Справа № 953/5295/20 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11кп/818/751/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.186 КК України
22 квітня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, адвоката ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 30 липня 2020 року, стосовно ОСОБА_7 ,-
Вироком Київського районного суду м.Харкова від 30 липня 2020 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, який має середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, осіб на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 20.04.2017 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 23.05.2017 року за відбуттям строку покарання;
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Вказаним вироком встановлено, що 10.01.2020 року приблизно о 19 год. 15 хв. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Дівоча 12, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розбиття скла автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 таємно викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_9 , а саме: Apple iPad, діагоналлю 10.2*, екран: 10.2» у кількості 1 шт., вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №14 від 18.01.2020 року складає 8573,00 грн.
Після чого, ОСОБА_7 разом із викраденим майном намагався покинути місце вчинення злочину, однак був виявлений потерпілою ОСОБА_9 , і незважаючи на це, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння майном продовжив реалізовувати свій злочинний умисел втікаючи з місця вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном. Після чого, ОСОБА_7 залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 8573,00 грн.
Не погодившись з рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник, адвокат ОСОБА_8 подали на нього апеляційні скарги.
До початку апеляційного розгляду прокурор заявила клопотання щодо відмови від апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить про скасування вироку Київського районного суду м.Харкова від 30 липня 2020 року та закриття кримінального провадження стосовно нього за недостатністю доказів.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що під час досудового розслідування йому не було надано захисника, кримінальне провадження не містить жодного доказу в підтвердження його вини у скоєнні інкримінованого злочину, судом не взято до уваги покази його матері, яка зазначила, що в час скоєння злочину він перебував в іншому місці та вказаний факт не перевірявся.
Захисник, адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок Київського районного суду м.Харкова від 30 липня 2020 року скасувати, а кримінальне провадження закрити.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази вчинення ОСОБА_7 злочину, а саме протоколи впізнання особи потерпілою та свідком носять формальний характер, оскільки вказані особи впізнали обвинуваченого за загальними рисами. Окрім цього зазначає, що суд визнав недопустимим доказом закупівельний акт від 11.01.2020 року ФОП ОСОБА_11 про прийняття від ОСОБА_7 планшету, а отже, на думку захисту суд повинен був критично поставитись до показів свідка ОСОБА_12 , оскільки останній оговорив ОСОБА_7 .
Також вказує, що у ОСОБА_7 є алібі, бо на момент скоєння злочину він перебував вдома з хворою матір'ю, що підтверджується письмовими показами наданими адвокату.
Вважає, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що районним судом не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді.
Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити та вважали вирок суду незаконним; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника; вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Отже розглядаючи апеляційні скарги колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами обвинуваченого та захисника щодо необхідності закриття кримінального провадження у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, оскільки відсутні об'єктивні підстави для цього.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен зокрема вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зокрема зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Так суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні допитав обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою провину у висунутому обвинуваченні не визнав, та зазначив, що у зазначений в обвинувальному акті час та день був вдома за адресою АДРЕСА_2 , оскільки його матір потребує сторонньої допомоги. Також наголосив на тому, що в цей день перебував зі своєю матір'ю у лікарні, яка розташована в районі Холодної гори у м. Харкові, де остання проходила лікування на денному стаціонарі. На питання суду відповів, що до початку слідства з потерпілою знайомий не був, у неприязних стосунках з нею не перебуває, чому вона вказала саме на нього, як на особу, яка вчинила відносно неї злочин, йому не відомо. Наголошував на тому, що на досудовому слідстві йому не було надано адвоката. Стверджував, що потерпіла ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 його оговорили, інкримінованого йому злочину він не вчиняв.
Однак вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується доказами, які суд першої інстанції ретельно дослідив в судовому засіданні.
Так, відповідно до наданих потерпілою ОСОБА_9 показів, що 10.01.2020 року приблизно о 19 годині вона приїхала за своєю дитиною в дитячий центр, який розташований на АДРЕСА_3 . Припаркував свій автомобіль та залишивши свою сумку у машині, вона, разом із подругою, з якою приїхала, пішла за дитиною у середину дитячого центру. Вказала, що коли вона вийшла із дитиною на вулицю, то одразу почула дивний звук зі сторони свого автомобіля, як виявилося це був звук розбитого скла. В цей же момент вона побачила чоловіка поряд з її машиною разом із її сумкою в руках. Вона закричала у голос слово «Стой», але він пробіг поряд з нею, не зупинившись. У цей момент вона схопила його за куртку, в яку він був одягнутий, але він не відреагував, вирвався від неї та побіг, вона побігла за ним, проте наздогнати його не змогла. Повернувшись до дитини та автомобіля, вона зателефонувала своєму чоловікові, який заблокував її банківські картки та у поліцію. Потім вона увімкнула у своєму телефоні функцію «пошук планшета» і побачила, що останній раз він був у включеному стані на перехресті з Набережною та вул. Громадянська. Зазначила, що коли приїхав її чоловік, то вони разом пішли шукати її сумку, оскільки сподівались, що злочинець її десь залишить разом із документами, проте не знайшли. В подальшому за допомогою людей та соціальної мережі Фєйсбук, вона повернула свій паспорт, ідентифікаційний код та сумку.
Крім того зазначила, що обвинуваченого вона запам'ятала та в подальшому упізнала серед підозрюваних. Наголошувала на тому, що він знаходився на дуже малій відстані від неї та на нього світив вуличний ліхтар, тому вона добре його розгледіла і абсолютно впевнена, що це був ОСОБА_7 , якого вона впізнала за обличчям та статурою.
Також зазначила, що коли вийшла із приміщення дитячого центру, то чітко побачила як обвинувачений через розбите скло автомобіля забирає її сумку, він був розташований до неї боком, а коли дістав сумку, то повернувся до неї обличчям. Надала опис одягу обвинуваченого, а саме, що останній був одягнутий у чорну куртку, чорну шапку, капюшон, темні брюки.
Підтвердила, що впізнання нею обвинуваченого відбулось серед інших чоловіків у приміщенні відділу поліції.
Свідок ОСОБА_13 зазначила, що є подругою потерпілої, до цих подій з обвинуваченим знайома не була, підстав для його оговору у неї немає. У вечірній час доби 10.01.2020 року, а саме приблизно о 19 годині вечора вона разом з ОСОБА_9 під'їхали до дитячого закладу, який розташований на вул. Дівочій, 12 у м. Харкові, де знаходились їх діти. Зазначила, що вони разом зайшли у приміщення, забрали дітей та пішли на вихід. Вказала, що коли вони виходили з приміщення, то почули звук розбитого скла та одразу загорівся ліхтар, який висів на вулиці і вони побачили біля автомобіля, який належить потерпілій, чоловіка, який виймав сумку ОСОБА_9 з її машини. Зазначила, що ОСОБА_9 почала йому викрикувати «Стой» та побігла в його бік, хватала його за куртку, проте він побіг у бік вулиці м. Бажанова, зупинити його їм не вдалось. Потім ОСОБА_9 почала дзвонити, блокувати банківські картки, занесла у свій телефон пошук Ipad і пішла до того місця, де було визначено його місцезнаходження. На запитання уточнила, що обвинуваченого вона добре запам'ятала, оскільки він повернувся до них обличчям. Вказала, що чоловік був одягнутий у темні брюки, темного кольору зимню куртку з капюшоном на голові та в шапці. Зазначила, що під час впізнання за фотознімками вона упізнала саме обвинуваченого ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_12 показав, що він працює приватним підприємцем з 2002 року та має робоче місце у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований на майдані Конституції у м. Харкові, займається купівлею-продажем мобільних телефонів та іншої техніки. Зазначив, що у середині січня 2020 року, точної дати він не пам'ятає, до нього підійшов чоловік з десятидюймовим Ipad-ом, в якому був встановлений i-cloud та мав намір його продати. Вказав, що він оглянув ОСОБА_14 та встановив, що він був заблокований, у зв'язку з чим, він запропонував чоловікові гроші як за запчастини, оскільки взломати ОСОБА_14 неможливо. Чоловік погодився та був складений закупівельний акт, який продавець ОСОБА_14 -а підписав. В подальшому він добровільно видав працівникам поліції зазначений акт. На запитання свідок відповів, що впізнає обвинуваченого ОСОБА_7 , як особу, які продала йому Ipad у час та за обставин, про які він зазначив. Також зазначив, що складання акту було обов'язковим, оскільки жодних документів на Ipad ОСОБА_7 при собі не мав, Ipad був не новий, тому він заніс усі дані у книгу зі складанням акту. При цьому ОСОБА_7 пообіцяв йому прийти із коробкою від Ipad та принести код до i-cloud. Дані, які він вносив до акту він узяв з ксерокопії паспорту обвинуваченого, який останній йому надав. Зазначив, що придбав у обвинуваченого Ipad за 2000 грн. і в подальшому реалізував його на запчастини. Підтвердив, що вперше упізнав обвинуваченого під час проведення упізнання у відділі поліції.
Окрім цього вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:
- заявою потерпілої ОСОБА_9 , з якою остання звернулась до Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області 10.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_9 просила органи поліції прийняти міри до невідомого, який розбив скло в її машині «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , на якій вона приїхала за адресою АДРЕСА_3 для того, щоб забрати свою дитину з дитячого центру, який знаходиться у цій будівлі та скоїв крадіжку її сумки чорного кольору, в якій знаходився зелений шкіряний гаманець, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 600 грн. та банківські картки та права на управління автомобілем, а також її паспорт громадянина України та ідентифікаційний код, Ipad. Таким чином потерпіла ОСОБА_9 повідомила про обставини вчинення відносно неї злочину, які є аналогічними її показам, наданими нею у судовому засіданні. Суд першої інстанції слушно зазначив у вироку що стабільність пояснень потерпілої , а також те, що потерпіла ОСОБА_9 не має наміру оговорювати обвинуваченого, оскільки остання до дня подій не була з ним знайома, у неприязних відносинах з останнім не перебувала.
- протоколом огляду місця події від 10.01.2020 року вбачається, що місцем огляду є ділянка місцевості, яка розташована навпроти будинку АДРЕСА_4 і за вказаним місцем на чотирьох колесах стоїть автомобіль марки «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 чорного кольору. Під час огляду вказаного автомобіля встановлено, що праве переднє скло дверцят пошкоджене (розбите), частина уламків скла знаходиться в салоні вказаного автомобіля, який був добровільно наданий потерпілою ОСОБА_9 для огляду працівниками поліції згідно власноруч написаної нею заяви (а.с.54-59).
На переконання колегії суддів, досліджений доказ підтверджує факт розбиття скла в автомобілі потерпілої та узгоджується із її свідченнями та показами свідка ОСОБА_13 про обставини вчинення злочину щодо майна ОСОБА_15
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.01.2020 року, який був проведений за участі свідка ОСОБА_13 ,яка у присутності понятих, впізнала особу , яка вчинила пограбування , якою виявився ОСОБА_7 (а.с.61-63). Суд першої інстанції обґрунтовано розцінив цей доказ належним та допустимим. Відомості, які містяться у дослідженому судом протоколі, узгоджуються з показами свідка ОСОБА_13 , отриманими безпосередньо судом.
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 13.03.2020 року, який був проведений за участі потерпілої ОСОБА_9 яка у присутності понятих, впізнала особу , яка вчинила пограбування , якою виявився ОСОБА_7 (а.с.78-82). Суд першої інстанції обґрунтовано розцінив цей доказ належним та допустимим. Відомості, які містяться у дослідженому судом протоколі, узгоджуються з показами потерпілої, отриманими безпосередньо судом.
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 13.03.2020 року, який був проведений за участі свідка ОСОБА_12 , який у присутності понятих, упізнав особу, яка продала йому Ipad , якою виявився ОСОБА_7 (а.с.83-87). Суд першої інстанції обґрунтовано розцінив цей доказ належним та допустимим. Відомості, які містяться у дослідженому судом протоколі, узгоджуються з показами свідка, отриманими безпосередньо судом.
Перевіряючи апеляційні доводи сторони захисту щодо не надання обвинуваченому під час досудового слідства захисника, колегія судді зазначає, що 19.03.2020р. слідчим через центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги було призначено ОСОБА_7 адвоката (а.с.7 реєстр). Захисник ОСОБА_16 здійснював захист при обранні запобіжного заходу ОСОБА_7 20.03.2020 року та в ході досудового слідства. Цей захисник активно здійснював захист і в суді першої інстанції подавав клопотання та ін., однак 18.06.2020р. ,в зв'язку з розбіжностями в формуванні лінії захисту, суд прийняв відмову обвинуваченого від вказаного захисника та призначив нового через центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с.123.) Це повністю спростовуєш доводи апеляції про порушення права на захист.
Щодо не прийняття до уваги письмових показів матері обвинуваченого, які нібито підтверджують алібі ОСОБА_7 , колегія судді вказує, що судом з метою перевірки версії обвинуваченого щодо того, що він на час вчинення інкримінованого йому злочину перебував вдома разом зі своєю матір'ю ОСОБА_17 , задовольнив клопотання сторони захисту щодо допиту свідка ОСОБА_17 , яка під час досудового розслідування не допитувалась щодо обставин подій, які їй особисто були відомі. Разом з тим, сторона захисту в подальшому відмовилась від допиту цього свідка захисту з підстав незадовільного стану здоров'я останньої, при цьому сторона захисту не скористалась правом роз'ясненим судом у судовому засіданні відносно проведення відеоконференції поза межами зали суду для здійснення допиту свідка ОСОБА_17 та дійшов висновку, що посилання сторони захисту на необхідність взяти до уваги письмові пояснення свідка не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засіданні або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, з чим погоджується колегія суддів.
Окрім цього суд за клопотанням сторони захисту визнав недопустимим доказом закупочного акту від 11.01.2020 року, який засвідчував придбання у особи під іменем ОСОБА_7 , паспорт серія НОМЕР_2 Ipad GCGVQSB1HLFC на запчастини за 2000 грн., з підстав очевидності його недопустимості у зв'язку з тим, що він був здобутий стороною обвинувачення в порушення норм КПК України, а отже посилання обвинуваченого на не вирішення судом його клопотання щодо призначення експертизи для встановлення автентичності підпису на вказаному акті є необґрунтованими.
Таким чином суд першої інстанції дослідивши вказані докази да дійшов правильного висновку, що вони поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні відкритого викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно та кваліфікація його дії за ч.2 ст. 186 КК України є правильною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405,407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м.Харкова від 30 липня 2020 року, стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді-