Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 квітня 2021 р. Справа№200/19/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,
при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,
за участю:
представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Кододової А.В.,
представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Сінькової Ю.К.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться вищезазначена справа.
У позовній заяві позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що за відповідачем рахується податковий борг, що раніше не був заявлений до суду у розмірі 500000 грн., який виник з причини несплати адміністративних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. У зв'язку з несплатою платником податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов'язань, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 21.09.2020 №2128-13, яка направлена поштою на адресу боржника, та поштове відправлення вручене 22.10.2020. Вказана вимога не оскаржувалась та не відкликалась. Враховуючи те, що зазначена сума заборгованості перед бюджетом в розмірі 500000 грн. самостійно відповідачем не сплачена, у ГУ ДПС у Донецькій області виникли правові підстави для стягнення боргу.
19.02.2020 до суду надійшли відзив на позовну заяву та аналогічного змісту зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якої відповідач просить суд: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2020 №00016932011, що було винесено Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі порушень, зазначених в акту перевірки від 30.06.2020 №0125/05/99/19/32/ НОМЕР_1 , відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування суми фінансових санкцій у розмірі 500000,00 грн. В обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що заявлена до стягнення сума заборгованості у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень. Зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки від 30.06.2020 №0125/05/99/19/32/ НОМЕР_1 необґрунтовані, а винесене на підставі акту перевірки повідомлення-рішення від 31.07.2020 року №00016932011 безпідставне, оскільки факти, встановлені в акті перевірки, документально не підтверджені та не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що ч.1 та ч.8 ст.15 Закону №481 не містять правової норми як щодо зазначених в акті 13704,3 л. так і щодо пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, вказані правові номери містять у собі поняття «оптове зберігання». В матеріалах акту відсутні будь-які докази, що підтверджують факт зайняття ФОП ОСОБА_1 господарською діяльністю із зберігання пального, не підтверджено, що саме з 01.04.2020 відбулося порушення порядку ведення господарської діяльності, адже перевіркою лише встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 пального у постачальника ГОВ «РІДЛ ГРУПП» на підставі видаткової накладної від 05.04.2020 №126, товарно транспортної накладної форми №1-ТТН (нафтопродукт) №126 від 05.04.2020 та у постачальника ТО В «Параллель-М ЛТД» на підставі видаткової накладної від 10.04.2020 №106874, видаткової накладної від 27.04.2020 №123104, товарно транспортної накладної форми №1-ТТН (нафтопродукт) №ПМ00-004035 від 10.04.2020, товарно транспортної накладної (фірми №1-ТТН (нафтопродукт) №ПМ00-005268 від 16.04.2020. Про придбання пального в період з 01.04.2020 по 04.04.2020, з 06.04.2020 по 09.04.2020, з 17.04.2020 по 21.04.2020 ФОП ОСОБА_1 матеріалами акту не підтверджено. При викладенні обставин вчинення правопорушення відображено одиничні факти придбання для потреб підприємства палива, що мало місце 05.04.2020, 10.04.2020, 16.04.2020, а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу. Окрім цього, відсутній спосіб зберігання цього пального. На момент проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 мав необхідну ліцензію на право зберігання пального для власного споживання від 21.04.2020, згідно якої пальне зберігається за адресою: АДРЕСА_1 загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 6700 л. Зазначений майданчик ФОП ОСОБА_1 орендує у колективного підприємства «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №4» згідно договору №01/04-20 оренди стоянки транспортних засобів від 01.04.2020. Позивач не заперечує факту поставки пальною, проте заперечує факт його зберігання на момент проведення перевірки, оскільки пальне було відразу ж використане у господарській діяльності позивача для здійснення перевезень вантажів по території України. Загальна кількість витраченого пального в період з 08.04.2020 по 13.04.2020 становить 1216,44 л. Залишок пального зберігався в паливних баках автотранспорту з метою подальшого використання ФОН ОСОБА_1 для вантажних перевезень.
Від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої за відповідачем рахується податковий борг з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (код бюджетної класифікації 21081500) в розмірі 500000 грн., а саме: 500000 грн. - борг виник 18.09.2020 - донараховано згідно податкового повідомлення - рішення форми «С» від 31.07.2020 №0001693201 на суму 500000 грн. Податкове повідомлення - рішення форми «С» від 31.07.2020 №0001693201 на суму 500000 грн. було прийняте на підставі акту про результати фактичної перевірки №0125/05/99/19/32/ НОМЕР_1 від 30.06.2020. Зазначений акт перевірки був направлений на податкову адресу платника податків, та поштове відправлення вручено 13.07.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Податкове повідомлення - рішення форми «С» від 31.07.2020 № 0001693201 на суму 500000 грн. було направлено на податкову адресу платника податків, та поштове відправлення вручене 04.09.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених податкових зобов'язань, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 21.09.2020 №2128-13, яка направлена на податкову адресу платника податків, та поштове відправлення вручене 22.10.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказана вимога не оскаржувалась та не відкликалась. Податкове повідомлення - рішення форми «С» від 31.07.2020 №0001693201 на суму 500000 грн. не оскаржувалось в адміністративному чи в судовому порядку. Позивач вважає, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі.
Від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС встановлено, що для забезпечення здійснення статутної діяльності, пов'язаної з використанням вантажного автотранспорту, а саме для зберігання пального, ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки від 21.04.2020 №05190414202000623 з терміном дії ліцензії з 21.04.2020 до 21.04.2025, оплаченої терміном на 1 рік з 21.04.2020 до 21.04.2021, з адресою місця зберігання пального: АДРЕСА_1 , загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 6700. Фактично в ході перевірки встановлено, що станом на 23.06.2020 на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 розташована металева ємність об'ємом (літри) 6700, у якій станом на день фактичної перевірки зберігалось дизельне пальне (код товару згідно УКТ ЗЕД 2710194300). В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 були надані документи, що свідчать про право користування зазначеним місцем зберігання пального. Отже, в ході перевірки, на підставі відомостей інформаційних баз даних ДПС України, видатковими накладними, товаро - транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, встановлено, що за період перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснював придбання дизельного пального у ТОВ «Параллель-МЛТД». Вважає, що отримання ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки від 21.04.2020 №05190414202000623 з терміном дії з 21.04.2020 до 21.04.2025, письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1 підтверджуються висновки фактичної перевірки щодо зберігання дизельного пального з 01.04.2020 по 20.04.2020 у ємності об'ємом (літри) 6700 за адресою: АДРЕСА_1 без наявності ліцензії, тобто всупереч ч.1 ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв тютюнових виробів та пального». Отже, господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 зі зберігання дизельного пального за адресою АДРЕСА_1 для використання для заправки власного автотранспорту для забезпечення виїзду на лінію відповідає поняттю зберігання пального, наведеному у Законі №481, а автостоянка з ємністю (літри) 6 700 відповідає поняттю місця зберігання пального. Відповідно, господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 зі зберігання пального підлягає ліцензуванню відповідно до Закону №481. Таким чином фактичною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював зберігання пального за період з 01.04.2020 до 21.04.2020 за адресою АДРЕСА_1 без наявності ліцензії на право зберігання пального, за що абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481 встановлена фінансова відповідальність у вигляді штрафу. Також, фактичною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 ст.15 Закону №481 за період з 01.04.2020 до 21.04.2020 в частині зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки без наявності на то відповідної ліцензії. Фактично в ході перевірки встановлено, що станом на 23.06.2020, на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 розташована металева ємність об'ємом (6700 літрів), у якій станом на день виходу зберігалось дизельне пальне (код товару згідно з УКТЗЕД 2710194300). В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 були надані документи, що свідчать про право користування підприємцем на правах оренди зазначеного місця зберігання пального. Звертає увагу, щодо відсутності в матеріалах справи технічної документації в частині обсягу паливних баків на автотранспорт, що знаходиться у позивача на праві користування, що унеможливлює встановлення загальної місткості паливних баків яку зазначено у позовній заяві. Також, не надано жодного доказу на відвантаження дизельного пального шляхом заправки авто з бензовозу. Зазначає, що приписами Інструкції №281/171/578/155 не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в топливні баки транспортних засобів. За змістом положень вказаної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари. На підставі наведеного просив відмовити ФОП ОСОБА_1 в задоволенні позову до ГУ ДПС у Донецькій області в повному обсязі.
Від представника ФОП ОСОБА_1 на адресу суду надійшли заперечення, згідно яких вважає, що оскільки АБ «Мироненко та партнери» звернулось в інтересах платника податків ОСОБА_1 до суду із зустрічним позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу в передбачені законом строки, грошове зобов'язання у розмірі 500000 грн на теперішній час вважається неузгодженою, а податковий борг відсутній. Крім того, відповідач інкримінує позивачу зберігання пального у кількості 13704,3 л за адресою: АДРЕСА_1 без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) у період з 01.04.2020 по 21.04.2020. Вказує, що придбане пальне 05.04.2020, 10.04.2020, 16.04.2020 було розвантажене по паливним бакам транспортних засобів без жодного зберігання у стаціонарній ємності, на підтвердження чого суду надані документи про право власності та користування транспортом. Стаціонарна ємність з'явилась у користуванні ФОП ОСОБА_1 лише з 21.04.2020 року, з моменту укладання відповідного договору безоплатного користування майном. Вважає, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Ухвалою суду від 06.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 22.02.2021 прийнято зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 200/19/21-а. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.03.2021.
Ухвалою суду від 26.02.2021 у задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 04.03.2021 о 9:45 в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою від 04.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №200/19/21-а на тридцять днів з дня закінчення шістдесятиденного строку, визначеного ч.4 ст.173 КАС України. Клопотання представників сторін про відкладення підготовчого засідання задоволено. Відкладено підготовче засідання на 06.04.2021.
Ухвалою суду від 30.03.2021 клопотання представника ФОП ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою суду від 06.04.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2021.
Ухвалою суду від 12.04.2021 клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Протокольною ухвалою суду від 20.04.2021 було оголошено перерву у судовому засіданні до 27.04.2021.
Ухвалою суду від 21.04.2021 у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 27.04.2021 о 12:30 в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду від 23.04.2021 клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові та заперечував проти задоволення позовних вимог зустрічного позову.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позов, вимоги зустрічного позову підтримав.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, зустрічної позовної заяви, відзиву на адміністративний позов, відзиву на зустрічний позов, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом), Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 29.09.2009, та згідно ст.43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажні перевезення автомобільним транспортом (код КВЕД 49.41); додатковими, зокрема: техобслуговування та ремонт моторних транспортних засобів (код КВЕД 45.20), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.78); оптова торгівля запасними частинами та приладдям для автомобілів (код КВЕД 45.31), роздрібна торгівля запасними частинами і приладдям для автомобілів (код КВЕД 45.32); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29); допоміжне обслуговування наземного транспорту (код КВЕД 52.21); транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24).
На підставі договору оренди стоянки транспортних засобів від 01.04.2020, акту прийму-передачі до нього від 01.04.2020 ФОП ОСОБА_1 як орендатор прийняв у платне використання: - майданчики для цілодобової стоянки великовантажного автомобіля з причепом; ємності для зберігання палива об'ємом 75 метрів кубічних, що розташовані на території бази підприємства КП «Маріупольське ССМУ №4» за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пос. Каменськ, вул. Челябінська, 1 (том 1 а.с. 74,76).
Відповідно до розрахунку орендної плати від 01.04.2020 орендну плату розраховано: для оренди майданчика для стоянки машин; для оренди ємності для палива об'ємом 75 метрів кубічних (том 1 а.с.75).
ФОП ОСОБА_1 має транспортні засоби, 4 - у власності (підтверджується відповідним технічним паспортом та випискою за результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України (том 1 а.с. 125, 127, 128, 132-133), 7 - орендує на підставі відповідних договорів оренди (від 28.02.2020, від 17.02.2020, від 28.02.2020, від 03.03.2020, від 09.03.2020, від 09.03.2020, від 05.01.2020) (том 1 а.с. 77-78, 85-86, 94-95, 98-99, 103-104, 108-109, 121) та 6 - позичає на підставі відповідних договорів позички (від 10.01.2020, від 30.03.2020, від 20.01.2020, від 20.01.2020, від 20.01.2020, від 20.01.2020 (том 1 а.с. 82, 90-91, 113, 115, 117, 119). Ці транспортні засоби працюють на дизельному паливі, і їх позивач використовує для здійснення своєї господарської діяльності.
Дизельне пальне для них ФОП ОСОБА_1 придбавав, зокрема, у ТОВ «Параллель-М ЛТД» на підставі укладеного з вказаним підприємством договору поставки нафтопродуктів від 26.12.2019 №0024/20/О, умовами якого (п. 7.3 договору) передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, та Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 №271/121 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за №762/14029 (том 1 а.с.60-63).
Дизельне паливо доставлялося від ТОВ «Параллель-М ЛТД» до позивача вантажоодержувачем та розвантажувалося у пункті розвантаження за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Челябінська, 1, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ПМ00-004935 від 10.04.2020 на поставку 3975,44 л, №ПМ00-005268 від 16.04.2020 на поставку 3582,86 л.
Також ФОП ОСОБА_1 був укладений з ТОВ «РІДА ГРУПП» договір постачання нафтопродуктів №2020-1003/2 від 10.03.2020, умовами якого (п. 5.2 договору) передбачено, що покупець проводить прийомку товару по кількості у відповідності з умовами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155 (том 1 а.с.70-71).
Дизельне паливо доставлялося від ТОВ «РІДА ГРУПП» до позивача за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Челябінська, 1, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною №126 від 05.04.2020 на поставку 6146 л.
21.04.2020 ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію (реєстраційний №05190414202000623) на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки на термін з 21.04.2020 по 21.04.2025; адреса місця зберігання: АДРЕСА_1 ; загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального 6700 літрів (том 1 а.с.192).
На підставі договору безоплатного користування майном (позички) від 21.04.2020 б/н укладеного між ФОП ОСОБА_1 (користувач) та ОСОБА_2 (позичкодавець), позичкодавець передав у безоплатне користування користувачу ємність № НОМЕР_2 загальним об'ємом 6700 л, для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) (том 2 а.с.212-213).
В період з 19.06.2020 по 28.06.2020 службовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області на підставі наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 18.06.2020 №694 (про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 19.06.2020 тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 19.06.2019 по 28.06.2020), направлень на проведення фактичної перевірки від 18.06.2020 №757 та №758 в присутності позивача - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 проведено його фактичну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та/або пального (том 1 а.с. 171-173).
За результатом перевірки складено акт від 30.06.2020 №0125/05/99/19/32/ НОМЕР_1 (том 1 а.с.181-186).
Актом перевірки встановлені наступні обставини.
Згідно з відомостями, які містяться в інформаційних базах даних ДПС України, видами діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено: вантажні перевезення автомобільним транспортом (код КВЕД 49.41); додатковими, зокрема: техобслуговування та ремонт моторних транспортних засобів (код КВЕД 45.20), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.78); оптова торгівля запасними частинами та приладдям для автомобілів (код КВЕД 45.31), роздрібна торгівля запасними частинами і приладдям для автомобілів (код КВЕД 45.32); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29); допоміжне обслуговування наземного транспорту (код КВЕД 52.21); транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24).
Фактичною перевіркою встановлено, що у перевіряємий період згідно з даними обліку та наданими документами ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність за видами: вантажний автомобільний транспорт.
ФОП ОСОБА_1 до Маріупольського ГУ ДПС Донецькій області надав форму 20- ОПП про наявність об 'єктів, а саме:
- вантажний автомобільний транспорт у кількості дві одиниці за місцем знаходження об'єкта оподаткування АДРЕСА_1 ;
- автостоянка за місцем знаходження об'єктом оподаткування АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС України, Єдиного реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру видаткових накладних, Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що за період перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснював у тому числі, господарську діяльність з придбання дизельного пального. Також за перевіряємий період не встановлено фактів реєстрації ФОП ОСОБА_1 податкових та акцизних накладних іншим суб'єктам господарювання на реалізацію пального у роздрібній чи оптовій торгівлі
Згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС також встановлено, що для забезпечення здійснення статутної діяльності пов'язаної з використанням вантажного автотранспорту, а саме для зберігання пального, ФОП ОСОБА_1 отримано від Головного управління ДПС у Донецькій області ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки від 21.04.2020 №05190414202000623 з терміном дії ліцензії 21.04.2020 до 21.04.2025 за адресою місця зберігання пального - АДРЕСА_1 , загальна місткість резервуару, що використовується для зберігання пального (літри), 6700.
Фактично в ході перевірки встановлено, що станом на 23.06.2020 на території автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 розташована металева ємність об'ємом (літри) 6700, у якій станом на день фактичної перевірки зберігалось дизельне пальне (код товару згідно УКТ ЗЕД 2710194300).
В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 були надані документи, що свідчать про право користування зазначеним місцем зберігання пального, а саме: договір оренди від 01.04.2020 №01/04-20 між колективним підприємством «Маріупольське спеціалізоване будівельно-монтажне Управління №4», предмет договору - площадка для цілодобової стоянки великогабаритного автомобіля з причепом ємність для зберігання пального V = 75 м за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування транспорту та зберігання пального. Під час фактичної перевірки зазначений договір був дійсним.
Отже, в ході перевірки, на підставі відомостей інформаційних баз даних ДПС України, видатковими накладними, товаро - транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, встановлено, що за період перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснював: придбання дизельного пального у ТОВ «Параллель-М ЛТД» (код ЄДРПОУ 24316073 ) від 10.04.2020, 16.04.2020: видаткові накладні: №106874 від 10.04.2020; №123104 від 27.04.2020, товарно-транспортна накладні форми №1-ТТН (нафтопродукти): №ПМОО-004935 від 10.04.2020; №ПМОО-005268 від 16.04.2020.
Вказаним актом зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 :
1) абз.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме зберігання пального за період з 01.04.2020 до 21.04.2020 за адресою АДРЕСА_1 без наявності ліцензії на право зберігання пального;
2) ч.1 ст.15 Закону №481 за період з 01.04.2020 до 21.04.2020 в частині зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки без наявності на то відповідної ліцензії. Однак, відповідно до ч.22 статті Закону №481 за період з 01.01.2020 до 01.04.2020 до ФОП ОСОБА_1 не застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу..».
Висновки фактичної перевірки підтверджуються поясненнями ФОП ОСОБА_1 , первинними документами з придбання пального (товарно - транспортні накладні, накладні видаткові, накладні постачальників, відомостями інформаційних баз даних ДПС, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру акцизних накладних, які додаються до цього акту фактичної перевірки).
Перед початком проведення фактичної перевірки позивачу були пред'явлені службові посвідчення працівників ДПС, наказ та направлення на перевірку (що також відображено в акті перевірки), про що позивач особисто зробив відповідні записи в направленнях.
26.06.2020 ГУДПС у Донецькій області складено акт №47/05/99/19/32 відмови підписання та отримання акту перевірки, у зв'язку з чим акт перевірки ФОП ОСОБА_1 надісланий по пошті рекомендованим листом з повідомленням про вручення (код повідомлення №8751701769885), та вручений 13.07.2020.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2020 №0001693201, яким за порушення ч.ч.1 та 8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництву і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.8 ч.2 ст.17 вказаного Закону до суб'єкта господарювання застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу (за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального») в сумі 500000 грн. (том 1 а.с.187).
Вказане податкове повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 оскаржено в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової служби України від 06.11.2020 №31973/6/99-00-13-05-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
З приводу спірних правовідносин за зустрічним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Приписами п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Приписами ст. 15 Закону № 481/95-ВР установлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Частинами 1-3 ст. 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Також ст. 18 Закону № 481/95-ВР установлено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
З аналізу вищевказаних положень Закону №481/95-ВР вбачається, що суб'єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов'язані отримати відповідну ліцензію в органах ДПС. Виключенням є зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб'єктами господарювання, які зберігають пальне, для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах. Також дозволяється зберігання пального без отримання ліцензії в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання) та у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. В усіх інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.
Отже, суд не приймає до уваги аргументи позивача за зустрічним позовом про те, що склад податкового правопорушення утворює систематична діяльність з оптового зберігання пального суб'єктом господарської діяльності без наявності ліцензії, а не одиничний факт зберігання пального, оскільки такі твердження не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Також суд не приймає до уваги твердження позивача за зустрічним позовом про те, що для встановленні факту правопорушення відповідачу за зустрічним позовом слід було встановити спосіб зберігання, з огляду на наступне.
Під податковим правопорушенням розуміється протиправне (передбачене податковим законодавством), винне діяння (дія чи бездіяльність) особи, пов'язане з невиконанням чи неналежним виконанням податкового обов'язку, за яке передбачена юридична відповідальність.
Згідно зі статтею 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, а зберігання пального це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Під час перевірки було встановлено, та не заперечується самим позивачем за зустрічним позовом, що в квітні 2020 року останнім було отримане пальне на території автостоянки з адресою Донецька область м. Маріуполь, вул.Челябінська, буд.1, на якій розташована ємність, що використовується для зберігання пального.
Суд не приймає до уваги твердження позивача за зустрічним позовом про постачання нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в топливні баки транспортних засобів у зв'язку з наступним.
Приписами п. п. 5.1.1 п. 5.1, п. 7.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 2 вересня 2008 року за № 805/15496, передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.
Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.
Згідно з підпунктами 7.5.1, 7.5.8 і 7.5.9 п. 7.5 Інструкції № 281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.
Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.
У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
Відповідно до п. п. 10.2.6 п. 10.2 і п. п. 10.3.2.1 п. п. 10.3.2 п. 10.3 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).
Приписами Інструкції № 281/171/578/155 не передбачений відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в топливні баки транспортних засобів. За змістом положень вказаної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.
Згідно товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ПМ00-004935 від 10.04.2020 на поставку 3975,44 л, №ПМ00-005268 від 16.04.2020 на поставку 3582,86 л позивач за зустрічним позовом здійснив придбання дизельного палива у ТОВ «Параллель-М ЛТД». Суду не надано доказів згоди ТОВ «Параллель-М ЛТД» на відвантаження дизельного пального позивачу всупереч правилам, встановленим Інструкцією №281/171/578/155 та умов договору поставки нафтопродуктів.
Отже, положеннями вказаної Інструкції не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів. За змістом положень цієї Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.
Аналогічний правовий висновок з цього питання міститься в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 в справі №200/7322/20-а.
Суд критично ставиться до наданих позивачем за зустрічним позовом договорів оренди транспортних засобів, договорів позички транспортних засобів, розрахунків витрат ПММ, інформації про списання дизпалива за квітень 2020 року, договору безоплатного користування майном (позички) від 21.04 2020, оскільки вказані документи були надані лише під час звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 803/1184/17 зазначив, що суд повинен досліджувати правомірність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися в майбутньому.
Крім того, з наданої представником позивача інформації про списання дизпалива за квітень 2020 року вбачається, що в квітні ФОП ОСОБА_1 було списано 1216,25 л дизпалива, що в декілька разів менше отриманого за вказаний період.
З огляду на викладене, суд відхиляє вказані документи як докази постачання (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в топливні баки транспортних засобів.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог за зустрічним позовом не спростовують.
Суд дійшов висновку, що на підставі встановлених під час проведення фактичної перевірки і зазначених в акті №0125/05/99/19/32/ НОМЕР_1 від 30.06.2020 обставин відповідачем за зустрічним позовом обґрунтовано встановлене порушення щодо зберігання позивачем за зустрічним позовом пального без наявності ліцензії у періоді до 21.04.2020, а тому правомірно застосовані до позивача за зустрічним позовом фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії в розмірі 500000,00 гривень.
Отже, позовні вимоги з наведених у зустрічному позові підстав не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, суд зазначає наступне.
Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
У відповідності до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.58.1. ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Згідно з п.58.3. ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.
Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно із п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що якщо платник не сплатив зобов'язання, то податкові органи надсилають податкову вимогу, у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена протягом 60 днів. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається шляхом стягнення коштів зокрема з рахунків платника податків.
Керуючись положеннями п.54.3.3 ст.54 ПК України та ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якими встановлена відповідальність платника податків за вчинення податкового правопорушення, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2020 №00016932011.
Як вже вищевказано, відповідно до положень п.58.3 ст.58 ПК України вказане податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученими платнику податків.
Вказане податкове повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 було оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 06.11.2020 №31973/6/99-00-13-05-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Отже, податкове-повідомлення-рішення стало узгодженим та відповідно до положень п.57.3 ст.57 ПК України у платника податків виник обов'язок погашення грошового зобов'язання, визначеного таким податковим повідомленням-рішенням.
Оскільки податкова вимога форми «Ф» від 21.09.2020 №2128-13 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку дотримані вимоги п.95.2 ст.95 ПК України.
Заборгованість відповідача у сумі 500000 грн. виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №001693201 від 31.07.2020, оцінка правомірності якого встановлена судом при розгляді даної справи.
Підстави виникнення податкової заборгованості та наявність боргу у визначеному позивачем розмірі підтверджені також інтегрованою карткою платника податків.
Отже, судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем дотримано вимоги статей 87 та 95 ПК України, якими визначено процедуру звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків фізичної особи.
Таким чином, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 у встановлені законодавством строки не сплатив суму податкового боргу у розмірі 500000 грн., не довів необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №001693201 від 31.07.2020, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу в сумі 500000 грн.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Виходячи з вимог ст. 139 КАС України при відмові в задоволенні зустрічного позову понесені позивачем судові витрати стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень не підлягають.
Згідно вимог ч.2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про стягнення податкового боргу в розмірі 500000 грн. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 500000 грн. (код бюджетної класифікації 21081500).
У задоволенні зустрічного адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2020 №00016932011, що було винесено Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі порушень, зазначених в акті перевірки від 30.06.2020 №0125/05/99/19/32/ НОМЕР_1 , відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування суми фінансових санкцій у розмірі 500000,00 грн. - відмовити.
Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 27.04.2021.
Повний текст рішення виготовлено 07.05.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька