Головуючий у 1-й інст. Шелест С.Б. Рядок статзвіту № 23
Господарський суд Івано-Франківської області Справа № 22-а-151/07
Справа № А-10/158
07 серпня 2007 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.
суддів: Любашевського В.П., Пліша М.А.
при секретарі Поворознику Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за апеляційною скаргою Коломийської ОДПІ на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2007 року, -
встановила:
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2007 року частково задоволено позов ВАТ «Коломийський ДОЗ» до Коломийської ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0014381520/0 від 02.06.2006., № 0014381520/1 від 10.07.2006. в частині застосування штрафу в сумі 19016,35 грн.; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0014391820/0 від 02.06.2006, № 0014301820/1 від 10.07.2006, в решті позову відмовлено.
Постанову суду оскаржила Коломийська ОДПІ в особі її начальника, який просить змінити постанову в частині задоволених позовних вимог через порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема п.15.1 ст.15 та п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.250 ГК України. В даному випадку до платника податків застосовано не адміністративно-господарські санкції, передбачені ГК України, а штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачених спеціальним законом з питань оподаткувань. Крім того, апелянт не погоджується з думкою суду про те, що є неправомірним застосування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань, розстрочених згідно мирової угоди, затвердженої судом від 16.07.2003, так як у випадку несплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податків повинен сплатити штраф.
Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта в першому судовому засіданні, представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень від 02.06.2006 № 0014391820/0 про застосування штрафних санкцій за порушення ст. 19 Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори» № 56-93 від 20.05.1993 у розмірі 364,72 грн., № 0014371520/0 про застосування штрафних санкцій за порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у розмірі 32349,68 грн., № 0014381520/0 про застосування штрафних санкцій за порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у розмірі 2365,09 грн. та від 10.07.2006 №0014391820/1 про застосування штрафних санкцій за порушення ст. 19 Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори» № 56-93 від 20.05.1993 у розмірі 364,72 грн., № 0014381520/1 про застосування штрафних санкцій за порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у розмірі 32349,68 грн., № 0014371520/0 про застосування штрафних санкцій за порушення п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у розмірі 2635,09 грн.
Постанова суду про задоволення позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0014381520/0 від 02.06.2006, № 0014381520/1 від 10.07.2006 в частині застосування штрафу в сумі 19016,35 грн., № 0014391820/0 від 02.06.2006, № 0014391820/1 від 10.07.2006 прийнята в результаті всебічного з'ясування та дослідження всіх матеріалів справи та поданих сторонами доказів, що підтверджується наступним.
Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених п.п.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше- за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначить суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
За таких обставин суд прийшов до вірного висновку про відсутність законних підстав для застосування до спірних правовідносин річного строку, передбаченого ст.250 ГК України.
Згідно ст. 15 Закону № 2181 початок перебігу строку давності 1095 днів визначається моментом подання податкової декларації, даною нормою закону чітко не врегульовані спірні правовідносини в частині визначення моменту, з яким пов'язаний початок перебігу строків застосування податковим органом штрафів на підставі ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.
Наведена обставина, як правильно зазначено судом першої інстанції, не може бути підставою для застосування безстроково штрафних (фінансових) санкцій, оскільки штрафна санкція є заходом майнового характеру, справляється у зв'язку з порушенням платником податків правил оподаткування і за своєю природою відноситься до адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст.238 ГК України, що застосовується до суб'єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 250 ГК України строки застосування адміністративно-господарських санкцій є обмеженими в часі, крім випадків, передбачених законом? і перебіг таких строків пов'язаний з моментом виявлення порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності.
За наведених обставин суд прийшов до правильного висновку застосувати аналогію закону в чатині обмеження в часі строків застосування до суб'єкта господарювання санкції та моменту, з яким закон пов'язує перебіг таких строків, а тому на законних підставах визнав неправомірним застосування штрафу поза межами 1095 днів з моменту виявлення порушення, а саме ПДВ в сумі 3863,95 грн. за період з 30.01.03 по 04.05.03, та штрафу з комунального податку в сумі 364 грн.
Крім того, суд першої інстанції правильно визнав неправомірним застосування штрафу з ПДВ в сумі 15152,4 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0014381520/0 від 02.06.06 за порушення строків погашення кредиторських вимог податкового органу, порядок і умови погашення яких визначені мировою угодою відповідно до ухвали суду від 16.07.03 у справі про банкрутство ВАТ «Коломийський ДОЗ», так як в даному випадку строки погашення кредиторських вимог визначені мировою угодою, яка укладена відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де в ст. 39 цього Закону передбачені правові наслідки невиконання умов мирової угоди.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що покликання апелянта на неправильне застосування судом податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не заслуговують на увагу, постанова суду прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому її слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Коломийської ОДПІ залишити без задоволення, постанову господарського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2007 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М.Довгополов
Судді В.П. Любашевський
М.А.Пліш