Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 квітня 2021 р. Справа№200/3187/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 08.02.2021 року № 695, зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 08.02.2021 року № 695, зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах. Просив суд: 1) визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у реєстрації та виконанню долучених позивачем до заяви від 22.02.2021 року додаткових документів, а саме: оригінал довідки від 29.03.2016 року № 08/31-110 видану ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; оригінал довідки від 27.03.2017 року № 08/31-184 видану ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; оригінал довідки від 27.03.2017 року № 08/ок видану ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригінал довідки від 29.03.2016 року № 08/31-100 видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 01.04.2005 року по 24.03.3014 року оригінал довідки від 29.03.2016 року № 09/ок видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс»; копія диплому № 149743 виданого 01.03.1981 року (реєстраційний номер 9437); копія довідки Донецького будівельного технікуму № 105 від 27.05.2005 року; 2) зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зареєструвати та прийняти на виконання долучені ОСОБА_1 до заяви від 22.02.20221 року додаткові документи, а саме: оригінал довідки від 29.03.2016 року № 08/31-110 видану ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; оригінал довідки від 27.03.2017 року № 08/31-184 видану ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; оригінал довідки від 27.03.2017 року № 08/ок видану ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригінал довідки від 29.03.2016 року № 08/31-100 видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 01.04.2005 року по 24.03.3014 року оригінал довідки від 29.03.2016 року № 09/ок видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс»; копія диплому № 149743 виданого 01.03.1981 року (реєстраційний номер 9437); копія довідки Донецького будівельного технікуму № 105 від 27.05.2005 року; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 08.02.2021 року № 695 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 4) зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2021 року зареєстровану за № 695 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1978 року по 01.03.1981 року та до його пільгового стажу наступні періоди роботи: з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року та з 01.04.2005 року по 24.03.2014 року; 5) зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.02.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 695 від 08.02.2021 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки йому не зараховано до загального стажу роботи періоди роботи з 26.01.1984 року по 04.04.1984 року та з 01.09.1978 року по 01.03.1981 року та не зараховано до пільгового стажу роботу з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року та з 01.04.2005 року по 24.03.2014 року. Крім того позивачу відмовлено у реєстрації та прийняті до виконання надані позивачем довідки про пільговий характер роботи та про навчання: № 08/31-110 від 29.03.2016 року, № 08/31-184 від 27.03.2017 року, надані ПАТ «Донецький металургійний завод»; № 08/31-100 від 29.03.2016 року надану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» та № 107 від 27.05.2005 надану Донецьким будівельним технікумом, оскільки вони видані підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території.
Отже, позивач вважає що його права були порушенні таким рішенням відповідача, у зв'язку із чим він звернувся до суду.
29 березня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача, 15 квітня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи це тим, що за підрахунком Пенсійного фонду страховий стаж позивача складає 32 роки 05 місяців 27 днів, пільговий стаж відсутній, так як заявником не надано довідки, підтверджуючій пільговий характер роботи, та копії наказів про проведення атестації робочих місць. До страхового стажу позивача не враховано період роботи з 26.01.1984 року по 04.04.1984 року, так як в трудовій книжці при прийомі на роботу відсутня назва підприємства, а приналежність печатки встановити неможливо. До страхового стажу не враховано період навчання позивача з 01.09.1978 року по 01.03.1981 року, так як позивачем не надано документ, підтверджуючий період навчання. В записах, внесених до трудової книжки, дати наказів про зарахування на навчання та про відрахування внесено нечітко. За таких обставин, на думку представника відповідача, позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058, у зв'язку з відсутністю на момент звернення за пенсією необхідного пільгового стажу на підземних роботах 12 років 6 місяців.
27 квітня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. В даній відповіді, позивача, крім іншого, зазначив, що в його трудовій книжці наявні усі необхідні згідно норм діючого законодавства записи стосовно його роботи за спірній періоди, які надають йому право на призначення пенсії на пільгових умовах з зазначенням дати прийняття та звільнення з роботи, наказів, посади та інш.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
03 лютого 2021 року ОСОБА_1 через веб-портал Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачу відмовлено в призначені пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До страхового стажу позивача не враховано період його роботи з 26.01.1984 року по 04.04.1984 року, так як в трудовій книжці при прийомі на роботу відсутня назва підприємства, а приналежність печатки встановити неможливо. Крім того до страхового стажу позивача не враховано період його навчання в період з 01.09.1978 року по 01.03.1981 року, так як позивачем не надано документ, підтверджуючий період навчання. В записах, внесених до трудової книжки, дати наказів про зарахування на навчання та про відрахування внесено нечітко. В спірному рішенні було зазначено, що позивач взагалі не має пільгового стажу за Списком № 2, оскільки відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи ОСОБА_1 з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року в ПАТ «Донецький металургійний завод» та період роботи з 01.04.2005 року по 24.03.2014 року в ПАТ «Донецьксталь» - «Металургійний завод» - філія «Металургійний комплекс», так як позивачем не надано довідки, які підтверджують пільговий характер роботи та копії про проведення атестації робочих місць.
22 лютого 2021 року позивач направив до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву, в які просив долучити до заяви від 08.02.2021 року № 695 додаткові документи, які підтверджуються пільговий та страховий стаж роботи, а саме: оригінал довідки від 29.03.2016 року № 08/31-110 видану ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; оригінал довідки від 27.03.2017 року № 08/31-184 видану ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; оригінал довідки від 27.03.2017 року № 08/ок видану ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригінал довідки від 29.03.2016 року № 08/31-100 видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 01.04.2005 року по 24.03.3014 року оригінал довідки від 29.03.2016 року № 09/ок видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс»; копію диплому № 149743 виданого 01.03.1981 року (реєстраційний номер 9437); копію довідки Донецького будівельного технікуму № 105 від 27.05.2005 року.
Листом від 11.03.2021 року № 0581-02-8/7806 Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало відповідь на вищевказану заяву, та зазначив, що надані позивачем довідки про його стаж роботи не підлягають реєстрації та виконанню у зв'язку з тим, що відповідно до постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 та розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014 року на непідконтрольній українській владі території органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Крім того Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визнано особливість діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначено Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який документ, виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 3 ст. 9 зазначено Закону, є недійсними і не створює правових наслідків.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).
У розумінні приписів статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підприємство страхувальник, а позивач застрахована особа.
Приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, трудовий стаж стає страховим виключно за умови сплати страхових внесків.
У даному випадку обов'язок їх утримання і сплати покладався на Підприємство, що встановлено приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Спірним питанням даної справи є саме не зарахування страхового стажу, у зв'язку із тим, що записи у трудовій книжці на думку відповідача не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника, а саме в одному випадку відсутня печатка підприємства, а в іншому дати наказів на думку відповідача внесені не чітко.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як вбачається з записів трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 01.09.1978 року по 01.03.1981 року навчався в Донецькому будівельному технікумі (записи трудової книжки №№ 4,5).
Відповідно до записів №№ 8, 9 вказаної трудової книжки позивач з 26.01.1984 року по 04.04.1984 року працював арматурником третього розряду.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, щодо несплати позивачем страхових внесків.
Крім того, суд також зазначає що позивач, як фізична особа та найманий працівник не може відповідати за заповнення свої трудової книжки посадовими особами підприємства на яком він працював.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1978 року по 01.03.1981 року та період його роботи з 26.01.1984 року по 04.04.1984 року.
Щодо не врахування відповідачем оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 08/31-110 виданої ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; оригіналу довідки від 27.03.2017 року № 08/31-184 видану ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; оригіналу довідки від 27.03.2017 року № 08/ок видану ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 08/31-100 видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 01.04.2005 року по 24.03.3014 року, оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 09/ок виданої ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс»; копії диплому № 149743 виданого 01.03.1981 року (реєстраційний номер 9437); копії довідки Донецького будівельного технікуму № 105 від 27.05.2005 року, та у зв'язку із чим не зарахування до пільгового стажу позивача за списком № 2 періодів його роботи в періоди з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року та з 01.04.2005 року по 24.03.2014 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року працював в будівельному цеху монтажником по монтажу сталевих та метало бетонних конструкцій 5 розряду на Донецькому металургійному заводі (записи №» 26,27), з 01.04.2005 року по 24.03.2014 року позивач працював на різних посадах в ЗАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод (записи №№ 28, 2930, 31, 32, 33, 34).
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до першого абзацу п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
При визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується «Список № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» і «Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових раз заходи».
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Як вбачається з трудової книжки позивача, та підтверджується довідками, наданими позивачем, ОСОБА_1 працював з 24 лютого 2004 року по 31 травня 2005 року монтажником по монтажу сталевих та сталевобетонних конструкцій будівельного цеху, що передбачено Списком № 2, розділом XXVІІ, пункт «а», позиція 27а, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Робочі місця атестовані наказами по ВАТ «ДМЗ» від 25.01.1995 року № 30, від 04.01.200 року № 2, від 31.12.2004 року № 364.
Після проведення атестації робочих місць умови та характер праці не змінювались.
з 01 квітня 2005 року по 01 лютого 2007 року монтажником по монтажу стальних та металобетонних конструкцій будівного цеху ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», що передбачено Списком № 2, розділом XXVІІ, пункт «а», позиція 27а, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 01 лютого 2007 року по 18 квітня 2007 року позивач працював монтажником по монтажу стальних та металобетонних конструкцій будівного цеху філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», що передбачено Списком № 2, розділом XXVII, пункт «а», позиція 27а відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 18 квітня 2007 року по 14 серпня 2007 року позивач працював майстром будівних та монтажних робіт (майстер загальнобудівної ділянки) будівного цеху філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», що передбачено розділом XXVII, пункт «б», позиція 27б відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 14 серпня 2007 року по 11 травня 2011 року позивач працював виробником робіт (виробник робіт загальнобудівної ділянки) будівельного цеху філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», що передбачено розділом XXVII, пункт «б», позиція 27б відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36; з 11 травня 2011 року по 25 березня 2014 року позивач працював виробником робіт (виробник робіт загальнобудівної ділянки) будівельного цеху філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», що передбачено розділом XXVII, пункт «б», позиція 27б відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Робочі місця атестовані наказами по ВАТ «ДМЗ» від 31 грудня 2004 року № 364 та по філії «Металургійний комплекс» ЗАТ «Донецьсталь» - МЗ» від 22.12.2009 року № 396.
Отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення йому пенсії на пільгових умовах.
Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, посилання відповідача, як на підставу не зарахування періодів роботи до пільгового стажу, у зв'язку з тим, що документально не підтверджено пільговий характер роботи, оскільки в наданих позивачем довідках відсутня інформація про зайнятість протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, є безпідставним, оскільки позивачем була надана трудова книжка належним чином оформлена.
Суд також зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що довідку від 29.03.2016 року № 08/31-110 яка видана ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; довідку від 27.03.2017 року № 08/31-184 яка видана ПАТ «Донецький металургійний завод», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року; довідку від 27.03.2017 року № 08/ок яка видана ПАТ «Донецький металургійний завод»; довідку від 29.03.2016 року № 08/31-100 яка видана ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс», що підтверджує пільговий стаж роботи позивача за період з 01.04.2005 року по 24.03.3014 року, довідку від 29.03.2016 року № 09/ок яка видана ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс», були видані позивача на тимчасово окупованій території.
Абзацом 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Донецьк є територією проведення антитерористичної операції.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов'язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування вищевказаних довідок при обчислені пільгового стажу позивача.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 і враховується судом при розгляді даної справи.
Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».
Європейський Суд з прав людини у вказаній справі дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».
Відповідачем не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в вищевказаних довідках, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку вказані довідки недійсними також не визнавались, підприємством не відкликані.
Крім того, суд вказує на те, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком вже виповнилося 55 років, і тому він має право звернутися з відповідною заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст. 5).
Відповідно до ст. 1 цього Закону - непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благо отримувачів вимогам.
У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 13 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приходить до висновку, що рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 695 від 08.02.2021 року про відмову позивачу в призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.02.2021 року, суд зазначає наступне.
Зі змісту Рекомендації № К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач.
Суд, зауважує, що Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області ще не вичерпало своїх дискреційних повноважень у питанні призначення ОСОБА_1 пенсії з наступних підстав.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Відмова у призначенні пенсії ґрунтувалася виключно на відсутності підстав для такого призначення, а саме відсутності необхідного пільгового стажу. Предметом розгляду даної справи є правомірність відмови у здійсненні призначення пенсії, а не дій щодо неврахування тих чи інших складових під час її призначення (відмови у призначенні) чи неправильного застосування законодавства під час підрахунку пільгового стажу для її призначення (відмови в призначені). Отже, задоволення позовних вимог у наведений позивачем спосіб становитиме втручання у дискреційні повноваження відповідача.
Завданням адміністративного судочинства є аналіз легітимності поведінки суб'єкта владних повноважень, а не визначення доцільності такої поведінки та прийняття рішення замість суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, належним способом захисту порушених прав позивача, суд вважає скасування рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 695 від 08.02.2021 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.02.2021 року з врахуванням оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 08/31-110 виданої ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригіналу довідки від 27.03.2017 року № 08/31-184 виданої ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригіналу довідки від 27.03.2017 року № 08/ок виданої ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 08/31-100 виданої ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс»; оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 09/ок видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс»; копії диплому № 149743 виданого 01.03.1981 року (реєстраційний номер 9437); копії довідки Донецького будівельного технікуму № 105 від 27.05.2005 року із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 01.09.1978 року по 01.03.1981 року та до пільгового стажу його періоди роботи з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року та з 01.04.2005 року по 24.03.2014 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція 0.0.2058200239.1 від 19.03.2021 року).
Отже, оскільки позов задоволений частково, суд приходить до висновку, що судові витрати підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення від 08.02.2021 року № 695, зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах - задовольнити частково.
Скасування рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) № 695 від 08.02.2021 року про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 03.02.2021 року з врахуванням оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 08/31-110 виданої ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригіналу довідки від 27.03.2017 року № 08/31-184 виданої ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригіналу довідки від 27.03.2017 року № 08/ок виданої ПАТ «Донецький металургійний завод»; оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 08/31-100 виданої ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс»; оригіналу довідки від 29.03.2016 року № 09/ок видану ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс»; копії диплому № 149743 виданого 01.03.1981 року (реєстраційний номер 9437); копії довідки Донецького будівельного технікуму № 105 від 27.05.2005 року із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період його навчання з 01.09.1978 року по 01.03.1981 року та до пільгового стажу його періоди роботи з 24.02.2004 року по 31.03.2005 року та з 01.04.2005 року по 24.03.2014 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко