06 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2084/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги та проводити такі виплати в майбутньому.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААБ №195973 та довідкою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 15.10.2020; перебуває на обліку у Департаменті соціальної політики Луцької міської ради та має право на пільги передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказує, що у 2020 році йому здійснено виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня в значно меншому розмірі ніж це передбачено Законом.
25.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю 3-ї групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з врахуванням раніше виплачених коштів.
Однак, відповідач листом №11.2-9/1506/2021 від 05.02.2021 повідомив позивача про те, що відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому було виплачено у 2020 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у розмірі 1 390,00 грн як учаснику бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України у межах бюджетних асигнувань, встановлених законом про Державний бюджет України.
Позивач вважає таку бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо не проведення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік протиправною та просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22.03.2021 до суду надійшов відзив Департаменту (вих. №11.2-8.5/3166/2021 від 15.03.2021), у якому відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку із тим, що разова грошова допомога до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1 390,00 грн. позивачу нарахована у повному обсязі відповідно до Закону № 3551-ХІІ та Постанови № 112, як учаснику бойових дій. Відповідач вказує, що на момент виплати вказаної допомоги до 05 травня в 2020 році позивач мав статус учасника бойових дій. Статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи ОСОБА_1 отримав на підставі довідки, виданої відповідачем, лише 15.10.2020 року, тобто після здійснення відповідних нарахувань. Відтак, підстави для здійснення перерахунку та виплати вказаної допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком як особі з інвалідністю 3 групи, відсутні.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.02.2015 (а. с. 9).
З відзиву на позовну заяву вбачається, що у 2020 році Департамент здійснив позивачу виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до Постанови № 112 у розмірі 1 390,00 грн як учаснику бойових дій.
Крім того, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок війни, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №195973 від 09.10.2020 та довідкою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 15.10.2020 (а. с. 12).
Тобто інвалідність ОСОБА_1 встановлена 15.10.2020.
25.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю 3-ї групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з врахуванням раніше виплачених коштів (а. с. 10).
Департамент соціальної політики Луцької міської ради листом №11.2-9/1506/2021 від 05.02.2021 повідомив позивача про те, що відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому було виплачено у 2020 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року у розмірі 1 390,00 грн як учаснику бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України у межах бюджетних асигнувань, встановлених законом про Державний бюджет України.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із преамбулою Закону №3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
01.01.1999 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 № 367-ХІV (далі - Закон № 367-ХІV), яким статтю 12 Закону № 3551-ХІІ доповнено частиною такого змісту: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком”.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 № 107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1 390,00 грн. (підпункт 1 пункту 1 Постанови № 112).
Отже, на час виплати позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-ХІІ та Постанова №112.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не Постанову №112, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
При вирішенні даної справи суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права (а саме Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV та Постанови № 112), викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, у судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом №3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Кечко проти України”, заява № 63134/00).
Однак, як встановлено судом, позивачем не оспорюється сума щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1 390,00 грн, яка була виплачена ОСОБА_1 як учаснику бойових дій у 2020 році.
В той же час, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу до 5 травня 2020 року, як особі з інвалідністю 3-ї групи внаслідок війни у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з врахуванням раніше виплачених коштів, що, на думку суду, є безпідставним та необгрунтованим, оскільки, як встановлено судом, статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи ОСОБА_1 встановлено 15.10.2020, тобто після здійснення відповідних нарахувань та виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, відтак підстави для здійснення перерахунку та виплати вказаної допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком як особі з інвалідністю 3 групи відсутні.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №195973 від 09.10.2020 та довідки Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 15.10.2020, інвалідність ОСОБА_1 встановлена на строк до 01.10.2021, а не довічно, тому в подальшому нарахування та виплата ОСОБА_1 грошової допомоги до 05 травня буде здійснюватись відповідно до статусу, наявного на дату такого нарахування.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя О.А. Лозовський