проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"07" травня 2021 р. Справа № 917/1887/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009", м. Полтава, (вх. №709 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі №917/1887/20 (суддя Пушко І.І., ухвалене в м.Полтава, час ухвалення судового рішення - не зазначено, дата складення повного тексту - не зазначено)
за позовом: Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради, м. Полтава,
до 1-го відповідача: Акціонерного товариства Страхова компанія "Країна", м. Київ,
до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009", м. Полтава,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Полтава,
про стягнення 20292,06 грн.,
20.11.2020р. Комунальне підприємство "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства Страхова компанія "Країна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" про стягнення 20292,06грн. збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія належного відповідачу транспортного засобу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22.11.2017р. відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля "MAN NL202" д.н.з. НОМЕР_1 , належного на праві власності ТОВ "Люкс-Полтава 2009", яким керував гр. ОСОБА_1 в силу своїх трудових обов'язків, та тролейбусом Богдан Т70110 реєстраційний номер 124 під керуванням водія ОСОБА_2 , належним на праві власності Комунальне підприємство "Полтаваелектроавтотранс".
Транспортний засіб MAN NL202, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ "Люкс-Полтава 2009", було застраховано відповідачем у ПАТ "СК "Країна" згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4323422.
Вказані обставини, та вина в скоєнні дорожньо - транспортної пригоди гр. ОСОБА_1 , який є працівником ТОВ "Люкс-Полтава 2009" встановлені постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2017р. у справі №554/9495/17, яка набрала законної сили 26.12.2017р.
З метою встановлення суми матеріальних збитків за пошкоджений при ДТП тролейбус позивачем було отримано висновок судового експерта, щодо вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників тролейбуса, пошкодженого внаслідок ДТП 22.11.2017 року.
Відповідно до висновку експерта, матеріальні збитки становлять 19312,60грн. (копія висновку експертного автотоварознавчого дослідження пошкодженого при ДТП КТЗ від 20.12.2017р.
Позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено претензію б/н від 15.04.2020р. з вимогою відшкодувати завдані збитки у розмірі 20292,06грн., проте, відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було в добровільному порядку відшкодовано суму понесених позивачем збитків, що і стало підставою для звернення Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства Страхова компанія "Країна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" про стягнення 20292,06грн. збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія належного відповідачу транспортного засобу.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. у справі № 917/742/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" про стягнення майнових збитків у розмірі 20292,06грн. спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія належного відповідачу транспортного засобу, з тих підстав, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження звернення ним до страхової компанії із заявою-повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи, в матеріалах справи відсутні докази відмови страховика відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу, отже пред'явлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача завданої ДТП шкоди відразу до відповідача суперечить приписам чинного законодавства
Після прийняття місцевим господарським судом вказаного вище рішення, 19.10.2020р. позивач звернувся з заявою про страхове відшкодування до ПАТ "СК "Країна" (страховика), яким було застраховано транспортний засіб MAN NL202, д.н.з. НОМЕР_1 , належний на праві власності відповідачу - ТОВ "Люкс-Полтава 2009", проте листом від 10.11.2020р. №18035 страховиком було повідомлено позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, з огляду на подання вказаної заяви поза межами річного строку з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди, встановленого пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на те, що рішення страховика - ПАТ "СК "Країна" про відмову у виплаті страхового відшкодування є самостійною підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права, позивач посилаючись на те, що пропуск вказаного строку не позбавляє його права на звернення до суду з позовом про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в межах загального строку позовної давності в три роки звернувся до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом.
16.12.2020р. позивачем подано до господарського суду Полтавської області заяву про відмову від частини позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства Страхова компанія "Країна" грошових коштів в сумі 20292,06грн.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Полтавської області 01.02.2021р., 2-ий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" визнавав позовні вимоги лише в розмірі франшизи 500,00грн. (передбаченої пунктом 5 договору страхування (поліс) №4323422 від 31.03.2017р.), в іншій частині вимог проти позову заперечував, посилаючись на те, що сума спричинених позивачу збитків має відшкодовуватися страховиком - ПАТ "СК "Країна", яким на момент скоєння ДТП була застрахована відповідальність за шкоду, спричинену транспортним засобом відповідача.
Також, 2-ий відповідач посилався на наявність рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. по справі № 917/742/20, між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, у зв'язку із чим, на думку останнього, наявні підстави для закриття провадження у справі.
Окрім викладеного, 2-им відповідачем було заявлено про сплив строку позовної давності для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі №917/1887/20 прийнято здійснену позивачем відмову від позову в частині вимог до Акціонерного товариства Страхова компанія "Країна", закрито провадження у справі в цій частині вимог; задоволено повністю позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" на користь Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської - 20292,06грн. боргу; 2102,00грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що підстави позовних вимог, які розглядалися в межах справи № 917/742/20 не є тотожними підставам, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі, оскільки до їх складу входять фактичні обставини, які виникли після прийняття рішення по справі № 917/742/20 та не існували на момент його прийняття, у зв'язку із чим відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.175, п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з 2-го відповідача 20292,06грн. боргу, місцевий господарський суд посилаючись на положення статей 22, 999, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Закон України "Про страхування", а також правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц зазначив про відсутність у страховика - ПАТ "СК "Країна", яким була застрахована цивільна відповідальність 2-го відповідача за спричинену шкоду, відповідного зобов'язання щодо відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, з огляду на відмову останнього у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на пропуск відповідного строку.
Отже, саме 2-ий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" як власник джерела підвищеної небезпеки, за участю якого сталася дорожньо-транспортна пригода, в даному випадку має відшкодувати спричинену позивачу шкоду.
В частині позовних вимог до 1-го відповідача - ПАТ "СК "Країна" судом було закрито провадження у справі у зв'язку із прийняттям судом здійсненої позивачем відмови від позову.
Також, господарським судом першої інстанції було зазначено про те, що встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності не було пропущено позивачем на момент звернення до суду, у зв'язку із чим, підстави для задоволення заяви 2-го відповідача про застосування строку позовної давності відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі № 917/1887/20 та:
- або ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог до ТОВ "Люкс-Полтава 2009" в сумі 500,00грн , а іншій частині вимог до 2-го відповідача відмовити;
- або закрити провадження на підставі ст.231 ч.1 п. 3 (ст.175 ч.1 п.2 - оскільки існує рішення між тими ж сторонами і з тим же предметом) ГПК України, а саме рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. у справі №917/742/20 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних-вимог.
Зокрема, апелянт зазначає, що підстави позову і докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги вже були предметом судового розгляду господарським судом Полтавської області у справі № 917/742/20, за результатами розгляду якої рішенням від 21.09.2020р. судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Люкс-Полтава 2009" з тих підстав, що цивільна відповідальність позивача була застрахована на момент ДТП та відповідно шкода спричинена позивачу підлягала стягненню за рахунок страхової компанії ПАТ "СК "Країна".
Отже, існування рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. по справі №917/742/20, між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, на думку апелянта свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Апелянт також звертає увагу суду на те, що у 2018 році позивач вже звертався з аналогічним позовом до Окрябрського районного суду Полтавської області, за результатами розгляду справи №554/793/18 прийнято рішення від 04.11.2019р., яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу, та стягнуто з ТОВ "Люкс-Полтава 2009" збитки лише в межах ліміту франшизи 500,00грн. (передбаченої пунктом 5 договору страхування (поліс) №4323422 від 31.03.2017р.).
Окрім викладеного, на думку апелянта, місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення було безпідставно не враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц про відшкодування шкоди за участю страхових компаній.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі №917/1887/20; встановлено сторонам у справі строк до 30.03.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання.
25.02.2021р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3590),в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009", рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі №917/1887/20 залишити без змін.
30.03.2021р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3696), в якому просить суд рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі №917/1887/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2021р. у зв'язку із відпусткою судді Білоусової Я.О. та судді Шевель О.В., для розгляду справи №917/1887/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Судова колегія зазначає, що вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.11.2017р. близько 18 години 10 хвилин, гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "MAN NL202", д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ "Люкс-Полтава 2009", рухався в м. Полтава по вул. Великотирнівській, в порушення п. 10.1, п. 10.3 ПДР України, при зміні напрямку руху праворуч не надав переваги в русі та скоїв зіткнення з тролейбусом Богдан Т70110 реєстраційний номер 124 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в правій смузі в попутному напрямку.
Транспортний засіб MAN NL202, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ "Люкс-Полтава 2009", було застраховано відповідачем у ПАТ "СК "Країна" згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4323422 від 31.03.2017р. (т.1 а.с.53).
Внаслідок зіткнення тролейбус Богдан Т70110, реєстраційний номер 124 , власником якого є Комунальне підприємство "Полтаваелектроавтотранс", отримав механічні пошкодження.
Вказані обставини, та вина в скоєнні дорожньо - транспортної пригоди гр. ОСОБА_1 , який є працівником ТОВ "Люкс-Полтава 2009" встановлені постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2017р. у справі №554/9495/17, яка набрала законної сили 26.12.2017р. (т.1 а.с.17).
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач зазначав, що оскільки водій гр. ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував в трудових правовідносинах з відповідачем і був його працівником, та керував транспортним засобом в силу своїх трудових обов'язків, цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу з вини працівника, з підстав передбачених ст. ст.1172, 1187 ЦК України, несе виключно юридична особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки.
З метою встановлення суми матеріальних збитків за пошкоджений при ДТП тролейбус позивачем було отримано висновок судового експерта, щодо вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників тролейбуса, пошкодженого внаслідок ДТП 22.11.2017 року.
Відповідно до висновку експерта, матеріальні збитки становлять 19312,60грн. (копія висновку експертного автотоварознавчого дослідження пошкодженого при ДТП КТЗ від 20.12.2017р. (т.1 а.с.18-32).
Вартість послуг експерта склала 980,00грн. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію акту виконаних робіт № 031217 від 02.12.2018р. та копію виставленого експертом (ФОП Конопльов С.К.) рахунку № 031217 від 29.12.2020р. (т.1 а.с.33-34).
Отже, загальна сума понесених позивачем збитків становить 20292,06грн.
З метою відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено претензію б/н від 15.04.2020р. з вимогою відшкодувати завдані збитки у розмірі 20292,06грн. (т.1 а.с.35-39).
Проте, відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було в добровільному порядку відшкодовано суму понесених позивачем збитків, що і стало підставою для звернення Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства Страхова компанія "Країна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" про стягнення 20292,06грн. збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія належного відповідачу транспортного засобу.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. у справі № 917/742/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" про стягнення майнових збитків у розмірі 20292,06грн. (т.1 а.с.40-44).
Після прийняття місцевим господарським судом вказаного вище рішення, 19.10.2020р. позивач звернувся з заявою про страхове відшкодування до ПАТ "СК "Країна" (страховика), яким було застраховано транспортний засіб MAN NL202, д.н.з. НОМЕР_1 , належний на праві власності відповідачу - ТОВ "Люкс-Полтава 2009" (т.1 а.с.45-47).
Листом від 10.11.2020р. №18035 страховиком - ПАТ "СК "Країна" було повідомлено позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, з огляду на подання вказаної заяви поза межами річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, встановленого п.37.1.4 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (т.1 а.с.55).
З огляду на те, що рішення страховика - ПАТ "СК "Країна" про відмову у виплаті страхового відшкодування є самостійною підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права, позивач посилаючись на те, що пропуск вказаного строку не позбавляє його права на звернення до суду з позовом про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в межах загального строку позовної давності в три роки звернувся до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом (т.1 а.с.1-63).
Рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.169-179).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі №917/1887/20 виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009".
Щодо доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, яке полягає, на думку останнього в розгляді судом справи предмет та підстави якої вже були предметом розгляду господарським судом Полтавської області у справі 917/742/20, судова колегія зазначає наступне.
Як було зазначено вище, 22.11.2017р. відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля "MAN NL202" д.н.з. НОМЕР_1 , належного на праві власності ТОВ "Люкс-Полтава 2009", яким керував гр. ОСОБА_1 в силу своїх трудових обов'язків, та тролейбусом Богдан Т70110 реєстраційний номер 124 під керуванням водія ОСОБА_2 , належним на праві власності Комунальному підприємству "Полтаваелектроавтотранс".
Транспортний засіб MAN NL202, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ "Люкс-Полтава 2009", було застраховано відповідачем у ПАТ "СК "Країна" згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4323422 (т.1 а.с.53).
Внаслідок зіткнення тролейбус Богдан Т70110, реєстраційний номер 124 , власником якого є позивач - Комунальне підприємство "Полтаваелектроавтотранс", отримав механічні пошкодження.
Вказані обставини, та вина в скоєнні дорожньо - транспортної пригоди гр. ОСОБА_1 , який є працівником і ТОВ "Люкс-Полтава 2009" встановлені постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 13.12.2017р. у справі №554/9495/17, яка набрала законної сили 26.12.2017р. (т.1 а.с.17).
З метою відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, позивачем на юридичну адресу відповідача - ТОВ "Люкс-Полтава 2009" було направлено претензію б/н від 15.04.2020 року з вимогою сплатити збитки у розмірі 20292,06грн. (т.1 а.с.35-39).
Проте, відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було в добровільному порядку відшкодовано суму понесених позивачем збитків, що і стало підставою для звернення Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства Страхова компанія "Країна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" про стягнення 20292,06грн. збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія належного відповідачу транспортного засобу.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. у справі № 917/742/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" про стягнення майнових збитків у розмірі 20292,06грн. (т.1 а.с.40-44).
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження звернення ним до страхової компанії з заявою-повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи; в матеріалах справи відсутні докази відмови страховика відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу, а отже пред'явлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача завданої ДТП шкоди одразу до відповідача суперечить приписам чинного законодавства.
Оскільки прийняття рішення суду про задоволення позову та стягнення з відповідача вищевказаних сум без дослідження належних та допустимих доказів по справі щодо відсутності у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування Комунальному підприємству "Полтаваелектроавтотранс" є неможливим, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, при поданні позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №917/742/20, позивач не посилався на звернення у встановленому законодавством порядку з заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії, якою була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, а також на наявність факту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.
Відсутність відповідних фактичних обставин на момент звернення з позовом, який був предметом розгляду у справі №917/742/20, була встановлена рішенням суду у вказаній справі, яке набрало законної сили.
Натомість, в межах даної справи в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на факт звернення до страховика (ПАТ "СК "Країна") з заявою від 19.10.2020р. про здійснення страхового відшкодування (т.1 а.с.45-48), а також на прийняття рішення страховиком - ПАТ "СК "Країна" (1-м відповідачем) про відмову у виплаті страхового відшкодування, про яке позивач був повідомлений листом від 10.11.2020р. вих.№18035 (т.1 а.с.55).
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що вказані фактичні обставини виникли після прийняття рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. у справі № 917/742/20, та не існували на момент його прийняття.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020р. у справі № 917/353/19.
Таким чином, підстави позовних вимог, які розглядались в межах справи №917/742/20 не є тотожними підставам, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у даній справі, оскільки до їх складу входять фактичні обставини, які виникли після прийняття рішення у справі № 917/742/20 та не існували на момент його прийняття (зокрема, наявність вмотивованої відмови страховика - ПАТ "СК "Країна" у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропуск річного строку звернення з заявою про страхове відшкодування).
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення є необґрунтованими та відповідно відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в контексті доводів викладених апелянтом в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає, що відповідно до частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі № 910/20622/17.
Факт належності відповідачу на праві власності автомобіля "MAN NL202", д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не заперечується останнім, а також встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. у справі №917/742/20, у зв'язку із чим, не потребує доказуванню в силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
В Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до правової позиції, викладеної в пунктах 56 та 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц, відшкодування спричиненої позивачу шкоди відповідачем як особою, винною у скоєнні ДТП, можливо лише у випадках, коли у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), чи коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі отримання вмотивованої відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, факт відсутності звернення позивача з відповідною заявою про страхове відшкодування до страховика - ПАТ "СК "Країна" на момент прийняття рішення господарського суду Полтавської області від 21.09.2020р. у справі № 917/742/20 було встановлено в зазначеному рішенні суду.
Звернення позивача до страховика з заявою від 19.10.2020р. про здійснення страхового відшкодування відбулось за межами річного строку, встановленого пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (т.1 а.с.45-47), а тому відмова ПАТ "СК "Країна" у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на пропуск відповідного строку є вмотивованою та обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність у страховика, яким була застрахована цивільна відповідальність 2-го відповідача за спричинену шкоду, відповідного зобов'язання щодо відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що саме 2-ий відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки, за участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода, а не страховик - ПАТ "СК "Країна", є належним відповідачем у даній справі та має відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.
За наведених обставин, колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц, як на підставу для стягнення з 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" збитків лише в межах ліміту франшизи 500,00грн. (передбаченої пунктом 5 договору страхування (поліс) №4323422 від 31.03.2017р.), а не в повному обсязі.
Щодо посилань апелянта на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.11.2019р. у справі № 554/793/18 про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, яким, зокрема, було стягнуто з ТОВ "Люкс-Полтава 2009" збитки лише в межах ліміту франшизи 500,00грн. (передбаченої пунктом 5 договору страхування (поліс) №4323422 від 31.03.2017р.), судова колегія зазначає, що в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України не потребують доказування лише ті обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.
Проте, постановою Полтавського апеляційного суду від 19.03.2020р. провадження у справі № 554/793/18 закрито у зв'язку із порушенням правил юрисдикції загальних судів, у зв'язку із чим, відсутні підстави для надання преюдиційності обставинам, викладеним в скасованому судовому рішенні.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.
При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення особою свого порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020р. у справі № 755/7666/19.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого внаслідок ДТП майна, була визначена експертним висновком автотоварознавчого дослідження від 20.12.2017р. (т.1 а.с.18-28) складеним судовим експертом Конопльовим С.К., компетенція якого підтверджена свідоцтвом №805, виданим Міністерством юстиції України 16.11.2012р. (т.1 а.с.32).
Відповідно до п.1 вказаного висновку, вартість відновлювального ремонту тролейбуса Богдан Т70110 реєстраційний номер 124, пошкодженого внаслідок ДТП 22.11.2017 року, визначена за вищезазначених умов, становить: 31 002,60 грн.
В п.2 висновку зазначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників тролейбуса Богдан Т70110 реєстраційний номер 124, пошкодженого внаслідок ДТП 22.11.2017 року, визначена за вищезазначених умов, становить 19312,60 грн.
Вартість послуг експерта за проведене дослідження складає 980,00грн., що підтверджується рахунком №031217 від 29.12.2017р. (т.1 а.с.34), та була сплачена позивачем платіжним дорученням № 42 від 05.01.2018р., копія якого додана до відповіді на відзив (т.1 а.с. 149).
Судова колегія також враховує, що спеціальна норма, якою встановлено, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, викладена в статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підлягає застосуванню лише при визначенні розміру відшкодування, яке здійснюється страховиком за відповідним договором страхування, а не особою, яка несе відповідальність за заподіяння шкоди.
Вартість відновлюваного ремонту, визначена в експертному висновку без врахування коефіцієнту зносу, складає 31002,60грн. При цьому, лише вартість комплектуючих, необхідних для ремонту, як встановлено у висновку (т.1 а.с.24), складає 20533,00грн., з яких 16700,00грн. становить вартість пошкодженого вітрового скла, що підтверджується копією відповідного рахунку постачальника (т.1 а.с.31).
Крім того, як свідчить додана позивачем до відповіді на відзив копія калькуляції вартості робіт по ремонту тролейбуса "Богдан" №124, пошкодженого внаслідок ДТП (т.1 а.с.151), фактична вартість відновлювальних робіт, проведених власними силами позивача, склала 26590,08грн., при цьому використано матеріали загальною вартістю 21095,91грн., з них лобове скло вартістю 16970,55грн.
Понесення позивачем витрат на придбання лобового скла та матеріалів, використаних при проведенні відновлювального ремонту власними силами, підтверджується копіями відповідних договорів з постачальниками, рахунками на оплату, видатковими накладними та банківськими виписками щодо здійснення відповідних платежів, доданими до відповіді на відзив (т.1 а.с. 152-165).
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт понесення позивачем витрат необхідних для проведення відновлювальних робіт в сумі 26590,08грн.
Проте, позивач не звертався до місцевого господарського суду з відповідною заявою про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку із чим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в межах заявлених позивачем.
Щодо викладеної 2-им відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому до місцевого господарського суду, заяви про застосування до позовних вимог Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради строків позовної давності (т.1 а.с.121-124), судова колегія зазначає наступне.
Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода, за наслідком якої було спричинено шкоду належному позивачу транспортному засобу, мала місце 22.11.2017р. .
З відповідним позовом позивач звернувся до господарського суду Полтавської області 20.11.2020р., що підтверджується датою оформлення експрес-накладної Укрпошти про здійснення відповідного поштового відправлення на адресу місцевого господарського суду (т.1 а.с.63).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.11.2020р. у даній справі позовну заяву Комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради залишено без руху (т.1 а.с.66).
Пунктом 2 резолютивної частини ухвали встановлено позивачу строк для усунення недоліків - не пізніше 3 днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копія вказаної ухвали була отримана позивачем 01.12.2020р., що підтверджується підписом представника на звороті ухвали (т.1 а.с.66 на звороті).
Таким чином, в строк до 05.12.2020р. позивач мав усунути недоліки визначені в ухвалі суду від 27.11.2020р.
02.12.2020р. (тобто, в строк встановлений судом) позивачем було подано до місцевого господарського суду доповнення до позовної заяви про відшкодування збитків (т.1 а.с.67-68).
Оскільки позивач усунув недоліки позовної заяви в строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду, тобто 20.11.2020р. відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності не було пропущено позивачем на момент звернення до суду, у зв'язку із чим, підстави для задоволення заяви 2-го відповідача про застосування строку позовної давності відсутні.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі №917/1887/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2021р. у справі №917/1887/20 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 07 травня 2021р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна