Справа № 953/4541/20 Головуючий суддя І інстанції Божко В.В.
Провадження № 33/818/18/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
28 квітня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря Вакула Н.С., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Святець О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Святець О.М. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2020 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
- накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Також з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , 07.03.2020 року о 19 год. 22 хв., керувала автомобілем «Toyota» д/н НОМЕР_1 , по пров. Каплунівському, 4 в м. Харкові, в стані алкогольного сп'яніння, з наступними ознаками: характерний запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння, в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатор «Drager Alcotest» та в закладі охорони здоров'я, відмовилася в присутності свідків, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Святець О.М. просить зазначену постанову скасувати та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, передавши матеріали на розгляд громадської організації для застосування заходів громадського впливу. Вважає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги Святець О.М. посилається на те, що під час розгляду справи Київським районним судом м. Харкова ним було повідомлено, що зазначена в протоколі серії ДПР1 №363189 адреса проживання ОСОБА_1 не відповідає дійсності та вона не отримала жодної судової повістки , так як зареєстрована та фактично проживає за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 . Таким чином, суддя Київського районного суду м. Харкова достовірно знаючи, що ОСОБА_1 не повідомлена про час та місце розгляду справи, розглянув справу за її відсутності, чим фактично позбавив ОСОБА_1 можливості реалізувати в суді передбачені законом права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Святець О.М. в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 та зазначив, що вона повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, отримала судову повістку, однак у зв'язку із знаходженням на роботі вона надала згоду на проведення апеляційного перегляду за її відсутністю.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Святець О.М., який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга та клопотання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, зазначених працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, оцінюючи відомості, що є наявними у цьому провадженні, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення від 07.03.2020 р. серії ДПР18№363189 відносно ОСОБА_1 , в якому остання, від підпису та від отримання копії протоколу відмовилась в присутності свідків;
- направленні на огляд водія транспортного засобу, ОСОБА_1 , до КНП ХОР «ОНД» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.03.2020 р.;
- акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладу газоаналізатор «Drager Alcotest 6820» , від проходження якого ОСОБА_1 відмовилась;
- письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в присутності яких ОСОБА_7 відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатор «Drager Alcotest» та в закладі охорони здоров'я;
- диском з відеозаписом з місця події, оглянутим в судовому засіданні, з якого вбачається, як ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення, відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння;
- рапорті поліцейського інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП ДПП в Харківській області Гунбіна Є.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керувала автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння, в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатор «Drager Alcotest» та в закладі охорони здоров'я, відмовилася в присутності свідків
При цьому, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, а саме в порядку КАС України, а також до відповідних правоохоронних органів, ОСОБА_1 не оскаржувалися.
З огляду на викладене, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест 6820» та в закладі охорони здоров'я (арк.7,8).
З наявного в матеріалах провадження відеозапису вбачається, що під час пропонування працівниками поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння дійсно були присутні свідки, що свідчить про об'єктивність їх письмових пояснень.
Поряд з цим, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції будучі повідомленим про кримінальну відповідальність за надавання завідомо неправдивих показань, був допитаний свідок ОСОБА_6 , який пояснив, що два роки тому назад він був залучений працівниками поліції в якості свідка при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Пояснив, що він рухався на своєму автомобілі, його зупинили працівники поліції і попросили бути понятим, також попросили підійти до червоного автомобіля, марку якого він не пам'ятає і сказали, що зупинили жінку і є підозра, що вона знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. В його присутності працівники поліції запропонували цій жінці пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці її зупинки, а також у медичному закладі, жінка відповіла, що готова пройти, але не зараз, а колись іншим разом.
В судовому засіданні свідку ОСОБА_6 було надано на огляд протокол про адміністративне правопорушення на а.с. 1; письмові пояснення на а.с.8, на яких свідок підтвердив, що відомості які містяться в них відповідають дійсності і там міститься саме його підпис. Зауважень до працівників поліції він не мав і його ніхто не примушував їх підписувати.
Крім того, відповідно до відеозапису, який міститься в матеріалах справи (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керувала транспортним засобом та була зупинена працівниками поліції. Під час спілкування у працівників поліції виникли сумніви стосовно перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Залучивши сторонніх осіб у якості свідків, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці її зупинки з використанням приладу газоаналізатор «Drager Alcotest», а також у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 працівникам поліції зазначила, що вона не відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак вказала, що пройде його не зараз, а іншим разом. Така поведінка була розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п.2.9 А ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку з тим, що у працівника поліції були підстави запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки в неї були виявлені ознаки такого сп'яніння, суд апеляційної інстанції дії працівника поліції вважає законними та об'єктивними, оскільки ОСОБА_1 повинна була на законну вимогу працівника поліції пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого вона, по суті, відмовилась.
За таких обставин, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 та її захисником не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні захисник Святець О.М. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Надав пояснення щодо іншого правопорушення, про яке не зазначено в апеляційній скарзі та провадження по якому перебувало на розгляді в Київському районному суді м. Харкова по ст. 130 КУпАП, тобто ОСОБА_1 два рази було притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначив, що ці доводи в тексті апеляційної скарги не містяться.
Відповідно до вимог ч.8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, а тому суд позбавлений процесуальної можливості розглядати апеляційні доводи, які не зазначені в апеляційній скарзі захисника Святець О.М.
Крім того, захисник Святець О.М. просив питання в частині звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передачі матеріалів на розгляд громадської організації для застосування заходів громадського впливу не розглядати, однак від заявленого в апеляційній скарзі відповідного клопотання захисник не відмовився, а тому воно підлягає розгляду.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Між тим, дотримуючись вимог ст. 280 КУпАП («Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення»), суд апеляційної інстанції, окрім іншого, повинен при розгляді апеляційної скарги враховувати та розглядати по суті наявні в матеріалах справи клопотання, в тому числі, трудового колективу або громадської організації. Така вимога законодавця чітко передбачена у змісті ст. 280 КУпАП та має імперативний характер, тобто без розгляду цього клопотання судовий розгляд не може вважатися повним та всебічним.
Враховуючи відсутність відповідних документів на підтвердження та обґрунтування клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передачі матеріалів на розгляд громадської організації для застосування заходів громадського впливу, суд апеляційної інстанції вбачає, що накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП є єдиним дієвим заходом, який утримає на певний час особу від керування транспортними засобами з метою її перевиховання в дусі належного дотримання чинного законодавства.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає, а також не підлягає задоволенню і клопотання про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на розгляд громадської організації для застосування заходів громадського впливу.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Святець О.М. про передачу матеріалів на розгляд громадської організації для застосування заходів громадського впливу - відмовити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Святець О.М.- залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков