Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 травня 2021 р. Справа№200/3639/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 13486010)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
01 квітня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зменшення раніше призначеної, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення з часу припинення відповідного права, тобто з 01.01.2018 року по 01.03.2021 року в розмірі 48 603,52 гривень та в подальшому виплачувати йому пенсії в розмірі 85% від грошового забезпечення;
- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на корить ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, яка виникла у зв'язку з протиправним зменшенням раніше призначеної, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 01.03.2021 року в розмірі 48 603,52 гривень;
- звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суми за один місяць;
- зобов'язання у встановлений судом строк надати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії відповідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
01 квітня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувало позивачу розмір пенсії на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб” починаючи з 01 січня 2018 року у розмірі 70 % грошового забезпечення.
Проте, при звільненні у 1987 році позивачу нараховано пенсію у розмірі 85% пенсійного забезпечення.
Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки порушено вимоги чинного законодавства та конституційні права та просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.06.2018 року у розмірі 85 % від суми грошового забезпечення.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб” позивачу здійснено перерахунок пенсії. Головне управління отримавши довідку нового зразка її відпрацювало та зробило позивачу перерахунок та виплату пенсії. Пенсію перераховано з урахуванням 70 % грошового забезпечення.
Крім того зазначає, що позивачу виплачувалась пенсія із застосуванням 80% грошового забезпечення, і в позивача недостатній стаж для застосування до нього 85% грошового забезпечення. Зазначає, що управління діє на підставі та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07 травня 2021 року відстрочено позивачу сплату судового збору по справі до ухвалення рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, заслухавши пояснення сторін з цього приводу, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (надалі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до пенсійного посвідчення № 14165, виданого 09 листопада 1987 року ОСОБА_1 пенсія призначена за вислугу 30 років.
Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року по справі № 200/1/20-а задоволено позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області, яка полягає у відмові у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років, яка призначена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, призначену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі уточненої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 21.10.2019 року № 22/6-665.
На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу.
Відповідно до протоколу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.08.2020, 09.09.2020, до пенсії позивача застосовано основний розмір пенсії -70% грошового забезпечення (30 років).
Відповідно до листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ від 21 жовтня 2019 року № 22/6-6087, за даними Галузевого державного архіву МВС, ОСОБА_1 , 1939 року народження, наказом УВС від 16 жовтня 1987 року № 196 був звільнений з ОВС в запас по хворобі з посади начальника Тельманівського РВВС Донецької області.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Нормами статті 22 Конституції України закріплено, що права та свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на пенсійне забезпечення (в даному випадку це стосується можливості реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання пенсійного забезпечення, розмір якого визначається у певному порядку, відмінному від пенсій для решти категорій громадян) будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Щодо позовної вимоги застосування основного розміру пенсії 85% від розміру грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів адміністративної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.08.2020, 09.09.2020.
При проведенні перерахунку пенсії відповідачем застосовано новий максимальний розмір грошового забезпечення - 70% відповідних сум грошового забезпечення, при цьому правомірність своїх дій Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області обґрунтовує необхідністю застосування норми закону, що визначає основний розмір пенсії у відсотках від грошового забезпечення, яка діяла на момент здійснення перерахунку пенсії, тобто виходячи із 70% грошового забезпечення, як це передбачено частиною 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суд критично оцінює такі доводи відповідача, виходячи з наступного.
Проаналізувавши викладені норми законодавства, суд встановив, що дійсно підпунктом 8 пункту 6 Розділу 2 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ і зменшено розмір пенсій військовослужбовців спочатку з 90% до 80% грошового забезпечення, а надалі з 80% до 70% грошового забезпечення.
У той же час, пунктом 2 Розділу 2 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Матеріалами справи встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років з 1987 року, має стаж 30 років та був звільнений в запас по хворобі 16 жовтня 1987 року.
Відповідно до п. а, ч. 1 ст. 13 Закону України № 2262-XII Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Так, позивач має стаж 30 років, і виходив на пенсію у відставку за станом здоров'я з посади начальника Тельманівського РВВС Донецької області, то відповідно має право на 85% грошового забезпечення (55 % + 10*3= 85%).
Отже, дія Закону № 3668-VI не поширюється на позивача, тому що йому призначено пенсію до набрання чинності цим Законом. Крім того, зменшення розміру пенсії з 85% до 70% грошового утримання є порушенням гарантій, передбачених статтею 22 Конституції України, якою закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічну позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17), а також у рішенні від 04.02.2019 року № Пз/9901/58/18 (зразкова справа № 240/5401/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.
Враховуючи викладене, позивач має право на перерахунок пенсії, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправними дії при проведенні перерахунку пенсії щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 85% на 70 % грошового забезпечення, зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 85 % від всього розміру грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, що є належним способом захисту порушеного права позивача.
Щодо позовних вимог перерахунку в конкретному розмірі, суд зазначає наступне.
Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, “ефективний засіб правового захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов'язати відповідача перерахувати пенсію в конкретному розмірі, пому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду зобов'язувати подати суб'єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вбачає.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно положень частини 1 статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду позивачу відстрочено сплату судового збору, тому судовий збір підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо зменшення раніше призначеної, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення з часу припинення відповідного права, тобто з 01.01.2018 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області на корить ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, яка виникла у зв'язку з протиправним зменшенням раніше призначеної, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 року по 01.03.2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 (сорок) копійок на користь Державного бюджету України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 травня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.В. Арестова