06 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1027/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021
(головуючий - Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Матущак О.І.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020
(головуючий - Морозюк А.Я., судді Чорній Л.З., Долінська О.З.)
у справі №914/1027/19
за позовом ОСОБА_2
до 1) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, 2) державного реєстратора Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Небесного Андрія Івановича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Латориця", 2) ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 18.10.2018 №2902-1009; визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, викладеної у листі від 19.10.2018 №2902-1018; зобов'язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу,
15.03.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 у справі №914/1027/19.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або
2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або
3) зазначення норми права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 у справі №914/1027/19, ОСОБА_1 в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій у випадках, що передбачені п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Скаржник зазначає, що Верховним судом сформовано сталу практику, виходячи з якої в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги до державного реєстратора про здійснення/скасування реєстраційних дій, якщо підставою вчинення таких реєстраційних дій є рішення суду в іншій справі (висновки викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі верховного Суду від 10.05.2018 у справі №462/875/17, від 20.09.2018 у справі №826/12737/17, від 19.03.2019 у справі №826/1186/17). Посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведену у постанові від 24.04.2018 у справі 3905/1076/16. В касаційні скарзі посилається також на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15, від 21.11.2018 у справі №127/93/17, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16, № 372/51/16, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17. Разом з тим, скаржником не вказано саме яку норму права (абзац, пункт, частина статті) застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновків Верховного Суду, всупереч п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Скаржник у касаційній скарзі також звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах, подібних до тих, що склались у справі № 914/1027/19.
Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті) щодо застосування якої відсутній висновок.
Отже у визначений Верховним Судом строк, ОСОБА_1 слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Крім того, п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28.05.2019 ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про: визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі №13/188, викладеної у листі від 18.10.2018 №2902-1009; визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного, щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі №13/188, викладеної у листі від 19.10.2018 №2902-1018; зобов'язання державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради А. Небесного скасувати запис/реєстраційну дію №14151200000004431 від 15.04.2005 щодо включення відомостей про юридичну особу (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову від 16.01.2020, прийнятою до розгляду ухвалою Господарського суду львівської області від 30.01.2020).
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлений у розмірі 1921,00 грн.
Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 у справі №914/1027/19 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Таким чином за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення у справі №914/1027/19 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 11 526,00 грн (1921,00 грн * 3 * 200%).
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Отже, скаржнику необхідно надати Суду докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 11 526,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 у справі №914/1027/19 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання до Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та доказів, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 11 526, 00 грн.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2020 у справі №914/1027/19 залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Кролевець