06 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/333/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
за участю:
позивача: представник - Чижмар Г.М.,
відповідача: представник - Ярош С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
Департамент охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №63134397 від 25.09.2020.
Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що на примусовому виконанні в Департаменті державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист №308/11811/18 від 28.08.2020, боржником в якому є Департамент охорони здоров'я Закарпатської ОДА. Рішення Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/11811/20 переглядається Верховним Судом, у зв'язку з чим Департамент охорони здоров'я подав клопотання про зупинення дії такого рішення суд, про що було повідомлено відповідача. На даний момент зазначене клопотання по суті не розглянуто. Окрім того, Департамент охорони здоров'я повідомив відповідача про існування обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у справі №308/11811/20 боржником, що відбулися після ухвалення зазначеного рішення, зокрема: законодавчі зміни, зміни в організаційно-правовому статусі, установчих документах та найменуванні Закарпатського базового державного медичного коледжу. Однак вказані обставини відповідачем враховані не були. Натомість постановою від 25 вересня 2020 року №63134397 з Департаменту охорони здоров'я постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 20000,00 грн. Вказану постанову вважає протиправною, оскільки виключною підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є здійснення державним виконавцем будь-яких дій, пов'язаних з організацією виконавчого провадження. Натомість у спірних правовідносинах судове рішення державним виконавцем виконано не було.
16 квітня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву №63134397/8/1524 від 15.04.2021, відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зокрема, зазначив, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок державного виконавця виносити постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Підстави, за якими виконавчий збір не стягується, в спірних правовідносинах були відсутні. З огляду на що вважає, що оскаржена постанова прийнята відповідно до наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, а тому скасуванню не підлягає.
26 квітня 2021 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується, оскільки такі не спростовують твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Зокрема, не наведено жодних аргументів щодо невчинення державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, та не надано оцінку листу Департаменту охорони здоров'я щодо неможливості виконання рішення суду.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив, аргументуючи обставинами, зазначеному у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) перебуває виконавчий лист №308/11811/18 від 28.08.2020, виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, яким Департамент охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Департамент охорони здоров'я) зобов'язано укласти з ОСОБА_1 контракт директора Закарпатського базового державного медичного коледжу строком на 5 років.
Так, постановою головного державного виконавця Департаменту ДВС Назаровця А.Т. від 25.09.2020 ВП №63134397 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Одночасно 25 вересня 2020 року головним державним виконавцем Департаменту ДВС Назаровцем А.Т. прийнято постанову про стягнення з Департаменту охорони здоров'я виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову державного виконавця протиправною з огляду на передчасність її прийняття та відсутність підстав для стягнення у зв'язку з не здійсненням таким жодних дій щодо примусового виконання рішення суду, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон).
Так, ст. 1 даного Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону).
Ч. 5 ст. 26 Закону визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір у розумінні ч. 1 ст. 27 Закону, це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до положень п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Ч. 3 ст. 27 Закону передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Виключний перелік підстав, коли виконавчий збір за вчинення органами державної виконавчої служби примусового виконання рішень не стягується, передбачений ч. 5 ст. 26 Закону.
Окрім того, ч. 9 ст. 27 Закону визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на проведений правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок справляння державним виконавцем виконавчого збору, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, спрямованих на примусове виконання, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання останнього до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) законодавцем пов'язується з початком процедури примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з того, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/11811/18 в добровільному порядку Департаментом охорони здоров'я виконано не було, а тому дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на невчинення державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, з огляду на те, що законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору саме з фактом відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, суд не бере до уваги зауваження позивача про відсутність у Департаменту охорони здоров'я повноважень щодо виконання рішення суду з огляду на зміни, що відбулися в законодавстві та установчих документах Закарпатського базового державного медичного коледжу після ухвалення рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/11811/18. З цього приводу суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є питання правомірності стягнення виконавчого забору у виконавчому провадженні, стягувачем в якому є саме Департамент охорони здоров'я.
У разі якщо боржник вважає, що певні обставини ускладнюю або унеможливлюють виконання рішення суду, законодавством передбачена інша процедура врегулювання спірної ситуаці. Разом з тим, зазначене жодним чином не впливає на обов'язок державного виконавця стягнути виконавчий збір з боржника при відкритті виконавчого провадження.
Суд вважає, що відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець не зобов'язаний перевіряти наявність у боржника можливості виконати рішення суду чи можливого існування інших обставин, що можуть в майбутньому ускладнити його виконання. Однак такий зобов'язаний одночасно з відкриття виконавчого провадження винести також постанову про стягнення виконавчого збору.
Суд також відхиляє посилання позивача на оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/11811/18 в касаційному порядку. З цього приводу нормами ч. 7 ст. 26 Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Отже, дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову Департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 02012852) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецього, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
СуддяР.О. Ващилін