євро (40 % контракту) суперечить вимогам ч.1 ст. 4 вищевказаного Закону України, в якій чітко зазначено, що пеня нараховується від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
Постанову суду оскаржив відповідач, який, покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає, що згідно ВМД № 9652 на митну територію України надійшла електрична частина товару на фактурну вартість 242658 євро. Міжнародна товаротранспортна накладна (СМR 06421) також підтверджує, що попередня оплата в сумі 212002 євро була здійснена саме за електричну частину, яка надходила в Україну сухопутним транспортом.
Хибним вважає висновок суду першої інстанції про те, що рішенням господарського суду Волинської обл. від 29.01.2007р. № 7/11/33-64 встановлена наявність форс-мажорних обставин при поставці товару і цей факт звільняє позивача від відповідальності. Однак, вказаним рішенням встановлені форс-мажорні обставини лише для морського транспорту, яким доставлялася механічна частина, а не для сухопутного, яким доставлялася електрична частина до України, для якої не існувало будь-яких обставин непереборної сили, а тому підстав для звільнення від нарахування пені не має.
Прийнята постанова суду не відповідає вимогам ч.1 ст. 4 Закону України від 22.09.1994р. “Про здійснення розрахунків в іноземній валюті”, оскільки сума неодержаної валюти (митної вартості товару) станом на день сплину 90-денного терміну з часу перерахування коштів іноземному контрагенту (з врахуванням ліцензії НБУ) становила 212002 євро - оплату за електричну частину товару. За таких обставин матеріалами справи доводиться факт відсутності форс-мажорних обставин на шляху сухопутної поставки електричної частини, за яку було сплачено 212002 євро, через що імпортний товар на адресу ВАТ “Гнідавський цукровий завод” надійшов з порушенням встановлених термінів розрахунків в іноземній валюті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги та заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог Закону України від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»:
ст. 1 - виручка резидентів у іноземній валюті підлягаєзарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
ст. 4. - порушення резидентами термінів, передбаченихстаттями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
ст. 6 - якщо перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту), або третьої країни відповідно до умов договору.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем (покупцем) та фірмою «Buirj Uslug Technicznych I Handlu», Польща (продавець) був укладений контракт № 3/GK/2006, предметом якого є поставка центрифуги періодичної дії автоматизованої: механічної, електричної частин та автоматики, загальною вартістю 529455 євро (а.с. 6-14).
Згідно умов п. 1 параграфу 2 контракту базою поставки сторонами відповідно до правил Інкотермс 2000р. визначені: для механічної частини і запчастин - СIF м. Одеса, Україна; для електричної частини, автоматики і дросельних клапанів - EXW м. Лодзь, Польща.
Порядок проведення розрахунків між сторонами встановлений п.1 параграфу 4 контракту, відповідно до якого: 40 відсотків ціни контракту (212002 євро) підлягало сплаті не пізніше 22.03.2006р.; 50 відсотків ціни контракту (264452 євро) - після повідомлення, що товар готовий до приймання; 10 відсотків контракту (53001 євро) - після підписання акту приймання після запуску.
На виконання умов укладеного контракту ВАТ “Гнідавський цукровий завод” здійснено платежі іноземному контрагенту на загальну суму 476454 євро, зокрема: 20.03.2006р. - на суму 212002євро; 06.06.2006р. - на суму 100000 євро; 07.06.2006р. - на суму 41877 євро; 19.07.2006р. - на суму 122575 євро.
Поставка товару по згаданому контракту проведена на суму 529455 євро наступним чином:
по ВМД № 9652 від 26.07.2006р. на суму 242658 євро - електрична частина, автоматика і дросельні клапани на умовах EXW м.Лодзь, Польща (а.с.61);
по ВМД № 11090 від 31.07.2006р. на суму 286797 євро - механічна частина і запчастини на умовах СIF м. Одеса, Україна (а.с. 26).
На підставі висновку ДПА України від 03.07.2006р. щодо доцільності продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом № 3/GK/2006 від 12.03.2006р., укладеним з фірмою «Бюро технічних послуг та торгівлі в Познані» (Польща), НБУ видано позивачу індивідуальну ліцензію № 664 від 01.08.2006р. на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією по згаданому контракту в сумі 212002 євро з 19.06.2006р. по 15.07.2006р. (а.с. 59, 60).
Відповідно до акту перевірки № 127/2200/00372658 від 27.09.2006р., встановлені порушення позивачем ст. 2 Закону України від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту № 3/GK/2006 від 12.03.2006р., по розрахунках з фірмою «Buirj Uslug Technicznych I Handlu», Польща, що згідно ст. 4 вказаного Закону України тягне за собою стягнення пені (а.с. 36-43).
Як слідує з розрахунку пені, строк прострочення проведення розрахунків в сумі 212002 євро по контракту № 3/GK/2006 від 12.03.2006р. складає 11 днів, через що сума нарахованої пені складає 44696грн. 18 коп. (а.с. 76).
11.10.2006р. відповідачем прийнято рішення № 0000182200/0 про застосування до ВАТ «Гнідавський цукровий завод» штрафних санкцій у виді пені в сумі 44696 грн. 18 коп. (а.с. 25).
В судовому засіданні суду першої інстанції з'ясовано і не оспорюється сторонами та обставина, що внаслідок форс-мажорних обставин - військових дій між Ізраїлем та Ліваном, були порушені терміни поставки механічної частини і запчастин на умовах СIF м. Одеса, Україна (а.с. 19-28, 29-24, 45-48).
Вказана обставина також стверджується рішенням господарського суду Волинської обл. від 29.01.2007р. по справі № 7/133-64, відповідно до якого був встановлений причинний зв'язок між військовими діями Ізраїлю та Лівану та порушенням строків поставки товару в рамках контракту №3/GK/2006 від 12.03.2006р., та констатовано наявність форс-мажорних обставин (непереборної сили), що вплинули на строки доставки товару на умовах СIF м. Одеса, Україна (а.с. 33-15).
Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з наявності форс-мажорних обставин по контракту № 3/GK/2006 від 12.03.2006р., зазначаючи при цьому, що сума 212002 євро, з якої нарахована пеня, складає 40 відсотків ціни контракту, тобто разом за механічну і електричну частини центрифуги.
Доводи апеляційної скарги щодо сплати 212002 євро лише за електричну частину товару, що засвідчується ВМД № 9652 на фактурну вартість товару 242658 євро, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.
Так, згідно платіжного доручення в іноземній валюті ВАТ «Гнідавськимй цукровий завод», призначення сплаченої суми в розмірі 212002 євро визначено як попередня оплата за центрифуги періодичної дії повністю автоматизовані згідно контракту № 3/GK/2006 Україна від 12.03.2006р. (а.с.17).
Як слідує з умов п.1 параграфу 7 контракту, поставка механічної частини - центрифуги і запчастин має проводитися 15.07.2006р., при умові підписання контракту найпізніше до 13.03.2006р. та внесення передоплати 40 відсотків ціни контракту найпізніше до 22.03.2006р. (а.с. 6-14).
У висновку ДПА України від 03.07.2006р. щодо доцільності продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом міститься посилання на поставку товару на умовах СIF м. Одеса, Україна (а.с. 59).
Звідси, платіж в сумі 212002 євро здійснювався в рамках контракту без визначення конкретної частини товару, за яку проводився цей платіж. Крім цього, проведення вказаного платежу пов'язувалося саме з поставкою механічної частини і запчастин на умовах СIF м. Одеса, Україна.
Покликання апелянта на відсутність форс-мажорних обставин для сухопутного транспорту, яким доставлялася електрична частина товару, колегія суддів відхиляє, оскільки при невизначеності конкретного призначення платежу неправильним є однобічне і необґрунтоване зарахування сплачених коштів за певну частину товару.
Матеріалами справи достовірно з'ясовано, що граничний строк проведення розрахунків по платежу в розмірі 212002 євро закінчувався (з врахуванням індивідуальної ліцензії НБУ) 15.07.2006р., по іншим платежам - у вересні і жовтні 2006р. Поставка товару була здійснена в липні 2006 року, при цьому порушення строку поставки на 11 днів мало місце через форс-мажорні обставини, які торкаються поставки механічної частини і запчастин на умовах СIF м. Одеса, Україна.
Належних і допустимих доказів того, що оплата в сумі 212002 євро проводилася за електричну частину, автоматику і дросельні клапани, поставка яких здійснювалася на умовах EXW м. Лодзь, Польща, відповідачем не представлено, не здобуто таких судом під час розгляду справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Волинської обл. від 11.04.2007р. залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Р.М.Шавель
Судді В.З.Улицький
І.М.Обрізко