Справа № 646/4832/19 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/848/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.115 КК України
08 квітня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
представника потерпілої - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року відносно ОСОБА_7 , -
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_12 , з середньою освітою, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Вказаним вироком встановлено, що 21.04.2019 приблизно о 21 годині ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за адресою місця свого мешкання АДРЕСА_2 , на сходовій клітці вступив у конфлікт із знайомим свого пасинка ОСОБА_13 - ОСОБА_14 . При цьому ОСОБА_7 , діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин у ході сварки з раніше йому не знайомим ОСОБА_14 , усвідомлюючим суспільно небезпечні наслідки свого діяння, маючи умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 , зайшов до квартири, взявши з шухляди комоду заряджений револьвер під патрон Флобера, марка якого під час досудового розслідування не встановлена та повернувся на сходову клітину. Там ОСОБА_7 стоячи біля вхідних дверей вказаної квартири напроти ОСОБА_14 обличчям до обличчя, зігнувши руку в лікті, направив пістолет в ділянку життєво-важливих органів останнього - живіт. ОСОБА_14 схопився обома руками за револьвер, потягнувши його, в ході чого ОСОБА_7 здійснив постріл вціливши в праве око ОСОБА_14 , вбивши останнього. З місця події того ж дня, близько 21 год. 30 хв., ОСОБА_14 з діагнозом: важка відкрита черепно-мозкова травма; вогнепальне проникаюче поранення в праву орбітальну область; множинні вогнепальні вогнища контузії головного мозку - лобна, потилична доля справа, госпіталізований до ХМКЛШНМД ім. пров. А.І. Мещанінова, де він, не приходячи до тями ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 год. 45 хв., помер.
В результаті дій ОСОБА_7 . ОСОБА_14 було заподіяно такі тілесні ушкодження: сліпе кульове проникаюче в черепну порожнину поранення з ушкодженням верхнього повіка, з'єднувально-тканинної оболонки та м'язів правого ока, дірчастим переломом даху правої орбіти (очноямкової частини лобової кістки), ушкодженням твердої та м'якої мозкових оболонок, а також тканини головного мозку із внутрішньо-череповими крововиливами у вигляді пластинчастої субдуральної гематоми, субарахноїдальної та внутрішньо-мозкового крововиливів. За механізмом вказане кульове поранення голови заподіяне в результаті одноразового пострілу зі зброї, боєприпаси якої були споряджені округлим снарядом (кулею), діаметр якої був в межах 0,3 см, про що свідчить характеристика рани і виявлення у кінці ранового каналу чужорідного тіла - кулі. Вхідне поранення розташоване на верхньому повіці в середній третині та дещо у внутрішньому куті правого ока, далі після попадання в тіло постраждалого снаряд (куля) утворює рановий канал, що проходить через з'єднувально-тканинну оболонку та м'язи правого ока, дах правої орбіти (очноямкової частини лобової кістки) в середній третині, тверду та м'яку мозкову оболонки, медіобазальну частину правої лобової долі і що сліпо закінчується в правій потиличній долі, де було виявлено снаряд (куля), діаметром 0,3 см; таким чином рановий канал спрямований спереду-назад та дещо знизу-доверху, завдовжки приблизно 16 см. Причиною смерті ОСОБА_14 є сліпе кульове поранення голови з ушкодженням головного мозку, його оболонок і кісток черепа.
За ступенем тяжкості сліпе кульове поранення голови з ушкодженням головного мозку, його оболонок і кісток черепа, встановлене у ОСОБА_14 , має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Не погодившись з рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 подали на нього апеляційні скарги.
В своїх апеляційних скаргах:
- прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 просить скасувати вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року стосовно ОСОБА_7 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115 КК України покарання у виді 11 років позбавлення волі.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу прокурор зазначає, що судом при призначенні засудженому покарання не було враховано, що внаслідок злочинних дій настала смерть потерпілого; під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння;
- обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок районного суду скасувати, перекваліфікувати його дії і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції або призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Обґрунтовуючи свою вимогу обвинувачений вказує на те, що висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки він не мав умислу на вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_14 чи завдання йому тяжких тілесних ушкоджень, постріл здійснив випадково в ході боротьби з потерпілим, який був в стані алкогольного сп'яніння, намагався захистити свою сім'ю від протиправних дій потерпілого.
Апелянт також вказує, що швидка допомога була викликана одразу, його пасинок надавав потерпілому першу невідкладну медичну допомогу, так як за освітою є медиком. Сам обвинувачений був в стресовому стані, покинув місце події, оскільки хотів проводити свого сина разом з ОСОБА_15 , який є хрещеним батьком його дитини та був у той вечір у нього в квартирі, після чого повернувся до себе додому, де вже були робітники поліції та його затримали. Пістолет віддав своєму знайомому ОСОБА_16 , якого зустрів по дорозі до місця мешкання свідка ОСОБА_15 , але погано пам'ятає ці події.
Крім того, обвинувачений зазначає, що він характеризується виключно позитивно, має дружину та неповнолітнього сина, у виховуванні приймає активну участь, за останній час його стан здоров'я значно погіршився;
- захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.05.2020 року стосовно ОСОБА_7 та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
В своїх апеляційних доводах захисник посилається на те, що судом в процесі розгляду справи не було надано належної оцінки версії обвинуваченого щодо його самозахисту від нападу з боку ОСОБА_14 , чим було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що, у відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, є підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Крім того, сторона захисту вважає неконкретним та таким, що містить суттєві протиріччя, висунуте ОСОБА_7 обвинувачення, що позбавило останнього в повній мірі зрозуміти суть пред'явленого обвинувачення та, виходячи з його змісту, обрати власну правову позицію ефективного захисту.
Заслухавши доповідь головуючого судді; доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційні скарги сторони захисту; доводи прокурора, потерпілої та її представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу сторони обвинувачення, колегія суддів вважає, що усі подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Колегія суддів, дослідивши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги захисника та обвинуваченого, встановила, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, дослідив обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину за ч.1 ст. 115 КК України згідно пред'явленого обвинувачення та обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_14 .
На підтвердження винуватості ОСОБА_7 та доведеності його вини у вчиненні злочину згідно пред'явленого обвинувачення, суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , неповнолітнього ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , потерпілої ОСОБА_9 , експертів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які були ретельно допитані під час судового розгляду за участю сторони захисту та обвинувачення.
Так, потерпіла ОСОБА_9 пояснила в суді першої інстанції, що є матір'ю загиблого ОСОБА_14 21.04.2019 пізно у вечері їй стало відомо про знаходження її сина ОСОБА_14 в ХМКЛШНМД ім. пров. А.І. Мещанінова з пораненням. У вказаному лікувальному закладі син помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не приходячи до тями.
Свідок ОСОБА_15 надав в суді першої інстанції показання про те, що ОСОБА_7 є його кумом. Знайомі вони близько 30 років. 21.04.2019 він заїхав до ОСОБА_7 за місцем проживання останнього, щоб забрати інструмент, потім вони сиділи, розпивали спиртні напої. Пізніше прийшов пасинок ОСОБА_7 - ОСОБА_13 , який був п'яний. ОСОБА_7 й ОСОБА_20 вийшовши з кімнати до ОСОБА_13 й намагалися останнього залишитися вдома. Потім в кімнату, де знаходився ОСОБА_15 забіг ОСОБА_7 , дістав пістолет і вибіг з ним в коридор. Свідок пояснив, що вийшовши до коридору, побачив відкриті вхідні двері квартири. Далі він вирушив на сходову клітину, де побачив ОСОБА_21 , ОСОБА_22 і лежачого на спині на підлозі раніше не знайомого йому молодого чоловіка, який тримав праву руку на правому оці. Після чого, ОСОБА_23 зайшов додому . Свідок чув, як ОСОБА_24 зверталася до обвинуваченого із словами, що він йому в лице вцілив, питаючи, що робити. ОСОБА_24 із свідком зайшли до квартири. Потім ОСОБА_15 з хресником - ОСОБА_25 пішов додому. Пізніше до нього прийшов обвинувачений та радився відносно дій в такій ситуації. Після дзвінка ОСОБА_26 , яка повідомила про приїзд поліції, ОСОБА_7 пішов додому. Крім того, під час допиту свідок зазначив, що будь-якого шуму ні до входу обвинуваченого до кімнати за пістолетом, ні після цього не чув.
Відносно пістолета ОСОБА_15 показав, що бачив його раніше у ОСОБА_7 . Останній стріляв з даного пістолета із сином у дворі домоволодіння ОСОБА_15 . Свідок зазначав, що повідомив ОСОБА_16 наступного дня, що з даного пістолета ОСОБА_7 вбив людину.
Свідок ОСОБА_13 пояснив під час судового розгляду в місцевому суді, що він є пасинком ОСОБА_7 . Свідок проживає окремо. 21.04.2019 він близько 21 год. 00 хв. заїхав зі своїм знайомим ОСОБА_14 до матері, яка мешкає за вищевказаною адресою. В квартирі на той час були присутні ОСОБА_20 , ОСОБА_27 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_15 . ОСОБА_14 чекав його біля дверей квартири на сходовій клітині. Під час спілкування з матір'ю та бабусею на кухні він почув гучний хлопок з під'їзду, після чого вийшов до коридору і побачив, що вхідні двері квартири відчинені, покинувши квартиру на сходовій клітині побачив ОСОБА_14 лежачого на спині біля дверей ліфту і в нього була рана на правому оці. Він викликав поліцію, а потім швидку допомогу. Після вказаного квартиру залишив ОСОБА_28 з ОСОБА_29 . Пізніше пішов з дому ОСОБА_30 .
Крім того, під час допиту ОСОБА_13 зазначив, що у вітчима - ОСОБА_7 зберігався травматичний пістолет «Флобер» та останній показував йому патрони.
Допитаний в суді першої інстанції неповнолітній свідок ОСОБА_12 за участі законного представника ОСОБА_27 та педагога-психолога ОСОБА_31 пояснив, що ОСОБА_7 є його батьком. Підтвердив присутність 21.04.2019 у них вдома хрещеного - ОСОБА_15 , приїзд увечері брата - ОСОБА_13 разом з другом, який до квартири не заходив. Друг брата постукав у двері кварти. Після чого до останнього вийшов з квартири батько та поспілкувавшись повернувся до квартири, а потім вийшов знов. Через відкриті двері свідок бачив, як на сходовій клітині у батька відбулася боротьба із другом брата. При цьому у батька в правій руці був чорний пістолет. Друг брата намагався обома руками вихопити пістолет. Стався постріл та цей чоловік впав. Батько повернувся до квартири. Після вказаного свідок з ОСОБА_15 пішли до останнього додому. Під час вказаних подій ніхто гучно не розмовляв. Вказаний пістолет свідок бачив раніше у батька, який стріляв з нього по банках із братом - ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_17 надала в районному суді показання про те, що проживає в кв. АДРЕСА_3 та є сусідкою ОСОБА_32 , яка проживає разом з сім'єю: донькою ОСОБА_33 , її чоловіком ОСОБА_34 , їх спільним сином ОСОБА_29 . Квартира ОСОБА_35 знаходиться на проти її квартири на одній сходовій клітині. У вечері 21.04.2019 вона, перебуваючи вдома, почула на сходовому майданчику хлопок, після чого, подивившись у вічко вхідних дверей, побачила на сходовій клітці ОСОБА_36 , та почула, як остання зверталася до когось зі словами, що ти йому в око вцілив та питала, що робити. Пізніше перебуваючи на балконі, свідок бачила, як з під'зду вийшов ОСОБА_7 й пішов ліворуч. Він був один. До хлопка свідок нічого не чула.
Свідок ОСОБА_16 також надав в суді першої інстанції показання про те, що що він, приблизно о 21 год. 30 хв., виходячи з домоволодіння ОСОБА_15 , у якого брав зварювальний апарат, зустрів ОСОБА_7 , який віддав свідкові пістолет, сказавши, що дарує. Даний пістолет був з барабаном, який ОСОБА_16 бачив у ОСОБА_7 за пів року до події. Вказаний пістолет свідок викинув у сміття біля свого будинку. Як сказав свідкові наступного дня ОСОБА_15 з цього пістолета ОСОБА_7 вбив людину.
Вищезазначені свідки та потерпіла у цьому кримінальному провадженні були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідома неправдивих показань і стороною захисту не надано будь-яких об'єктивних доказів, що свідки мають особисту зацікавленість щодо розгляду цього кримінального провадження чи вони мають намір обмовити обвинуваченого.
Будь-яких доказів про те, що свідки та потерпілий не могли пам'ятати події, які мали місце згідно формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обвинуваченим та його захисником суду апеляційної інстанції не надано.
Апелянти також не оспорюють в своїх апеляційних скаргах правильність викладених в оскаржуваному вироку показань потерпілої і наведених вище свідків.
Крім того, судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 21.04.2019 року, проведеного у квартирі АДРЕСА_4 ; матеріалах роботи по огляду місця події інспектором-криміналістом у цьому кримінальному провадженні; протоколі огляду місця події від 22.04.2019 року, під час якого було оглянуто ОСОБА_7 ; відповідді КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 22.04.2019 року; протоколі затримання ОСОБА_7 о 8 год. 00 хв. 22.04.2019 року в порядку ст. 208 КПК України; копії військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_7 , що підтверджує службу в армії; висновоках експертів №09-462/2019 від 24.05.2019 року, №14/1178-Дм/2019 року, №12-17/174-А/19, №14/1211-Дм/19, № 12776/13726 від 25.06.2019 року, № 3-1/78се-19 від 27.06.2019 року, №12-23/10/174-А/19; висновку судово-психіатричного експерта № 335 від 03.06.2019 року; акті спеціальної медичної наркологічної комісії № 5 від 16.05.2019 року; протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 19.06.2019 року; копії амбулаторної картки стаціонарного хворого № 9579 на ім'я ОСОБА_14 ; відомостях про групу крові ОСОБА_7 ; протоколі огляду місця події від 17.05.2020 року; протоколі проведення слідчого експерименту, зафіксованим на відеозапис від 12.06.2019 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 під час якого останній розповідав про події, які відбувалися 21.04.2019 року та показував, як саме відбувалися дані події.
В мотивувальній частині вироку суд навів переконливі докази вини ОСОБА_7 , розкрив їх зміст та дав їм належну оцінку, з якою колегія суддів погоджується і наводити вдруге зміст письмових доказів вважає недоцільним.
Крім того, обвинувачений та його захисник в своїх апеляційних скаргах не оспорюють допустимість і достовірність наведених вище письмових доказів. Ці докази сторони захисту не спростовувала і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
З приводу доводів апеляційних скарг в частині того, що дії ОСОБА_7 були невірно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, тоді як правильною кваліфікація вчиненого ним злочину повинна бути за ст. 119 КК України чи ст. 128 КК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Частина 1 статті 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З об'єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідком, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Органом досудового слідства та судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винний у вчиненні злочину за ч.1 ст. 115 КК України, а саме в умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Разом з тим, розмежування складів злочинів за ст. 115 КК України та ст. 119 КК України здійснюється виключно за їх суб'єктивною стороною. Зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
Специфіка вбивства з необережності полягає у його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Виходячи з обставин даного кримінального провадження, до вбивства ОСОБА_14 передував конфлікт між ним та обвинуваченим ОСОБА_7 , який почався коли останній прийшов за місцем мешкання обвинуваченого. У ході сварки з раніше йому не знайомим ОСОБА_14 на сходовій клітці в будинку за місцем свого мешкання, у обвинуваченого виник умисел на вбивство потерпілого, у зв'язку з чим він вирішив повернутися до квартири та взяти з шухляди комоду заряджений револьвер під патрон Флобера. Після чого, повернувшись до ОСОБА_14 , між обвинуваченим та потерпілим продовжився конфлікт. ОСОБА_7 стоячи біля вхідних дверей своєї квартири напроти ОСОБА_14 обличчям до обличчя, зігнувши руку в лікті, направив пістолет в ділянку життєво-важливих органів останнього - живіт. ОСОБА_14 схопився обома руками за револьвер, потягнувши його, в ході чого ОСОБА_7 здійснив постріл вціливши в праве око ОСОБА_14 .
Те , що обвинувачений в ході конфлікту цілеспрямовано взяв пістолет (предмет спеціально створений для спричинення тілесних ушкоджень) та направив його спочатку в життєво важливий орган , а потім здійснив постріл в голову потерпілому достатньо свідчить про те, що кваліфікувати дії обвинуваченого за ст. 119 КК України як вбивство через необережність, чи за ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження, на що посилається сторона захисту неможливо, оскільки особа розуміла настання будь-яких небезпечних наслідків для потерпілого і не розраховувала на їх уникнення в разі застосування зброї.
Обвинувачений ОСОБА_7 як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного перегляду оскаржуваного обвинувального вироку не оспорював факт сварки між ним та потерпілим, а також кульового поранення потерпілого ОСОБА_14 з його револьверу.
Крім того, допитані в ході судового розгляду свідки не надавали показання про те, що потерпілий намагався вдертися до приміщення обвинуваченого, не надавали показання про те, що вони чули звуки боротьби чи бачили, як ОСОБА_7 зачиняв двері своєї квартири , після того як повернувся за пістолетом, що спростовує апеляційні доводи сторони захисту про те, що обвинувачений боявся за життя своєї родини та намагався їх захистити внаслідок протиправних дій ОСОБА_14 , як зазначає апелянт.
При цьому всі свідки-очевидці відносяться до родини обвинуваченого та знаходяться з ним в нормальних відносинах, що виключає факт обмови з їх боку.
Крім того, згідно висновку експерта №09-462/2019 від 24.05.2019 року, на момент огляду ОСОБА_7 будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень не встановлено. (т.1 арк. 208).
Відповідно до висновку №12-17/174-А/19, при дослідженні трупу ОСОБА_14 встановлено наявність таких ушкоджень голови: сліпе кульове поранення голови з ушкодженням головного мозку, його оболонок і кісток черепа.
За механізмом: вказане кульове поранення голови заподіяне в результаті одноразового пострілу зі зброї, боєприпас якої був споряджений округлим снарядом (кулею), діаметр якої був в межах 0,3 см, про це свідчить характеристика рани і виявлення у кінці ранового каналу чужорідного тіла - кулі. Вказане ушкодження голови є прижиттєвим і за своїм виглядом та характером могло утворитися в день госпіталізації, а саме 21.04.2019, найвірогідніше, при обставинах та в строки вказані в ухвалі про призначення експертизи.
Вхідне поранення, розташоване на верхньому повіці в середній третині та дещо у внутрішньому куті правого ока, далі, після попадання в тіло постраждалого снаряд (куля) утворює рановий канал, що проходить через з'єднувально-тканинну оболонку та м'язи правого ока, дах правої орбіти (очноямкової частини лобової кістки) в середній третині, тверду та м'яку мозкову оболонки, медіобазальну частину правої лобової долі і що сліпо закінчується в правій потиличній долі, де було виявлено снаряд (куля,) діаметром 0,3 см; таким чином рановий канал спрямований спереду-назад та дещо знизу-доверху, завдовжки приблизно 16 см.
Причиною смерті ОСОБА_14 стало сліпе кульове поранення голови з ушкодженням гловного мозку, його оболонок і кісток черепа. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15.45годині в стаціонарному відділенні КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХНР, що з урахуванням даних обставин та строку відомих з ухвали слідчого судді, з моменту отримання сліпого кульового поранення голови до настання смерті пройшло 8 діб. За ступенем тяжкості сліпе кульове поранення голови з ушкодженням головного мозку, його оболонок і кісток черепа, встановлене у гр. ОСОБА_14 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
При дослідженні крові ОСОБА_14 виявлено етиловий спирт у кількості 2,695 проміле, що відповідає сильному алкогольному сп'янінню. (т.2 арк. 49-52).
Експерт ОСОБА_18 , який складав висновок №12-17/174-А/19, пояснив в суді першої інстанції, що фактично поранення ОСОБА_14 не сумісне з життям, останній з моменту поранення до моменту настання смерті перебував в комі. Також, зазначив, що фактично постріл з револьверу під патрон «Флобера» спроможний спричинити смерть.
В справі є протокол проведення слідчого експерименту, зафіксований на відеозапис в за участю підозрюваного ОСОБА_7 , під час якого останній розповідав про події, які відбувалися 21.04.2019 року та показував, як саме відбувалися дані події. (т.2 арк.100-102)
Відповідно до висновку експерта про результати проведення експертизи зброї № 12776/13726 від 25.06.2019 року, наданий на дослідження металевий об'єкт до категорії бойових припасів та елементів спорядження бойовий припасів не належить, а є кулею патрону «Флобера» кільцевого запалення, калібру 4, 0 мм. Патрон «Флобера», куля якого була надана на дослідження, був виготовлений заводським способом на підприємстві «Selier&Bellot» (м. Влашим, Чехія). Патрон «Флобера» калібру 4, 0 мм, куля якого надана на дослідження, призначений для стрільби з револьверів «Флобера», калібру 4,0 мм (т.2 арк. 67-72)
Експерт ОСОБА_19 , який складав висновок №12776/13726, пояснив під час судового в суді першої інстанції, що при проведенні експертизи він досліджував металевий об'єкт, який є кулею патрону «Флобера» кільцевого запалення, калібру 4, 0 мм. Патрон «Флобера» калібру 4, 0 мм, куля якого надана на дослідження, призначений для стрільби з револьверів «Флобера».
Також експерт ОСОБА_19 , виходячи з показань ОСОБА_7 , в т.ч. зафіксованих на відеозаписі під час слідчого експерименту, пояснив в суді першої інстанції, що натискання ОСОБА_14 на спусковий гачок револьверу для здійснення пострілу неможливо. Здійснення пострілу з даного револьверу без натискання на спусковий гачок не можливо.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 335 від 03.06.2019 року, ОСОБА_7 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_7 перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час обвинувачений примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 арк. 212-214).
Свідок ОСОБА_13 пояснив в суді першої інстанції, що саме він викликав поліцію та швидку допомоги, а також надавав першу невідкладну допомогу потерпілому ОСОБА_14 . Пізніше ОСОБА_7 покинув квартиру.
Інші допитані під час судового розгляду в місцевому суді свідки та обвинувачений також підтвердили, що ОСОБА_7 покинув місце злочину.
Крім того, свідок ОСОБА_16 пояснив в суді першої інстанції, що ОСОБА_7 віддав свідкові пістолет, який в подальшому свідок викинув у сміття біля свого будинку. Наступного дня ОСОБА_15 повідомив йому, що з цього пістолета ОСОБА_7 вбив людину.
Апеляційні доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_7 намагався лише налякати потерпілого та вистріл стався випадково, на думку колегії суддів, є безпідставними та свідчить про намагання обвинуваченого уникнути справедливого покарання за вчинений злочин, оскільки поведінка обвинуваченого свідчить про протилежне, а саме: обвинувачений вступив в конфлікт з потерпілим; повернувся до квартири; не покликав на допомогу свого знайомого, який перебував в той вечір разом з ним; взяв з шухляди заряджений револьвер; заливши в ньому патрони; після чого повернувся до потерпілого та, будучи обізнаним з правилами поводження із зброєю, що підтверджується дослідженими доказами та показаннями свідків і обвинуваченого, навів пістолет в область живота потерпілого і під час того, як потерпілий схопився за зброю, здійснив вистріл в голову ОСОБА_14 .
Крім того, обвинувачений не намагався викликати швидку допомогу чи поліцію та медичної допомоги потерпілому не надавав, покинув місце вчинення злочину та позбувся знаряддя вчинення злочину, але після того, як йому стало відомо, що до місця пригоди прибула поліція, повернувся додому та його було затримано.
Враховуючи характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, спосіб спричинення тілесних ушкоджень, їх тяжкість та локалізацію, використання у якості знаряддя злочину - револьвер , достатній час та можливість обвинуваченого покликати на допомогу чи відмовитися від доведення своїх злочинних намірів до кінця і не повертатись до потерпілого для продовження конфлікту - усе це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_7 мав умисел на позбавлення життя ОСОБА_14 .
Достовірно розуміючи, що ОСОБА_14 був на сходовій клітині та не озброєний, чекав в під'їзді та не намагався потрапити до квартири, а лише чекав пасинка обвинуваченого - ОСОБА_13 , ОСОБА_7 повторно вийшов до потерпілого, але вже із зарядженим пістолетом, що не очікував потерпілий та намагався відвести від себе зброю, але обвинувачений здійснив вистріл у голову потерпілого, тобто ОСОБА_7 свідомо припускав можливість від своїх дій настання смерті ОСОБА_14 .
Діяння, до якого вдався обвинувачений, не дають підстав вважати, що він мав намір налякати потерпілого, воно (діяння) було завідомо для нього таким, що може потягти смерть потерпілого.
З урахуванням викладеного та на підставі наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, суд першої інстанції вірно встановив, що характер дій ОСОБА_7 свідчив про спрямованість його умислу саме на вбивство потерпілого, і жодних обставин, що дають підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 чи ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження та вбивство, вчинене через необережність, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вбивство, яке було наслідком дії особи, котра хоча й не ставила собі за мету позбавлення життя, але байдуже ставилася до такого наслідку, можливість якого вона свідомо допускала, має кваліфікуватися як умисне вбивство. Відповідальність за умисне спричинення смерті настає і у випадах, коли винний, умисно завдаючи шкоду потерпілому, не передбачає конкретно, яка саме шкода матиме місце, допускаючи можливість будь-якої шкоди, в тому числі й смерті, яка фактично настає.
Колегія суддів також не погоджується з апеляційними доводами щодо необхідності скасування оскаржуваного вироку з мотивів неконкретності формулювання обвинувачення за цим кримінальним провадженням, а саме в ньому зазначено, що ОСОБА_7 , здійснивши постріл та вціливши у праве око ОСОБА_14 , вбив останнього, з наступних підстав.
Так, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, дійсно містить зазначені обставини, але в ньому також зазначено: «… ОСОБА_14 з діагнозом: важка відкрита черепно-мозкова травма; вогнепальне проникаюче поранення в праву орбітальну область; множинні вогнепальні вогнища контузії головного мозку - лобна, потилична доля справа, госпіталізований до ХМКЛШНМД ім. пров. А.І. Мещанінова, де він, не приходячи до тями 29.04.2019 о 15 год. 45 хв., помер…» (т.3 арк.27).
Згідно даних про пацієнта ОСОБА_14 від 21.04.2019 року, потерпілого госпіталізовано до ХМКЛШНМД ім. пров. А.І. Мещанінова 21.04.2019 року із діагнозом: проникаюче поранення л/ока, УШ ГМ, алк. (т.1 арк. 157).
Відповіддю КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 22.04.2019, відповідно до якої ОСОБА_14 перебував у відділенні політравми з 21.04.2019 із діагнозом вогнепальне проникаюче поранення головного мозку. (т.1 арк.192).
З відомостей копії медичної картки стаціонарного хворого № 9579 на ім'я ОСОБА_14 , 1992 р.н., вбачається, що останній госпіталізований 21.04.2019 о 22 год. 25 хв. з вогнепальним пораненням в праве око, свідомість - сопор (кома), дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін лікування 8 днів (т.1 арк. 219- 220, т.2 арк. 1-36).
Відповідно до висновку експерта №12-17/174-А/19, при дослідженні трупу ОСОБА_14 встановлено наявність таких ушкоджень голови, які є прижиттєвим і за своїм виглядом та характером могло утворитися в день госпіталізації, а саме 21.04.2019, найвірогідніше, при обставинах та в строки вказані в ухвалі слідчого судді - які узагльнено відповідають вищевстановленим судом. Причиною смерті ОСОБА_14 стало сліпе кульове поранення голови з ушкодженням гловного мозку, його оболонок і кісток черепа. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15.45 годині в стаціонарному відділенні КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХНР, що з урахуванням даних обставин та строку відомих з ухвали слідчого судді, з моменту отримання сліпого кульового поранення голови до настання смерті пройшло 8 діб.
Потерпіла ОСОБА_9 , що є матір'ю загиблого ОСОБА_14 , надала показання про те, що 21.04.2019 пізно увечері їй стало відомо про знаходження її сина ОСОБА_14 в ХМКЛШНМД ім. пров. А.І. Мещанінова з пораненням. У вказаному лікувальному закладі син помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не приходячи до тями.
Обвинувачений та його захисник не оспорювали, що потерпілий ОСОБА_14 знаходився непритомним після отримання вогнепального поранення у голову, а також належність та допустимість письмових доказів щодо отриманих тілесних ушкоджень потерпілим, дати госпіталізації та його смерті. Також сторона захисту не оспорювала причинний зв'язок між смертю ОСОБА_14 та діями обвинуваченого - здійснення вистрілу з револьверу під патрон ОСОБА_37 .
Тобто, сторона захисту в повній мірі розуміла, що смерть ОСОБА_14 настала саме 29.04.2019 року після того, як він отримав тілесні ушкодження 21.04.2019 року та його було доставлено до ХМКЛШНМД ім. пров. А.І. Мещанінова, де він не приходячи до тями помер через 8 днів.
З огляду на викладене та враховуючи, що обвинувачений та його захисник як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду в суді першої інстанції, достовірно знали, що потерпілий після отримання тілесних ушкоджень не приходив до тями, був госпіталізований 21.04.2019 року та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у ХМКЛШНМД ім. пров. А.І. Мещанінова, що також зазначено в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, колегія суддів, в даному випадку, не вбачає порушення права обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення та скасування оскаржуваного вироку з підстав.
Для кваліфікації дій обвинуваченого як вбивство немає значення час , який пройшов після нанесення ушкодження до смерті потерпілого, оскільки мається наявність прямого причинного зв'язку між діями обвинуваченого та настанням смерті. Даних щодо втручання інших обставин в причинний зв'язок (наприклад неналежне лікування або інше стороннє втручання), матеріали провадження не містять .
Отже, версія та доводи обвинуваченого та його захисника про незгоду з кваліфікацією дій обвинуваченого, суперечливість та відсутність достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 у інкримінованому йому злочині мають суто суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника.
Достовірність та об'єктивність загальної сукупності наведених у вироку суду першої інстанції доказів не викликають сумнівів, оскільки вони отримані без порушень кримінального процесуального закону, узгоджуються один з одним, належність та допустимість яких, обґрунтовано визнана судом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вмотивованого та обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки. Місцевим судом повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням чи скасування оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, наведених в апеляційних скаргах.
Отже, версія і доводи обвинуваченого та його захисника про незгоду з оскаржуваним вироком суду першої інстанції, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження його вини у вчиненні вищезазначених злочинів, мають суто суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги прокурора та сторони захисту в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, а саме.
Так, кримінальне правопорушення за ч.1 ст.115 КК України, відповідно до класифікації за ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, обвинувачений раніше не судимий, одружений, проживає із сім'єю, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_12 2007 р.н., опікується здоров'ям сина, його всебічним та гармонійним розвитком, за останнім місцем роботи та місцем проживанням характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога й психіатра не перебуває.
Доводи прокурора про те, що суд не надав належної оцінки тому, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння - є безпідставними і суб'єктивними, оскільки ця обставина враховувалася при призначенні ОСОБА_7 покарання.
Доводи обвинуваченого про те, що він не знаходився в стані алкогольного сп'яніння спростовуються дослідженими доказами під час судового розгляду в суді першої інстанції, а саме показаннями свідка ОСОБА_15 , який підтвердив, що 21.04.2019 року розпивав спиртні напої з обвинуваченим у нього в квартирі, а також відомостями протоколу огляду місця події від 21.04.2019 року, під час слідчої дії якої було оглянуто квартиру АДРЕСА_4 , де виявлено та вилучено пляшку від горілки з написом «Hlibny Dar», об'ємом 0,25 л; пляшку скляну за написом «Явора», ємністю 1 літр.
Крім того, висновком судово-психіатричного експерта № 335 від 03.06.2019 року встановлено, що у період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_7 перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації (т.1 арк. 212-214).
Таким чином, суд вірно встановив та врахував обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 відповідно до ст.67 КК України, у виді вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом'якшує покарання, судом не встановлено.
Апеляційні доводи прокурора та обвинуваченого про зайву м'якість та суворість призначеного ОСОБА_7 покарання за злочин, передбачений ч.1 ст. 115 КК України, у виді 9 років позбавлення волі, на думку колегії суддів, - є безпідставними, оскільки згідно відомостей кримінального провадження та поданих апеляційних скарг , об'єктивно відсутні нові обставини, які обтяжують чи пом'якшують призначене покарання та вказують на його невиправдану м'якість чи несправедливість.
Крім того, питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Разом із тим, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414 КПК України, які передбачають повноваження суду апеляційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к).
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Колегія суддів враховує фактичні обставини кримінального провадження; ступінь тяжкості та суспільного небезпечності вчиненого злочину; дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання скоєнні ним нових злочинів, а апеляційна вимога прокурора щодо призначення більш суворого покарання є формальною, оскільки в апеляційній скарзі прокурор не обґрунтував, в зв'язку з чим таке посилення покарання може позитивно вплинути на процес виправлення обвинуваченого.
Отже, апеляційна вимога прокурора про призначення обвинуваченому більш суворого покарання, а також апеляційні доводи обвинуваченого про те, що суд не врахував усі позитивні дані про його особу та призначив занадто суворе покарання, слід вважати безпідставними, оскільки вони мають суто суб'єктивний характер та призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 травня 2020 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді -